Постанова

від 17.08.2023 по справі 320/5750/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 320/5750/21

адміністративне провадження № К/990/3689/22, К/990/3692/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5750/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Рибпром» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Дудін С. О.) від 28 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Губська Л. В., Карпушова О. В., Степанюк А. Г.) від 13 грудня 2021 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Дудін С. О.) від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Губська Л. В., Карпушова О. В., Степанюк А. Г.) від 13 грудня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Рибпром» (далі - ТОВ «ТД Рибпром») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2021 року № 0084620706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 500 000 грн за порушення статті 15 Закону України № 481/95-BP від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-BP).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням до товариства застосовано штраф за зберігання пального без наявності ліцензії, проте, позивач звертає увагу, що для здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД Рибпром» придбало паливно-мастильні матеріали (бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5) у ТОВ «Технологічна паливна компанія», які було відвантажено безпосередньо у паливні баки риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка. При цьому позивач стверджує, що не здійснює зберігання пального, а паливні баки риболовних суден не є акцизним складом в розумінні норм законодавства України, в той час, як чинним законодавством передбачено обов`язок суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки для стаціонарних ємкостей.

3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05 січня 2021 року № 0084620706.

Стягнуто на користь ТОВ «ТД Рибпром» судовий збір у сумі 7500 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

4. 02 вересня 2021 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ТОВ «ТД Рибпром» про розподіл судових витрат. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 400 грн.

5. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, клопотання ТОВ «ТД Рибпром» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «ТД Рибпром» судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області у розмірі 12 000 грн.

6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, 25 січня 2022 року Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ВП ДПС України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ТД Рибпром» у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

7. Ухвалами Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

9. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційні скарги до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ТД Рибпром» (ідентифікаційний код 32846847, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) 26 лютого 2004 року було зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11. 17 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області згідно з наказом Головного управління ДПС у Київській області від 02 листопада 2020 року № 1659 «Про проведення фактичних перевірок» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено фактичну перевірку діяльності ТОВ «ТД Рибпром» за його місцезнаходженням: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.

12. В ході перевірки, результати якої були оформлені актом № 2767/1036/07/32846847 від 26 листопада 2020 року, встановлено факт зберігання пального для власного споживання без наявності ліцензії на право зберігання пального для власних потреб (власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка. Постачальником пального є ТОВ «Технологічна паливна компанія», яким в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних в період з 01 квітня 2010 року по дату перевірки реєструвались акцизні накладні: від 09 червня 2020 року № 2096 в кількості пального 2 969,32 л, від 22 червня 2020 року № 2263 - 3951,87 л, від 15 липня 2020 року № 2587 - 3044,35 л, від 10 серпня 2020 року № 2966 - 1982,66 л, від 21 серпня 2020 року № 3185 - 2951,58 л, від 07 вересня 2020 року № 3432 - 2939,85 л, від 21 вересня 2020 року № 3689 - 3111,79 л та від 12 жовтня 2020 року № 4004 - 2968,27 л.

13. Контролюючий орган зазначив, що згідно наданих до перевірки пояснень, отримане від постачальника пальне використовується для власних потреб для заправки рибацьких баркасів в акваторії Київського водосховища, для зберігання і заправки якого використовується заправний модуль-резервуар місткістю 4 тони РСМ з паливно-роздавальним пістолетом.

14. У зв`язку з цим контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ТД Рибпром», зокрема, положень статті 15 Закону № 481/95-BP, а саме: зберігання позивачем пального за відсутності ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб та промислової переробки).

15. Також контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивачем не було подано до органу ДПС заяв та повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування, місця торгівлі або об`єкти, що підлягають оподаткуванню, а саме: до перевірки надано перелік орендованих транспортних засобів в кількості 31 одиниця, по яким до органу ДПС не подано жодної заяви та повідомлення за формою № 20-ОПП.

16. 05 січня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0084620706, згідно з яким до ТОВ «ТД Рибпром» застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн за порушення статті 15 Закону № 481/95-BP.

17. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 15 квітня 2021 року № 8559/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

18. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що судовим розглядом встановлено, що придбаний ТОВ «ТД Рибпром» для здійснення власної господарської діяльності бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5 було відвантажено безпосередньо у паливні баки орендованих (фрахтованих) позивачем риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка.

20. Оскільки пальне було завантажене у паливні баки риболовних суден, які, в свою чергу, були використані в межах здійснення господарської діяльності позивача суди попередніх інстанцій виснували, що останніфй не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального.

21. При цьому суди зауважили, що отримання позивачем пального відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певних ємностях ,а не використав його у власній господарській діяльності. Доводи податкового органу про те, що на території підприємства є ємність для пального, суди не прийняли до уваги, оскільки відповідачем фактично не перевірявся ані факт зберігання пального в ємності, ані факт наявності взагалі у позивача такої ємності та перебування її на балансі підприємства, тобто такі твердження є лише припущеннями відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.

22. Водночас ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що огляду складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, та враховуючи принципи розумності і співмірності, загальна сума вартості витрат складає 12 000 грн.

При цьому враховуючи той факт, що у судове засідання, призначене на 03 червня 2021 року, представники позивача не з`явились, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 000 грн за участь представника позивача у судовому засіданні , призначеному на 03 червня 2021 року, та ПДВ за вказаною послугою у розмірі 400 грн, усього - 2 400 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

25. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає про відсутність висновку щодо застосування Закону № 481/95-BP в частині зберігання пального, з питання того, чи можливо зберігати пальне у резервуарі з паливно-роздавальним пістолетом без наявності ліцензії на зберігання пального, що підтверджується поясненнями уповноваженого представника суб`єкта господарювання.

26. При цьому скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази (не досліджено пояснення головного бухгалтера ТОВ «ТД Рибпром» ОСОБА_1 , які вказують на те, що отримане від постачальника пальне використовується для власних потреб для заправки рибацьких баркасів в акваторії Київського водосховища. Також в наданому на перевірку поясненні зазначено, що для зберігання і заправки отриманого від постачальника пального (бензин А-92) використовується заправний модуль-резервуар місткістю 4 тони РСМ з паливно-роздавальним пістолетом).

27. Також скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок щодо відвантаження пального безпосередньо у паливні баки орендованих (фрактованих) позивачем суден на підставі актів видачі паливно-мастильних матеріалів. При цьому, даними актами підтверджується лише факт використання пального суднами в межах підприємства, однак, жодним чином не підтверджується спосіб отримання від постачальників пального та безпосереднього розливу такого у паливні баки суден.

28. Окремо скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано той факт, що позивач стверджуючи, що процес заправки риболовних суден відбувався в момент постачання палива, шляхом переливу з бензовозу у каністри подальшого його заливу у паливний бак, не надав доказів наявності достатньої кількості каністр (не більше 5 літрів кожна), що ставить під сумнів такі твердження.

2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року

29. Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ВП ДПС України у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

30. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23 квітня 2021 року по справі № 521/15516/19, від 19 грудня 2019 року по справі № 520/1849/19, від 19 лютого 2020 року по справі № 904/1643/19 та від 07 серпня 2019 року по справі № 910/4923/12 зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що гонорар, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

31. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

32. Скаржник звертає увагу, що поданий позивачем звіт про надання правової допомоги містить лише загальну інформацію про види послуг, виконаних адвокатським об`єднанням на користь позивача. Проте, жодної інформації щодо загального часу, використаного адвокатським бюро на їх виконання, детального розрахунку вартості кожної складової послуг, із зазначенням часу, який був витрачений адвокатом на їх виконання та вартості такої складової не містить вказаний звіт. З огляду на вказане скаржник вважає заявлену суму до відшкодування необґрунтованою.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

34. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом № 481/95-ВР.

35. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

36. Частиною сьомою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

37. Згідно з частинами восьмою, десятою, шістнадцятою, дев`ятнадцятою та двадцять першою статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

38. Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

39. Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-BP встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

40. Відповідно до частини другої статті 17 вищевказаного Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.

41. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2020 року у справі № 540/4291/20 вже сформулював висновок щодо застосування норм статті 15 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах. Верховний Суд, застосувавши норми зазначеної статті, якими врегульовано порядок отримання ліценції на зберігання пального, у взаємозв`язку з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, виснував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами ПК України виключають кваліфікацію його як «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», у суб`єкта господарювання немає обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

42. Таким чином, для встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

43. Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

44. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

45. Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

46. Як встановлено судами та вбачається з позовної заяви, в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «ТД Рибпром» придбавало у ТОВ «Технологічна паливна компанія» у значних обсягах бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5.

47. Зокрема, 25 листопада 2015 року між ТОВ «Смачненькоф» (далі - орендодавець) та ТОВ «ТД Рибпром» (далі - орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 15ОС, за умовами якого орендодавець передає за плату у строкове користування, а орендар приймає у строкове платне користування аеросані-амфібія «Патруль», 2014 року випуску із загальним об`ємом паливного баку 135 літрів.

