Постанова

від 14.12.2021 по справі 696/387/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2039/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 696/387/21 Категорія: 301030500 Ніколенко О. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

За участю секретаря Захарченко А.Д.

учасники справи:

позивач - заступник Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Кам`янської міської ради;

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог: відділ у Кам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року, постановлене під головуванням судді Ніколаєнко О.Є. у залі № 2 Кам`янського районного суду Черкаської області, 20.09.2021 року о 14 год., у справі за позовом заступника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Кам?янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: відділ у Кам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зобов?язання повернути земельну ділянку водного фонду та водний об?єкт, стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки , -

в с т а н о в и в :

26.04.2021 року Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся в суд в інтересах Черкаської обласної державної адміністрації, Кам?янської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зобов?язання повернути земельну ділянку водного фонду та водний об?єкт, стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що Смілянською окружною прокуратурою було вивчено матеріали Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо порушення земельного законодавства на території Лебедівської сільської ради.

В позові вказується прокуратурою, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку водного фонду державної власності з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб за межами населенного пункту с. Лебедівка, що є порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Відносно ОСОБА_1 04.11.2020 року було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП та приписом від 04.11.2020 року зобов?язано в 30-денний термін усунути порушення, про що письмово проінформувати в строк до 04.12.2020 року.

Постановою від 10.11.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 10.11.2020 року відповідачем ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди на суму 46124 грн., яку не відшкодовано. Відповідач вимоги припису не виконує, зазначена обставина свідчить про відсутність наміру звільнити в добровільному порядку самовільно зайняту земельну ділянку.

Ухвалою Кам?янського районного суду Черкаської області від 27.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Заступником керівника Смілянської окружної прокуратури 12.07.2021 року було подано суду заяву про заміну предмету позову, в якій вказано, що власник спірної земельної ділянки, та розпорядник змінився з Черкаської ОДА на Кам?янську міську раду.

У зв?язку з поданою заявою про зміну предмету позову позивач просив позовні вимоги вважати викладеними в наступній редакції : усунути перешкоди власнику - Кам?янській міській раді у користуванні та розпорядженні водним об?єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов?язання ОСОБА_1 звільнити та повернути водний об?єкт, розташований за межами с. Лебедівка Кам?янської міської ради, разом із зайнятою під ним земельною ділянкою з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085, загальною площею 10,1818 га та стягнути з відповідача на користь Кам?янської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 46124 грн.

Ухвалою Кам?янського районного суду Черкаської області від 13.07.2021 року заяву відповідача про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, задоволено та залучено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також відділ у Кам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.09.2021 року позовні вимоги заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Кам?янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: відділ у Кам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зобов?язання повернути земельну ділянку водного фонду та водний об?єкт, стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - задоволено повністю.

Усунено перешкоди власнику, Кам`янській міській раді, у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити та повернути Кам`янській міській раді водний об`єкт, розташований за межами с. Лебедівка Кам`янської міської ради разом із зайнятою під ним земельною ділянкою з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085, загальною площею 10,1818 га.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 46124 (сорок шість сто двадцять чотири) грн., зарахувавши її на рахунок UA368999980314050611000023631, отримувач ГУК у Черк. обл./тг м. Кам`янка/24062200, код отримувача 37930566, казначейство України (ЕАП).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судові витрати, а саме судовий збір у сумі 4540 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом не було враховано той факт, що прокурор не підтвердив підстав представництва, оскільки не довів та не обґрунтував існування порушення інтересів держави, не перевірив, чи здійснює захист цих інтересів відповідний орган державної влади, чи орган місцевого самоврядування.

Скаржник зазначає, що відповідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була сформована, ОСОБА_2 , Черкаською обласною прокуратурою, станом на 06 липня 2021 року земельної ділянки з кадастровим номером : 7121882800:03:000:0085 право власності за Кам?янською міською радою було відсутнє.

В апеляційній скарзі вказується, що відповідно відповіді виконавчого комітету Кам?янської міської ради від 08 липня 2021 року № 1280/02-14 став не був переданий до комунальної власності Кам?янської міської територіальної громади, та розпорядником даного ставу була Черкаська обласна державна адміністрація.

