Постанова

від 30.05.2022 по справі 540/6272/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/6272/21

Категорія:109020100 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Місце ухвалення: м. Херсон

Дата складання повного тексту: 21.12.2021 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області (далі - Новомиколаївська СР) про:

- визнання протиправною відмову Новомиколаївської СР у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га, для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари), щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із земель "Цілісного майнового комплексу №2" села Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області;

- скасування п.п.1, 2 рішення Новомиколаївської СР від 14 червня 2021 року №203, якими відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари);

- скасування п.п.3, 4, 5 рішення Новомиколаївської СР від 16 липня 2021 року №275, якими відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари), та щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- зобов`язання Новомиколаївської СР надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га, для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари), щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із земель "Цілісного майнового комплексу №2" села Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області;

- стягнення з Новомиколаївської СР на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 10 131,40 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що рішення відповідача є протиправними, оскільки вказані у них підстави суперечать вимогам законодавства. Зокрема, Верховною Радою України 10 липня 2018 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" №2498-VІІІ (далі - Закон №2498-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2019 року. За змістом п.21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України з дня набрання чинності Законом №2498-VІІІ землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а відтак позивач не може бути поставлений у залежність від дій Новомиколаївської СР по проведенню інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності. В іншій же частині оскаржувані рішення взагалі не мотивовані. Наведеними неправомірними бездіяльністю, діями та рішеннями відповідача позивачу заподіяно шкоду на загальну суму 10 131,40 грн. та моральну шкоду на загальну суму 50 000 грн.

Ухвалами Херсонського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року повернуто без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, витребувано від відповідача докази.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

06 грудня 2021 року від відповідача надійшов лист, в якому вказано, що згідно рішення від 14 червня 2021 року №203 ОСОБА_1 відмовлено з наступних причин:

- п.1 на підставі п.6 ст. 118 ЗК України, оскільки позивач в своєму клопотанні звернувся за отриманням дозволу на одержання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від інших громадян (довіреності від громадян на представництво їх інтересів ОСОБА_1 до клопотання не надавав);

- п.2 на підставі п.6 ст. 118 ЗК України, так як державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07 травня 1997 року за №3, не скасовано згідно чинного законодавства. Це підприємство є діючим на даний час, а ОСОБА_1 до клопотання не долучено погодження землекористувача земельної ділянки.

Відповідач вказав, що питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із земель "Цілісного майнового комплексу № 2" розглянути було неможливо, оскільки заявник не зазначив ані площу земельної ділянки, яку має бажання отримати в оренду, ані її цільове призначення.

По рішенню відповідача від 16 липня 2021 року №275 позивачу відмовлено з наступних причин:

- п.1 на підставі п.6 ст. 118 ЗК України, оскільки особисто заявники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) не зверталися до сільської ради з клопотаннями, а ОСОБА_1 не мав довіреностей на представництво їх інтересів;

- п.2 на підставі п.6 ст. 118, ст. 128 ЗК України, так як ОСОБА_5 особисто не звертався до сільської ради з клопотанням, а ОСОБА_1 не мав довіреності на представництво його інтересів. Крім того, у ОСОБА_5 відсутній документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;

- п.3 на підставі ст. 116, п.6 ст. 118 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 вже має державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого підсобного господарства від 10 липня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №525; до клопотання не було долучено погодження землекористувача СГВК "Лідія" на вилучення земельної ділянки;

- п.4 на підставі ст.ст. 12, 122 ЗК України, так як до моменту скасування державного акта на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданого КСП "Лідія", сільська рада не може розпоряджатися зазначеними землями;

- п.5 на підставі ст.ст. 12, 122, 123 ЗК України, оскільки до моменту скасування державного акта на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданого КСП "Лідія", сільська рада не може розпоряджатися зазначеними землями; у клопотанні заявник не зазначив цільове призначення земельної ділянки за яким бажає отримати її на умовах оренди.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотань позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляду всіх питань його клопотань від 10 листопада 2021 року та 20 листопада 2021 року, перегляд ухвали суду першої інстанції від 26 листопада 2021 року про відмову у задоволенні клопотання від 10 листопада 2021 року та від 26 листопада 2021 року про повернення заяви щодо збільшення позовних вимог.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Новомиколаївської СР про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що згідно п.1.3 Статуту СВК "Лідія", затвердженого зборами членів СВК "Лідія" від 07 травня 2002 року та зареєстрованого Скадовською районною державною адміністрацією 12 квітня 2002 року №530, сільськогосподарський виробничий кооператив утворюється відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03 грудня 1999 року №1529/99 та є юридичним правонаступником КСП "Лідія".

ОСОБА_1 зазначає, що КСП "Лідія" є припиненим шляхом реорганізації, при цьому наявність правонаступника в особі СГВК "Лідія" жодним чином не скасовує факту припинення КСП "Лідія". Землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а відтак, позивач не може бути поставлений у залежність від дій Новомиколаївської СР по проведенню інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності. Підстави ж для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, виникли з 01 січня 2019 року, тоді як правові позиції Верховного Суду, на які посилається суд, стосуються правовідносин які виникли до набуття чинності Законом №2498-VIII і не враховують його положень.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Відповідно до Державного акту на право колективної власності від 07 травня 1997 року серії ХС-ХVІ-7, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №3, КСП "Лідія" передано у колективну власність 6 727,2 га землі для сільськогосподарського використання.

Рішенням виконавчого комітету Новомиколаївської СР від 15 березня 2006 року №16 "Про цілісний майновий комплекс" присвоєно будівлям пайового фонду колишнього КСП "Лідія", які розташовані за межами с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області, назву "Цілісний майновий комплекс" села Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області згідно додатку.

У додатку до цього рішення зазначено, що "Цілісний майновий комплекс №2" - "4. Кошара №3; 5. Чабанський будинок".

Відповідно до актів приймання-передачі майна від 20 березня 2006 року №3 та № 4 СВК "Лідія" в особі голови комісії по реформуванню КСП "Лідія" ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 майно: кошару №3, чабанський будинок АДРЕСА_1 та вказане майно згідно довідок від 20 березня 2006 року №5 та №4 знято з балансу кооперативу.

Згідно витягу про реєстрацію права власності від 18 березня 2008 року №564217 ОСОБА_1 є власником чабанського будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

02 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Новомиколаївської ОТГ із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо:

- відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,5 га, ОСОБА_2 площею 2 га, ОСОБА_3 площею 2 га, ОСОБА_4 площею 2 га, ОСОБА_5 площею 2 га із земель "Цілісного майнового комплексу №2" на території Новомиколаївської СР;

- відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу №2" на території Новомиколаївської СР;

- відведення в оренду земельної ділянки площею га із земель "Цілісного майнового комплексу №2" на території Новомиколаївської СР.

Рішенням Новомиколаївської СР від 14 червня 2021 року №203:

- п.1 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_1 (площею 1,5 га), ОСОБА_2 (площею 2 га), ОСОБА_3 (площею 2 га), ОСОБА_4 (площею 2 га), ОСОБА_5 (площею 2 га) на підставі ст. 118 ЗК України;

- п.2 відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу №2", який розташовано на території колишнього колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова, у зв`язку з тим, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7, виданого КСП "Лідія", зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07 травня 1997 року за №3, не скасовано згідно чинного законодавства.

29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Новомиколаївської ОТГ із клопотанням, в якому просив розглянути його звернення від 02 червня 2021 року, від 15 червня 2021 року та від 18 червня 2021 року в порядку і строки, встановлені ст.ст. 19, 40 Конституції України, ст.ст. 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" та ст.ст. 118-122 ЗК України, тобто до 02 липня 2021 року.

Рішенням Новомиколаївської СР від 16 липня 2021 року №275:

- п.1 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 (площею 2,0000 га), ОСОБА_3 (площею 2,0000 га), ОСОБА_4 (площею 2,0000 га) на підставі п.6 ст. 118 ЗК України;

- п.2 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_5 (площею 2,0000 га) на підставі п.6 ст. 118, ст. 128 ЗК України;

- п.3 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на підставі ст. 116, п.6 ст. 118 ЗК України;

- п.4 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,6003 га для обслуговування нерухомого майна (чабанського будинку і кошари) із земель "Цілісного майнового комплексу №2", який розташовано на території колишнього колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова, на підставі ст.ст. 12, 122 ЗК України;

- п.5 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 6,0000 га на підставі ст.ст. 12, 122, 123 ЗК України.

Вважаючи п.п.1, 2 рішення від 14 червня 2021 року №203 та п.п.3, 4, 5 рішення від 16 липня 2021 року №275 протиправними, позивач звернувся з позовною заявою про їх скасування.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спільною підставою для відмови позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою згідно цих рішень є те, що бажані земельні ділянки входять до складу земель, щодо яких є не скасований державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07 травня 1997 року за №3.

Суд першої інстанції зазначав, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7 від 07 травня 1997 року, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у встановленому законодавством порядку є чинним, доказів його скасування сторонами не надано.

Тобто, безоплатна приватизація та надання в оренду земельних ділянок, що вже перебувають у власності чи законному користуванні інших осіб можлива лише після припинення таких прав на земельні ділянки у визначеному законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанції погодився з правомірністю відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність та в оренду земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для обслуговування нерухомого майна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.п.1, 2 рішення від 14 червня 2021 року №203, п.п.3, 4, 5 рішення від 16 липня 2021 року №275) з тих підстав, що бажані позивачем земельні ділянки входять до складу земельної ділянки, яка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7 від 07 травня 1997 року перебуває у власності іншої особи, а тому для отримання такого дозволу обов`язковим є погодження землекористувача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 116, ч.7 ст. 118, п."б" ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 122 ЗК України, ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено, зокрема, у зв`язку з тим, що земельні ділянки входять до складу земель, щодо яких є не скасований державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-7, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07 травня 1997 року за №3.

Згідно ч.1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Тобто, відповідач може передати у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише комунальної власності.

Пунктом 1 Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно п.2 Указу №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Отже, у разі неповернення земель колективної власності до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст. 122 ЗК України, а землі залишаються у колективній власності.

ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ виключена колективна форма власності, проте, не визначено порядок припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність.

Чинним законодавством не визначено, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року (втратив чинність після набрання чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-III), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України від 25 жовтня 2001 року, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства колегія суддів вказує, що зміни, що відбулися у земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічний правовий міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №816/1618/17, від 11 листопада 2020 року у справі №816/118/18.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні "розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено п.21 такого змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Як вбачається з матеріалів справи, СВК "Лідія" (ідентифікаційний код юридичної особи 03784143), зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є діючим, що підтверджується інформацією ЄДРПОУ, тобто діяльність СВК "Лідія" не є припиненою шляхом реорганізації відповідно до ст. 104 ЦК України

Крім того, Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-7 від 07 травня 1997 року, виданий КСП "Лідія", зареєстрований у встановленому законодавством порядку є чинним, тоді як доказів скасування сторонами не надано.

Також, з плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Лідія" вбачається, що земельні ділянки, які бажає отримати позивач у власність, розташовані в межах земельної ділянки КСП "Лідія" (на даний час - СВК "Лідія").

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем земельні ділянки входять до складу земельної ділянки, яка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю та перебуває у власності іншої особи, а тому для отримання такого дозволу обов`язковим є погодження землекористувача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судові витрати у справі відсутні.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 31 травня 2022 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.