Рішення

від 18.09.2007 по справі 14/289-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/289-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

18.09.2007                                                                Справа №  14/289-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Одеської  залізниці, м. Одеса,

до дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Херсон,   

про стягнення 10661грн.28коп. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах у січні 2007 року, за участю представників

позивача: Ніколащенко С.О.- ю/к юр. сектору, доруч. № 420 від 15.09.05 р.

відповідача: Мітяй М.П., заступник головного диспетчера, дов. № 01-8/1380 від 01.08.07 р.

Позивач у позовній заяві просить відновити пропущений строк позовної давності та стягнути з відповідача 10661грн.28коп. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах у січні 2007 року, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на положення ст. ст. 46, 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457, пункти 5 та 8 Правил зберігання вантажів, зареєстроаваних у Міністкрстві юстиції України за № 866/5087 від 24.11.00 р., п. 2.3. Збірника тарифів … /тарифне керівництво № 1, розділ 2/. Доказів направлення або вручення відповідачу доданої до позову претензії позивач не представив.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Як стверджує відповідач, частина суми позову нарахована позивачем за зберігання вантажів у вагонах, які належать відповідачу. Як вважає відповідач, спірні правовідносини регулюються ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України. Відповідач також посилається на відсутність між сторонами договірних відносин щодо зберігання вантажів у вагонах. На думку відповідача, до фактичної видачі вантажу, тобто до подачі вагонів на під'їздну колію, Залізниця забезпечує збереження вантажу і несе відповідальність за його зберігання відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" без додаткових оплат. Крім того, з посиланням на рішення господарського суду Одеської області від 05.09.06 р. у справі № 12/309-06-7057, відповідач просить припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.09.07 р. до 18.09.07 р.

За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

20.12.2001 р. між сторонами укладено договір про подачу та забирання вагонів.

У січні 2007 року на станцію Херсон-порт Одеської залізниці на адресу відповідача прибували вагони з вантажем, які простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. В підтвердження затримки вагонів складено акти загальної форми № № 87 від 09-11.01.07 р., 101 від 11.01.07 р., 104 від 11.01.07 р., 120 від 12-14.01.07 р., 190 від 22-24.01.07 р., 199-а від 23-24.01.07 р., 203 від 23-25.01.07 р., 206 від 22-25.01.07 р., а також накопичувальні картки.

Стаття 11 Цивільного кодексу України як підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Пункт 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок  зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень), затверджені на підставі  пункту 5 Статуту залізниць України Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 866/5087 (з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів  встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці –з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом  України (Тарифне керівництво № 1), затверджений  Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999 за № 828/4121 (з наступними змінами і доповненнями)  в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за  зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Оскільки ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних правовідносин щодо зберігання вантажів у вагонах, не приймається судом до уваги. Норми пункту 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладною), як і не передбачають винятку щодо зберігання  вантажів у вагонах, які належать іншим країнам.

Не приймається до уваги судом і посилання відповідача на ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується із пунктом  110 Статуту залізниць, щодо обов'язку залізниці забезпечити збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а у разі незбереження вантажу –відшкодувати вартість за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, оскільки зазначене не звільняє вантажоодержувача від сплати збору за зберігання вантажів понад нормативний безоплатний термін зберігання.

Не приймається судом до уваги і посилання відповідача на рішення господарського суду Одеської області від 05.09.06 р. у справі № 12/309-06-7057, як на підставу для припинення провадження за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет спору у справі № 14/289-07 виник у січні 2007 року.

Разом з тим, Правила зберігання вантажів та Тарифне керівництво № 1 передбачають  сплату збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах, якщо вагони затримані з вини  одержувача.

Як встановлено в ході вирішення спору, зазначені у позовній заяві вагони були затримані на станції Херсон-Порт Одеської залізниці з причини відсутності заявки на подачу під вивантаження, невиконання відповідачем технологічної норми вивантаження (акти загальної форми № № 87 від 09-11.01.07 р., 101 від 11.01.07 р., 104 від 11.01.07 р., 120 від 12-14.01.07 р., 190 від 22-24.01.07 р., 199-а від 23-24.01.07 р., 203 від 23-25.01.07 р., 206 від 22-25.01.07 р.). Таким чином, понаднормативна затримка вагонів сталася з причин, які залежать від вантажоодержувача, тобто з вини відповідача.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України  (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом задовольняється клопотання позивача про відновлення пропущеного ним строку позовної давності, оскільки при першому зверненні із даним позовом, позивачем було належним чином оплачено інформаційно-технічні послуги, що підтверджується листом Управління Державного казначейства у місті Херсоні від 10.07.07 р. № 6-10/1885/59.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Відновити пропущений позивачем строк позовної давності. Позов задовольнити.

2.           Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (ідентифікаційний код - 03150208, адреса - 73000, місто Херсон, Одеська площа, 6, р\рахунок –26009870052802 в ХФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 352350) на користь Одеської  залізниці (ідентифікаційний код –01071315, адреса –65023, місто Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р\рахунок - № 26003000001 в Одеській філії комерційного банку "Експресс-Банк", МФО - 328801) 10661грн.28коп. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах у січні 2007 року, 106грн.62коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    3.           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).  

         Суддя                                                                                      Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

       процесуального кодексу України                                                            "08" жовтня 2007 р.