Постанова

від 30.01.2008 по справі 14/289-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/289-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.01.08                                                                                       Справа №14/289-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Колодій Н.А.    , Юхименко О.В.

при секретарі Акімова Т.М.

за участю представників сторін

відпозивача – не з'явився;

від відповідача -  не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/289-07 та апеляційну скаргу Дочірнього  підприємства «Херсонський   річковий  порт «Акціонерної  судноплавної  компанії  «Укррічфлот» м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі                         № 14/289-07

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до відповідача ДП «Херсонський   річковий  порт» Акціонерної  судноплавної  компанії  «Укррічфлот» м. Херсон

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2006р. у справі №2/76-07 (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь Одеської залізниці стягнуто 10 661, 28 грн. – заборгованості за зберігання вантажу у вагонах. Судові витрати покладено на відповідача. Рішення суду прийнято з посиланням на положення ст. 46 Статуту залізниць, ст.11, 908 Цивільного та ст.307 Господарського кодексу України, п.5, 8 Правил зберігання  вантажів і вмотивовано тим, що за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюється Правилами зберігання вантажів. У жовтні 2006р. на станцію Херсон - порт Одеської залізниці прибули вагони, вантажоотримувачем яких було підприємство відповідача, вказані вагони простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу плату  за зберігання вантажу у вагонах і пред'явив її до стягнення.

Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням ДП «Херсонський  річковий  порт»  Акціонерної  судноплавної компанії «Укррічфлот»  м. Херсон    подало апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі                    №14/289-07 скасувати і прийняти нове рішення та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заявник апеляційної скарги зазначає, що  із  загальної   нарахованої  плати  10 661,28 грн.  за  зберігання    вантажів  у  вагонах, 3 119,04  складає  плата  за  зберігання  вантажів, які  прибули  у власних  вагонах. Чинним законодавством   не передбачена   плата    за  зберігання  вантажів  у  власних  вагонах.  Крім того, заявник  вважає, що оскільки   між  сторонами не укладався  договір, то  підстав    для  нарахування  плати  за  зберігання   вантажу  у  вагонах  у  залізниці не було. При винесені рішення, місцевий господарський суд керувався підзаконними актами, не даючи правового аналізу тому факту, наскільки положення підзаконних актів відповідають вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції не було враховано вимоги ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт”. Стаття 46 Статуту залізниць, на  думку  заявника апеляційної  скарги,  поширюється  лише на   вантажі, вивантажені  на місцях загального користування і не регулює правовідносини по зберіганню вантажу у вагонах за час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження.

Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав,  у судовому засіданні  представник  позивача зазначив, що  вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним,  просить  відмовити в  задоволенні  апеляційної  скарги.   

За клопотанням представників сторін, судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2007р. апеляційна скарга ВАТ «ХБК» прийнята та призначена до розгляду на 12.12.2007р. У судовому   засіданні  оголошувалася  перерва  для  підготовки постанови у повному  обсязі  до 30.01.2008р.   Даною колегією прийнято постанову в повному  обсязі  в  судовому  засіданні  30.01.2008р.

Відповідно до статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить підстав  для  задоволення апеляційної скарги, та скасування  рішення  господарського суду, виходячи  з наступного.  

Відносини залізниці з відправниками  та  одержувачами  вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту  як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України “ Про залізничний транспорт”.

Згідно ст. ст. 2, 8 цього Закону  умови та порядок  організації  перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників  і одержувачів       вантажів  визначаються  Статутом  залізниць  України, який затверджується  Кабінетом  Міністрів  України,   Правилами  перевезень вантажів  залізничним транспортом України  та   іншими актами законодавства України.

Спірні правовідносини сторін  за своєю правовою природою є правовідносинами  з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх  зберіганням.          

Матеріалами справи встановлено, що    20.12.2001р. між сторонами у справі укладено Договір про подачу  та  забирання  вагонів. Даним договором врегульовані господарські відносини між Одеською залізницею та  ДП «Херсонський  річковий  порт», в тому числі щодо порядку і умов експлуатації   під'їзної колії та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що в січні 2007р. на станцію Херсон-порт Одеської залізниці на адресу відповідача прибули вагони, які простояли  в очікуванні  вивантаження більше терміну безоплатного  зберігання. В підтвердження  факту затримки вагонів  складено   акти   загальної  форми № 87  від  09-11.01.2007р., №  101  від 11.01.2007р., № 104  від 11.01.2007р.,   № 120 від 12-14.01.2007р., № 190  від 22- 24.01.2007р.,  № 199-а  від 23-24.01.2007р.,  № 203  від  23-25.01.2007р., №  206  від 22-25.01.2007р.

Позивач зазначає, що згідно положень п.46 Статуту залізниць, пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів відповідач повинен сплатити  залізниці плату за  зберігання вантажу на станції понад встановлений термін безкоштовного зберігання.

Відповідно  до вимог  ст. 46 Статуту  залізниць  України  одержувач  зобов'язаний  прийняти  і  вивезти  зі  станції вантаж, що  надійшов на його  адресу. Терміни  вивезення і порядок  зберігання  вантажів  встановлюються  Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються   на  станції безкоштовно   протягом  доби. Цей  термін    обчислюється з  24-ої  години дати  вивантаження вантажу (контейнера)  засобами залізниці  або з  24-ої   години    дати подачі   вагонів  під  вивантаження  засобами одержувача.  За  зберігання  вантажу  на  станції  понад зазначений  термін  справляється  плата, встановлена  тарифом.

Норми  ст. 46 Статуту  залізниць України,  Правил зберігання  вантажів  та  Тарифного  керівництва № 1    не передбачають   укладання  окремого  договору   на   зберігання  вантажу, який  перевозиться  за  договором перевезення  (накладною). Збірник  тарифів  на перевезення  вантажів залізничним  транспортом  України   Тарифне керівництво № 1  ( з наступними змінами та  доповненнями)  в  пункті 2  розділу 2  встановлює  розміри  зборів  за  зберігання  вантажів, таким    чином  плата  за  зберігання  є  регульованим  тарифом  і  не потребує  додаткового погодження  сторонами.  З цих  підстав  колегія  суддів  не приймає  до  уваги  доводи  апеляційної  скарги  з приводу  безпідставності  стягнення  плати за понаднормативне  зберігання  вантажу  у  зв'язку  з    відсутністю  між  сторонами   врегульованих  договором   правовідносин.

Колегія  суддів  також  не приймає  до уваги  доводи  апелянта   з приводу  суперечливості  законних та  підзаконних  актів,  на  які  посилається позивач  в обґрунтування   своїх  позовних  вимог.  Оскільки  усі  зазначені  акти   пройшли  державну  реєстрацію  у  Міністерстві    юстиції   України,   не визнані  судом  недійсними або нечинними, а  відтак   мають застосовуватися  судом.

    Відповідно до вимог частини першої статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною другою статті 129 Статуту, визначено вичерпний  перелік  обставин, для  засвідчення  яких  складається  комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (частина 4                       ст. 129 Статуту).

Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за № 165/3458 (далі - «Правила користування») у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми «ГУ-23» - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому в даному пункті приписи про те, що такий акт має складатися при затриманні вагонів лише на станції призначення, відсутні. Тобто, передбачений пунктом 8 Правил користування акт загальної форми за підписами представників станції та вантажовласника має складатися як при затриманні вагонів на станції призначення, так і на підходах до неї.

Аналогічні  вимоги  містять  також  Правила  складання  актів, затверджені  Наказом   Міністерства   транспорту  України  від 28 05.2002р.  №  334, зареєстровані  в  Міністерстві   юстиції України  08.07.2002р. за № 567/6855.   Відповідно до    п. 3   зазначених  Правил,   акти загальної   форми    складаються для  засвідчення  обставин,  що   виникли  в процесі   перевезення вантажу, багажу  та вантажобагажу  і  можуть  бути   підставою  для  матеріальної  відповідальності , зокрема, у разі   затримки  вагонів  на  станції призначення  в  очікуванні  подачі  під  вивантаження  з причин,  що  залежать  від  одержувача, власника   залізничної    під'їзної  колії, порту  підприємства.  Акт  загальної  форми  підписується   особами, які   беруть участь  у  засвідченні  обставин,  що  стали    підставою   для  складання акту, але не менше   як  двома  особами.

Таким  чином,  відповідно до вищезазначених  норм  чинного    законодавства   належним  і  допустимим  доказом  посвідчення обставин, що є підставою  для нарахування  плати за  понаднормативне  зберігання  вантажу  є  Акт  загальної  форми.

Як  зазначено  вище,  позивач,  на підтвердження факту  затримки  вагонів  в   позовній  заяві  посилається на  акти  загальної  форми.  Аналіз  залучених  до  матеріалів  справи актів  свідчить  про те, що  вони  складені   належним  чином, посвідчують  обставини на які  посилається позивач, а  відтак  є  належними доказами  у даній  справі.

Пунктом 5  Правил  зберігання   вантажу  встановлено, що у  випадках коли  одержувач  не вивіз   вантаж  з місця  загального  користування у терміни, встановлені   статтею 46 Статуту, з нього  стягується   плата  за  зберігання  вантажу, встановлена  тарифом, незалежно    від того  чиїми  засобами здійснюється  охорона.

          Враховуючи  вище  зазначені  обставини   та норми  чинного  законодавства. Колегія  суддів  дійшла  висновку, що   суд першої  інстанції  правомірно  задовольнив  позовні  вимоги і  стягнув  з  відповідача   10 661,28 грн плати за  зберігання  вантажу.

          Заперечення  заявника апеляційної  скарги  з приводу  того, що   частина  стягненої суми  3 119,04 грн   стягнуто  безпідставно , оскільки  ця  сума  є платою    за  зберігання   вантажів   у  власних  вагонах, колегія  суддів  до уваги не приймає.   Доводи  в цій  частині    відповідач  обґрунтовує  нормою ч. 2 ст.. 119  Статуту  залізниць  України, відповідно до якої   за час  затримки   вагонів  на станціях призначення  в очікуванні   подання  їх  під  вивантаження  з причин, що  залежать від одержувача  вантажу, останній     сплачує  залізниці   50%  плати за користування   вагонами. Інших  платежів   Статутом    залізниць  України  та  іншими  нормативними    документами не передбачено.

          Доводи  заявника  апеляційної  скарги  спростовуються   вищенаведеними нормами  чинного законодавства, які   регулюють  правовідносини  по нарахуванню  плати  за понаднормативне  зберігання  вантажів.  Виключень  щодо  нарахування плати  за  зберігання  вантажів  у вагонах вантажоодержувача  ці  норми  не містять.

    Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, дійшла висновку, що господарський суд Херсонської області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про задоволення вимог позивача, правових підстав для скасування рішення господарського суду немає.

Судові витрати, за розгляд справи  у суді апеляційній інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести  на  заявника апеляційної  скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього  підприємства «Херсонський   річковий  порт «Акціонерної  судноплавної  компанії  «Укррічфлот» м. Херсон    залишити   без    задоволення.  

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі                        № 14/289-07  без  змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Колодій Н.А.  

 Юхименко О.В.