Постанова

від 17.12.2021 по справі 433/1143/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 433/1143/20

Провадження № 22-ц/810/766/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання Сінько А.І.

учасники справи:

позивач Старобільська місцева прокуратура Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

відповідач ОСОБА_1

скаржник Луганська обласна прокуратура

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області

апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 липня 2021 року ухваленого у складі судді Певної О.С., у приміщенні того ж суду

за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до державної власності,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

До Троїцького районного суду Луганської області із відповідним позовом звернувся заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, який в обґрунтування вимог зазначив, що 03.06.2019 прокурором Троїцького відділу Старобільської місцевої прокуратури отримано інформацію про те, що на території с. Тарасівка Троїцького району Луганської області ОСОБА_1 використовує земельні ділянки державної форми власності не за цільовим призначенням. Відомості про вказаний факт внесено до ЄРДР за № 42019131580000041 від 04.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. За результатами проведення досудового розслідування встановлено, що 30.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (орендодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі № 119 від 30.12.2016, відповідно до умов якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122. Вказаний договір оренди є строковим та укладеним на 7 років. Відповідно до умов договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням. Таким чином, вирощування на земельній ділянці соняшника з будь-якою метою без попереднього внесення змін до договору оренди є такою, що суперечить визначеному в договорі виду використання земельної ділянки, а, отже, є її нецільовим використанням. За таких умов, відповідач допустив нецільове використання орендованої земельної ділянки, що відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , п. ґ ч.1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави, оскільки достовірно знаючи про використання ОСОБА_1 земельної ділянки державної форми власності площею 9,1781 га не за цільовим призначенням, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області тривалий час не вживаються заходи щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 13 липня 2021 року у задоволенні позову заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відмовлено.

Мотивуючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах. На переконання суду у цій справі не було дотримано критерію пропорційності. З огляду на встановлені під час судового розгляду факти, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором на час звернення до суду з цим позовом існування безумовних підстав уважати, що особа, в інтересах якої він звертається, не вчинила достатніх заходів для усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства та ці порушення продовжувались з боку відповідача, з огляду на те, що за результатами припису контролюючого органу порушення були усунені останнім, а отже прокурором не доведено, що є виключні підстави для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі, у зв`язку з чим у позові слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з таким рішення суду Луганська обласна прокуратура., звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позов заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки №119 від 30.12.2016 щодо оренди земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) та зобов`язання ОСОБА_1 повернути до державної власності земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) задовольнити та стягнути суми сплачених судових витрат понесені органами прокуратури в суді першої та апеляційної інстанції .

Апеляційна скарга мотивована тим, що З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 зробив висновок, що наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру . Так, у даній справі спірні правовідносини виникли щодо розірвання договору оренди землі (пасовища), яка відноситься до земель державної форми власності, у зв`язку з її нецільовим використанням. Дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки її предметом є спір про нецільове використання землі, що відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави. Розорювання та засівання земельної ділянки пасовищ соняшником з метою одержання ОСОБА_1 короткострокової економічної вигоди є нецільовим використанням землі, що побічно може призвести до опустелювання, тобто свідчить про створення загрози як для кожної окремої людини, так і для держави в цілому. У даному випадку порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) відбулось внаслідок використання земельної ділянки з цілком іншою метою без згоди орендодавця, що у значенні частини другої статті 651 ЦК України позбавляє орендодавця того, на що він міг розраховувати укладаючи договір оренди землі, тобто є істотним порушенням договору оренди земельної ділянки та потребує невідкладного захисту з метою попередження невідворотних негативних наслідків для навколишнього середовища. Отже, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 4, 56 ЦПК України у прокурора виникає законне право на звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів. Враховуючи обставини справи, позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави. Не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції з приводу бездіяльності позивача, виходячи з наступного. Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження (відповідні функції). Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, реалізуючи вищезазначені повноваження Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташованої за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області. При обстеженні державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Зєнцевим Д.О. встановлено, що орендарем допущено порушення земельного законодавства - використання не за цільовим призначенням, на даній земельній ділянці знаходяться пожнивні залишки соняшника, що є порушенням п. 26 Договору оренди землі, ст. 96 Земельного кодексу України та свідчить про невиконання обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від № 28-ДК/22/АП/09/01-20, з яким ознайомлено ОСОБА_1 . Також, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно постанови від 24.01.2020 № 28-ДК/0004По/08/01/20. Отже, матеріалами справи підтверджено, що компетентному органу з 24.01.2020 року достеменно стало відомо про істотне порушення орендарем умов договору оренди землі (розорювання пасовищ площею 9,1781 га, засівання та вирощування на земельній ділянці соняшника), внаслідок чого відбулась фактична зміна виду цільового використання землі з для сінокосіння та випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08) на ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), угідь пасовищ на ріллю, що свідчить про порушення вимог земельного законодавства. Крім того, на адресу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області 18.06.2020 спрямовано акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4425486500:06:004:0122 від 10.06.2020, проведеного головою Тарасівської сільської ради за участю землевпорядника, згідно з яким встановлено повторний факт нецільового використання земельної ділянки ОСОБА_1 . Незважаючи не вказані факти, судом першої інстанції як належне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області повноважень у договірних відносинах лист №10-12-0.41-5015/2-20 від 10.07.2020 щодо відтермінування проведення заходів по здійсненню контролю у сфері використання земель до зняття обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби. При цьому, під час прийняття рішення судом не взято до уваги, той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом державної влади, на який відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 (далі - Наказ) покладено, як повноваження у сфері публічно-правових відносин, зокрема: здійснення державного нагляду у сфері землеустрою (п. 24 ч. 4), в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення (п. 30 ч. 4), здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вжиття заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку (п. 34 ч. 4), так і повноваження суб`єкта цивільних правовідносин під час використання повноважень з розпорядження землями державної власності, які Головне управління Держгеокадастру у Луганській області має використовувати в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 13 ч. 4). Таким чином, під час укладання та виконання договору оренди земельної ділянки відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, мав діяти в межах прав та обов`язків, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі . Під час звернення до суду з відповідним позовом, прокурором зазначено, що відповідач допустив нецільове використання орендованої земельної ділянки, що відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , п. ґ ч. 1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України, п. 31 Договору оренди землі є підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі. В той же час, незважаючи на відповідні запити прокурора, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, фіксуючи факт порушення земельного законодавства та притягуючи відповідача до адміністративної відповідальності, виконало та продовжило виконувати (в частині призначення чергової перевірки) лише обов`язки у публічно-правовій сфері, проігнорувавши обов`язками сторони цивільного договору. Так, відповідно до отриманої відповіді від 24.03.2020 № 10-12-0.41 -2238/2- 20, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області проведено відповідні перевірки, підтверджено факт нецільового використання земельної ділянки орендарем ( ОСОБА_1 ), якого притягнуто до адміністративної відповідальності, проте інформації про вжиті заходи в межах цивільного законодавства, в тому числі і щодо розірвання договору оренди, не надано. Крім того, отримавши чергове підтвердження факту нецільового використання земельної ділянки, шляхом отримання відповідного зазначеного вище акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4425486500:06:004:0122 від 10.06.2020, проведеного головою Тарасівської сільської ради, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області обмежилося виконанням обов`язків органу виконавчої лише у публічно-правовій сфері, в той же час не пред`явивши будь-якої претензії, тим самим проігнорувавши вимоги ст. 16 ЦПК України, при цьому відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 16 ЦПК України, будучі достовірно обізнаним про недопустимість використання наданих в оренду земельних ділянок для вирощування соняшника, не виконав своїх зобов`язань, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. В той же час, невиконання (неналежне виконання) зазначених вище передбачених чинним законодавством та п. 26 договору оренди земельної ділянки № 119 від 30.12.2016 обов`язків сторони договору, призводить до розорювання сіножатей і пасовищ з подальшим вирощуванням на них сільськогосподарських культур, та як наслідок, до повного знищення об`єктів рослинного світу, знищення умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, тобто призводить до найбільш згубного негативного впливу на рослинний світ. За таких обставин, зволікання із захистом інтересів держави у вказаній сфері є недопустимим враховуючи, що відповідно до статті 14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тому законність надання її в оренду, забезпечення раціонального використання та охорона земель, беззаперечно становить суспільний, державний інтерес та потребує невідкладного захисту з метою попередження негативних наслідків і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). Наведене свідчить про те, що орган державного контролю, незважаючи на самостійне встановлення очевидних порушень земельного законодавства та договору оренди землі орендарем ОСОБА_1 , з метою захисту інтересів держави до суду не звернувся та не має наміру звертатись. Зазначена вище усвідомлена бездіяльність уповноваженого суб`єкта владних повноважень у даному випадку та докази, надані на їх підтвердження, і є обґрунтуванням неналежного захисту інтересів держави уповноваженим органом та підставою для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання функцій держави у спірних правовідносинах. Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області наявність підстав для представництва не оскаржено, заперечення проти представництва прокурором інтересів держави в особі управління не надходили. Положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру , що визначає виключність випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, не передбачено встановлення обставин, якими викликано (які зумовили) нездійснення або неналежним чином здійснення своїх повноважень відповідним суб`єктом. Таким чином, на законодавчому рівні не закріплено обов`язку прокурора встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави (п. 5.6. постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18). Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у п. 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено висновок: якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (п. 43 Постанови).

З огляду на викладене, на думку апелянта, рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13.07.2021 у справі № 433/1143/20 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та підлягає скасуванню.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений строк не надходило, що не заважає апеляційному розгляду справи відповідно до положень ст. 360 ЦПК України.

Додаткові пояснення позивача

14 вересня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Мотивуючи які представник позивача зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не отримувало від Троїцького районного суду ухвалу про відкриття провадження у справі № 433/1143/20 з копією позовної заяви та з копіями доданих до неї документів, що позбавило можливості Головне управління Держгеокадастру у Луганській області висловити свою позицію по цій справі. Відповідно до відомостей Національної кадастрової системи земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 9,1781 га, кадастровий номер 4425486500:06:004:0122, для сінокосіння і випасання худоби (угіддя - пасовища), розташована за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області (копія відомостей з НКС про земельну ділянку додається). 24.01.2020 державним інспектором здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) використовується не за цільовим призначенням СФГ Крістіна в особі в.о. голови Авдєєва Віктора Миколайовича, що підтверджується письмовим поясненням (копія пояснень додається), які є додатком до акту від 24.01.2020 р. № 28-ДК/22/АП/09/01/-20 та складено припис від 24.01.2020 реєстраційний № 28-ДК/0004ПР/03/01/-20, яким приписано в.о. голови СФГ Крістіна Авдєєву В.М. усунути виявлені порушення земельного законодавства, а саме привести земельну ділянку площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташовану за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області у стан, придатний для використання за цільовим призначенням у 10-дений строк з моменту отримання припису (копія припису додається). 24.01.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення № 28- ДК/0004П/07/01/-20, у якому зазначено, що земельна ділянка площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) використовується не за цільовим призначенням СФГ Крістіна в особі в.о. голови Авдєєва В.М., що підтверджується наданими ним письмовими поясненнями, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України. Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, що підтверджується розрахунком розміру шкоди, виконаний відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту без спеціального дозволу), затвердженої Постановою КМУ від 25 липня 2007 р. № 963. Шкода заподіяна в наслідок нецільового використання земельної ділянки площею 9,1781 га становить 3455,58 грн (розрахунок здійснюється на окремих аркушах, що додаються до протоколу) (копія протоколу та розрахунку додаються). Також 24.01.2020 складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 28-ДК/004По/08/01/-20, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексом України про адміністративне правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень. Строк давності виконання цієї постанови закінчується 24.04.2020 (копія постанови додається). В свою чергу, зі всіма зазначеними вище документами ОСОБА_1 ознайомлений та підписав їх особисто. Також, 04.02.2020 р. ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 255, 00 грн та шкоду у розмірі 3455,60 грн (виписка з рахунку Головного управління додаються). Позивач зауважує, що вказані дії ОСОБА_1 свідчать про фактичне визнання ОСОБА_1 факту використання земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташованої за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області, не за цільовим призначенням, а саме для вирощування соняшника. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ). Згідно із положеннями ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки. Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку. Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ. В силу ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду землі ). Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Згідно із ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України). Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Згідно Переліку угідь Класифікації видів земельних угідь (КВЗУ) сіножаті - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Пасовища - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки (КВЗУ). Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-4 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійнотехнічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Як визначено ст. 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації. Зазначена правова позиція позивача кореспондується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 № 468/1498/17-ц (61-36544св18). Таким чином, земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно, як сінокіс чи пасовища. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю, заборонено (п. 2 ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України). Отже, земельне законодавство України визначає чітке розмежування всієї землі на категорії за цільовим призначенням. Цільове призначення землі відіграє визначальну роль у способі використання конкретної земельної ділянки. Закон, відносячи земельну ділянку до того чи іншого цільового призначення, тим самим визначає способи використання цієї земельної ділянки, права і обов`язки осіб щодо його використання, а також може встановлювати певні обмеження. Законодавством чітко встановлено, що виходячи з цільового призначення конкретної земельної ділянки, особи не мають права відступати від правил його використання, не мають права виходити за рамки тих прав, встановлених законодавством для такої земельної ділянки. За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач був зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як сінокосіння та випасання худоби, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору. Тому використовувати сіножаті та пасовища, як ріллю - самовільно розорювати та вирощувати на орендованій земельній ділянці сільськогосподарські культури (соняшник), заборонено. В свою чергу також ще раз звертаємо увагу суду, що відповідач підтвердив, що спірна земельна ділянка використовувалася ним як рілля (факт засіювання земельної ділянки соняшником не заперечувався ОСОБА_1 підчас перевірки), тобто орендована земельна ділянка з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 використовувалась ОСОБА_1 з порушенням виду її цільового використання в межах однієї категорії. Додатково повідомляємо, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , відповідно до наказу від 07.12.2020 № 3-ОТГ між Головним управлінням та Нижньодуванською селищною радою підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність та згідно додатку до акту передано земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 до комунальної власності (пункт 44 додатку до акту від 07.12.2020, копія акту з додатком додаються). Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Нижньодуванською селищною радою Сватівського району Луганської області 11.03.2021, форма власності - комунальна (інформаційна довідка з ДРРП на НМ додається). Тобто, на теперішній час Головне управління не є розпорядником земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області. Таким чином, при розірванні договору оренди землі від 30.12.2016 № 119 земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 необхідно повертати до комунальної власності. Відповідно до статті 58 ЦПК Головне управління Держгеокадастру у Луганській області участь у справі здійснює шляхом самопредставництва. Відомості про осіб, які мають право представляти Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, а також вчиняти від цього органу дії шляхом самопредставництва, занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання. Всудовє засідання зявилась представниця прокуратури надала пояснення.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до відомостей Національної кадастрової системи земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 9,1781 га, кадастровий номер 4425486500:06:004:0122, для сінокосіння і випасання худоби (угіддя - пасовища), розташована за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області (копія відомостей з НКС про земельну ділянку додається).

