Постанова

від 13.12.2021 по справі 320/5750/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5750/21 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В.,Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

представника позивача Залуніна К.В.,

представника відповідача Ткачук Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Рибпром до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Рибпром звернулось до суду з даним позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 0084620706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 500 000, 00 грн за порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням до товариства застосовано штраф за зберігання пального без наявності ліцензії, проте, позивач звертає увагу, що для здійснення господарської діяльності ТОВ ТД Рибпром придбало паливно-мастильні матеріали (бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5) у ТОВ Технологічна паливна компанія , які було відвантажено безпосередньо у паливні баки риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка. При цьому позивач стверджує, що не здійснює зберігання пального, а паливні баки риболовних суден не є акцизним складом в розумінні норм законодавства України, в той час, як чинним законодавством передбачено обов`язок суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки для стаціонарних ємкостей.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд виходив з того, щоотримання позивачем пального відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певних ємностях, а не використав його у власній господарській діяльності. Доводи податкового органу про те, що на території підприємства є ємність для пального, суд не прийняв до уваги, оскільки відповідачем фактично не перевірявся ані факт зберігання пального в ємності, ані факт наявності взагалі у позивача такої ємності та перебування її на балансі підприємства, тобто такі твердження є лише припущеннями відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.Суд дійшов висновку, що паливно-мастильні матеріали, які придбаваються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача риболовних суден, тобто зберігання залишків пального в паливних баках транспортних засобів (риболовних баркасів) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час перевірки встановлено факт зберігання ТОВ ТД Рибпром пального для власного споживання за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка, без наявності відповідної ліцензії. При цьому, відповідач посилається на пояснення, надані головним бухгалтером ТОВ ТД Рибпром , щодо використання підприємством заправного модуля-резервуара місткістю 4 тони з паливно-роздавальним пістолетом.Апелянт ставить під сумнів твердження позивача про те, що процес заправки риболовних суден відбувався в момент постачання палива шляхом переливу з бензовозу у каністри та подальшого його заливу у паливний бак, оскільки доказів наявності такої кількості каністр (не більше 5 літрів) суду надано не було.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 26.02.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Рибпром зареєстровано в якості юридичної особи.

17.11.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області згідно з наказом Головного управління ДПС у Київській області від 02.11.2020 № 1659 Про проведення фактичних перевірок на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу Українипроведено фактичну перевірку діяльності ТОВ ТД Рибпром за його місцезнаходженням: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.

В ході перевірки, результати якої були оформлені актом № 2767/1036/07/32846847 від 26.11.2020, встановлено факт зберігання пального для власного споживання без наявності ліцензії на право зберігання пального для власних потреб (власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка. Постачальником пального є ТОВ Технологічна паливна компанія , яким в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних в період з 01.04.2010 по дату перевірки реєструвались акцизні накладні: від 09.06.2020 № 2096 в кількості пального 2969,32 л, від 22.06.2020 № 2263 - 3951,87 л, від 15.07.2020 № 2587 - 3044,35 л, від 10.08.2020 № 2966 - 1982,66 л, від 21.08.2020 № 3185 - 2951,58 л, від 07.09.2020 № 3432 - 2939,85 л, від 21.09.2020 № 3689 - 3111,79 л та від 12.10.2020 № 4004 - 2968,27 л.

05.01.2021 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0084620706, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000, 00 грн за порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 15.04.2021 № 8559/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВРвизначено, що під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, з акта перевірки не вбачається, у якій ємності, чи у якій споруді/обладнанні перебувало на зберіганні пальне за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка.

Перевірка зберігання пального була здійснена за юридичною адресою (в офісі) позивача на підставі документів, без реального встановлення факту такого зберігання, оскільки виїзд на місце зберігання пального не здійснювався, а висновок про фактичне використання позивачем резервуару для зберігання пального був зроблений контролюючим органом на підставі пояснень головного бухгалтера підприємства та без перевірки підтвердження такого використання первинними документами.

Підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено, що пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Колегія суддів не приймає доводи податкового органу про те, що позивач зберігав пальне в ємності для пального, яка розташована на території підприємства, оскільки відповідачем фактично не перевірявся ані факт зберігання пального в ємності, ані факт наявності взагалі у позивача такої ємності та перебування її на балансі підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ ТД Рибпром придбавало у ТОВ Технологічна паливна компанія у значних обсягах бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

25.11.2015 між ТОВ Смачненькоф (далі - орендодавець) та ТОВ ТД Рибпром (далі - орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 15ОС, за умовами якого орендодавець передає за плату у строкове користування, а орендар приймає у строкове платне користування аеросані-амфібія Патруль , 2014 року випуску із загальним об`ємом паливного баку 135 літрів.

На підставі акта передачі-приймання майна від 25.11.2015 № 1 до договору оренди транспортних засобів від 25.11.2015 № 15ОС ТОВ Смачненькоф було передано в тимчасове оплатне користування позивачу вказаний об`єкт.

01.12.2019 між ТОВ Смачненькоф (далі - судновласник) та ТОВ ТД Рибпром (далі - фрахтувальник) було укладено договір фрахтування судна № 0112, за умовами якого судновласник зобов`язався надати фрахтувальнику на певний час та за обумовлену плату (фрахт) судно (риболовецький баркас), не укомплектоване екіпажем, яке належить судновласнику на праві власності для здійснення промислового вилова риби. Зокрема, у фрахтування передаються риболовні судна типу РБа-8600/РБа-9100, загальний об`єм паливного баку яких складає 135 літрів.

Передача позивачу в тимчасове оплатне користування вказаних об`єктів (в кількості 30 штук) була здійснена ТОВ Смачненькоф на підставі акта передачі-приймання майна від 01.12.2019 № 1 до договору фрахтування судна № 0112 від 01.12.2019.

Також, 09.09.2015 між ТОВ Технологічна паливна компанія (далі - постачальник) та ТОВ ТД Рибпром (далі - покупець) було укладено договір поставки № 744, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Технологічна паливна компанія було поставлено ТОВ ТД Рибпром товар (бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5), про що між сторонами складені та підписані видаткові накладні від 09.06.2020 № 1821 на суму 54 870, 90 грн (у т.ч. ПДВ - 9 145, 15 грн) на поставку пального в кількості 2 958 літрів, від 22.06.2020 № 1968 на суму 74 400, 00 грн (у т.ч. ПДВ - 12 400, 00 грн) на поставку пального в кількості 4000 літрів, від 15.07.2020 № 2258 на суму 56 870, 00 грн (у т.ч. ПДВ - 9 478, 33 грн) на поставку пального в кількості 3 025 літрів, від 10.08.2020 № 2619 на суму 39 182, 10 грн (у т.ч. ПДВ - 6 530, 35 грн) на поставку пального в кількості 1 994 літрів, від 21.08.2020 № 2807 на суму 58 568, 40 грн (у т.ч. ПДВ - 9 761, 40 грн) на поставку пального в кількості 2958 літрів, від 07.09.2020 № 3036 на суму 58 864, 20 грн (у т.ч. ПДВ - 9 810, 70 грн) на поставку пального в кількості 2 958 літрів, від 21.09.2020 № 3 256 на суму 61 690, 00 грн (у т.ч. ПДВ - 10281, 67 грн) на поставку пального в кількості 3 100 літрів, від 12.10.2020 № 3553 на суму 60 047, 40 грн (у т.ч. ПДВ - 10 007, 90 грн) на поставку пального в кількості 2 958 літрів, від 30.10.2020 № 3 794 на суму 61 526, 40 грн (у т.ч. ПДВ - 10 254,40 грн) на поставку пального в кількості 2958 літрів.

Перевезення товару (бензину автомобільного А-92 Євро 5-Е5) здійснювалось ТОВ Технологічна паливна компанія до пункту розвантаження товару: Київська обл., с. Глібівка, згідно з товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 09.06.2020 № Р1821, від 22.06.2020 № Р1968, від 15.07.2020 № Р2258, від 10.08.2020 № Р2619, від 21.08.2020 № Р2807, від 07.09.2020 № Р3036, від 21.09.2020 № Р3256, від 12.10.2020 № Р3553, від 30.10.2020 № Р3794.

Матеріалами справи також підтверджується, що видача паливно-мастильних матеріалів для заправки риболовних баркасів була оформлена актами видачі паливно-мастильних матеріалів (бензину марки А-92):

- від 09.06.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 2958 л;

- від 22.06.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 4000 л;

- від 15.07.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 3025 л;

- від 10.08.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 1994 л;

- від 21.08.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 2958 л;

- від 07.09.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 2958 л;

- від 21.09.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 3100 л;

- від 12.10.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 2958 л;

- від 30.10.2020, за яким було видано ПММ загальним об`ємом 2958 л.

Таким чином, судом першої правильно встановлено, що придбаний ТОВ ТД Рибпром для здійснення власної господарської діяльності бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5 було відвантажено безпосередньо у паливні баки орендованих (фрахтованих) позивачем риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбаний позивачем для здійснення власної господарської діяльності бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5 було відвантажено безпосередньо у паливні баки орендованих (фрахтованих) позивачем риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка, при цьому, отримання пального відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певних ємностях, а не використав його у власній господарській діяльності.

Тобто, паливно-мастильні матеріали, які придбаваються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача риболовних суден, тому він не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодонеподання позивачем до органу ДПС заяв та повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування, місця торгівлі або об`єкти, що підлягають оподаткуванню, а саме: до перевірки надано перелік орендованих транспортних засобів в кількості 31 одиниця, по яким до органу ДПС не подано жодної заяви та повідомлення за формою №20-ОПП, з огляду на наступне.

Неподання платником податків форми 20-ОПП або невключення до неї всіх об`єктів не може бути доказом на підтвердження факту зберігання позивачем пального без ліцензії та є лише порушенням обов`язку платника податків щодо подання заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі ДПС, подання інформації про реєстрацію змін місцезнаходження, внесення змін до облікових даних, відповідальність за яке передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженогорішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України-залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 20.12.2021.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк