Постанова

від 08.12.2021 по справі 646/5747/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/5747/19 Головуючий суддя І інстанції Єжов В. А.

Провадження № 22-ц/818/4784/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші справи позовного провадження

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м.Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Котелевець А.В., Хорошевський О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чабан А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кварцхелія Георгія Емзаровича на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року, по цивільній справі № 646/5747/19 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі несплаченої за користування земельною ділянкою плати у розмірі 480196,34 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2011 року належить приміщення 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:-7, мансарди № 1-:-4 загальною площею 1053,4 кв.м., нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 3-:-3 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1118 га, кадастровий номер 6310138800:02:007:0003, за земельною ділянкою обліковувався договір оренди землі від 13.06.2005, укладений між Харківською міською радою та СПД-ФО ОСОБА_3 строком на період будівництва до 01.12.2005, на період експлуатації до 01.12.2028, договір оренди з ним було розірвано 25.05.2018.

Вказує, що рішень Харківської міської ради про надання відповідачу у користування вказаної земельної ділянки - не приймалося. Позивач зазначив, що відповідач з 01.06.2018 по 31.07.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату, внаслідок чого безпідставно зберіг за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати у розмірі 480196,34 гривень.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року позовні вимоги ХМР задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ХМР безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 480196,34 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ХМР сплачений судовий збір в сумі 7202,95 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та новим рішенням у задоволенні позову ХМР відмовити.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що на земельну ділянку кадастровий номер 6310138800:03:007:0003 було оформлено право оренди на підставі договору оренди землі від 13.06.2005 №8896/05, укладеного між ХМР та СПД-ФО ОСОБА_3 строком до 01.12.2028 року. після укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна №№2785, 2782 від 10.11.2011 об`єктів нерухомого майна, що розташовані а орендованій земельній ділянці, право оренди на зазначену земельну ділянку, і всі права та обов`язки по договору, та обов`язок сплачувати орендну плату перейшло до відповідача на підставі ст.120 ЗК України, 377 ЦК України та ст.7 Закону України Про оренду землі .

Вказує, о відповідач не підписував угоди про розірвання договору оренди землі від 25.04.2018 року.

Зазначає, що така угода була підписана попереднім орендарем земельної ділянки, який на момент підписання вже не був орендарем земельної ділянки.

Зауважує, що підписавши угоди ХМР з СПД-ФО ОСОБА_3 позбавили відповідача права оренди земельної ділянки, оскільки підписана між ними угода стала підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав про припинення права оренди зазначеної земельної ділянки та зарахування земельної ділянки до земель запасу міста, тобто ділянка фактично вибула з володіння відповідача, тому вищевказана угода про розірвання договору оренди землі є такою, що порушує публічний порядок, тобто є нікчемною.

Вказує, що оскільки угода є нікчемною, це потягнуло за собою для нарахування йому безпідставно збережених коштів з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі витягу від 24.06.2019 року, а не заборгованості зі сплати орендної плати по вищевказаному договору оренди землі, так як зазначений договір укладено терміном до 01.12.2028 року, а тому на період стягнення він є діючим.

Вказує, що не сплачена орендна плата за землю за період з 01.06.2018 року по 31.072019 року становить 36958,74 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ХМР просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що припинення права оренди, як і його набуття, в силу приписів ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та ст.125 ЗК України відбувається після його державної реєстрації.

Зауважує, що між сторонами склалися позадоговірні правовідносини з повернення безпідставно збережених коштів за рахунок міської ради кошти внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Звертає увагу, що на даний час ОСОБА_1 не звернувся до ХМР щодо оформлення додаткової угоди стосовно заміни сторони в договорі оренди землі від 13.06.2005 року №8896/05.

Вважає, що посилання відповідача на автоматичне виникнення права користування земельною ділянкою в силу ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України є недоречним та необґрунтованим, оскільки на спірну земельну ділянку протягом позовного періоду не обліковувався жоден правовстановлюючий документ який би посвідчував законне право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Відповідачем не доведено факт використання спірної земельної ділянки на законних підставах.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оформив речове право користування земельною ділянкою під належною йому на праві власності нерухомістю, а саме: не уклав з Харківською міською радою договору оренди землі, внаслідок чого місцевий бюджет не отримав відповідні грошові кошти. Таким чином фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України.

Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2785 від 10.11.2011 належать приміщення 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:-7, мансарди № 1-:-4 загальною площею 1053,4 кв.м. у нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2782 від 10.11.2011, нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 3-:-3 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Нежитлова будівлі літ. Б-2 розташована на земельній ділянці площею 0,1118 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:02:007:0003 , цільове призначення - землі житлової та громадської забудови вид використання - для будівництва мебельного салону та для подальшої експлуатації.

Між Харківською районною радою та СПД-ФО ОСОБА_3 13.06.2005 укладено договір оренди спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 за № 8896/05, строк дії договору на період будівництва - до 01.1.2005, на період експлуатації до 01.12.2028.

Угодою про розірвання договору оренди землі від 25.04.2018, право оренди припинено 25.05.2018.

Також встановлено, що у період з 01.06.2018 по 31.07.2019 право користування спірною земельною ділянкою за фізичними чи юридичними особами - не реєструвалося, рішень Харківської міської ради щодо надання у користування продажу) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не приймалось, договори оренди Департаментом не укладались.

За даними Головного Управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 станом на 08.08.2018 не є платником земельного податку або платником орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

За замовленням ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю Лік-проект розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування торгівельно-офісної будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 6310138800:02:007:0003, станом на дату формування витягу - 24.06.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 5402210 грн, коефіцієнт Кф - 3.

Позивачем зроблено розрахунок орендної плати, виходячи з даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 6310138800:02:007:0003, відповідно до якого за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 не було сплачено 48019,58 гривень (а.с. 22), за період з 01.08.2018 по 31.07.2019 - 432176,76 грн.

Доводи скарги про те, що позивач безпідставно зміни цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого застосував підвищений розмір орендної плати належними і допустимим доказами не підтвердження, за своїм змістом є лише припущенням, яке відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може використовуватися в суді при доказуванні.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2785 від 10.11.2011 належать приміщення 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:-7, мансарди № 1-:-4 загальною площею 1053,4 кв.м. у нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2782 від 10.11.2011, нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 3-:-3 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Нежитлова будівлі літ. Б-2 розташована на земельній ділянці площею 0,1118 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:02:007:0003 , цільове призначення - землі житлової та громадської забудови вид використання - для будівництва мебельного салону та для подальшої експлуатації.

Між Харківською районною радою та СПД-ФО ОСОБА_3 13.06.2005 укладено договір оренди спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 за № 8896/05, строк дії договору на період будівництва - до 01.1.2005, на період експлуатації до 01.12.2028.

Угодою про розірвання договору оренди землі від 25.04.2018, право оренди припинено 25.05.2018.

Колегія суддів зважує на те, що договір оренди земельної ділянки, на якій розташована належна відповідачу на праві власності нежитлова будівля, був розірваний, внаслідок чого та відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, згідно якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, - сингулярне правонаступництво відповідача за таким договором є неможливим, що покладало на відповідача-власника нежитлової будівлі обов`язок укласти з позивачем відповідний договір оренди земельної ділянки та сплачувати за її користування.

Таким чином, виникнення права власності у відповідача на об`єкти нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна №№2785,2782 від 10.11.2011, після припинення права оренди земельної ділянки відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 25.04.2018 року, безпідставно користується земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди з ХМР та державної реєстрації права оренди відповідача за період з 01.06.2018 року по 31.07.2019 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:007:0003 розміром 0,1118 га, яка розташована за вищевказаною адресою, сформована 29.08.2005року; цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; вид використання для будівництва мебельного салону та для подальшої експлуатації.

Проте відповідне право користування щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано та не оформлено у вигляді відповідного договору оренди.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалася на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 480196,34 грн, вказувала, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.06.2018 року по 31.07.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст.1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Зважаючи на те, що відповідачем не оформлено права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає останньому право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Таким чином, із часу припинення договору оренди укладеного між ХМР та СПД-ФО ОСОБА_3 у ОСОБА_2 виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на земельну ділянку, яка перебуває в його користуванні. Цього обов`язку відповідач не виконав, отже, без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав Харківської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Позивачем визначено розмір безпідставно збережених відповідачкою коштів на підставі розрахунків, в яких враховано:

- площу будівлі, право власності на яку зареєстрована за позивачкою;

-загальну площу будівель, які розташовані на земельній ділянці;

-площу всієї земельної ділянки, в межах якої розташовані вказані нежитлові приміщення.

Всі розрахунки, коефіцієнти та їхні значення були здійснені ХМР на підставі витягу з технічної документації №1040/0/45-19 від 24.06.2019 року про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:007:0003, розташованої по АДРЕСА_1 .

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності здійснений Харківською міською радою пропорційно площі нежитлових приміщень до загальної площі земельної ділянки, з урахуванням вимог ч. 286.6 ст. 286 ПК України.

Верховний Суд у справі №922/1646/20 дійшов висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо. Таким чином розрахунок позивача не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Згідно ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано розміру земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, що належать йому на праві власності, а також не спростовано розміру безпідставно збережених коштів.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1ст. 1212 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц) і постанові від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), яка в силу ч. 4ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 травня 2021року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення виготовлено 21 грудня 2021 року

Головуючий В.Б. Яцина

Судді колегії А.В.Котелевець.

О.М. Хорошевський.