Апеляційна скарга мотивується тим, що ОСОБА_1 не використовує та не використовував водний об?єкт та земельну ділянку під ним, а також гідротехнічну споруду для розведення , утримання та вирощування об?єктів аквакультури, а є користувачем водних живих ресурсів, які перебувають у ставі в стані природної волі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кам?янського районного суду Черкаської області від 20.09.2021 року у справі № 696/387/21.

19 листопада 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника Черкаської обласної державної адміністрації А. Окрушка надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві вказується, що Черкаська обласна державна адміністрація вважає, що рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.09.2021 року є законним, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, а апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що прокурором не було підтверджено існування фактів порушення інтересів держави, є недоцільними, оскільки такі факти були встановлені відповідним органом, а саме: Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 624-ДК/0220/по/08/01-20 ВІД 10.11.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Вказана постанова про накладення адміністративного стягнення не оскаржувалася ОСОБА_1 , отже, він погодився із накладенням штрафу та сплатив штраф.

У відзиві представник Черкаської обласної державної адміністрації А. Окрушко просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.09.2021 року у справі № 696/387/21 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

26 листопада 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від заступника керівника Смілянської окружної прокуратури О. Іванової надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказується, що рішення районного суду є законним, обґрунтованим, а викладені у ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин в справі з врахуванням наданих сторонами доказів.

У відзиві зазначається, що, враховуючи зібрані докази, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 самовільно захопив водний об`єкт та земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126, ч. 1 ст. 211 ЗК України та абз. 15 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель . Будь-яких доводів щодо спростування наданих позивачем доказів самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

У відзиві заступник керівника Смілянської окружної прокуратури О. Іванова просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.09.2021 року у цивільній справі № 696/387/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

02 грудня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У відповіді на відзив зазначається, що доводи стосовно того, що Смілянською окружною прокуратурою не було підтверджено існування фактів порушень інтересів держави є недоцільним, оскільки такі факти були встановлені відповідним органом, а саме Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до положень про Держгеокадастр, вказаний орган має право звертатися до суду з позовом про повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок. Тому вважає, що належним позивачем, є саме Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, за якою відповідачу визначено штраф у розмірі 170 грн., то він посилається на те, що його дії були спрямовані на виконання рішення державного органу, а не були пов`язані з погодженням даного адміністративного правопорушення чи визнання вини.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 просить задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року по справі № 696/387/21.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника прокуратури, відповідача, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зобов?язання повернути земельну ділянку водного фонду та водний об?єкт, стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, вказавши, що відповідач використовував земельну ділянку водного фонду, а саме: здійснював охорону ставку від браконьєрів, зариблював ставок, сплачував орендну плату. У відповідача фактично не було договірних відносин щодо даного ставка, і до 2019 року він займав його на підставі доручення ОСОБА_4 , який був орендарем земельної ділянки.

Суд першої інстанції встановив, що з 2019 року відповідач ОСОБА_1 фактично діяв без правових підстав, так як ОСОБА_4 було припинено оренду земельної ділянки водного фонду з 11.04.2019 року.

З квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 припинив сплату орендної плати і продовжував використовувати став на власний розсуд, про що складено відповідні акти, приписи, протоколи про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, яке ОСОБА_1 не заперечував та не оскаржував, штраф за вчинені правопорушення сплатив.

За встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 самовільно використовував земельну ділянку, перешкоджаючи власнику її здійснювати, а тому, враховуючи, що Кам`янська міська територіальна громада, є власником ставка, діяльністю відповідача завдана шкода, розрахунок якої останнім не оспорюється, тому завдані збитки підлягають до відшкодування у розмірі 46124 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно акту обстеження земельної ділянки від 26.08.2020 року ОСОБА_1 здійснює діяльність на обстежуваному водному об?єкті, періодично використовує плавзасоби, здійснює охорону.

Із пояснень користувача земельної ділянки ОСОБА_1 він підтвердив, що використовує земельну ділянку і виготовляє технічну документацію для даного водного об?єкту необхідних для укладення договору оренди (а. с. 26).

Згідно акту обстеження земельної ділянки № 624-ДК/214/АО/10/01/-20 від 04.11.2020 року вбачається, що у результаті обстеження встановлено: земельна ділянка державної власності обліковується, як землі водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Кам?янського району, за межами пункту площею 10,1818 га, з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085 використовується для риборозведення без оформлення права користування, самовільно, що є порушенням вимог ст.ст.125,126 ЗК України, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП (ст. 13).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об?єкту - земельної ділянки № 624-ДК/688/АП/09/01/-20 від 04.11.2020 року вбачається, що земельна ділянка державної власності обліковується, як землі водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Кам?янського району, за межами пункту площею 10,1818 га, з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085 використовується для риборозведення без оформлення права користування, самовільно, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП (ст. 14).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 624-ДК/0221П/07/01/-20 від 04.11.2020 року встановлено, що 04.11.2020 року земельна ділянка водного фонду (ставок) державної власності з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Кам?янського району, за межами пункту площею 10,1818 га, з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085 використовується ОСОБА_1 для риборозведення без оформлення правовстановлюючих документів (самовільно) (а. с. 15).

Приписом № 624-ДК/0272Пр/03/01/-20 від 04.11.2020 року ОСОБА_1 у 30-денний термін потрібно усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом припинення користування або оформлення правовстановлюючих документів (а. с. 16).

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 624-ДК/0220По/08/01/-20 від 10.11.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 самовільно використовує земельну ділянку державної власності, яка обліковується, як землі водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Кам?янського району, за межами пункту площею 10,1818 га, з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085, яка використовується ОСОБА_1 для риборозведення без оформлення права користування. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду на суму 46 124 грн. (а. с. 17).

Вказаною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., який останній згідно квитанції KSK4716 від 12.11.2020 року сплатив (а. с. 18).

Повідомленням про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу № 624-ДК/0168 ШК/11/01/-20 від 10.11.2020 року від ОСОБА_1 вимагали у 15-ти денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого ґрунту) без спеціального дозволу у розмірі 46124 грн., повідомити про таку сплату у 3-х денний термін та попереджено, що у разі не повідомлення про сплату розміру шкоди у зазначений строк буде подано позов про стягнення заподіяної шкоди у примусовому порядку (а. с. 20).

Позивачем надано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: в межах Лебедівської сільської ради Кам?янського району за межами населеного пункту, яким підтверджується сума завданої шкоди у розмірі 46124 грн. (а. с. 20).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об?єкту - земельної ділянки № 27-ДК/23/АП/09/01/-21 від 27.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 27.01.2021 року не виконав вимоги припису від 04.11.2020 року. Станом на 27.01.2021 року жодних прав користування земельною ділянкою в НКС не зареєстровано, про виконання вимог припису інформації від ОСОБА_1 не надходило (а. с. 21).

Протоколом про адміністративне правопорушення № 27-ДК/0019П/07/01/-21 від 27.01.2021 року встановлено, що 27.01.2021 року ОСОБА_1 не виконав вимог припису від 04.11.2020 року, спірна ділянка використовується для риборозведення без оформлення права користування. Інформації про виконання вимог припису не надходило (а. с. 22).

Приписом № 27-ДК/0026Пр/03/01/-21 від 27.01.2021 року ОСОБА_1 мав у 30-денний термін усунути виявлені порушення шляхом припинення користування або оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку (а. с. 23).

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 27-ДК/0028По/08/01/-21 від 10.02.2021 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.188-5 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а. с. 25).

Як вбачається з повідомлення про надання інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.2-1784/2-21 від 24.03.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 7121882800:01:001:0019 обліковується на праві власності за ОСОБА_5 , на підставі державного акта серії ЯЕ №135303, зареєстрованого від 30.05.2007 року (а. с. 37).

З даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 269309223 від 06.08.2021 року за параметром запиту право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085 вбачається, що земельна ділянка належить до комунальної власності, власник Кам?янська міська рада Черкаської області.

Із відповіді Черкаського рибоохоронного патруля Управління державного агенства рибного господарства у Черкаській області № 2-3-9/397-21 від 19.03.2021 року вбачається, що до Управління відповідач ОСОБА_1 із заявою щодо погодження Режиму рибогосподарської експлуатації на ставок площею 10,1818 га, розташований за межами с. Лебедівка Черкаського району з кадастровим номером 7121882800:03:000:0084 не звертався. Заявки щодо проведення робіт із вселення водних біоресурсів рибогосподарський водний об?єкт, що розташований на вказаній земельній ділянці, вирощування водних біоресурсів та їх використання до Управління не надходила (а. с. 39).

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Кам?янської міської ради № 538/02-11 від 22.03.2021 року вбачається, що в 2019 році до бюджету Лебедівської сільської ради надійшли кошти в сумі 3600 грн. орендної плати з фізичних осіб за використання земельної ділянки водного фонду площею 10,1818 га з січня по березень від ОСОБА_1 . В 2020 році кошти не надходили (а. с. 41).

З повідомлення Черкаської обласної державної адміністрації про розгляд листа № 01/01-32/2391/01/01-32-7299 від 02.04.2021 року вбачається, що Черкаська обласна державна адміністрація просить надати факту самовільного зайняття та використання ОСОБА_1 водного об?єкту належну правову оцінку та притягти винних осіб до передбаченої законом відповідальності (а. с. 46-47).

Із листа виконавчого комітету Кам?янської міської ради № 735/02-11 від 22.04.2021 року вбачається, що останні просять захистити інтереси міської ради, та здійснити представництво міської ради в частині звернення до суду з позовною заявою про зобов?язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайнятий водний об?єкт та стягнення шкоди в сумі 46124 грн., завданої самовільним зайняттям земельної ділянки (а. с. 48).

Поясненнями ОСОБА_6 від 23 квітня 2021 року підтверджується, що було встановлено факт використання ОСОБА_1 згаданої земельної ділянки без правовстановлюючих документів, шляхом здійснення діяльності на обстежуваному водному об?єкті, періодичному використанні плавзасобів, здійснення охорони.

У своїх поясненнях відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що використовує земельну ділянку та виготовляє технічну документацію для данного водного об?єкту, але виготовлення документації потребує тривалого оформлення. До сільської ради неодноразово звертались жителі села Лебедівка зі скаргами на ОСОБА_1 , який не давав рибалити та застосував силу з метою примусити покинути став. На даний час ОСОБА_1 використовує будинок, що поряд зі ставком, та земельну ділянку біля нього для своїх господарських потреб, пов?язаних із забезпеченням охорони водойми та рибного промислу (а. с. 49).

Поясненнями ОСОБА_7 від 23 квітня 2021 року також підтверджують вище вказане (а. с. 50).

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Черкаській області № 1312/23-00-24-0416 від 05.07.2021 року ОСОБА_8 вбачається, що останнім за період з 01.01.2017 року по 08.06.2021 року ним було сплачено Лебедівській сільській раді орендну плату з фізичних осіб в розмірі 14400 грн., а тому числі: в 2017 році - 0 грн., в 2018 році - 10800 грн., в 2019 році - 3600 грн., в 2020 році - 0 грн., з 01.01.2021 року по 09.06.2021 року - 0 грн. (а. с. 112).

Із листа виконавчого комітету Кам?янської міської ради № 1280/02-14 від 08.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 використовує ставок без правовстановлюючих документів. На запит щодо коштів, які надходили на рахунок виконавчого комітету Кам?янської міської ради вбачається, що від ФОП ОСОБА_1 надійшло 4850 грн. єдиного податку з фізичної особи підприємця (а. с. 113-114).

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Формами цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовом (заявою, поданням), та участь у розгляді судами справ.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб?єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб?єктом владних повноважень.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Результат аналізу статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб?єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з?ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб?єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки визначення інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, поняття інтереси держави охоплює широке і водночас, чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Оскільки, повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема, повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19); Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 495/10988/17 (провадження № 61-29св19).

Дослідивши обставини справи, предмет позову, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що прокурор відповідно до статті 23 Закону Про прокуратуру та статті 56 ЦПК України визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а саме: з огляду на те, що Черкаська обласна державна адміністрація, будучи органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не забезпечила належного контролю за використанням та охороною водного об`єкта, що свідчить про тривалу бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації щодо захисту інтересів держави та територіальної громади. Отже, неналежне виконання нею своїх повноважень, тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам законодавства.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на безпідставність та необґрунтованість подання прокурором позову до суду є помилковим, тому доводи скаржника не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частиною 1 ст. 85 ВК України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (далі за текстом ЗК України) та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно до норм ч. 2 та ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Аналогічне за змістом положення міститься і в ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений ст.124 ЗК України, згідно з якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт є частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України).

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт ґ частини третьої статті 83 цього Кодексу).

Згідно частини друга статті 59 ЗК України можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м (частина друга статті 88 ВК України, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів)).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (стаття 61 ЗК України, статті 89 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Так, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов?язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі доказів наданих сторонами, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 використовував земельну ділянку, так як здійснював охорону ставка від браконьєрів, зариблював став, сплачував орендну плату.

У відповідача фактично не було договірних відносин щодо даного ставка, і до 2019 року він займав його на підставі доручення ОСОБА_4 , який був орендарем земельної ділянки.

Отже, з 2019 року відповідач фактично діяв без правових підстав, так як ОСОБА_4 було припинено оренду земельної ділянки водного фонду з 11.04.2019 року, а з квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 припинив сплату орендної плати і продовжував використовувати став на власний розсуд, про що складено відповідні акти, приписи, протоколи про адміністративне правопорушення, а також постанови про накладення адміністративного стягнення, яке ОСОБА_1 не заперечував та не оскаржував, штраф за вчиненні правопорушення сплатив.

Таким чином, аналізуючи докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено самовільне захоплення ОСОБА_1 водного об`єкта та земельної ділянки, кадастровий номер 7121882800:03:000:0085, що є порушенням ст.ст. 125, 126, ч. 1 ст. 211 ЗК України та абз. 15 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на той факт, що будь-яких належним, допустимих доказів щодо спростування наданих позивачем доказів самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем не надано.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, який прийшов до вірного висновку, що відповідач самовільно використовував земельну ділянку, перешкоджаючи власнику її здійснювати, а тому, враховуючи, що Кам?янська міська територіальна громада є власником ставка, діяльністю відповідача завдана шкода, розрахунок якої останнім не оспорюється, тому завдані збитки підлягають до відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції виконав свій обов`язок, визначеного законом, повно, всебічно й об`єктивно з`ясував усі обставини справи та надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, яке є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення суду не підлягає до скасування.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази як в підтвердження позовних вимог так і в їх заперечення, суд першої інстанції прийшов до вірного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог заступника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Кам`янської міської ради.

Доводи скаржника стосовно того, що він не використовує та не використовував водний об`єкт та земельну ділянку, а просто є користувачем водних живих ресурсів, які перебувають у ставку в стані природної волі не знаходять своє відображення у відповідності до матеріалів справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не підлягають до задоволення.

Крім того, твердження скаржника стосовно того, що у Кам`янської міської ради відсутнє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7121882800:03:000:0085 спростовується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якої: об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, кадастровий номер земельної ділянки - 7121882800:03:000:0085, власник - Кам`янська міська рада Черкаської області, код ЄДРПОУ 25872304.

Отже, при розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з`ясовані обставини справи, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено та не наведено підстав, визначених у ст. 376 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Кам`янської міської ради, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом заступника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Кам?янської міської ради, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: відділ у Кам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкоду користуванні та розпорядженні майном, зобов?язання повернути земельну ділянку водного фонду та водний об?єкт, стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 17.12. 2021 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко