Постанова

від 15.12.2021 по справі 642/2975/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 642/2975/17-ц

провадження № 61-18102св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю . , Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зеленоград , Харківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В. та на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція (далі - ДП Харківська лісова науково-дослідна станція ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що рішенням Харківської міської ради від 24 лютого 2010 року № 13/10 надано у власність ОК ЖБК Зеленоград земельну ділянку, загальною площею 1, 000 га, на пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові , для будівництва малоповерхової житлової забудови. На підставі рішення міської ради ОК ЖБК Зеленоград отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 138553, площею 0,2 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035.

23 квітня 2011 року ОК ЖБК Зеленоград відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_1 Провулок Смарагдовий (ріг вул. Праці) у м. Харкові перейменовано на провулок Коломацький, 15 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради від 24 лютого 2010 року № 13/10 та визнано недійсним виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 138553. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні Данилівського держлісгоспу, правонаступником якого є ДП Харківська науково-дослідна станція , яке підпорядковано Українському ордена Знак пошани науково-дослідному Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України. Обґрунтовуючи суспільною значимістю питання повернення земель лісогосподарського призначення у володіння та розпорядження держави, прокурор вважав, що спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, прокурор просив витребувати з володіння останнього земельну ділянку площею 0,2 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137200:12:060:0035 ; повернути цю земельну ділянку ДП Харківська лісова науково-дослідна станція .

