Рішення

від 21.12.2021 по справі 540/6272/21

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6272/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га, для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари), щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" села Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області;

- скасувати п.п.1, 2 рішення Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 14.06.2021 р. № 203, якими відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари);

- скасувати п.п.3, 4, 5 рішення Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 16.07.2021 р. № 275, якими відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари), та щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- зобов`язати Новомиколаївську сільську раду Скадовського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га, для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари), щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" села Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області;

- стягнути з Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 10131,40 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.03.2006 р. отримав від КСП "Лідія" у рахунок майнового паю майно КПС, а саме: чабанський будинок АДРЕСА_1 та кошару АДРЕСА_2 . 13.01.2010 р. розпорядженням голови Скадовської РДА № 371 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 4,0 га строком на 5 років під сінокосіння на території Новомиколаївської сільської ради. 02.06.2021 р. звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області; відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області; відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області. Однак п.п.1, 2 рішення від 14.06.2021 р. № 203 відмовлено у наданні дозволів на підставі ст.118 ЗК України та у зв`язку з тим, що державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07.05.1997 р. за № 3, не скасовано згідно чинного законодавства. 20.06.2021 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням розглянути його заяви від 02.06.2021 р. у порядку та строки, встановлені ст.ст.19, 40 Конституції України, ст.ст.15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" та ст.ст.118-122 ЗК України. Між тим, п.п.3, 4, 5 рішення від 16.07.2021 р. № 275 відповідач відмовив у наданні дозволів: щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства - на підставі ст.116, п.6 ст.118 ЗК України; щодо відведення у власність земельної ділянки 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) - на підставі ст.ст.12, 122 ЗК України; щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га - на підставі ст.ст.12, 122, 123 ЗК України. Вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки вказані у них підстави суперечать вимогам законодавства. Зокрема, Верховною Радою України 10.07.2018 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" № 2498-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2019 р. За змістом п.21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України з дня набрання чинності Законом № 2498-VІІІ землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а відтак позивач не може бути поставлений у залежність від дій Новомиколаївської сільської ради по проведенню інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності. В іншій же частині оскаржувані рішення взагалі не мотивовані. Наведеними неправомірними бездіяльністю, діями та рішеннями відповідача позивачу заподіяно шкоду на загальну суму 10131,40 грн. та моральну шкоду на загальну суму 50000 грн.

Ухвалою від 23.10.2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву, витребувано від відповідача докази.

Ухвалами від 26.11.2021 р. повернуто без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, витребувано від відповідача докази.

06.12.2021 р. від відповідача надійшов лист, в якому вказано, що по рішенню від 14.06.2021 р. № 203 ОСОБА_1 відмовлено з наступних причин:

- п.1 на підставі п.6 ст.118 ЗК України, оскільки позивач в своєму клопотанні звернувся за отриманням дозволу на одержання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від інших громадян (довіреності від громадян на представництво їх інтересів ОСОБА_1 до клопотання не надавав);

- п.2 на підставі п.6 ст.118 ЗК України, так як державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07.05.1997 р. за № 3, не скасовано згідно чинного законодавства. Це підприємство є діючим на даний час, а ОСОБА_1 до клопотання не долучено погодження землекористувача земельної ділянки.

Питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" розглянути було неможливо, оскільки заявник не зазначив ані площу земельної ділянки, яку має бажання отримати в оренду, ані її цільове призначення.

По рішенню від 16.07.2021 р. № 275 відмовлено позивачу з наступних причин:

- п.1 на підставі п.6 ст.118 ЗК України, оскільки особисто заявники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) не зверталися до сільської ради з клопотаннями, а ОСОБА_1 не мав довіреностей на представництво їх інтересів;

- п.2 на підставі п.6 ст.118, ст.128 ЗК України, так як ОСОБА_5 особисто не звертався до сільської ради з клопотанням, а ОСОБА_1 не мав довіреності на представництво його інтересів. Крім того, у ОСОБА_5 відсутній документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;

- п.3 на підставі ст.116, п.6 ст.118 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 вже має державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого підсобного господарства від 10.07.1997 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 525; до клопотання не було долучено погодження землекористувача СГВК "Лідія" на вилучення земельної ділянки;

- п.4 на підставі ст.ст.12, 122 ЗК України, так як до моменту скасування державного акта на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданого КСП "Лідія", сільська рада не може розпоряджатися зазначеними землями;

- п.5 на підставі ст.ст.12, 122, 123 ЗК України, оскільки до моменту скасування державного акта на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданого КСП "Лідія", сільська рада не може розпоряджатися зазначеними землями; у клопотанні заявник не зазначив цільове призначення земельної ділянки за яким бажає отримати її на умовах оренди.

Ухвалою від 17.12.2021р. відмовлено в задоволенні клопотань позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляду всіх питань його клопотань від 10.11.2021 р. та 20.11.2021 р., перегляд хвалу від 26.11.2021 р. про відмову у задоволенні клопотання від 10.11.2021 р. та від 26.11.2021 р. про повернення заяви щодо збільшення позовних вимог.

Приписами ст.258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у справі відкрито 23.10.2021 р., то суд розглядає справу в порядку письмового провадження в межах строків, визначених ст.258 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право колективної власності від 07.05.1997 р. серії ХС-ХVІ-7, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 3, колективному сільськогосподарському підприємству "Лідія" передано у колективну власність 6727,2 га землі для сільськогосподарського використання.

Рішенням виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 15.03.2006 р. № 16 "Про цілісний майновий комплекс" присвоєно будівлям пайового фонду колишнього КСП "Лідія", які розташовані за межами с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області, назву "Цілісний майновий комплекс" села Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області згідно додатку.

У додатку до цього рішення зазначено, що "Цілісний майновий комплекс № 2" - "4. Кошара № 3; 5.Чабанський будинок".

Відповідно до актів приймання-передачі майна від 20.03.2006 р. № 3 та № 4 СВК "Лідія" в особі голови комісії по реформуванню КСП "Лідія" ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 майно: кошару № 3, чабанський будинок АДРЕСА_1 та вказане майно згідно довідок від 20.03.2006 р. № 5 та № 4 знято з балансу кооперативу.

Згідно витягу про реєстрацію права власності від 18.03.2008 р. № 564217 ОСОБА_1 є власником чабанського будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

02.06.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Новомиколаївської ОТГ із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо:

- відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,5 га, ОСОБА_2 площею 2 га, ОСОБА_3 площею 2 га, ОСОБА_4 площею 2 га, ОСОБА_5 площею 2 га із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" на території Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області;

- відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" на території Новомиколаївської сільської ради;

- відведення в оренду земельної ділянки площею га із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" на території Новомиколаївської сільської ради.

Рішенням Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 14.06.2021 р. № 203:

- п.1 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_1 (площею 1,5 га), ОСОБА_2 (площею 2 га), ОСОБА_3 (площею 2 га), ОСОБА_4 (площею 2 га), ОСОБА_5 (площею 2 га) на підставі статті 118 Земельного кодексу України;

- п.2 відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу № 2", який розташовано на території колишнього колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова, у зв`язку з тим, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7, виданого колективному сільськогосподарському підприємству "Лідія", зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07 травня 1997 року за № 3, не скасовано згідно чинного законодавства.

29.06.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Новомиколаївської ОТГ із клопотанням, в якому просив розглянути його звернення від 02.06.2021 р., від 15.06.2021 р. та від 18.06.2021 р. в порядку і строки, встановлені ст.ст.19, 40 Конституції України, ст.ст.15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" та ст.ст.118-122 Земельного кодексу України, тобто до 02.07.2021 р.

Рішенням Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 16.07.2021 р. № 275:

- п.1 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 (площею 2,0000 га), ОСОБА_3 (площею 2,0000 га), ОСОБА_4 (площею 2,0000 га) на підставі пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України;

- п.2 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_5 (площею 2,0000 га) на підставі пункту 6 статті 118, 128 Земельного кодексу України;

- п.3 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на підставі ст.116, пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України;

- п.4 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу № 2", який розташовано на території колишнього колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова, на підставі ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України;

- п.5 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га на підставі ст.ст.12, 122, 123 Земельного кодексу України,

Вважаючи п.п.1, 2 рішення від 14.06.2021 р. № 203 та п.п.3, 4, 5 рішення від 16.07.2021 р. № 275 протиправними, позивач звернувся з позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ст.14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно із ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у ч.1 ст.19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови.

Частинами 1, 3 статті 22 ЗК України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Як зазначено у ст.40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність та користування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, ведення товарного сільськогосподарського виробництва і будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч.4 ст.116 ЗК України).

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п."б", "г" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені ст.ст.118, 122 та 123 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Аналіз даних положень дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Разом з тим порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульовано Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч.17 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч.1 ст.47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч.10 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням (ч.3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Предметом спору у цій справі є п.п.1, 2 рішення Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 14.06.2021 р. № 203 та п.п.3, 4, 5 рішення Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 16.07.2021 р. № 275, якими ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,5 га, ОСОБА_2 площею 2 га, ОСОБА_3 площею 2 га, ОСОБА_4 площею 2 га, ОСОБА_5 площею 2 га із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" на території Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області; відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" на території Новомиколаївської сільської ради; відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" на території Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Спільною підставою для відмови позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою згідно цих рішень є те, що бажані земельні ділянки входять до складу земель, щодо яких є не скасований державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07.05.1997 р. за № 3.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз вищевказаної норми вказує, що відповідач може передати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише комунальної власності.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 р. № 720/95 (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Отже, у разі неповернення земель колективної власності до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст.122 ЗК України, а землі залишаються у колективній власності.

Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ виключена колективна форма власності, проте, не визначено порядок припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність.

Чинним законодавством не визначено, що землі колективної власності автоматично переходять у державну чи комунальну власність.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 р., визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ст.23 ЗК України від 18.12.1990 р., який втратив чинність після набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 р. № 2768-III, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 р. встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що зміни, що відбулися у земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі № 816/1618/17, від 11.11 2020 р. у справі № 816/118/18.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 р. № 2498-VIII розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 21 такого змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

З буквального тлумачення даної норми слідує, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII власністю територіальних громад вважаються землі тільки тих колективних сільськогосподарських підприємств, які припинені.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7 від 07.05.1997 р., виданий КСП "Лідія", відповідно до останній має у колективній власності 6727,2 га землі для сільськогосподарського використання.

Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 3.

Згідно п.1.3 Статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідія", затвердженого зборами членів СВК "Лідія" від 07.05.2002 р. та зареєстрованого Скадовською районною державною адміністрацією 12.04.2002 р. № 530, сільськогосподарський виробничий кооператив утворюється відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 3 грудня 1999 року № 1529/99 та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Лідія".

На час виникнення спірних правовідносин, СВК "Лідія" (ідентифікаційний код юридичної особи 03784143), зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, СВК "Лідія" є діючим та не припинено в установленому законом порядку.

Також, з плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Лідія" вбачається, що земельні ділянки, які бажає отримати позивач у власність та в оренду, розташовані в межах земельної ділянки КСП "Лідія" (на даний час - СВК "Лідія").

Суд зазначає, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7 від 07.05.1997 р., виданий КСП "Лідія", зареєстрований у встановленому законодавством порядку є чинним, доказів його скасування сторонами не надано.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Тобто, безоплатна приватизація та надання в оренду земельних ділянок, що вже перебувають у власності чи законному користуванні інших осіб можлива лише після припинення таких прав на земельні ділянки у визначеному законом порядку.

В той же час судом встановлено, що бажані для позивача земельні ділянки не є вільними та не перебувають у комунальній власності, що виключає можливість їх безоплатної приватизації та передачі в оренду без попереднього припинення права власності в порядку, визначеному законом (ч.5 ст.116 ЗК України).

Крім того, позивач, звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність та в оренду, не додав до заяви погодження землекористувача цієї земельної ділянки.

В той же час ч.6 ст.118 ЗК України містить вимоги щодо переліку документів, необхідного для отримання такого дозволу, зокрема необхідність надання погодження землекористувача в разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

Згідно ч.ч.1-2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, чинне законодавство гарантує власникам земельних ділянок захист їх права на землю.

Таким чином, з урахуванням положень ч.5 ст.116 та ч.6 ст.118 ЗК України, вимога щодо надання погодження землекористувача спрямована на захист прав власників та землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право власності та користування земельною ділянкою.

Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок, що перебувають у власності (користуванні) інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а та від 06.06.2019 р. у справі № 804/4435/16 дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Отже, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Водночас ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, так само як і погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на викладене суд погоджується з правомірністю відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність та в оренду земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для обслуговування нерухомого майна, для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва (п.п.1, 2 рішення від 14.06.2021 р. № 203, п.п.3, 4, 5 рішення від 16.07.2021 р. № 275) з тих підстав, що бажані позивачем земельні ділянки входять до складу земельної ділянки, яка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7 від 07.05.1997 р. перебуває у власності іншої особи, а тому для отримання такого дозволу обов`язковим є погодження землекористувача.

Окрім цього, п.1 рішення від 14.06.2021 р. № 203 відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки вказані особи особисто, як це передбачено ч.6 ст.118 ЗК України, не зверталися до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, а ОСОБА_1 до заяви від 02.06.2021 р. та клопотання від 29.06.2021 р. довіреності від вказаних осіб на представництво їх інтересів не надавав.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також об`єктивно врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а тому підстави для скасування п.п.1, 2 рішення від 14.06.2021 р. № 203, п.п.3, 4, 5 рішення від 16.07.2021 р. № 275 відсутні.

Оскільки суд за результатами розгляду справи прийшов висновку про правомірність оскаржуваних позивачем рішень відповідача, то і в задоволенні похідних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозволи на розробку проектів землеустрою слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 10131,40 грн. та моральної шкоди у сумі 50000 грн. суд зазначає наступне.

Приписами ч.5 ст.21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З аналізу даних правових норм слідує, що в рамках адміністративного судочинства відшкодування моральної та матеріальної шкоди безпосередньо пов`язано з розглядом судом публічно-правового спору та визнанням протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В той же час, за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних позивачем рішень Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області, а тому підстави для стягнення з відповідача матеріальної та матеріальної шкоди відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області (75712, Херсонська область, Скадовський район, с.Новомиколаївка, просп.Миру, 26, код ЄДРПОУ 04402221) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 109020100