Постанова

від 13.12.2021 по справі 419/70/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Мартинюк В.Б.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 419/70/21

Провадження № 22-ц/810/604/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря - Кузьменко А.О.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Батьківщина

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року, яке ухвалене судом у складі судді Мартинюка В.Б.,

за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Батьківщина про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Батьківщина (далі СФК Батьківщина ), в обґрунтування якого зазначив, що 14 травня 2014 року ОСОБА_3 уклав з СВК Батьківщина договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0056 площею 6,4606 га для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, Чабанівська сільська рада, який зареєстрований у Новоайдарському районному управлінні юстиції Луганської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 13099012 від 15 травня 2014 року. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Позивач є спадкоємцем та правонаступником померлого ОСОБА_3 , власником вищевказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за номером 90, виданого 28 лютого 2017 року приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області. Набувши в порядку спадкування за законом земельну ділянку, позивач набув усі права та обов`язки орендодавця за вищевказаним договором.

Згідно п.4 договору оренди, строк його дії складає 7 років.

Згідно з п. 5 договору оренди, орендна плата повинна вноситися відповідачем, як орендарем в розмірі 1,7% від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнту 3,2. Відповідно до п. 3 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21166,37 грн в цінах станом на 1995 рік, нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта 1,756 становить 37168,15 грн в цінах також на 1995 рік.

Позивач посилається на те, що даний пункт 3 договору оренди не відповідає вимогам діючого законодавства, та є недійсним. Для укладання договору оренди землі нормативно-грошова оцінка є необхідною складовою договору і вона повинна бути актуальною на день укладання договору оренди землі, тобто на 2013 рік, а не використовувати її показники майже 20- річної давнини з 1995 року.

Зі сторони ОСОБА_4 мала місце помилка щодо визначення у п.3 договору нормативної грошової оцінки станом на 1995 рік.

Після смерті спадкодавця, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати, перегляд нормативно-грошової оцінки за даним договором оренди, проте з боку відповідача жодної відповідної реакції не було та він не сплатив орендну плату навіть в тому обсязі, який був визначений за договором від 2014 року відповідно до нормативно-грошової оцінки 1995 року.

Вважає, що п. 3 договору оренди щодо визначення розміру нормативної правової оцінки орендованої земельної ділянки у цінах на 1995 рік є недійсним внаслідок помилки орендодавця ОСОБА_4 стосовно законності - актуальності та своєчасності застосованої у договорі нормативної грошової оцінки та використання такої оцінки 19-ти річної давності, що значно знижує її вартість та, як наслідок - суттєво знижує розмір орендної плати, яку повинен був сплачувати на його користь відповідач.

Відповідно п. 5 договору оренди при визначенні розміру орендної плати повинна застосовуватися нормативно грошова оцінка, діюча на момент укладання та дії цього договору. Згідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищевказаної земельної ділянки вона складає 171290, 15 грн.

Таким чином, розмір орендної плати за договором оренди повинен був складати з урахуванням коефіцієнту 3,2 - 9318,18 грн щороку (171290,15 грн х 1,7 : 100 = 2911,93 грн х 3,2 = 9318,18 грн).

Проте, відповідачем з моменту укладання договору оренди не сплачувалася передбачена п. 5 Договору орендна плата за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки.

Заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає: 6 років х 9318,18 грн = 55909,10 грн.

Згідно з п. 10 договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач допустив прострочку виконання свого зобов`язання зі сплати орендної плати: - за 2014 рік-з 01.01.15 р. по 15.10.20 р. -2113 днів пеня складає 2113 х (9318,18 х 0,3%) = 59067,94грн - за 2015 рік-з 01.01.16 р. по 15.10.20 р. - 1748 днів пеня складає 1748 х (9318,18 х 0,3%) = 48864,53 грн - за 2016 рік-з 01.01.17 р. по 15.10.20р. - 1383 днів пеня складає 1383 х (9318,18 х 0,3%) = 38661,12 грн - за 2017 рік-з 01.01.18 р. по 15.10.20 р. - 1017 днів пеня складає 1017 х (9318,18 х 0,3%) = 28429,76грн - за 2018 рік-з 01.01.19 р. по 15.10.20 р. - 652 днів пеня складає 652 х (9318,18 х 0,3%) = 18226,36 грн., - за 2019 рік-з 01.01.20 р. по 15.10.20 р. -287 днів. пеня складає 287 х (9318,18 х 0,3%) = 8022,95 грн. Загальна сума пені складає 201272, 66 грн.

Позивач зазначає про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 6038,17 грн.

Позивач зазначив, що відповідач не бажає в добровільному порядку сплатити заборгованість з орендної плати, систематично порушує умови договору оренди.

Просив суд визнати недійсним пункт 3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.05.2014 року між ОСОБА_3 та СВК Батьківщина земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0056 площею 6,4606 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, Чабанівська сільська рада зареєстрований у Новоайдарському районному управлінні юстиції Луганської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 13099012 від 15.05.2014 року - в частині встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 21166,37 грн в цінах на 1995 рік, та нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта 1,756 у розмірі 37168,15 грн в цінах на 1995 рік;

розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 14.05.2014 року між ОСОБА_3 та СВК Батьківщина та зобов`язати відповідача повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 ;

стягнути з СВК Батьківщина на користь позивача заборгованість з орендної плати за договором оренди від 14.05.2014 року у розмірі 55909, 10 грн, пеню у розмірі 201272,66 грн і 3% річних у розмірі 6038,17 грн, а всього - 263219,93 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СВК Батьківщина задоволено частково.

Стягнуто з СВК Батьківщина на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди від 14 травня 2014 року у розмірі 6065,82 грн, 3 % річних у розмірі 364,43 грн, пеню у розмірі 6660,27 грн, судові витрати у сумі 130,82 грн.

В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року в частині відмови у визнанні недійсним пункту 3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.09.2013 року між ОСОБА_4 та СВК Батьківщина земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0055 площею 6, 6877 га в частині встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 21166,37 грн в цінах на 1995 рік, та нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта 1,756 у розмірі 37168,15 грн в цінах на 1995 рік, в частині відмови у розірванні договору оренди земельної ділянки, стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати, пені і 3% річних, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме: визнати недійсним пункт 3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.05.2014 року між ОСОБА_3 та СВК Батьківщина земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0056 площею 6,4606 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, Чабанівська сільська рада зареєстрований у Новоайдарському районному управлінні юстиції Луганської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 13099012 від 15.05.2014 року - в частині встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 21166,37 грн в цінах на 1995 рік, та нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта 1,756 у розмірі 37168,15 грн в цінах на 1995 рік;

розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 14.05.2014 року між ОСОБА_3 та СВК Батьківщина та зобов`язати відповідача повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 ;

стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за договором оренди від 20 вересня 2013 року у розмірі 66140,26 грн, пеню в сумі 283285,44 грн, 3% річних у розмірі 2081,71 грн, а всього 351507,41 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки щодо невідповідності п. 3 договору оренди вимогам діючого законодавства та не застосував у повному обсязі ст. ст. 16,215, 229 ЦК України та ст. ст. 1, 5, 18, 201 ЗУ Про оцінку землі .

Зі сторони ОСОБА_4 мала місце помилка щодо визначення у п. 3 договору розміру нормативної грошової оцінки станом на 1995 рік, замість нормативної грошової оцінки станом на 2013 рік.

Скаржник посилається на те, що матеріали цивільної справи містять належні докази того, що після смерті ОСОБА_4 позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату орендної плати, перегляд нормативно- грошової оцінки за договором оренди землі. У суду були підстави для поновлення позивачу пропущеного строку позовної давності, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Вважає, що розмір орендної плати за договором оренди повинен складати з урахуванням коефіцієнту 3,2 - 9448, 60 грн щороку.

Проте відповідач з моменту укладання договору оренди землі не сплачував орендну плату з 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки. На день звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 66140, 26 грн. Розрахунки були надані стороною позивача, про те суд правової оцінки їм не надав.

Розмір пені складає- 283285,44 грн, 3% річних - 2081,71 грн.

