Постанова

від 12.12.2019 по справі 646/5747/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. Харків

Справа № 646/5747/19

Провадження № 22-ц/818/ 5760 /19

Провадження № 22-ц/818/ 5777 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач (заявник): Харківська міська рада,

Відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 3 вересня 2019 року та 25 жовтня 2019 року, постановлені суддею Єжовим В.А.,

у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 480196,34 грн. за використання земельної ділянки по Гімназійній набережній, АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства та покласти на відповідача судові витрати.

Позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлової будівлі літ. Б-2 по Гімназійній набережній АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви послався на те, що позивачу невідомо про наявність у відповідача готівкових коштів чи відкритих рахунків у установах банку, а звернення стягнення на заробітну плату або інші соціальні доходи не забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову, то практичним механізмом виконання такого рішення є звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .

Зазначає, що у разі задоволення судом позову існує ймовірність відчуження відповідачем майна іншій особі для уникнення відповідальності шляхом штучної відсутності об`єктів нерухомого майна зареєстрованого за відповідачем на яке можна було б звернути стягнення задля забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення, та ін.) не житлової будівлі літ. Б-2 по Гімназійній набережній, АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Ухвала мотивована тим, що клопотання позивача про забезпечення позову до винесення рішення по справі є обґрунтованим, оскільки однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Також, Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про виправлення описки в ухвалі від 3 вересня 2019 року та просила викласти пункт 2 резолютивної частини даної ухвали у наступній редакції: Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення, та ін.) нежитлових приміщень 1-го поверху №1,2,5-:-9, 2-го поверху №1-:7, мансарди №1-:-4, загальною площею 1053,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 зареєстроване з 17 серпня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 10.11.2011 №2785; нежитлових приміщень цокольного поверху №1, 3-:-8 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 , зареєстроване з 22.06.2017 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2011 за №2782.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2019 року на підставі положень ст.269 ЦПК України виправлено описку в ухвалі суду від 3 вересня 2019 року, виклавши другий абзац ухвали суду від 3 вересня 2019 року наступним чином: Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення, та ін.) нежитлових приміщень 1-го поверху №1,2,5-:-9, 2-го поверху №1-:7, мансарди №1-:-4, загальною площею 1053,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 10.11.2011 №2785; нежитлових приміщень цокольного поверху №1, 3-:-8 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 , зареєстроване з 22 червня 2017 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2011 за №2782.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 3 вересня та 25 жовтня 2019 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвали суду є незаконними та необґрунтованими через неповноту встановлення обставин, які мали важливе значення для забезпечення позову.

В обґрунтування скарги посилається на те, що судом проігноровано принцип співмірності, оскільки позовні вимоги заявлено у розмірі 480196,34 грн., а позивачем не надано і судом не досліджувалась ринкова вартість нежитлової будівлі, на яку накладено заборону відчуження, станом на дату постановлення немотивованої ухвали, оскільки згідно договорів купівлі-продажу та офіційної оцінки експерта загальна вартість будівлі у 2011 році становила 3352000 грн., що значно перевищує розмір заявлених позовних вимог.

Також наголошує на тому, що при постановленні ухвали про забезпечення позову не враховано інтереси третіх осіб, а саме орендарів, права яких можуть суттєво обмежуватись і призвести до незворотних наслідків. Так, 20 червня 2018 року між відповідачем та ТОВ Солтон було укладено договір оренди нежитлового приміщення літ. Б-2 площею 925,3 кв.м., розташованого за вищевказаною адресою, на платній основі з можливістю його продовження. Крім того, укладались й інші договори оренди нежитлових приміщень вказаної будівлі, тобто, ухвала може перешкоджати господарській діяльності юридичній чи фізичній особі, що є неправомірним.

Щодо можливості відчуження спірної будівлі іншим особам зазначає про неможливість вказаних дій до закінчення терміну дії договір оренди, оскільки за невиконання чи неналежне виконання їх умов сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стверджує, що заявник просив заборонити відчуження цілої будівлі, а не конкретних нежитлових будівель, тобто питання, яке просив вирішити позивач у заяві про виправлення описки, опискою не є. Також, воно було вирішене судом без проведення судового засідання і думка сторін з цього приводу не з`ясовувалась.

Відзиву в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо ухвали суду першої інстанції від 3 вересня 2019 року про забезпечення позову судова колегія зазначає наступне.

Судом встановлено, що позов заявлено щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 480196,34 грн. за використання земельної ділянки по Гімназійній набережній, 26 у АДРЕСА_2 . Харкові з порушенням вимог земельного законодавства.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частин 1, 7, 8 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням учасників справи, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Отже, доводи апеляційної скарги про неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову судова колегія відхиляє, оскільки відповідач посилається на оцінку спірних нежитлових приміщень, яка відбулась у 2011 році, тоді як Методикою оцінки майна, прийнятої Кабінетом Міністрів України попередньо встановлено, що експертна оцінка нерухомого майна, складена для договору купівлі-продажу або дарування має термін дії 6 місяців з дати оцінки. Варто зауважити, що в разі, якщо термін не зазначений оцінювачем в підсумковому звіті, то він може бути позначений органами місцевого самоврядування, які можуть використовувати звіт з врахуванням вимог чинного законодавства. Відповідачем не було надано будь-яких відомостей про дійсність та строк дії оцінки нежитлових приміщень, яка відбулась при їх купівлі у 2011 році.

Оскільки предметом розгляду справи є стягнення грошових коштів у сумі 480196,34 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність можливості відчуження спірного майна за час розгляду справи, що утруднить в подальшому виконання рішення суду, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а заборона відчуження майна жодним чином не впливає на право ОСОБА_1 чи орендарів вільно користуватись майном. Також, згідно п.4.2 наданого договору оренди від 20.06.2018 року Орендодавець гарантує, що об`єкт на момент підписання угоди не проданий, не закладений, під забороною (арештом) не знаходиться, не обмежений правами і претензіями третіх осіб, правами найму, оренди та інше. Вказаним договором, зокрема, передбачена можливість його дострокового розірвання за згодою сторін.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, тобто, не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, а суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, отже, вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на висновки суду щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує реальна ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому, спосіб забезпечення позову відповідає змісту прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач та є співмірними цим вимогам.

Саме такий вид забезпечення позову шляхом заборони відчуження є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, не позбавляє можливості володіти та користуватися спірним майном.

Щодо ухвали суду першої інстанції від 25 жовтня 2019 року судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: помилкове розташування розділових знаків, вживання відмінків слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

З матеріалів справи вбачається, зо позивач у заяві про забезпечення позову просив заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлової будівлі літ. Б-2 по Гімназійній набережній, АДРЕСА_1 .

Із заяви про виправлення описки позивач просив викласти абзац 2 ухвали про забезпечення позову в іншій редакції, де зазначав про заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху №1,2,5-:-9, 2-го поверху №1-:7, мансарди №1-:-4, загальною площею 1053,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 10.11.2011 №2785; нежитлових приміщень цокольного поверху №1, 3-:-8 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Судова колегія вважає, що вказані зміни не є виправленням описки в розумінні ст.269 ЦПК України, оскільки йдеться про уточнення об`єкту, на який накладено заборону відчуження, а не виправлення найменування, написання тощо.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскаржувана ухвала про виправлення описки підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції має право скасовувати лише ті ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ухвала щодо забезпечення позову подальшому провадженню у справі не перешкоджає.

Відтак, ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову, через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, слід змінити, задовольнивши апеляційну скаргу частково, шляхом уточнення об`єкту, на який накладено заборону відчуження, а саме конкретних приміщень, з яких складається нежитлова будівля літ. Б-2 .

При цьому, судова колегія роз`яснює, що відповідач не позбавлений можливості скористатися передбаченим процесуальним законом правом звертатися до суду із заявами про скасування вжитих судом заходів чи їх зміні на інші, а також про зустрічне забезпечення у відповідності до ст.ст.154-159 ЦПК України з метою протидії недобросовісного використання позивачем процесуальними правами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувавши ухвалу суду першої інстанції від 25 жовтня 2019 року про виправлення описки та змінивши ухвалу суду від 3 вересня 2019 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 3 вересня 2019 року - змінити.

Заяву Харківської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення, та ін.) нежитлових приміщень 1-го поверху №1,2,5-:-9, 2-го поверху №1-:7, мансарди №1-:-4, загальною площею 1053,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 зареєстроване з 17 серпня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 10.11.2011 №2785; нежитлових приміщень цокольного поверху №1, 3-:-8 загальною площею 526,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 , зареєстроване з 22 червня 2017 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2011 за №2782.

Ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2019 року - скасувати.

Заяву Харківської міської ради про виправлення описки в ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 16 грудня 2019 року