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, який діє в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , треті особи: обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зеленоград , Харківська міська рада, про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги відповідач обґрунтовував тим, що прокурор просить витребувати у нього земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , на якій він побудував та зареєстрував у встановленому законом порядку житловий будинок. Договір купівлі-продажу від 23 квітня 2011 року, відповідно до якого він придбав у ОК ЖБК Зеленоград спірну земельну ділянку, є оплатим, реальним, виконаним сторонами у повному обсязі, недійсним не визнавався, проведено державну реєстрацію зміни власника. Зазначав, що на момент пред`явлення у 2013 році позову у справі № 9222/291/13 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, прокуратурі було відомо про наявність на спірній земельній ділянці житлового будинку з надвірними будівлями, проте його як власника до участі в розгляді справи не залучали. Вимоги про витребування земельної ділянки заявлені з пропуском строку позовної давності.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки, площею 0,2 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137200:12:060:0035; визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 відмовлено. Зустрічний позов задоволено, визнано ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельної ділянки, площею 0,2 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137200:12:060:0035; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, набуте на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н. В., реєстраційний номер 923. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді господарської справи № 922/291/13, у якій винесено постанову від 02 липня 2015 року про визнання незаконним та скасування рішення міської ради і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, тому він не мав можливості спростувати встановлені під час розгляду цієї справи фактичні обставини, відповідно, судове рішення не є преюдиційним. На момент придбання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не міг передбачити те, що виданий ОК ЖБК Зеленоград державний акт про право власності на земельну ділянку буде визнано недійсним. Вирішуючи питання дотримання розумного балансу між державними та приватними інтересами, суд виходив із того, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, доказів її віднесення до земель лісогосподарського призначення немає, на земельній ділянці ОСОБА_1 побудував житловий будинок із надвірними будівлями, право власності на який зареєстровано в установленому законом порядку у грудні 2012 року, підстави для припинення такого права відсутні. Крім того, прокурор не підтвердив належними доказами момент виникнення права на звернення до суду з позовом, тобто моменту, коли Українському ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, державному підприємству Харківська лісова науково-дослідна станція стало відомо про порушення прав.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція змінено, відмовлено у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 у зв`язку зі спливом строку позовної давності, у іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , вирішено питання судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обставини щодо недотримання процедури зміни цільового призначення земельної ділянки та відсутності у ОК ЖБК Зеленоград права на безоплатне отримання спірної земельної ділянки, що стало підставою для ухвалення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року у справі № 922/291/13-ц про визнання незаконним та скасування рішення міської ради і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи. Відповідач не довів, що спірна земельна ділянка належала територіальній громаді м. Харкова та що Харківська міська рада мала право нею розпоряджатися. Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника за відсутності його волі, що є підставою для витребування ділянки у добросовісного набувача. Відмовляючи у задоволенні позову прокурора про витребування земельної ділянки, суд виходив із того, що, звертаючись у червні 2013 року до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення міської ради і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, прокурор був обізнаний про порушення інтересів держави внаслідок недотримання порядку встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, протепозов у цій справі пред`явлено у червні 2017 року з пропуском строку звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем. Також суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність порушених прав та інтересів держави при розпорядженні спірною земельною ділянкою. Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що підстави для визнання за відповідачем права власності на підставі судового рішення відсутні, оскільки заявлений позов не є неналежним способом захисту.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року касаційні скарги прокуратури Харківської області та державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція задоволено. Постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права під час розгляду справи, оскільки не було належним чином повідомлено учасника справи - ДП Харківська лісова науково-дослідна станція про дату, час і місце розгляду справи.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28жовтня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року скасовано. Позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у постійне користування ДП Харківська лісова науково-дослідна станція земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, враховуючи предмет спору, прокурором належним чином обґрунтовано наявність порушень інтересів держави. ОК ЖБК Зеленоград не мав права на безоплатне отримання земельної ділянки у порядку, передбаченому статтею 43 ЗК України. Посилання суду першої інстанції та ОСОБА_1 на ті обставини, що ОСОБА_1 до участі в господарській справі залучений не був, у зв`язку з чим обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року, обов`язкового значення для нього не мають, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, встановлених у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року. У цій справі помилкова, з огляду на її обставини, юридична кваліфікація позивачем позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки лісового фонду як вимоги, до якої необхідно застосувати приписи статей 330 , 387 і 388 ЦК України , не призведе до неправильного вирішення спору, враховуючи висновки суду щодо незаконності передачі спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, наявні підстави для її повернення згідно зі статтею 391 ЦК України та частиною другою статті 152 ЗК України у державну власність, хоча прокурор помилково посилався на положення статей 387 і 388 ЦК України .Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають висновкам, сформульованим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається. Зібрані у справі докази безспірно свідчать про те, що оскільки процедура зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить державі та перебуває в постійному користуванні ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , порушена, а земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_1 без згоди її власника та користувача, то є правові підстави для повернення у постійне користування ДП Харківська лісова науково-дослідна станція земельної ділянки, площею 0,2000 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що усунення перешкод позивачам у здійсненні ними права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки. Оцінюючи пропорційність втручання у право власності ОСОБА_1 , суд виходив із того, що з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані юридичні норми не встановлено невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні лісів, недопущенні зміни цільового призначення земель лісового призначення та їх передання у власність з метою житлового будівництва. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям у власність цієї ділянки, ОСОБА_1 міг і повинен був знати про те, що зазначена ділянка належить до земель лісового фонду та знаходиться у зеленій зоні м. Харкова - на території зелених насаджень загального користування (див. близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц). Нормативні акти, які регулювали порядок отримання у власність земель лісового фонду на час виникнення спірних правовідносин, були доступними, чіткими та передбачуваними. З огляду на викладене, а також з урахуванням місця розташування спірної земельної ділянки серед лісового масиву, відповідач не був позбавлений можливості зробити висновки щодо режиму спірної земельної ділянки.Відповідач наголошував, що спірна земельна ділянка не вкрита лісом, на ній висаджений сад та декоративні рослини, побудований будинок, який прийнятий в експлуатацію та зареєстрований як об`єкт права власності. Між тим, факт знищення лісових зелених насаджень висновків суду не спростовує. Законодавство України надає відповідачу після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту, а саме пред`явити вимоги про відповідне відшкодування та компенсацію.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року заяву ДП Харківська лісова науково-дослідна станція про виправлення описки у постанові Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року задоволено. Виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частинах постанови Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, зазначено правильний кадастровий номер земельної ділянки - 6310137200:12:060:0035.