Позивач зазначає, що є всі підстави для розірвання договору оренди землі через систематичне порушення відповідачем умов договору та повернення земельної ділянки позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу СВК Батьківщина зазначило, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. На час укладання спірного договору, діяла нормативна грошова оцінка проведена станом на 01 липня 1995 року відповідно до Методики нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою КМУ від 23 березня 1995 року № 213. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору оренди становила 118938,07 грн. Розмір орендної плати за договором оренди становить 1,7 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта 3,2, що становить 2021,94 грн на рік. Вважає необґрунтованими доводи позивача щодо недійсним п. 3 договору оренди внаслідок помилки орендодавця ОСОБА_3 стосовно законності - актуальності та своєчасності застосованої у договорі нормативної грошової оцінки та використання такої оцінки 18-ти річної давності, оскільки недійсність договору має існувати в момент його укладання, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

Доказів, які б свідчили про неправильне сприймання ОСОБА_3 фактичних обставин правочину під час його укладання, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було би вважати, що правочин не був би вчинений, позивачем не надано.

Крім того, на момент вчинення правочину, позивач не був ні стороною правочину, ні заінтересованою особою, отже ніяких прав позивача укладанням спірного договору оренди не порушено. Для вимоги про визнання правочину недійсним, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Свідоцтво про право на спадщину отримано позивачем 28 лютого 2017 року, отже перебіг строку позовної давності почався з 28 лютого 2017 року, до суду позивач звернувся лише 11 січня 2021 року з порушенням строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. З клопотанням про поновлення строку позовної давності ні позивач ні його представник не зверталися.

Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні заборгованості за 2014-2017 роки, у зв`язку з пропуском позовної давності. Строк позовної давності до штрафних санкцій відповідно до 258 ЦК України становить 1 рік. Суд першої інстанції правильно визначив 3 % річних, виходячи з розміру орендної плати передбаченої у договорі, в межах строку позовної давності 3 роки.

Зазначив, що суд дійшов вірного висновку про відмову в частині вимог позивача про розірвання договору оренди землі, оскільки строк дії договору закінчився.

У відзиві представником відповідача зазначено, що між відповідачем та адвокатським об`єднанням Слюсарев і Погребняк було укладено договір про надання правової допомоги. Орієнтований розмір витрат на правову допомогу складає 4000, 00 грн, усі докази на підтвердження судових витрат та їх розміру будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав, просить залишити її без задоволення, рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки рішення суду оскаржується в частині відмови у визнанні недійсним пункту 3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.09.2013 року між ОСОБА_4 та СВК Батьківщина земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0055 площею 6, 6877 га в частині встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 21166,37 грн в цінах на 1995 рік, та нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта 1,756 у розмірі 37168,15 грн в цінах на 1995 рік, в частині відмови у розірванні договору оренди земельної ділянки, стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати, пені і 3% річних у повному обсязі, тому рішення суду в не оскаржуваній частині не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 , цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 4423188000:02:003:0056, площею 6,4606 га, розташованої на території Чабанівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 008315, виданого Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області 29 вересня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації держаних актів оренди землі за № 14/452.

14 травня 2014 року між ОСОБА_6 та СВК Батьківщина було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,4606 га у тому числі ріллі 6,4606 га, кадастровий номер земельної ділянки 442318800:02:003:0056 строком на 7 років.

Відповідно до п. 3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21166, 37 грн в цінах на 1995 рік, нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта 1,756 становить 37168,15 грн в цінах на 1995 рік.

Згідно до п. 5 договору оренди орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією в розмірі 1,7 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта 3,2, що становить 2021,94 грн на рік, орендна плата вноситься до 01.01 наступного року за звітним, п. 7 договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % невиплаченої суми за кожен день прострочення п. 10.

По даному спору сторони узгодили у пункті 16 договору, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації даного Договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 37 Договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За умовами спірного договору оренди землі п. 31 визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Суд встановив, що при підписанні договору оренди землі орендодавець погодився із його змістом, жодних зауважень, заперечень, претензій, скарг щодо укладання та підписання договору внаслідок помилки до відповідача не надходило, пропозицій щодо змін умов договору також не було.

Суд встановив, що має місце заборгованість по орендній платі. Відповідачем заявлено про застосування пропуску строку позовної давності. Встановивши вказані обставини суду дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача в частині розірвання договору оренди, визнання недійсним п.3 договору оренди землі, та дійшов висновку про стягнення на користь позивача заборгованості по орендній платі в розмірі 6065, 82 грн, 3% у розмірі 364, 43 грн, пені у розмірі 6660, 27 грн.

Що стосується висновку суду про відмову у задоволенні вимог позивача в частині визнання недійсним п.3 договору оренди, колегія суддів вважає, що такий висновок суду правильний і відповідає встановленим по справі обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 4423188000:02:003:0056, площею 6, 4606, розташованої на території Чабанівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, яка належала ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за завповітом (а.с.17).

Між ОСОБА_3 та СВК Батьківщина 14.05.2014 року було укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно п.2 договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6, 4606 га, кадастровий номер: 4423188000:02:003:0056.

Згідно п.3 договору оренди земельної ділянки від 14.05.2014 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21166, 37 грн, в цінах на 1995 рік. Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта 1, 756 становить - 37168, 15 грн в цінах на 1995 рік.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги до договору оренди землі та його припинення врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України ).

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України .

Відповідно до частин першої-третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Аналіз статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України . Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач вказав, що вважає, що п.3 договору оренди земельної ділянки щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки у цінах на 1995 рік є недійсним внаслідок помилки орендодавця ОСОБА_7 стосовно законності - актуальності та своєчасності застосованої у договорі нормативно грошової оцінки, що значно знижує її вартість та як наслідок суттєво знижує розмір орендованої плати.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до статті 229 ЦК України , якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Згідно частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, як сторони правочину, і має істотне значення.

Між тим, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування вимог щодо визнання п.3 договору недійсним як такого, що був укладений внаслідок помилки орендодавця ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що при підписанні договору оренди земельної ділянки сторони правочину мали повну уяву про предмет договору, досягли згоди про всі істотні умови, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Будь - яких зауважень з боку ОСОБА_3 ні під час укладання договору , ні під час його виконання не було.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 під час підписання договору оренди земельної ділянки в п.3 договору визначення розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки у цінах на 1995 рік відбулося внаслідок помилки ОСОБА_3 не знайшло свого підтвердження.

Що стосується заявлених вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, колегія виходить з наступного.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України ).

Тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України ). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року в справі № 395/499/16-ц (провадження № 61-15404св18).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України ).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України ; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (частина третя

статті 762 ЦК України )

Аналіз частини третьої статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в пункті 3 договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору оренди).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди

(частина третя статті 21 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК ). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб;

у належний строк (термін); у належному місці. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Судом встановлено, що 14 травня 2014 року між ОСОБА_6 та СВК Батьківщина було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,4606 га у тому числі ріллі 6,4606 га, кадастровий номер земельної ділянки 442318800:02:003:0056 строком на 7 років.

Відповідно до п. 3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21166, 37 грн в цінах на 1995 рік, нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта 1,756 становить 37168,15 грн в цінах на 1995 рік.

Згідно пункту 5 договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією в розмірі 1,7 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта 3,2, що становить 2021,94 грн на рік.

Відповідно до п.6 вказаного договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 7 вказаного договору встановлено, що орендна плата вноситься до 01.01. наступного року за звітним.

Пунктом 10 договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % невиплаченої суми за кожен день прострочення п. 10.

Судом встановлено, що орендар не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2014-2019 роки.

Зміни в письмовій формі до договору оренди стосовно розміру орендної плати сторони не вносили.

Під час розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з вимогами про сплату орендної платити за 2014-2017 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати, оскільки матеріали справи не містять таких письмових доказів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що пунктом 7 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що обчислення розмір орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди землі, зокрема, пункту 7 (періоду внесення орендної плати), на користь його дійсності, чинності та виконуваності, коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за 2017 рік як добуток індексів інфляції з січня 2017 року по грудень 2017 року включно, за 2018 рік як добуток індексів інфляції з січня 2018 року по грудень 2018 року включно, за 2019 рік як добуток індексів інфляції з січня 2019 року по грудень 2019 року включно, оскільки орендна плата вноситься за один рік до 01.01 наступного року за звітним.

Тому розмір орендної плати за 2017 -2019 роки, який підлягає стягненню складає 6429, 77 грн з урахуванням індексу інфляції.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України ).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший

частини другої статті 551 ЦК України ).

Пунктом 10 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В суді першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Вимоги про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язання в частині орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2017-2018 роки є обґрунтованими, проте у задоволенні цих вимог необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності, як вірно встановлено судом.

Проте суд не правильно визначив розмір пені за неналежне виконання зобов`язання в частині орендної плати без урахуванням індексу інфляції. Розмір пені складає 7040, 60 грн (6429, 77*0, 30/100*365).

Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд першої інстанції при обчисленні 3 % річних невірно вказав для розрахунку розмір боргу з орендної плати за 2017-2019 роки. Три проценти річних складає 578, 15 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості з виплати орендної плати за 2017-2019 року складає 6429, 77 грн, 3 % річних - 578, 15 грн, пені - 7040, 60 грн, а всього - 14048, 52 грн.

Отже, розмір заборгованості за договором оренди, який підлягає до стягнення з орендаря на користь орендодавця, судом першої інстанції визначено не правильно.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за договором оренди.

При цьому безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір орендної плати за спірний період повинен розраховуватися згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом не 2020 рік - 171290, 15 грн і розмір місячної орендної плати має складати 9318, 18 грн, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст.288 ПК України , підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з п. 288.4 ПК України , розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, судова колегія доходить висновку про те, що орендна плата за користування земельними ділянками приватної власності встановлюється в договорі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15 , статті 21 Закону України Про оренду землі .

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як зазначено в пункті 9 договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки, в інших випадках передбачених законом.

Разом з тим умови договору не містять обов`язку орендаря в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати.

У договорі оренди, укладеному між сторонами зазначено, що орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією в розмірі 1,7 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта 3,2, що становить 2021,94 грн на рік П.5 договору).

Підстав для односторонньої зміни умов договору даним договором не передбачено.

Відповідно до ст.23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що скаржником в апеляційній скарзі збільшено ціну позову, разом з тим відповідно до вимог ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, скаржник не зазначив підстави збільшення позовних вимог, що не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що суд без підставно відмовив у задоволенні вимог позивача про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Так, ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням - суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст.611 ЦК України , одним з правових наслідків порушення зобов`язання може бути розірвання договору.

Стаття 651 ЦК України вказує, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12 та ухвалі ВССУ від 15 лютого 2018 року у справі №235/1629/16-ц.

У судовому засіданні знайшли підтвердження порушення відповідачем ст.651 ЦК України та ст.141 ЗК України , наявний та підтверджений факт систематичної несплати орендної плати, тобто порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі і повернення земельної ділянки її власнику.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог пп.1, 2, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду в оскаржуваній частині щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягненню судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення. Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 20 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та СВК Батьківщина земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0055 площею 6,6877 га, для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва, розташованої за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, Чабанівська сільська рада, зареєстрований у Новоайдарському районному управління юстиції Луганської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 9901036 від 24 вересня 2013 року та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку. Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з СВК Батьківщина на користь ОСОБА_1 , заборгованості з орендної плати з 6065, 82 грн до 6429, 77 грн, у розмірі 6429,77 грн, 3% річних з 364, 43 грн до 578,15 грн, пені з 6660, 27 грн до 7040, 60 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України Про судовий збір судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено 2632, 20 грн, за подання апеляційної скарги сплачено 6634, 61 грн, з урахуванням вимог ч.1 ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню з СВК Батьківщина судовий збір у розмірі 1783, 90 грн.

Під час апеляційного перегляду представник відповідача заявив про стягнення витрат на правничу допомогу та зазначив, що докази на підтвердження розміру судових витрат будуть подані суду протягом п`яти робочих днів, тому апеляційний суд не робить висновків щодо витрат на правничу допомогу, які заявлені представником відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року в оскаржуваній частині щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 4423188000:02:003:0055 площею 6,6877 га, розташованої за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, Чабанівська сільська рада, повернення земельної ділянки, стягнення судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Батьківщина про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 20 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Батьківщина земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423188000:02:003:0055 площею 6,6877 га, для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва, розташованої за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, Чабанівська сільська рада, та повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Батьківщина на користь ОСОБА_1 , заборгованісті з орендної плати з 6065, 82 грн до 6429, 77 грн, 3% річних з 364, 43 грн до 578,15 грн, пені з 6660, 27 грн до 7040, 60 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Батьківщина , код ЄДРПОУ 03738947, місцезнаходження за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Чабанівка, вул. Миру, 42 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1783, 90 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 17 грудня 2021 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький