Постанова

від 20.12.2021 по справі 400/1024/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1024/20

Головуючий І інстанції Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 14.08.2021р. ) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дронта до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03.09.2020р. ТОВ Дронта звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019р. №00006235005 та №00006225005.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними та безпідставними, оскільки позивачем 16.07.2019р. було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок із довідкою про суму від`ємного значення звітного (податкового ) період, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду, тоді як висновки відповідача про порушення норм податкового законодавства ґрунтуються виключного на аналізі та перевірці контролюючим органом декларацій з ПДВ за травень та червень 2019р.

Представник ГУ ДПС у Миколаївській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020р. (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження ) позов ТОВ Дронта - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019р. №00006235005 та №00006225005. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача судові витрати у розмірі 5714,15 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ДПС у Миколаївській області 08.09.2020р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2020р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

14.09.2020р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою відповідача, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020р. вказану вище апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

02.12.2021р. адресу апеляційного суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі на правонаступника - ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП: 44104027 ).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2021р. замінено відповідача - у даній справі - ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 43144729 ) на його правонаступника - ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП: 44104027 ).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України ).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ Дронта , зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис (№15221020000038298 ), в стані припинення не перебуває та є платником податку на додану вартість з 18.06.2018р.

19.08.2019р. посадовою особою ГУ ДФС у Миколаївській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ Дронта за червень 2019р.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 19.08.2019р. №4180/14-29-50-06/42248059, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого було занижено позитивне значення, що сплачується до державного бюджету, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду за червень 2019р.

Як зафіксовано в акті перевірки, ТОВ Дронта засобами електронного зв`язку було надано до контролюючого органу декларацію з ПДВ за червень 2019р., в якій до складу податкового кредиту (р.16.1 ) Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду: значення р.21 попереднього звітного (податкового ) періоду включено від`ємне значення попереднього звітного (податкового ) періоду - 1127231 грн. Згідно з декларацією з ПДВ за травень 2019р. (р.21 ) Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду (р.19.1 + р.20.3 декларації ) (переноситься до р.16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду ) становить - 819231 грн. Отже, декларування суми від`ємного значення у розмірі - 127231 грн. в р.16.1 в податковій декларації з ПДВ за червень 2019р. є безпідставним. Згідно з наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за червень 2019р. від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду (р.19 ) та сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду (р.21 ) становить - 16226 грн. за даними перевірки значення р.19 та р.21 повинно становити 0 грн. Згідно з наданою ТОВ Дронта податковою декларацією з ПДВ за червень 2019р. позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду (р.9 - р.17 декларації ) (позитивне значення ), яке сплачується до державного бюджету становить - 0 грн. За даними перевірки значення р.18 повинно становити 291774 грн.

На підставі зазначеного вище акта перевірки, контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019р. за №00006235005 - про збільшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету на 291774 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 72943,50 грн. та за №00006225005 - про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16226 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить із наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, обов`язки і повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України ).

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у т.ч. автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Як видно зі змісту п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом вважається сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового ) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню ) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню ), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

За приписами п.п.200.1,200.2 ст.200 ПК України, сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню ) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового ) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового ) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню ) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові ) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену згідно з п.200-1.3 ст.200-1 цього ж Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового ) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового ) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові ) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до положень ПК України ), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду. При цьому, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам ) у попередніх (попередньому ) податкових періодах (податковому періоді ) або до Державного бюджету України.

Фактично доводи апеляційної скарги про порушення позивачем наведених норм обумовлені невизнанням відповідачем уточнюючого розрахунку з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (за травень 2019р. ), поданого позивачем з метою уточнення числових показників декларації з ПДВ за травень 2019р., у т.ч. коригування суми від`ємного значення за травень 2019р., яка зараховується до складу податкового кредиту за червень 2019р.

Перевіряючи правильність наданої судом першої інстанції правової оцінки оскаржуваним ТОВ Дронта податковим повідомленням-рішенням в контексті недотримання відповідачем ч.2 ст.2 КАС України при їх прийнятті, судова колегія звертає увагу на те, що особливості внесення змін до податкової звітності регламентовано ст.50 ПК України.

Згідно з п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки ) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею ), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом із тим, п.50.2 ст.50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий ) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені ст.177 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному ст.50 ПК України. При цьому, таке право має бути реалізоване платником податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.04.2021р. у справі №360/3701/19.

Встановлене п.50.2 ст.50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу. При цьому, норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених вище норм права Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 12.02.2021р. у справі №808/537/16, від 22.12.2020р. у справі №640/15334/19, від 03.09.2020р. у справі №808/2156/17 та від 31.08.2020р. у справі №820/6771/16, висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Як підтверджується матеріалами даної справи, що 16.07.2019р. ТОВ Дронта було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітний (податковий ) період - травень 2019р. у зв`язку із виправленням ним самостійно виявлених помилок.

Однак, листом ГУ ДФС в Одеській області від 19.08.2019р. №2499/10/14-29-50-05-08 позивача повідомлено про те, що поданий 16.07.2019р. уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок №9154591185 за звітний період - травень 2019р. вважається неподаним, у зв`язку із порушенням п.48.3 ст.48 ПК України.

Так, відповідно до положень п.48.3 ст.48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити як: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий ); звітний (податковий ) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий ) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку ); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові ) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер; РНОКПП або серію та номер паспорта; місцезнаходження (місце проживання ) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми ); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абз.7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності ).

Пунктом 48.4 ст.48 ПК України передбачено, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може також містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД ); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників ПДВ за звітний (податковий ) період.

Згідно з п.48.7 ст.48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст.46 цього Кодексу.

Разом із тим, за правилами п.49.11 ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

З урахуванням наведених правових норм законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених п.п.48.3,48.4 ст.48 ПК України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками.

Таким чином, умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3,48.4 ст.48 ПК України. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які безпосередньо впливають на порядок адміністрування податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №805/1005/15-а та від 19.03.2019р. у справі №810/110/16.

У свою чергу, перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку носить виключний характер та, як наслідок, розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається із доводів апеляційної скарги, направлений позивачем уточнюючий розрахунок було визнано неподаним, у зв`язку із невідповідністю такого розрахунку п.48.3 ст.48 ПК України, а саме відсутності таких обов`язкових реквізитів як місцезнаходження платника податків, ініціали, прізвища, РНОКПП або інших відомостей щодо посадових осіб платника податків.

Між тим, зі змісту уточнюючого розрахунку вбачається те, що у ньому зазначено платника податку - ТОВ Дронта , податковий номер платника податку - 42248059, індивідуальний номер платника ПДВ - 422480514033, його податкову адресу - вул. Садова, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001, керівника (уповноважену особу ) - Голотяк М.В та РНОКПП - НОМЕР_1 . Тобто, на переконання колегії суддів, спірна інформація, передбачена п.48.3 ст.48 ПК України, була наявна в уточнюючому розрахунку від 16.07.2019р. є повною та достовірною.

Апеляційний суд також враховує, що у повідомленні від 19.08.2019р. №2499/10/14-29-50-05-08 податковим органом жодним чином не зазначено та не доведено підстав для застосування п.49.11 ст.49 ПК України. Не зазначено про наявність відповідних підстав як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідача.

У той же час, вживання податковим органом лише загального посилання на невідповідність уточнюючого розрахунку вимогам п.48.3 ст.48 ПК України без належної конкретизації , не може вважатись обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ Дронта самостійно виявлено помилки у податковій декларації з ПДВ за спірний період та останнім вживались заходи для їх належного виправлення, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах податкового законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Варто також зазначити, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20.12.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

В.О. Скрипченко