Ухвалу суду мотивовано тим, що суд при ухваленні рішення помилково зазначено кадастровий номер земельної ділянки 631013720:12:060:0035 замість правильного 6310137200:12:060:0035 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, де зазначено правильний кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:12:060:0035.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 28жовтня 2020 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує нанеобхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2 , 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Hi прокурор, ні ДП Харківська лісова науково-дослідна станція навіть не зазначали про знищення ним на земельній ділянці лісових насаджень, оскільки таких ніколи не було, а суд безпідставно встановив їх наявність та порубку. Прокурор так і не визначився, чи відноситься спірна земля до державної форми власності та такої, що перебуває в користуванні ДП, чи належить територіальній громаді, оскільки за наявним у справі обвинувальним актом у кримінальній справі, яка перебуває на вирішенні в Київському районному суді м. Харкова, прокурор стверджує, що ця земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова. Апеляційний суд фактично повністю змінив предмет і підстави позову прокурора на власний розсуд та встановив не існуючі обставини недобросовісності набуття ним права власності з посиланням на принцип Суд знає закон . Земельна ділянка територіально знаходиться та фактично належить до земель Ленінського району м. Харкова, ніколи не відносилася до земель лісогосподарського призначення Дергачівського лісництва, яке розташоване у зовсім іншій зоні у іншому місті, а саме - місто Дергачі Харківської області.

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні заяви про виправлення описки, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що кадастровий номер 631013720:12:060:0035 вказаний саме прокурором в позовній заяві, та не є опискою суду при винесенні тексту постанови. Він не отримував заяви про виправлення описки. Про розгляд питання про виправлення описки суд його не повідомляв.

У лютому 2021 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Харківського апеляційного суду від 28жовтня 2020 року, у якому вказує, що відповідачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка в установленому законом порядку вилучена із користування Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГа. Сам по собі лист, у якому Данилівський дослідний держлісгосп УкрНДІЛГа проти такого вилучення не заперечує, не свідчить, що спірна земельна ділянка вилучена відповідним рішенням компетентного органу. Заволодіння приватними особами земельними ділянками всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, недопущення погіршення екологічної ситуації.

У лютому 2021 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, у якому зазначає, що посилання відповідача на те, що неправильне зазначення кадастрового номера земельної ділянки мало місце ще у позовній заяві, не відповідає матеріалам справи, а саме постанові Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року у справі № 922/291/13, пункту 7 додатка № 1 до рішення Харківської міської ради від 24 лютого 2010 року № 13/10, яким надано OK ЖБК Зеленоград спірну земельну ділянку, визнано незаконним та скасовано, визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 138553, самим державним актом на право власності на земельну ділянку, де зазначено кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:12:060:0035тощо, які додані до позовної заяви. Пред`являючи позов, місцева прокуратура, просила витребувати з володіння ОСОБА_1 земельної ділянку, площею 0,2 гa, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137200:12:060:0035.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, вийшовши за межі доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення первісного позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція - скасуванню, а позов прокурора - залишенню без розгляду; рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Обставини, встановлені судами

Рішенням Харківської міської ради від 03 жовтня 2007 року № 186/07 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів , ПП Будспілка Успіх надано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,0000 га для будівництва малоповерхової житлової забудови у пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) до 01 вересня 2014 року.

23 січня 2008 року на підставі рішення між Харківською міською радою та ПП Будспілка Успіх укладений договір оренди землі, зареєстрований 03 березня 2008 року за № 540867100016 9.

