Постанова

від 15.12.2021 по справі 152/946/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/946/20

Провадження № 22-ц/801/2481/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мельник А.Г.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 рокуСправа № 152/946/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Полігаса В. М., представника відповідача Селянського ( фермерського ) господарства Дар адвоката Браславця Я. Ю., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Селянського ( фермерського )

господарства Дар про розірвання договору оренди землі,

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Шаргороді Вінницької області за головування судді Мельник А. Г., повний текст якого складений 06 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася у Шаргородський районний суд Вінницької області з позовом до Селянського ( фермерського ) господарства (далі - СФГ) Дар про розірвання договору оренди землі. Позов мотивований наступними обставинами. Позивачка є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 0525310100:03:003:0056, площею 2,7869 га, розташованої на території Шаргородської міської ради Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Згідно з договором оренди землі від 30 серпня 2017 року № 13 земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача строком на 49 років, який використовує її, однак з дня укладення договору, тобто з 2017 року протягом трьох років жодного разу не сплачував позивачці орендну плату. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача для з`ясування питання оплати використовуваної земельної ділянки, просила розірвати договір оренди, проте позитивного вирішення вказаного питання не відбулося, екземпляр договору оренди землі ОСОБА_1 не отримала. З метою отримання копії договору оренди землі від 30 серпня 2017 року № 13 позивачка в усному порядку зверталася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Шаргородської міської ради Вінницької області та державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради, але їй було повідомлено, що витребування реєстраційної справи або документів з неї можливо виключно на підставі рішення суду. Державний реєстратор рекомендував ОСОБА_1 для отримання копії договору оренди землі звернутися до Шаргородської районної державної адміністрації. Ознайомившись зі змістом копії договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2017 року № 13, позивачка з`ясувала, що СФГ ДАР має сплачувати їй до 31 грудня кожного року орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік, тобто 1452,66 гривні готівкою через касу орендаря. Систематичною несплатою належної орендної плати порушуються законні права позивачки, у зв`язку з чим вона просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки № 13, укладений між нею та СФГ ДАР 30 серпня 2017 року, з кадастровим номером 0525310100:03:003:0056, площею 2,7869 га, розташованої на території Шаргородської міської ради Вінницької області.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ Дар про розірвання договору оренди землі відмовлено. Додатковим рішенням цього суду від 13 жовтня 2021 року пов`язані з розглядом справи судові витрати залишені за позивачкою.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 01 жовтня 2021 року , позивачка ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржниця вважає оскаржуване рішення суперечним нормам матеріального, процесуального права, фактичним обставинам справи. Суд, на думку позивачки, неповно з`ясував обставини справи, які мають для неї значення, ухвалив рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, за невідповідності висновків суду обставинам справи. У скарзі викладені обставини вимог позову, зазначені у заяві до суду, стверджується, що відповідач з 2017 року протягом п`яти років не розраховувався за використання землі. У відомостях з виплати орендної плати за 2017-2020 роки не зазначені дата виплати коштів, договір оренди, немає підпису керівника відповідача. СФГ Дар не надало даних про сплату податку на землю, військового збору, податку зі своїх доходів. Посилаючись на доходи орендаря, ОСОБА_1 вказує на своє скрутне матеріальне становище. Кошти в якості орендної плати за минулі 2020-2021 роки позивачка відмовилася отримувати, оскільки не бажає перебувати з відповідачем у договірних відносинах. З незрозумілих причин іншим орендодавцям орендна плата виплачена у більшому розмірі, у зв`язку з чим скаржниця вважає, що навіть якщо припустити отримання нею коштів, то вони виплачувалися їй не у повному обсязі. За викладом апеляційної скарги суд першої інстанції не дав належну правову оцінку обставинам справи, розглянув її без предмета спору, без дослідження умов договору, не звернув увагу на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати у передбачений договором спосіб. Об`ємно виклавши у скарзі норми чинного законодавства з питань оренди землі, договірних зобов`язань, їх припинення, розірвання, зміну, зазначивши окремі рішення суду касаційної інстанції в інших справах щодо розірвання, припинення договорів оренди землі, ОСОБА_1 просить скаргу задоволити.

Представник відповідача адвокат Браславець Я. Ю. скористався передбаченим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 08 листопада 2021 року правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачки. 25 листопада 2021 року відзив надійшов в суд апеляційної інстанції та у ньому зазначається про незгоду СФГ Дар з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 . Представник товариства вважає мотиви скарги безпідставними, такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства. Оскаржуване рішення суду ухвалене з дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права. Виклавши основні умови договору оренди землі від 30 серпня 2017 року № 13, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з присвоєнням реєстраційного номера запису іншого речого права на майно № 22166705, представник відповідача підкреслює невизначеність позиції скаржниці, отримання нею впродовж 2017-2019 років орендної плати, що відображалося у відомостях, де вона особисто розписувалася за фактом отримання коштів, що доведено проведеною у справі судовою почеркознавчою експертизою. За змістом апеляційної скарги у ній зазначені відомості, які є виключно суб`єктивною думкою скаржниці, її припущеннями. Апеляційна скарга, на думку представника СФГ Дар , не містить конкретних підстав та аргументів щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, вона дублює позицію, аргументи позивачки, викладені у зверненні до суду, який оцінив усі обставини у справі та ухвалив законне рішення, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів. Представник відповідача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки, рішення суду першої інстанції - без змін.

29 листопада 2021 року до апеляційного суду в електронній формі надійшов лист ОСОБА_1 з клопотанням про залишення відзиву представника відповідача на її скаргу без розгляду, оскільки копію апеляційної скарги СФГ Дар отримало 12 листопада 2021 року, а відзив направлений поштою 24 листопада 2021 року, тобто з порушенням встановленого судом п`ятиденного строку для його подання.

Клопотання ОСОБА_1 щодо залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду задоволенню не підлягає. Відзив на апеляційну скаргу представником відповідача поданий вчасно з огляду на те, що копію скарги СФГ Дар отримало не 12, а 18 листопада 2021 року, що убачається з приєднаного до справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( т. 2, а. с. 42 ). Крім цього апеляційний суд не може не звернути увагу, що 12 листопада 2021 року представник СФГ Дар клопотав перед судом про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи у зв`язку з відкриттям у ній апеляційного провадження, зробити необхідні фотокопії окремих документів. Про реалізацію цього клопотання представником відповідача зроблений власноручний запис, датований 19 листопада 2021 року. Разом з тим апеляційний суд підкреслює, що електронний лист позивачки нею не підписаний, тому не може братися до уваги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу відповідно позивачки ОСОБА_1 , представників сторін адвокатів Полігаса В. М., Браславця Я. Ю., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є правильним, таким, що побудоване на встановлених фактичних обставинах справи; суд не помилився у застосуванні норм матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у цій справі, зробив висновки, які не суперечать її фактичним обставинам, визнав встановленими доведені обставини, що має значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 30 серпня 2017 року № 13, укладеного між сторонами у справі, суд першої інстанції виходив з наступних встановлених фактичних обставин, які, наразі, не оспорюються позивачкою та її представником.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 червня 2019 року № 170715150 власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0525310100:03:003:0056, площею 2,7869 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в м. Шаргород Вінницької області, є позивачка ОСОБА_1 . Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 вересня 2017 року № 96304789 підтверджується проведення державним реєстратором реєстрації договору оренди землі від 30 серпня 2017 року № 13, сторонами якого є позивачка ( орендодавиця ) та відповідач ( орендар ) СФГ Дар . Згідно з копією договору оренди землі від 30 серпня 2017 року № 13 орендодавиця ОСОБА_1 надала Селянському ( фермерському ) господарству ДАР у строкове платне користування власну земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525310100:03:003:0056, площею 2,7869 га, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Вінницької області, строком на 49 років. Умовами договору передбачено внесення орендної плати орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря. Розмір орендної плати у рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті п`ятому цього договору. Орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року.

Оглянутими у судовому засіданні копіями відомостей на видачу готівки за земельні паї м. Шаргород за 2017-2019 роки встановлено, що позивачка отримувала 4000,00 гривень за свій пай, про що ставила у відомостях власний підпис ( а. с. 67-69 ). Згідно з висновком експертів за результатами проведеної судової технічної та почеркознавчої експертизи від 23 червня 2021 року № 1313/1314/1315/1316/ 1317/21-21 підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях на видачу готівки за земельні паї м. Шаргород у 2017, 2018, 2019 роках належать ОСОБА_1 . Щодо поставлених експерту питань: чи відповідає давність виконання документа, а саме відомість на видачу готівки за паї м. Шаргород 2017 рік; відомість на видачу готівки за паї м. Шаргород 2018 рік; відомість на видачу готівки за паї - частки м. Шаргород 2019 рік; чи є ознаки пізнішого внесення поправок ( дописок, допечаток ) у ці документи; чи могли вони бути створені раніше зазначеного у них року; чи виконані певні частини цих рукописних документів одночасно чи в різний час; чи наявні в цих документах дописки, коментарі, виправлення, які не збігаються за давністю виконання основного тексту документа, то експерт вказав, що у Вінницькому відділенні КНДІСЕ відсутнє відповідне обладнання та фахівці, які проводять такі дослідження, така експертиза може бути проведена лише у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз.

На підставі норм статей 15, 16, 141, 525, 526, 629, 651 ЦК України, Закону України Про оренду землі , статті 93 Земельного кодексу України, керуючись правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/ 17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 ( провадження № 61-22315сво18 ), суд першої інстанції дійшов переконання про безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому суд підкреслив, що між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань за договором оренди земельної ділянки та сплати орендної плати за землю. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати ( стаття 22 Закону України Про оренду землі ). Пунктом десятим договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2017 року № 13 визначений розмір орендної плати, умови та порядок її сплати. Оглянутими в судовому засіданні оригіналами відомостей на видачу готівки за паї в м. Шаргород за 2017-2019 роки встановлена наявність в них особистого підпису ОСОБА_1 про отримання нею грошових коштів в якості розрахунку за орендну плату. Представник позивачки в ході підготовчого засідання суду першої інстанції ставив під сумнів лише автентичність підпису своєї довірительки у цих відомостях. Проте підписання відомостей з отримання коштів особисто позивачкою доведено проведеною судовою експертизою. Інші вимоги, зокрема щодо частковості сплати орендної плати, невідповідності відомостей вимогам нормативно-правових актів ОСОБА_1 , її представником не заявлялися. Суд звернув увагу, що ні позивачкою, ні її представником клопотань з приводу призначення експертизи давності документів, яка не була виконана Вінницьким відділенням КНДІСЕ, проведення повторної почеркознавчої експертизи за наявності обґрунтованого сумніву у достовірності висновку експертів від 23 червня 2021 року заявлено не було. За висновком суду першої інстанції матеріали справи містять дані про вчинення відповідачем дій для належного виконання свого обов`язку щодо сплати орендної плати, передбаченого пунктом десятим договору оренди землі, та про отримання позивачкою коштів у рахунок орендної плати за чинним правочином, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договірних відносин у зв`язку із систематичною невиплатою позивачці орендної плати, разом з тим вказавши, що поведінка орендодавиці свідчить про її незгоду з умовами договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, визнаючи їх правильними, належно обгрунтованими, апеляційний суд вважає доцільним зазначити наступне.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 наголошувала на тому, що якщо навіть припустити, що вона отримувала орендну плату, то не у повному обсязі, оскільки іншим орендодавцям виплачені більші суми. Крім цього вона не клопотала перед судом про призначення повторної чи додаткової експертизи через неспроможність її оплатити, відсутність на те коштів. Оплату проведеної судової технічної та почеркознавчої експертизи вона здійснила за рахунок позичених у кредит коштів.

Позиція позивачки стосовно можливого отримання нею орендної плати не у повному обсязі грунтується на припущенні, тому не може братися судом до уваги. Разом з тим належить звернути увагу, що за договірними умовами розмір орендної плати становить 1452,66 гривні, про що ОСОБА_1 сама вказує у позовній заяві. У відомостях з виплати орендної плати значаться виплачені їй суми у 4000, 00 гривні. Представник СФГ Дар пояснив, що в розмір виплачених коштів включена індексація суми орендної плати. Щодо твердження про отримання кредиту на оплату судової експертизи, то воно не доведене достатніми і достовірними доказами, хоча сторона не була позбавлена можливості надати суду копії відповідних кредитних документів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України, іншими законами України. Пунктом д частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати ( два та більше випадків ). Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини ( факти ), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( статті 1, 2 Закону України Про оренду землі ).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини стосовно найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду ( стаття 124 ). Проте саме Законом України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, урегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано, деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Приписами статті 17 Закону України Про оренду землі ( в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 191-VIII , який набрав чинності 05 квітня 2015 року ) передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Отже, за підписаним ( укладеним ) договором оренди землі орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування його земельною ділянкою. Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати і обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини п`ятої статі 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, тому загальні положення про найм ( оренду ) застосовуються до регулювання відносин з найму ( оренди ) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачені спеціальним Законом.

Основоположними принципами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті шостому частини першої статті 3 ЦК України . Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, пова-гою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Дана норма закону наведена у рішенні суду першої інстанції.

Норми Закону України Про оренду землі і ЗК України, які передбачають можливість розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної сплати спрямовані на захист добросовісного орендодавця від недобросовісних дій орендаря. Однак, у даній справі недобросовісних дій орендаря щодо систематичної несплати орендної плати не встановлено.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 , статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції керується нормами статті 367 ЦПК України, якими визначені межі вирішення справи: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були пода-ні до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Окремо щодо обставин, які мають місце у цій справі, доводів вимог ОСОБА_1 , викладених в обгрунтуванні апеляційної скарги у збільшеному по відношенню до мотивів позовної заяви обсязі, колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним підкреслити, що частина шоста статті 367 ЦПК України урегулювала можливі ситуації з появи позовних вимог і підстав позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції: вони в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються.

Відповідно до норм статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі, зокрема, відмови у позові - на позивача. Керуючись вказаною нормою закону, суд першої інстанції 13 жовтн 2021 року постановив правильне та законне додаткове рішення, залишивши пов`язані з розглядом справи судові витрати за позивачкою ОСОБА_1 .

Стосовно понесених відповідачем судових витрат у суді апеляційної інстанції в сумі 15000,00 гривень, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу та додано копію квитанції про сплату вказаних коштів, детальний розрахунок щодо фіксованого розміру винагороди за надання правничої допомоги адвокатом Браславцем Я. Ю., то апеляційний суд виходить з наступного.

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року у цій справі. 05 листопада 2021 року СФГ Дар уклало договір № 11/21-з/3 про надання правничої допомоги адвокатом Браславцем Я. Ю., який 19 листопада ознайомився з матеріалами справи, зробив необхідні копії, а 25 листопада 2021 року подав відзив на скаргу ОСОБА_1 . Справа призначалася до розгляду на 08 грудня 2021 року, усі учасники справи з`явилися в засідання, але розгляд справи був відкладений у зв`язку з відсутністю на роботі з поважної причини судді, котра входить до складу колегії суддів, визначеної автоматизованою системою документообігу суду. Законних підстав для змін у колегії суддів не було. У наступному судовому засіданні 15 грудня 2021 року апеляційним судом ухвалене дане рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ), та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина третя статті 137 ЦПК України ). Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг ); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та ( або ) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що сторона позивачки у заяві до суду від 28 листопада 2021 року просила залишити відзив адвоката Браслався Я. Ю. без розгляду. Хоча така заява ОСОБА_1 не підписана, однак слід розуміти її позицію як щодо зазначеного відзиву на апеляційну скаргу, так і щодо оплати правничої допомоги відповідачем.

Пунктом другим частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, як і витрати зі сплати судового збору, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача. Відповідно до частини восьмої цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Європейський суд з прав людини у справах Схід/Захід Альянс Лімітед проти України ( заява № 19336/04 ), Баришевський проти України ( пункт 95 рішення від 26 лютого 2015 року ), Двойних проти України ( пункт 80 рішення від 12 жовтня 2006 року ), Меріт проти України ( пункт 88 рішення від 30 березня 2004 року) зазначав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на сталу практику Європейського суду з прав людини ( рішення від 23 січня 2014 року у справі East|West Aliance Limited проти України ( заява № 19336/04 )), обгрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ) та часом, витраченим на виконання таких робіт ( надання послуг ), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та ( або ) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц ( провадження № 14-382цс19 ) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, усі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений сторою та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд визнає розмір оплати наданої відповідачу правничої допомоги під час апеляційного провадження у справі надто завищеним, неспівмірним із затраченим часом на підготовку та участь у справі, її складністю, ціною позову, значенням справи для обох її сторін, публічним інтересом до неї, у зв`язку з чим визнає доцільним стягнути з позивачки, інваліда третьої групи, пенсіонерки, яка отримувала орендну плату вдвічі меншу у порівнянні з іншими орендодавцями, у меншому розмірі, ніж заявлений відповідачем у 15000, 00 гривень.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського ( фермерського ) господарства Дар про розірвання договору оренди землі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь СФГ Дар , ідентифікаційний код юридичної особи 31733065, місцезнаходження м. Шаргород Вінницької області, 23500, вул. Героїв Майдану, буд. 272Ф, 1500,00 гривень ( одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп. ) у відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року.