Рішення

від 17.05.2021 по справі 646/5747/19

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/5747/19

№ провадження 2/646/267/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Літвіновій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 безпідставно збережені кошт и у розмірі орендної плати у сумі 480196,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2011 року належить приміщення 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:-7, мансарди № 1-:-4 загальною площею 1053,4 кв.м., нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 3-:-3 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 . Вказана нежитлова будівлі розташована на земельній ділянці площею 0,1118 га, кадастровий номер 6310138800:02:007:0003, за земельною ділянкою обліковувався договір оренди землі від 13.06.2005, укладений між Харківською міською радою та СПД-ФО ОСОБА_3 строком на період будівництва до 01.12.2005, на період експлуатації до 01.12.2028, право оренди припинено 25.05.2018. Рішень Харківської міської ради про надання відповідачу у користування вказаної земельної ділянки - не приймалося. Позивач зазначає, що відповідач у період часу з 01.06.2018 по 31.07.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату за землю, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати у розмірі 480196,34 гривень.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.08.2019 провадження по зазначеній справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.09.2019 вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлової будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.10.2019 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23 жовтня 2019 року та 25 листопада 2019 року надійшли відзиви на позовну заяву, якими відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що оформлення права користування земельною ділянкою не відбулося з причин, що не залежали від волі відповідача. Останній неодноразово звертався до позивача щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, проте під час виготовлення технічної документації з розробки проекту землеустрою з`ясувалось, що належна відповідачу будівля виходить за межі сформованої спірної ділянки за кадастровим номером 6310138800:02:007:0003. Основною причиною, через яку відповідач не встиг переоформити договір оренди на себе, були складнощі через присвоєння земельній ділянці нового кадастрового номеру у зв`язку з непередбачуваною обставиною виходу будівлі за межі орендованої попереднім орендарем земельної ділянки. Також, відповідач посилається не невірність розрахунків позивача, за розрахунками позивача за період часу з 27.06.2019 по 3.07.2019 розмір орендної плати становить 34013,92 гривень, саме за цей період, на думку відповідача позивач має право вимагати оплати. У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель, а цільове призначення земельної ділянки визначено кодом УКЦВЗ - 1.11.3, що мало на той час наслідком зменшеного розміру орендної плати і Харківська міська рада відмовлялась надавати земельні ділянки на таких умовах і укладати договори оренди землі.

01 листопада 2019 року надійшла відповідь на відзив, якою позивач зазначає, що посилання відповідача на розроблення ним документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі не має значення для вирішення спору по суті, оскільки належний позивачу об`єкт нерухомості розташований на сформованій земельній ділянці, яка є об`єктом цивільних прав протягом всього заявленого у позові періоду - з 01.06.2018 по 31.07.2019. Харківською міською радою додано доказ правильності та об`єктивності розрахунку орендної плати - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.12.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, пояснивши про обставини, викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2785 від 10.11.2011 належать приміщення 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:-7, мансарди № 1-:-4 загальною площею 1053,4 кв.м. у нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2782 від 10.11.2011, нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 3-:-3 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Нежитлова будівлі літ. Б-2 розташована на земельній ділянці площею 0,1118 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:02:007:0003 , цільове призначення - землі житлової та громадської забудови вид використання - для будівництва мебельного салону та для подальшої експлуатації.

Між Харківською районною радою та СПД-ФО ОСОБА_3 13.06.2005 укладено договір оренди спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 за № 8896/05, строк дії договору на період будівництва - до 01.1.2005, на період експлуатації до 01.12.2028.

Угодою про розірвання договору оренди землі від 25.04.2018, право оренди припинено 25.05.2018.

Судом встановлено, що у період з 01.06.2018 по 31.07.2019 право користування спірною земельною ділянкою за фізичними чи юридичними особами - не реєструвалося, рішень Харківської міської ради щодо надання у користування продажу) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не приймалось, договори оренди Департаментом не укладались.

За даними Головного Управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 станом на 08.08.2018 не є платником земельного податку або платником орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що за замовленням ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю Лік-проект розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування торгівельно-офісної будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 6310138800:02:007:0003, станом на дату формування витягу - 24.06.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 5402210 грн, коефіцієнт Кф - 3.

Позивачем зроблено розрахунок орендної плати, виходячи з даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 6310138800:02:007:0003, відповідно до якого за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 складає 48019,58 гривень (а.с. 22), за період з 01.08.2018 по 31.07.2019 складає 432176,76 грн.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, справляння плати за землю, тощо.

Згідно з ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, що діє в інтересах територіальної громади є позивач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом зазначених приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з ст. 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

У той же час, стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Матеріали справи містять докази належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою попереднім користувачем, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державною реєстрацією такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, перейшло до набувача.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна № № 2785, 2782 від 10.11.2011. Відповідачем не заперечується та обставина, що після припинення права оренди земельної ділянки відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 25.04.2018, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації права оренди відповідача за період з 01.062018 по 31.07.2019.

Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду України щодо застосування приписів статей 1212-1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі.

Таким чином, відповідач користувався спірною земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Отже, в даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тому наявність або відсутність вини відповідача в даному випадку не підлягає дослідженню, у зв`язку з чим доводи відповідача про те, що неукладення договору оренди між ним та Харківською міською радою зумовлено непередбачуваними причинами та бездіяльністю позивача, не мають значення для вирішення справи.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справ № 922/981/18 зазначено, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

В даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міської ради не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, а відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Відповідно до п. 2.6 Положення, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням наступних відсотків від розрахункового розміру орендної плати: Строк оренди, роки

Відсоток від орендної плати

1-10 років 100%

11-15 років 90%

16-20 років 80%

21-25 років 70%

26-50 років 60%

Враховуючи, що заявлений до стягнення період складає 12 місяців, тому позивачем обґрунтовано застосовано у розрахунку 100 % відсотку орендної плати.

Отже, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 480196,34 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельною ділянкою, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 7202,95 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради за реквізитами: код платежу 24062200, рахунок 31419611020002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, банк Казначейство України (ЕАП), одержувач УДКСУ у м. Харкові Харківської області, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 480196,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради за реквізитами: код платежу 24062200, рахунок 31419611020002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, банк Казначейство України (ЕАП), одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області, сплачений судовий збір в сумі 7202,95 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач : Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місце знаходження: м-н Конституції, 7, м. Харків.

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2021 року.

Суддя: В.А. Єжов