24 лютого 2010 року Харківською міською радою прийнято рішення № 13/10 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування , пунктом 7 додатка № 1 до якого передано ОК ЖБК Зеленоград функції замовника на будівництво житлової забудови на пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові ; припинено ПП Будспілка Успіх право користування земельною ділянкою, загальною площею 1,0000 га, у пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові , за його добровільною відмовою; надано ОК ЖБК Зеленоград у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,0000 га, в межах договору оренди землі від 03 березня 2008 року № 540867100016, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові , яке необхідно виконати до 31 грудня 2012 року; визначено, що договір оренди землі від 03 березня 2008 року № 540867100016 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку за ОК ЖБК Зеленоград ; надано ОК ЖБК Зеленоград згоду на розроблення та погодження в тримісячний термін містобудівного обґрунтування на розміщення об`єкта; попереджено ОК ЖБК Зеленоград , що містобудівне обґрунтування повинно бути затверджено окремим рішенням міської ради у встановленому порядку.

На підставі цього ж рішення ОК ЖБК Зеленоград отримано державний акт серії ЯЛ № 177971, на право власності на вказану земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035, що зареєстрований 02 червня 2010 року за № 52107050002, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови на АДРЕСА_1 .

Державний акт серії ЯЛ № 177971, на право власності на земельну ділянку, площею 1,0000 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035, що зареєстрований 02 червня 2010 року за № 52107050002, втратив чинність 23 березня 2011 року згідно із Законом України від 05 березня 2009 року №1066-VІ Про порядок поділу та об`єднання земельних ділянок на підставі заяви від 23 березня 2011 року вх. № 219/04-11, а земельну ділянку на підставі розробленої технічної документації поділено на 5 окремих земельних ділянок, площами по 0,2000 га кожна, у зв`язку з чим ОК ЖБК Зеленоград отримав 5 нових державних актів на вказані земельні ділянки.

23 квітня 2011 року ОК ЖБК Зеленоград на підставі договору купівлі-продажу передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035 , що розташована за адресою: пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці), м. Харків , для будівництва малоповерхової житлової забудови. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н. В. за реєстраційним номером 923, та пройшов державну реєстрацію, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64038406101.

ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці побудовано будинок, загальною площею 240,6 кв. м, житловою - 116,3 кв. м.

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 вересня 2012 року № 571 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 лютого 2015 року № 62 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 вересня 2012 року № 571 в частині присвоєння адреси житловому будинку, а саме присвоєно адресу житловому будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1 АДРЕСА_2 .

У вказаному житловому будинку зареєстровані та постійно проживають: ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року визнано частково недійсним та скасовано рішення № 13/10 ХLІ сесії V скликання Харківської міської ради від 24 лютого 2010 року, зокрема пункт 7 додатка № 1. Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 177971 на право власності на земельну ділянку, площею 1,0000 га, кадастровий номер 6310137200:12:060:0035, зареєстрований 02 червня 2010 року за № 52107050002, розташовану за адресою: пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці), м. Харків , для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, виданий ОК ЖБК Зеленоград . Зобов`язано Управління Держкомзему у м. Харкові скасувати запис про державну реєстрацію цього акта.

Ухвалюючи вказане судове рішення, апеляційний господарський суд виходив із того, що рішення Харківської міської ради від 24 лютого 2010 року приймалось без дотримання процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці), м. Харків , оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель. Крім того, ОК ЖБК Зеленоград не мав права на безоплатне отримання земельної ділянки у порядку, передбаченому статтею 43 ЗК України.

Крім іншого, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до наказу Держкомлісгоспу України від 25 травня 2002 року № 55 Про вдосконалення управління лісовим господарством в Харківській області землі лісогосподарського призначення Дергачівського лісництва, до яких також відноситься спірна земельна ділянка у пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) , в подальшому вказану адресу замінено на АДРЕСА_2 на підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок від 29 жовтня 2014 № 1662/14 ), передані в постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу УкрНДІЛГа.

Задовольняючи первісний позов прокурора, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки процедура зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, яка належить державі та перебуває в постійному користуванні ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , порушена, а земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_1 без згоди її власника та користувача, то є правові підстави для її повернення у власність держави.

Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон), який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частиною першою цієї статті визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Абзацом третім частини третьої цієї статті передбачено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, яким передбачено, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

У судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний її орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12)).

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

Верховний Суд під час перегляду цієї справи вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані після подання касаційної скарги, підлягають застосуванню на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція з посиланням на їхню бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Український орден Знак пошани науково-дослідний Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України є державною установою.

Беручи до уваги наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі вказаних двох державних підприємств, а тому вважає наявні підстави для залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція , без розгляду.

Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державних підприємств, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державних підприємств, а прокурор в силу закону не має повноважень на представництво інтересів державних підприємств, відповідно, не мав повноважень на ведення цієї справи в суді.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, сформульованій у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, судові рішення в частині вирішення первісного позову прокурора підлягають скасуванню із залишенням позову без розгляду.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 .

У зустрічному позові ОСОБА_1 просив визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки, площею 0,200 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137200:12:060:0035 ; визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку.

Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , виходив із того, що позивач придбав спірну земельну ділянку за оплатним договором у ОК ЖБК Зеленоград . Станом на час укладення договору купівлі-продажу за усієї розумної обачності позивач не міг передбачити, що в майбутньому державний акт про право власності не земельну ділянку буде визнаний недійсним. Спірна земельна ділянка має цільове призначення - для житлової та громадської забудови, з часу набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки до подання позову про її витребування минуло 5 років, на земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 у 2012 році, а отже, за позивачем необхідно визнати право власності на спірну земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 , виходив із того, що з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані юридичні норми не встановлено невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям у власність цієї ділянки, ОСОБА_1 міг і повинен був знати про те, що зазначена ділянка належить до земель лісового фонду та знаходиться у зеленій зоні м. Харкова - на території зелених насаджень загального користування

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову із інших правових підстав.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, яка повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України ).

Позов ОСОБА_1 пред`явлено до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, який діє в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція . Враховуючи те, що первісний позов прокурора в інтересах вказаних двох державних підприємств залишено без розгляду, оскільки прокурор не має повноважень на ведення справи в інтересах державних підприємств, відповідно, прокурор не може відповідати за пред`явленим зустрічним позовом.

Таким чином, ОСОБА_1 , пред`явивши зустрічний позов до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, який діяв в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція , визначив неналежного відповідача за своїми вимогами, а суди розглянули вимоги зустрічного позову за участю прокурора, який не може бути відповідальним за вимогами ОСОБА_1 , що є підставою для скасування судових рішень в частині вирішення вимог зустрічного позову та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю.

З огляду на те, що судові рішення підлягають скасуванню, ухвала про виправлення описки також підлягає скасуванню.

Оскільки рішення по суті підлягають скасуванню, відповідно відзиви керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 на касаційні скарги ОСОБА_1 суд не враховує, з огляду на те, що первісний позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За матеріалами справи прокурор, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, сплатив 1 057,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Після перегляду справи в апеляційному порядку прокурор подавав касаційну скаргу, яка була задоволена, постанову Харківського апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За подання касаційної скарги прокурором сплачено 3 200,00 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 257,20 грн.

За подання ОСОБА_1 касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного суду від 28жовтня 2020 року з Харківської обласної прокуратури необхідно стягнути 3 000,00 грн, оскільки первісний позов прокурора залишено без розгляду, та 454,00 грн - за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про виправлення описки, а всього 3 454,00 грн.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає за можливе зарахувати зустрічні однорідні вимоги Харківської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , стягнувши з останнього на користь прокуратури за результатами розподілу судових витрат 803,20 грн.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь ДП Харківська лісова науково-дослідна станція необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 056,00 грн та касаційної скарги у розмірі 3 200,00 грн, а всього 4 256,00 грн.

Керуючись статтями 257, 400, 412, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняЛенінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 28жовтня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року в частині вирішення вимог первісного позову прокурора скасувати.

Первісний позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки залишити без розгляду.

РішенняЛенінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 28жовтня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та Національної академії наук України, Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція , треті особи: обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зеленоград , Харківська міська рада, про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02910108, адреса місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків) 803,20 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція (код ЄДРПОУ 00994058, місцезнаходження: с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область) 4 256,00 грн судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко