Рішення

від 15.07.2021 по справі 433/1143/20

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1143/20

Провадження №2/433/112/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Цимбалюк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до державної власності,

ВСТАНОВИВ:

До Троїцького районного суду Луганської області із відповідним позовом звернувся заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, який в обґрунтування вимог зазначив, що 03.06.2019 прокурором Троїцького відділу Старобільської місцевої прокуратури отримано інформацію про те, що на території с. Тарасівка Троїцького району Луганської області ОСОБА_1 використовує земельні ділянки державної форми власності не за цільовим призначенням. Відомості про вказаний факт внесено до ЄРДР за № 42019131580000041 від 04.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. За результатами проведення досудового розслідування встановлено, що 30.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (орендодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі № 119 від 30.12.2016, відповідно до умов якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122. Вказаний договір оренди є строковим та укладеним на 7 років. Відповідно до умов договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням. Таким чином, вирощування на земельній ділянці соняшника з будь-якою метою без попереднього внесення змін до договору оренди є такою, що суперечить визначеному в договорі виду використання земельної ділянки, а, отже, є її нецільовим використанням. За таких умов, відповідач допустив нецільове використання орендованої земельної ділянки, що відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , п. ґ ч.1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави, оскільки достовірно знаючи про використання ОСОБА_1 земельної ділянки державної форми власності площею 9,1781 га не за цільовим призначенням, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області тривалий час не вживаються заходи щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 02 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній справі та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 25 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились.

Прокурор надав письмову заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Особа, в інтересах якої подано позов, - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про розгляд справи повідомлялось належним чином, в судове засідання не направило свого уповноваженого представника. Причина неявки суду не відома.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до такого.

30 грудня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (орендодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі № 119, відповідно до умов якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 4425486500:06:004:0122. Вказаний договір оренди є строковим та укладеним на 7 років (п. 8 договору).

Відповідно до п. 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 9,1781 га угіддя: пасовища.

Відповідно до п. 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду орендарю для сінокосіння та випасання худоби за рахунок земель резервного фонду. Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до п. 16 договору визначено, що умовами збереження стану об`єкта оренди є, у тому числі, використання згідно з цільовим призначенням.

Згідно п. 31 - 32 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою або рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно порушує її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. В п. 30 визначено, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, сторони договору передбачили можливість у разі відсутності взаємної згоди припинити договір за рішенням суду.

Стаття 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

03 червня 2019 року прокурором Троїцького відділу Старобільської місцевої прокуратури отримано інформацію про те, що на території с. Тарасівка Троїцького району Луганської області ОСОБА_1 використовує земельні ділянки державної форми власності не за цільовим призначенням. Відомості про вказаний факт внесено до ЄРДР за № 42019131580000041 від 04.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Звертаючись до суду із цим позовом правовою підставою розірвання договору оренди від 30.12.2016 №119 прокурор обрав саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони мають безумовно дотримуватись умов, визначених укладеним між ними договором до тих пір, доки такі умови відповідним чином не будуть змінені або відмінені сторонами. Таким чином, вирощування на земельній ділянці соняшника з будь-якою метою без попереднього внесення змін до договору оренди є такою, що суперечить визначеному в договорі виду використання земельної ділянки, а, отже, є її нецільовим використанням.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до п. а) частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України, від 19.06.2003 року № 962-IV "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Стаття 1 Закону України від 19.06.2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дає визначення поняттю невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Згідно ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 ЗК України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Як встановлено з матеріалів справи, листом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, наданим на запит прокурора від 10.03.2020 року №34/7-341 вих.20, про надання інформації про вжиті та/або заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок №118 від 30.12.2016 та №119 від 30.12.2016, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру та ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 10.6589 га (кадастровий №4425486500:06:004:0120) та земельної ділянки площею 9,1781 га (кадастровий №4425486500:06:004:0122), розташованих за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області в судовому порядку, повідомлено прокурора, що на виконання наказів Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 23.01.2020 №27-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів та від 23.01.2020 №28-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів проведені позапланові перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні вище зазначених земель сільськогосподарського призначення. (а.с. -39,40)

За результатами перевірки складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №27- ДК/22/АП/09/01 /-20 від 24.01.2020 року та №28-ДК/23/АП/09/01/-20 від 24.01.2020 року, протоколи про адміністративне правопорушення №27-ДК/0003П/07/01 /-20 від 24.01.2020 року та №28-ДК/0004П/07/01/-20 від 24.01.2020 року, здійснено розрахунок шкоди внаслідок не цільового використання вищевказаних земельних ділянок та вручено постанови про накладення адміністративного стягнення №27-ДК/0003По/08/01/-20 від 24.01.2020 року та №28-ДК/0004По/08/01 /-20 від 24.01.2020 року, а також на адресу в. о. голови СФГ Крістіна ОСОБА_1 27.01.2020 року надіслано приписи щодо усунення виявленого порушення земельного законодавства від 24.10.2017 року №27-ДК/0003ПР/03/01/-20 від 24.01.2020 року та №28-ДК/0004ГІР/03/01 /-20 від 24.01.2020 року.

Згідно вказаного листа, на час надання відповіді штраф та шкода сплачені о повному розмірі.

У подальшому, листом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.05.2020 №10-12-0.42-3832/2-20 на запит Старобільської місцевої прокуратури про надання інформації щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства відносно земельних ділянок повідомлено про проведення позапланової перевірки з питання виконання вимог, зазначених у приписі, за результатами якої встановлено, що на момент перевірки земельна ділянка площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) приведена у стан, придатний для використання за цільовим призначенням та вимоги припису виконані. (а.с. - 41 зворот.арк.)

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 10 червня 2020 року, проведеного головою Тарасівської сільської ради Троїцького району, за участю землевпорядника сільської ради Резнікової В.А., депутата сільської ради Гордєєвої А.В. та орендаря земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що на момент перевірки на вищевказаній земельній ділянці знаходяться посіви соняшника, що не відповідає вимогам договору оренди.

18 червня 2020 року Старобільською місцевою прокуратурою відповідним листом повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту повторного нецільового використання земельної ділянки площею 9,1781 гектарів пасовищ, кадастровий номер 4425486500:06:004:0122 та додані копії відповідних актів обстеження на підтвердження викладених доводів.

На зазначене вище повідомлення, головне управління Держгеокадастру у Луганській області до Старобільської місцевої прокуратури спрямувало інформацію від 10.07.2020 року № 10-12-0.41-5015/2-20, відповідно до якої повідомило, що заходи по здійсненню контролю у сфері використання та охорони земель відтерміновано до скасування обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19). У разі зняття вищезазначених обмежувальних заходів Управлінням з контрою за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області буде розглянуто можливість щодо включення до плану роботи Управління здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122 площею 9,1781 га), розташованої за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області, про що буде проінформовано додатково.

Суд зазначає, що означена відповідь контролюючого органу - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області цілком відповідає вимогам чинного законодавства, з урахуванням встановлених обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), та у жодному випадку не може свідчити про невжиття заходів з його боку щодо здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства у межах своїх повноважень. Отже, прокурор на час звернення до суду не мав достатніх підстав перебирати на себе повноваження особи, в інтересах якої він виступає, та звернувся з позовом у порушення принципу поза розумним сумнівом .

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту третього частини першої статті 131-1Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Прокурор в цій справі звернувся до суду з позовом мотивуючи право на представництво саме з першої підстави.

Так, слід вказати, що не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на зміст позовної заяви, прокурор визначає підставами звернення до суду: тривале, на його думку (з червня 2019 року), не вжиття заходів спрямованих на повернення земельної ділянки з боку головного управління Держгеокадастру у Луганській області шляхом саме розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки власнику, не оцінюючи достатності та дієвості вже вжитих останнім заходів у виді проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що є предметом оскаржуваного договору, складання адміністративного протоколу та прийняття постанови про накладання адміністративного стягнення за встановлені порушення, яка повністю виконана відповідачем, а саме: штраф та шкода сплачені о повному розмірі. Крім того, земельна ділянка площею 9,1781 га (кадастровий номер 4425486500:06:004:0122) приведена у стан, придатний для використання за цільовим призначенням та вимоги припису виконані.

При цьому суд зауважує, що у цій справі прокурор фактично звернувся із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Саме лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для задоволення позовної заяви недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

З огляду на викладене, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Протилежного в позові не наведено, а саме: причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Суд зазначає, що предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах. На переконання суду у цій справі не було дотримано критерію пропорційності.

З огляду на встановлені під час судового розгляду факти, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором на час звернення до суду з цим позовом існування безумовних підстав уважати, що особа, в інтересах якої він звертається, не вчинила достатніх заходів для усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства та ці порушення продовжувались з боку відповідача, з огляду на те, що за результатами припису контролюючого органу порушення були усунені останнім, а отже прокурором не доведено, що є виключні підстави для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі, у зв`язку з чим у позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 20, 141 ЗК України, ст. 4, 76-81, 258, 259, 273 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до державної власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України .

Повний текст рішення виготовлений 15 липня 2021 року.

Позивач: заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Г.Путненко (вул. Монастирська, б. 15, м. Старобільськ Луганської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (пр. Центральний, б. 17, корпус 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 29771244).

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.С. Певна

15.07.21