24.01.2020 державним інспектором здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) використовується не за цільовим призначенням СФГ Крістіна в особі в.о. голови Авдєєва Віктора Миколайовича, що підтверджується письмовим поясненням (копія пояснень додається), які є додатком до акту від 24.01.2020 р. № 28-ДК/22/АП/09/01/-20 та складено припис від 24.01.2020 реєстраційний № 28-ДК/0004ПР/03/01/-20, яким приписано в.о. голови СФГ Крістіна Авдєєву В.М. усунути виявлені порушення земельного законодавства, а саме привести земельну ділянку площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташовану за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області у стан, придатний для використання за цільовим призначенням у 10-дений строк з моменту отримання припису (копія припису додається).

24.01.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення № 28- ДК/0004П/07/01/-20, у якому зазначено, що земельна ділянка площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) використовується не за цільовим призначенням СФГ Крістіна в особі в.о. голови Авдєєва В.М., що підтверджується наданими ним письмовими поясненнями, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України. Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, що підтверджується розрахунком розміру шкоди, виконаний відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту без спеціального дозволу), затвердженої Постановою КМУ від 25 липня 2007 р. № 963. Шкода заподіяна в наслідок нецільового використання земельної ділянки площею 9,1781 га становить 3455,58 грн (розрахунок здійснюється на окремих аркушах, що додаються до протоколу) (копія протоколу та розрахунку додаються).

Також 24.01.2020 р. складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 28-ДК/004По/08/01/-20, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексом України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень.

Зі всіма зазначеними вище документами в.о. голови Авдєєв В.М. ознайомлений та підписав їх особисто. Також, 04.02.2020 р. ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 255, 00 грн та шкоду у розмірі 3455,60 грн (виписка з рахунку Головного управління додаються).

Згідно досліджуємих матеріалів справи вказані дії ОСОБА_1 свідчать про фактичне визнання ОСОБА_1 факту використання земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташованої за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області, не за цільовим призначенням, а саме для вирощування соняшника, що підтверджується копією акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 24.01.2019 року(а.с.27), копією проколу про адміністративне правопорушення від 24.01.2020 року (а.с. 28), копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.01.2020 року (а.с.29-30), які жодним чином не оспорювались ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із положеннями ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Відповідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно Переліку угідь Класифікації видів земельних угідь (КВЗУ) сіножаті - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Пасовища - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки (КВЗУ).

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійнотехнічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Як визначено ст. 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Зазначена правова позиція позивача кореспондується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 № 468/1498/17-ц (61-36544св18).

Таким чином, земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно, як сінокіс чи пасовища. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю, заборонено (п. 2 ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України).

Отже, земельне законодавство України визначає чітке розмежування всієї землі на категорії за цільовим призначенням. Цільове призначення землі відіграє визначальну роль у способі використання конкретної земельної ділянки. Закон, відносячи земельну ділянку до того чи іншого цільового призначення, тим самим визначає способи використання цієї земельної ділянки, права і обов`язки осіб щодо його використання, а також може встановлювати певні обмеження. Законодавством чітко встановлено, що виходячи з цільового призначення конкретної земельної ділянки, особи не мають права відступати від правил його використання, не мають права виходити за рамки тих прав, встановлених законодавством для такої земельної ділянки.

За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач був зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як сінокосіння та випасання худоби, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору. Тому використовувати сіножаті та пасовища, як ріллю - самовільно розорювати та вирощувати на орендованій земельній ділянці сільськогосподарські культури (соняшник), заборонено.

Відповідач підтвердив, що спірна земельна ділянка використовувалася ним як рілля (факт засіювання земельної ділянки соняшником не заперечувався ОСОБА_1 підчас перевірки), тобто орендована земельна ділянка з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 використовувалась ОСОБА_1 з порушенням виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , за якою прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати у постанові від 07.12.2018 справі №924/1256/17 зробив висновок, що наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Так, у даній справі спірні правовідносини виникли щодо розірвання договору оренди землі (пасовища), яка відноситься до земель державної форми власності, у зв`язку з її нецільовим використанням.

Дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки її предметом є спір про нецільове використання землі, що відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.

Оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16.

На законодавчому рівні, а саме у Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28.02.2019 № 2697-VIII, визнано, що сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Стан земельних ресурсів України близький до критичного.

Причини виникнення такої ситуації мають комплексний характер. Особливо слід відзначити порушення екологічно збалансованого співвідношення між категоріями земель, зменшення території унікальних степових ділянок, надмірну розораність території та порушення природного процесу ґрунтоутворення, використання недосконалих технологій в сільському господарстві, орієнтацію на досягнення коротко- та середньострокових економічних вигод, ігноруючи природоохоронну складову та негативні наслідки у довгостроковій перспективі.

Основну загрозу біологічному різноманіттю становлять діяльність людини та знищення природного середовища існування флори і фауни. Спостерігається катастрофічне зменшення площі степових екосистем, яке відбувається внаслідок розорювання земель з подальшою зміною цільового призначення.

Розорювання та засівання земельної ділянки пасовищ соняшником з метою одержання ОСОБА_1 короткострокової економічної вигоди є нецільовим використанням землі, що побічно може призвести до опустелювання, тобто свідчить про створення загрози як для кожної окремої людини, так і для держави в цілому.

У даному випадку порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) відбулось внаслідок використання земельної ділянки з цілком іншою метою без згоди орендодавця, що у значенні частини другої статті 651 ЦК України позбавляє орендодавця того, на що він міг розраховувати укладаючи договір оренди землі, тобто є істотним порушенням договору оренди земельної ділянки та потребує невідкладного захисту з метою попередження невідворотних негативних наслідків для навколишнього середовища.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19 (п.п. 8.9-8.11), від 17.04.2018у справі № 924/1032/17.

Для дострокового розірвання договору за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19.

Суд також не врахував рішення Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі Хаммер проти Бельгії , у якому ЄСПЛ вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Отже, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 4, 56 ЦПК України у прокурора виникає законне право на звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів.

У даному випадку участь прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію: Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Враховуючи обставини справи, позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави.

Не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції з приводу бездіяльності позивача, виходячи з наступного.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження (відповідні функції).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, реалізуючи вищезазначені повноваження Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташованої за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

При обстеженні державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Зєнцевим Д.О. встановлено, що орендарем допущено порушення земельного законодавства - використання не за цільовим призначенням, на даній земельній ділянці знаходяться пожнивні залишки соняшника, що є порушенням п. 26 Договору оренди землі, ст. 96 Земельного кодексу України та свідчить про невиконання обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від

24.01.2020№ 28-ДК/22/АП/09/01-20, з яким ознайомлено ОСОБА_1 .

Також, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно постанови від 24.01.2020 № 28-ДК/0004По/08/01 /20.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що компетентному органу з

24.01.2020 достеменно стало відомо про істотне порушення орендарем умов договору оренди землі (розорювання пасовищ площею 9,1781 га, засівання та вирощування на земельній ділянці соняшника), внаслідок чого відбулась фактична зміна виду цільового використання землі з для сінокосіння та випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08) на ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), угідь пасовищ на ріллю, що свідчить про порушення вимог земельного законодавства.

Крім того, на адресу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області 18.06.2020 спрямовано акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4425486500:06:004:0122 від 10.06.2020, проведеного головою Тарасівської сільської ради за участю землевпорядника, згідно з яким встановлено повторний факт нецільового використання земельної ділянки ОСОБА_1 .

Незважаючи не вказані факти, судом першої інстанції як належне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області повноважень у договірних відносинах лист №10-12-0.41-5015/2-20 від 10.07.2020 щодо відтермінування проведення заходів по здійсненню контролю у сфері використання земель до зняття обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби.

При цьому, під час прийняття рішення судом не взято до уваги, той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом державної влади, на який відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 (далі - Наказ) покладено, як повноваження у сфері публічно-правових відносин, зокрема: здійснення державного нагляду у сфері землеустрою (п. 24 ч. 4), в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення (п. 30 ч. 4), здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вжиття заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку (п. 34 ч. 4), так і повноваження суб`єкта цивільних правовідносин під час використання повноважень з розпорядження землями державної власності, які Головне управління Держгеокадастру у Луганській області має використовувати в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 13 ч. 4).

Таким чином, під час укладання та виконання договору оренди земельної ділянки відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, мав діяти в межах прав та обов`язків, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Під час звернення до суду з відповідним позовом, прокурором зазначено, що відповідач допустив нецільове використання орендованої земельної ділянки, що відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , п. ґ ч. 1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України, п. 31 Договору оренди землі є підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі.

В той же час, незважаючи на відповідні запити прокурора, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, фіксуючи факт порушення земельного законодавства та притягуючи відповідача до адміністративної відповідальності, виконало та продовжило виконувати (в частині призначення чергової перевірки) лише обов`язки у публічно-правовій сфері, проігнорувавши обов`язками сторони цивільного договору.

Так, відповідно до отриманої відповіді від 24.03.2020 № 10-12-0.41-2238/2- 20, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області проведено відповідні перевірки, підтверджено факт нецільового використання земельної ділянки орендарем ( ОСОБА_1 ), якого притягнуто до адміністративної відповідальності, проте інформації про вжиті заходи в межах цивільного законодавства, в тому числі і щодо розірвання договору оренди, не надано.

Крім того, отримавши чергове підтвердження факту нецільового використання земельної ділянки, шляхом отримання відповідного зазначеного вище акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4425486500:06:004:0122 від 10.06.2020, проведеного головою Тарасівської сільської ради, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області обмежилося виконанням обов`язків органу виконавчої лише у публічно-правовій сфері, в той же час не пред`явивши будь-якої претензії, тим самим проігнорувавши вимоги ст. 16 ЦПК України, при цьому відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 16 ЦПК України, будучі достовірно обізнаним про недопустимість використання наданих в оренду земельних ділянок для вирощування соняшника, не виконав своїх зобов`язань, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

В той же час, невиконання (неналежне виконання) зазначених вище передбачених чинним законодавством та п. 26 договору оренди земельної ділянки №119 від 30.12.2016 обов`язків сторони договору, призводить до розорювання сіножатей і пасовищ з подальшим вирощуванням на них сільськогосподарських культур, та як наслідок, до повного знищення об`єктів рослинного світу, знищення умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, тобто призводить до найбільш згубного негативного впливу на рослинний світ.

