Постанова

від 09.12.2021 по справі 405/6664/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 405/6664/17

провадження № 22-з/4809/99/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Дьомич Л. М.,

а участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович про ухвалення додаткового рішення (постанови) у цивільній справі № 405/6664/17, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І. М.) від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив:

визнати за ним право власності на 6/25 частин спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши його право спільної сумісної власності на 12/25 частин, що є у спільній сумісній власності та припинити його право спільної сумісної власності на 3/25 у вказаному домоволодінні;

припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6 на 12/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором дарування від 15 жовтня 1997 року;

залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 6/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виключивши із їх права спільної сумісної власності 6/25 частин, що належать ОСОБА_1 ;

виділити ОСОБА_1 в натурі 6/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: відокремлену частину вказаного житлового будинку, квартиру АДРЕСА_2 , обладнану індивідуальним входом, яка складається із наступних приміщень: коридору площею 2,90 кв.м із вітальнею площею 10,0 кв.м позначені літерами 2-1 , житлову кімнату площею 7,80 кв.м позначена літерою 2-2 , кухню площею 8,30 кв.м. позначена літерою 2-3 , кухня площею 4,50 кв.м позначена літерою 2-4 , санвузол площею 4,10 кв.м позначений літерою 2-5 , а також господарську будівлю погріб позначені літерою Ггі із стягненням із позивача на користь інших співвласників 4157 грн різниці вартості приміщень, які перебувають у його фактичному користуванні та вартості його ідеальної частки;

раніше заявлену ним позовну вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 залишити без розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2018 року померлу відповідачку ОСОБА_7 замінено її правонаступником ОСОБА_4 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2018 року за клопотанням позивача до участі в справі як співвідповідача залучено ОСОБА_6 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 його позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду, а в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення частки зі спільної власності відмовлено повністю.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2021 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на частку у праві спільної власності на майно та припинення права спільної сумісної власності на частку й ухвалено в цій частині нове рішення.

Суд вирішив виділити ОСОБА_1 зі спільної сумісної власності на 9/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , частку у розмірі 3/25, визнавши за ним право власності на неї та припинивши для нього право спільної часткової власності на це майно, і залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_8 часку у розмірі 6/25 на цей житловий будинок з приналежностями.

В частині вирішення вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про припинення права спільної сумісної власності на майно апеляційний суд вирішив рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотиви в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року виправлено допущену описку в постанові Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у цивільній справі ЄУН 405/6664/17.

19 листопада 2021 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на його користь половину судових витрат понесених позивачем у суді першої інстанції, які пов`язані із проведенням судової будівельно-технічної експертизи у сумі 4290 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у сумі 4000 грн та в суді апеляційної інстанції - 5000 грн (т. 3, а. с. 73-80).

09 грудня 2021 року до Кропивницького апеляційного суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Кіріченко Тетяна Анатоліївна, у яких зазначається про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат (т.3, а.с. 90-100).

Позивач ОСОБА_1 заяву подану його представником - адвокатом Бойко Олегом Вікторовичем в судовому засіданні підтримав.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Кіріченко Тетяна Анатоліївна заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Інші учасники справи повідомлені належним чином по час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду постановила протокольну ухвалу про розгляд справи за фактичної явки учасників справи.

Розглянувши заяву, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, які стосуються вирішуваного питання, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту в п. 4, ч. 1, ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суд апеляційної інстанції зазначає, зокрема, про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Нормою ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції

Колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції правова допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Бойко Олегом Вікторовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 10 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 7).

Згідно з ордером на надання правової допомоги серія КР №60536 від 17 січня 2018 року №60536 виданого АО Кіровоградська обласна колегія адвокатів Жашкевичу Сергію Вікторовича на підставі договору про надання правової допомоги від 10 лютого 2017 року надається правова допомога адвокатом Бойко Олегом Вікторовичем у Ленінському районному суді м. Кіровограда, судах апеляційної та касаційної інстанції (т. 1, а.с. 47).

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги від 10 лютого 2017 року АО Кіровоградська обласна колегія адвокатів , укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бойко Олегом Вікторовичем (т. 2, а.с. 194).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду першої інстанції детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на загальну суму станом на 15 квітня 2021 року - 8000 грн (т. 2, а.с. 195), квитанції до прибуткового касового ордера №68 від 25 лютого 2021 року та №96 від 25 березня 2021 року (т. 2, а.с. 194а - 194б).

У поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача зазначає, що спір у цій справі фактично стосувався правовідносин між ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , які заперечували проти позову, а тому судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції з урахуванням задоволених вимог підлягають стягненню у сумі 4000 грн з зазначених відповідачів у солідарному рорядку.

Не погоджуючись з заявою про ухвалення додаткового рішення від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Кіріченко Тетяна Анатоліївна, надійшли заперечення (т. 3, а. с. 90-100).

Щодо вимог про відшкодування судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги у суді першої інстанції у запереченнях зазначається про порушення вимог укладення договору про надання правової допомоги між позивачем та його представником - адвокатом, та як наслідок - відсутність підстав для відшкодування заявлених судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Колегія суддів апеляційного суду вважає доведеним факт здійснення позивачем витрат в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу адвоката Бойка О. В. в сумі 8000 грн, що підтверджується договором, укладеним між позивачем і адвокатом від 10 лютого 2017 року (т. 1 а. с. 7), квитанціями до прибуткових касових ордерів від 25 лютого 2021 року на суму 4680 грн (т. 2 а. с. 194а) та від 25 березня 2021 року на суму 3320,00 грн (т. 2 а. с. 194б), які були подані позивачем до ухвалення місцевим судом рішення у справі, а також копіями процесуальних заяв та клопотань сторони позивача, протоколами судових засідань, які підтверджують участь адвоката у процесі.

Доводи представника відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвоката Кіріченко Т. А. про суперечності у наданих позивачем примірниках договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2017 року в частині виконавця послуг (адвокат Бойко О. В. або АО Кіровоградська обласна колегія адвокатів ) не спростовують факт надання правничої допомоги позивачу безпосередньо адвокатом Бойком О. В., а його стосунки з адвокатським об`єднанням не впливають право позивача вимагати компенсації таких витрат.

Заяв від відповідачів про не співмірність заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката до суду не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші (крім судового збору - суд) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивач фактично заявив чотири позовні вимоги: про визначення частки позивача у нерухомому майні, яке належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про припинення права ОСОБА_6 на частку у спільному нерухомому майні, про виділення позивачу в натурі його частки у спільному майні, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції задовольнив лише одну з заявлених чотирьох вимог позивача, а тому він має право на присудження йому пропорційної компенсації витрат на оплату послуг адвоката, що становить 2000,00 грн з фактично сплачених ним 8000,00 грн.

При цьому така компенсація має бути присуджена з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласників майна, до яких відповідна позовна вимога була пред`явлена.

Водночас вимога позивача про покладення на цих відповідачів солідарного обов`язку по сплаті компенсації судових витрат є безпідставною, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, бо солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а вразі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням утверджуються права осіб, а не створюються заново.

Отже, позивачем було помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), закріплений в ЦПК України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку передбаченому законом або договором (ст. 541 ЦК України ).

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, від 25 вересня 2018 року у справі № 904/5580/16, від 13 липня 2020 року у справі № 476/489/17).

Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції підлягає відшкодуванню коштом відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9 пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1000,00 грн з кожного.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович, просив стягнути на його користь компенсації витрат по оплаті послуг адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 5000,00 грн.

На підтвердження дійсності таких витрат позивач надав до суду апеляційної інстанції Додаткову угоду від 07 липня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 10 лютого 2017 року, укладену між ОСОБА_1 та адвокатом Бойко Олегом Вікторовичем (т. 3, а.с. 78), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на загальну суму станом на 09 листопада 2021 року - 5000,00 грн (т. 3, а.с. 79), квитанцію до прибуткового касового ордера № 228 від 27 вересня 2021 року (т. 3, а.с. 80).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення в частині компенсації витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду .

Як вбачається із матеріалів справи, 09 листопада 2021 року Кропивницький апеляційний суд ухвалив постанова про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко Олег Вікторович подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат лише 19 листопада 2021 року, тобто через десять, а не впродовж встановленого законом п`ятиденного строку, після ухвалення судового рішення.

Таким чином, заяву про ухвалення додаткового рішення про судові витрати в суді апеляційної інстанції надійшла до суду з пропуском строку на звернення, який встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Заяв про поновлення цього строку із зазначенням поважності причин пропуску до суду не надійшло.

З огляду на викладене, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність залишити без розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойко Олег Вікторович про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат в частині компенсації витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, оскільки позивач подав докази понесення таких судових витрат з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Щодо витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2018 року призначено у справі ЄУН 405/6664/17 судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи (т. 1, а. с. 152-153). Оплату за проведення експертиз покладено на позивача ОСОБА_1 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. На вирішення експертизи експертам поставлено питання:

надати варіанти виділу в натурі позивачу ОСОБА_1 , згідно ідеальної частки 12/25, що йому належить, із спільної власності будинку АДРЕСА_1 із урахуванням сталого користування;

чи відповідає фактичне користування будинком АДРЕСА_1 ідеальній частці 12/25, що належить ОСОБА_1 у спільній власності, чи можливо йому виділити в натурі у будинку кімнати 2-1 , 2-2 , 2-3 , 2-4 , а також надвірні будівлі: гараж З , та гараж Г ?

надати варіанти користування земельною ділянкою позивачу ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 згідно ідеальної частки 12/25, що належать йому у спільній власності та з врахуванням сталого користування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 8580 грн за проведення експертизи, що підтверджується квитанцією № ПН1017 від 23 січня 2019 року (т. 1, а.с. 171).

У заяві про ухвалення додаткового рішення від 19 листопада 2021 року представник позивача - адвокат Бойко Олег Вікторович просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9 судові половину витрат понесених позивачем у суді першої інстанції, які пов`язані із проведенням судової будівельно-технічної експертизи, тобто 4290,00 грн (т. 3, а. с. 73-77).

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Кіріченко Т. А. зазначається проти присудження позивачу компенсації його витрат на експертизу з огляду на безпідставність такої вимоги у зв`язку втратою 16,5 місяців процесуального часу на проведення експертизи та безпідставність відповідної позовної вимоги, задля якої позивач просив суд призначити експертизу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що суд призначив експертизу за клопотанням позивача та поставив на її вирішення питання, які стосуються позовних вимог про виділення в натурі частин житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Оскільки позовну вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено місцевим судом без розгляду, а в задоволенні вимоги про виділення в натурі частин житлового будинку судом відмовлено, - підстави для компенсації витрат позивача на проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович про ухвалення додаткового рішення (постанови) в частині компенсації судових витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи слід відмовити.

Керуючись ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович про ухвалення додаткового рішення (постанови) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 1000,00 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 1000,00 (одна тисяча) грн.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович, про компенсацію судових витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бойко Олег Вікторович в частині компенсації витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції залишити без розгляду.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови виготовлено 17 грудня 2021 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

Л. М. Дьомич