48. На підставі акта передачі-приймання майна від 25 листопада 2015 року № 1 до договору оренди транспортних засобів від 25 листопада 2015 року № 15ОС ТОВ «Смачненькоф» було передано в тимчасове оплатне користування позивачу вказаний об`єкт.

49. 01 грудня 2019 року між ТОВ «Смачненькоф» (далі - судновласник) та ТОВ «ТД Рибпром» (далі - фрахтувальник) було укладено договір фрахтування судна № 0112, за умовами якого судновласник зобов`язався надати фрахтувальнику на певний час та за обумовлену плату (фрахт) судно (риболовецький баркас), не укомплектоване екіпажем, яке належить судновласнику на праві власності для здійснення промислового вилова риби. Зокрема, у фрахтування передаються риболовні судна типу РБа-8600/РБа-9100, загальний об`єм паливного баку яких складає 135 літрів.

50. Передача позивачу в тимчасове оплатне користування вказаних об`єктів (в кількості 30 штук) була здійснена ТОВ «Смачненькоф» на підставі акта передачі-приймання майна від 01 грудня 2019 року № 1 до договору фрахтування судна № 0112 від 01 грудня 2019 року.

51. Також, 09 вересня 2015 року між ТОВ «Технологічна паливна компанія» (далі - постачальник) та ТОВ «ТД Рибпром» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 744, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

52. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Технологічна паливна компанія» було поставлено ТОВ «ТД Рибпром» товар (бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5), про що між сторонами складені та підписані видаткові накладні від 09 червня 2020 року № 1821 на суму 54 870,90 грн (у т.ч. ПДВ - 9 145, 15 грн) на поставку пального в кількості 2 958 літрів, від 22 червня 2020 року № 1968 на суму 74 400 грн (у т.ч. ПДВ - 12 400 грн) на поставку пального в кількості 4000 літрів, від 15 липня 2020 року № 2258 на суму 56 870 грн (у т.ч. ПДВ - 9 478,33 грн) на поставку пального в кількості 3 025 літрів, від 10 серпня 2020 року № 2619 на суму 39 182,10 грн (у т.ч. ПДВ - 6 530,35 грн) на поставку пального в кількості 1 994 літрів, від 21 серпня 2020 року № 2807 на суму 58 568,40 грн (у т.ч. ПДВ - 9 761,40 грн) на поставку пального в кількості 2958 літрів, від 07 вересня 2020 року № 3036 на суму 58 864,20 грн (у т.ч. ПДВ - 9 810, 70 грн) на поставку пального в кількості 2 958 літрів, від 21 вересня 2020 року № 3 256 на суму 61 690 грн (у т.ч. ПДВ - 1 0281,67 грн) на поставку пального в кількості 3 100 літрів, від 12 жовтня 2020 року № 3553 на суму 60 047,40 грн (у т.ч. ПДВ - 10 007,90 грн) на поставку пального в кількості 2 958 літрів, від 30 жовтня 2020 року № 3 794 на суму 61 526,40 грн (у т.ч. ПДВ - 10 254,40 грн) на поставку пального в кількості 2958 літрів.

53. Перевезення товару (бензину автомобільного А-92 Євро 5-Е5) здійснювалось ТОВ «Технологічна паливна компанія» до пункту розвантаження товару: Київська обл., с. Глібівка, згідно з відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

54. Видача паливно-мастильних матеріалів для заправки риболовних баркасів була оформлена актами видачі паливно-мастильних матеріалів (бензину марки А-92).

55. Оцінивши вказані первинні документи бухгалтерського обліку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що придбаний позивачем для здійснення власної господарської діяльності бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5 було відвантажено безпосередньо у паливні баки орендованих (фрахтованих) позивачем риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка, при цьому, отримання пального відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певних ємностях, а не використав його у власній господарській діяльності.

56. Разом з тим, відповідач акцентує увагу на тому, що пояснення головного бухгалтера ТОВ «ТД Рибпром» Сінаєвської Л. В., вказують на те, що для зберігання і заправки отриманого від постачальника пального (бензин А-92) використовується заправний модуль-резервуар місткістю 4 тони РСМ з паливно-роздавальним пістолетом, що на переконання контролюючого органу є беззаперечним доказом зберігання позивачем пального для власного споживання без наявності ліцензії на право зберігання пального для власних потреб (власного споживання чи промислової переробки).

56. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час проведення фактичної перевірки позивача, відповідач, зафіксувавши в Акті перевірки обставини придбання позивачем пального, не зазначив, про спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

57. Як правильно зауважили суди першої та апеляційної інстанцій, з акта перевірки не вбачається, у якій ємності, чи у якій споруді/обладнанні перебувало на зберіганні пальне за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка.

58. Перевірка зберігання пального була здійснена за юридичною адресою (в офісі) позивача на підставі документів, без реального встановлення факту такого зберігання, оскільки виїзд на місце зберігання пального не здійснювався, а висновок про фактичне використання позивачем резервуару для зберігання пального був зроблений контролюючим органом на підставі пояснень головного бухгалтера підприємства та без перевірки підтвердження такого використання первинними документами.

59. Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, колегія суддів вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, місця цієї діяльності, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

60. Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже була предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 140/16490/20, з яким колегія суддів суду касаційної інстанції у цій справі в повній мірі погоджується та не вбачає підстав для відступу від нього.

61. Враховуючи фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР, а тому контролюючим органом протиправно застосовано до Підприємства фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 500 000 грн, згідно оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2021 року № 0084620706.

62. Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, пов`язаним з вирішенням питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

63. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

64. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

65. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

66. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

67. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

68. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

69. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

70. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

71. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

72. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

73. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

74. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

75. Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

76. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

77. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

78. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

79. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

80. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

81. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

82. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

83. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами передніх інстанцій, між ТОВ «ТД Рибпром» (далі - замовник) та Адвокатським об`єднанням «Джентіум» (далі - виконавець) 30 травня 2018 року було укладено договір про надання юридичних послуг № 04, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику наступні юридичні послуги протягом строку дії договору, а саме: представляти у встановленому законом порядку інтереси замовника в суді; складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру.

84. Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість послуг, що надаються на підставі цього договору, визначається залежно від обсягу послуг з урахуванням вартості години надання послуг юристами, залученими для надання послуг. Вартість години надання послуг адвокатом відповідної посади встановлюється у відповідному додатку до Договору. Загальна вартість послуг є сумою вартості всіх послуг, наданих на виконання цього договору, вказаних в актах наданих послуг.

85. Згідно пункту 4.2 договору вартість послуг, наданих виконавцем, вказується в акті наданих послуг.

86. Також 30 травня 2018 року між сторонами було підписано Додаток № 1 до договору, в якому сторони визначили вартість послуг, а саме: керуючий партнер - 3 000 грн без ПДВ; партнер - 1 000 грн без ПДВ; помічник адвоката - 300 грн без ПДВ.

87. Як встановлено судами, представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Залунін К. В., який є партнером адвокатського об`єднання.

88. На підтвердження наданих послуг було надано акт надання послуг від 30 серпня 2021 року № 21149118 та звіт про надані послуги від 30 серпня 2021 року, в яких зазначено, що позивачу були надані послуги на загальну суму 14 400 грн, з яких:

оформлення позовної заяви у справі (8 годин) - 8 000 грн;

участь у судовому засіданні від 03 червня 2021 року (2 години) - 2 000 грн;

участь у судовому засіданні від 22 червня 2021 року (2 години) - 2 000 грн;

сума ПДВ - 2 400 грн.

89. На підтвердження сплати гонорару адвоката у розмірі 14 400 грн позивачем надано до суду квитанції від 31 серпня 2021 року № 7049149 на суму 6 080 грн та від 31 серпня 2021 року № 7049148 на суму 8 320 грн.

90. Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ТОВ «ТД Рибпром» підтверджено належними доказами.

91. При цьому як вірно вказано судами попередніх інстанцій, в акті надання послуг та звіті про надані послуги вказано види наданих адвокатом позивачу послуг та зазначено кількість використаного часу (години) по кожному виду послуги, а тому доводи апелянта щодо відсутності такої інформації є необґрунтованими.

92. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 12 000 грн.

93. При цьому, при вирішенні заяви позивача судами попередніх інстанцій було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він виходив при частковому задоволенні заяви, й такі заявником касаційної скарги не спростовані.

94. Відтак, проаналізувавши доводи касаційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року відсутні.

95. Верховний Суд погоджується з висновком судів, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, на оплату послуг адвокатів, обсягом цих послуг, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

96. При цьому вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, на яку відповідач посилається в касаційній скарзі, та не суперечать їй.

97. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 320/5750/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О.О. Шишов