За таких обставин, зволікання із захистом інтересів держави у вказаній сфері є недопустимим враховуючи, що відповідно до статті 14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тому законність надання її в оренду, забезпечення раціонального використання та охорона земель, беззаперечно становить суспільний, державний інтерес та потребує невідкладного захисту з метою попередження негативних наслідків і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Наведене свідчить про те, що орган державного контролю, незважаючи на самостійне встановлення очевидних порушень земельного законодавства та договору оренди землі орендарем ОСОБА_1 , з метою захисту інтересів держави до суду не звернувся та має наміру звертатись.

Зазначена вище усвідомлена бездіяльність уповноваженого суб`єкта владних повноважень у даному випадку та докази, надані на їх підтвердження, і є обґрунтуванням неналежного захисту інтересів держави уповноваженим органом та підставою для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області наявність підстав для представництва не оскаржено, заперечення проти представництва прокурором інтересів держави в особі управління не надходили.

Положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру , що визначає виключність випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, не передбачено встановлення обставин, якими викликано (які зумовили) нездійснення або неналежним чином здійснення своїх повноважень відповідним суб`єктом.

Таким чином, на законодавчому рівні не закріплено обов`язку прокурора встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави (п. 5.6. постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у п. 81 постанови від

26.05.2020у справі № 912/2385/18 викладено висновок: якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (п. 43 Постанови).

З огляду на викладене, виходячи з фактичних обставин справи, рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13.07.2021 у справі № 433/1143/20 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня:

Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури .

Відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Луганської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового нове рішення яким позов заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки №119 від 30.12.2016 щодо оренди земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) про зобов`язання ОСОБА_1 повернути до державної власності земельну ділянку площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) задовольнити частково. Розірвати договір оренди земельної ділянки №119 від 30.12.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122).

В частині позовних вимог прокурора щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути до державної власності земельну ділянку площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) судова колегія виходить з наступних обставин. На адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення у справі представника позивача відповідно до яких зазначено , що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , відповідно до наказу від 07.12.2020 № 3-ОТГ між Головним управлінням та Нижньодуванською селищною радою підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність та згідно додатку до акту передано земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 до комунальної власності (пункт 44 додатку до акту від 07.12.2020, копія акту з додатком додаються). Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Нижньодуванською селищною радою Сватівського району Луганської області 11.03.2021, форма власності - комунальна (інформаційна довідка з ДРРП на НМ додається).(а.с.204-210) .Тобто, на теперішній час за позицією Головного управління вони не є розпорядником земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122), розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області. Таким чином, на думку позивача, при розірванні договору оренди землі від 30.12.2016 № 119 земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122 необхідно повертати до комунальної власності.

Судова колегія враховує склад учасників судового провадження, ту обставину , що відповідна територіальна громада не залучена під час розгляду цієї справи у якості позивача, що в подальшому не заважає звернутись відповідному позивачу з позовною вимогою для захисту права територіальної громади у разі наявності порушення відповідного права. Виходячи з наведеного, судова колегія вважає за необхідне в частині позовних вимог прокурора щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути до державної власності земельну ділянку площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122)слід вімовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України , підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Луганської обласної прокуратури понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції у розмірі 10 510 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 367 , п. 2 ч. 1 ст. 374 , п.4 ч.1 ст. 376, 384 ЦПК України , Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 липня 2021 року, задовольнити частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 липня 2021 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення яким позов заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки №119 від 30.12.2016 щодо оренди земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) про зобов`язання ОСОБА_1 повернути до державної власності земельну ділянку площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки №119 від 30.12.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122).

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Луганської обласної прокуратури (р/р UA048201720343140001000000839, банк ДКСУ м. Київ,ЄДРПОУ-02909921) суму сплачених судових зборів в розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2021р.

Головуючий:

Судді: