Постанова

від 22.12.2021 по справі 717/883/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Чернівці

справа № 717/883/19

провадження 822/1092/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної Ірини Євгенівни, Дністровської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю Пастораль О.О. груп І , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Надії Василівни, третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним правочину, скасування рішень державного реєстратора

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є., Дністровської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю Пастораль О.О. груп І , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В., третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності.

Позов обгрунтовано наступним. 27.04.2007р. між АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/05/240, в забезпечення якого 28.04.2007р. між вказаним сторонами був укладений Іпотечний договір №014/05/240/659, відповідно до якого, в іпотеку передані нежитлові будівля молодіжно-розважального комплексу з підвальними приміщенням загальною площею 486,5 кв.м. по АДРЕСА_1 .

09.08.2018р. між АТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ФК Форінт укладено договір №140/11/210, відповідно до якого АТ Райффайзен Банк Аваль відступив ТОВ ФК Форінт права вимоги за кредитним договором №014/05/240 та за іпотечним договором №014/05/240/659.

Таким чином новим кредитором та іпотекодержателем у даних правовідносинах є ТОВ ФК Форінт .

На дату подання позову до суду спірне приміщення у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень зареєстровано за двома різними адресами. Такі обставини стали можливими, так як відповідно до рішення Кельменецької селищної ради №8 від 26.01.2018р. адреса спірного приміщення змінена з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 за заявою власника приміщення ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що зміна адреси 15.08.2018р. та площі 30.11.2018р. ( з 486,5 кв.м. на 434,1 кв.м. без отримання право установчого документу) іпотечного приміщення відбулось виключно з метою перешкоди у примусовій реалізації вказаного приміщення у межах виконавчих проваджень, які відкриті у Кельменецькому районному відділі ДВС на користь ТОВ "ФК Форінт .

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з урахуванням його архівних частин, містить наступні записи щодо цього іпотечного приміщення:

Запис про право власності на вказане приміщення (в цілому -1 частка) за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), дата прийняття рішення про державну реєстрацію 04.04.2007р., форма власності приватна, частка - 1/1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності НОМЕР_1 .

Запис про право власності № НОМЕР_2 на Ѕ частку приміщення за ТОВ Пастораль О.О.груп 1 за новою адресою ( АДРЕСА_2 ), дата внесення запису про державну реєстрацію - 02.04.2019р. на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є. від 05.04.2019р., підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.03.2019р. складений між ОСОБА_3 та ТОВ Пастораль О.О. груп 1 .

Запис про право власності №27403038 на Ѕ частку приміщення за ОСОБА_2 за новою адресою ( АДРЕСА_2 ), дата внесення запису про державну реєстрацію - 01.08.2018р. на підставі рішення державного реєстратора Кельменецької районної державної адміністрації Дворнічена С.В. від 08.08.2018р. №42449365, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.03.2007р. №90 та Витяг про реєстрацію права власності від 04.04.2007р. №14134477.

Запис (заборона на нерухоме майно) №27507834 від 15.08.2018р., підстава обтяження - договір іпотеки №1132, об`єкт обтяження - молодіжно-розважальний комплекс 486,5 кв.м. розташований по АДРЕСА_1 .

Запис (іпотека) №27507801 від 15.08.2018р., підстава обтяження - договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, реєстровий номер 4469, об`єкт обтяження - молодіжно-розважальний комплекс 486,5 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 .

У 2015 році, після передачі вказаного приміщення в іпотеку, за рішенням Кельменецького районного суду від 31.07.2018р. у справі №717/1140/15 було поділено його між подружжям ОСОБА_5 , зокрема за ОСОБА_3 було визнано право власності на Ѕ частку вказаного приміщення.

На підставі рішення суду про поділ майна право власності на Ѕ частку вказаного іпотечного приміщення було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 без перенесення із архівних частин записів про обтяження вказаного майна іпотекою та забороною.

В подальшому в судовому порядку дані дії державного реєстратора були визнані неправомірними.

Поряд з цим за касаційною скаргою первісного кредитора АТ Райффайзен Банк Аваль постановою Верховного Суду від 11.07.2018р. рішення суду першої інстанції, яким було визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку спірного майна, скасовано.

У зв`язку з цим, 14.09.2018р. запис про право власності на Ѕ частку приміщення за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також було скасовано.

При отриманні Інформаційної довідки №170923658 від 19.06.2019р. іпотекодержателю - ТОВ ФК Форінт стало відомо, що Рішенням №42449365 від 08.08.2018р. державного реєстратора Кельменецької районної адміністрації Дворнічена С.В. було зареєстровано право власності на Ѕ частку вказаного приміщення за ОСОБА_2 , в той час коли ОСОБА_2 є власником цілого приміщення, а не Ѕ його частини. Також реєстратором не були перенесені записи про обтяження вказаного приміщення.

Підставою для реєстрації права власності на Ѕ частку приміщення за ОСОБА_2 для реєстратора неправомірно слугували правоустановчі документи, які посвідчують право власності як цілу частку. Отже вказані правоустановчі документи не могли бути підставою для реєстрації Ѕ частки на вказане майно.

За вказаними правоустановчими документами право власності на ціле приміщення вже було зареєстровано за ОСОБА_2 04.04.2007р.

15.08.2018р. державним реєстратором Дворніченим С.В. була змінена адреса вказаного приміщення з АДРЕСА_3 .

Внаслідок того, що ні державним реєстратором Венгером А.В. при реєстрації права власності на Ѕ частину за співвласником ОСОБА_3 , ні державним реєстратором Дворніченим С.В. при реєстрації права власності на Ѕ частку за співвласником ОСОБА_2 не були перенесені записи про обтяження із архівних частин Державного реєстру, записи про право власності на приміщення в новому реєстрі не обтяжені ні іпотекою, ні арештом ДВС, ні забороною на відчуження, що прямо порушує права іпотекодержателя.

Враховуючи те, що Постановою Верховного Суду від 11.07.2018р. у справі №717/1140/15 скасовано рішення суду про поділ майна подружжя, то на дату подання позову до суду єдиним власником приміщення є ОСОБА_2 .

Рішенням приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є №46330619 від 05.04.2019р. право власності на Ѕ частку приміщення молодіжно-розважального комплексу було зареєстровано за ТОВ Пастораль О.О. Груп 1 . Підставою такої реєстрації слугував акт приймання-передачі до статутного фонду від 28.03.2019р., складений між ОСОБА_3 та ТОВ Пастораль О.О. Груп 1 . Для передачі вказаного майна до статутного фонду товариства ОСОБА_3 безпідставно звернулася для державної реєстрації права власності за собою за скасованим рішенням суду до державного реєстратора КП Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації Накая Ю.В., який своїм рішенням №46170596 від 27.03.2019р. зареєстрував право власності на Ѕ частку приміщення за ОСОБА_3 .

Саме неправомірна державна реєстрація права власності на Ѕ частку приміщення за рішенням суду, яке було скасовано ще у 2018 році, надала можливість в подальшому, 02.04.2019р. відчужити ОСОБА_3 на користь ТОВ Пастораль О.О. Груп 1 зазначену частку у приміщенні за актом приймання-передачі до статутного фонду товариства.

Під час розгляду даної справи ТОВ Пастораль О.О. груп 1 відчужив Ѕ частку нежитлової будівлі на користь нового власника ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2019р.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд :

скасувати рішення державного реєстратора Кельменецької районної державної адміністрації Дворнічена С.В. №42449365 від 08.08.2018р. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №27403038 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) із припиненням права власності на 1/2 частку у майні ОСОБА_2 ;

скасувати рішення державного реєстратора КП Комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації Накая Ю.В. №46170596 від 27.03.2019р. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №30895335 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) із припиненням права власності на вказане майно ОСОБА_3 ;

визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі від 28.03.2019р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Пастораль О.О. груп 1 , відповідно до якого до статутного капіталу ТОВ Пастораль О.О. груп 1 передано ОСОБА_3 Ѕ частку нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є. №46330619 від 05.04.2019р. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №31047277 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) із припиненням права власності на вказане майно ТОВ Пастораль О.О. груп 1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.12.2019р., укладений між ТОВ Пастораль О.О. груп 1 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., Ѕ частки нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Макеєвої Н.В. №50490299 від 26.12.2019р. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №34890464 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) із припиненням права власності на вказане майно ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року позов ТОВ Фінансова компанія Форінт до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є., Дністровської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю Пастораль О.О. груп І , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В., третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.12.2019р., укладений між ТОВ Пастораль О.О. груп 1 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., Ѕ частки нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Макеєвої Н.В. №50490299 від 26.12.2019р. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №34890464 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Визнано недійсним правочин, оформлений актом-приймання-передачі від 28.03.2019р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Пастораль О.О. груп 1 , відповідно до якого, до статутного капіталу ТОВ Пастораль О.О. груп 1 передано ОСОБА_3 Ѕ частку нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є. №46330619 від 05.04.2019 та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №31047277 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Скасовано рішення державного реєстратора КП Комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації Накая Ю.В. №46170596 від 27.03.2019р. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №30895335 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Скасовано рішення державного реєстратора Кельменецької районної державної адміністрації Дворнічена С.В. №42449365 від 08.08.2018р. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності №27403038 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Фінансова компанія Форінт судовий збір в сумі 3702,33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ Фінансова компанія Форінт судовий збір в сумі 3702,33 грн.

Стягнуто з ТОВ Пастораль О.О. груп 1 на користь ТОВ Фінансова компанія Форінт судовий збір в сумі 3702,33 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року та винести нове, яким відмовити в задоволені позову ТОВ Форінт .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та не обґрунтованим, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу молодіжно -розважального комплексу по АДРЕСА_2 , державний реєстратор (нотаріус) повідомила йому про відсутність в Державних реєстрах записів про іпотеку та обтяження майна. Договір купівлі продажу укладався за посередництвом приватного виконавця ОСОБА_6 , який в день укладення договору купівлі-продажу майна зняв всі заборони відчуження та арешти з нерухомого майна після проведеної оплати на його рахунок.

В договорі купівлі-продажу все чітко зафіксовано, кому саме були сплачені кошти і за що. Апелянт поклався на всі відповідні державні реєстри та посередництво приватного виконавця, який чітко запевнив апелянта, як покупця майна, про те, що майно не є предметом іпотеки, не перебуває в обтяженні та арешти ним зняті. Отже, апелянт перед укладенням договору купівлі-продажу з відповідних державних реєстрів, які контролюються Міністерством юстиції України отримав інформацію про те, що майно не перебуває в іпотеці, обтяженні та арешті. Державний реєстратор, після укладення договору купівлі-продажу та здійснення відповідних розрахунків зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на Ѕ нежитлової будівлі, в якій останній почав здійснювати капітальний ремонт.

Апелянт вважає, що є добросовісним набувачем майна. Інформація про обтяження майна іпотекою до його відома не була доведена, а сам він, проявивши розумну обачність, не міг довідатися про обтяження придбаного ним об`єкту. Адже в реєстрі обтяжень відомості про іпотеку об`єкта нерухомості були відсутні, як на момент відчуження об`єкта на користь відповідача, так і на момент придбання цього об`єкта продавцем та його попередниками. Нотаріус, який посвідчував договір, перевірив наявність обтяжень та запевнила покупця в їх відсутності.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції, яким його позбавлено права власності призвело до порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки в такому випадку на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Він буде позбавлений права власності без компенсації витрат на придбання майна та витрат понесених ним при здійсненні ремонту та реконструкції будівлі, витрат при оформлені договору купівлі - продажу у нотаріуса, витрат, понесених при сплаті податків.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ Форінт подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлова будівля - молодіжно-розважальний комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частка 1/1, загальна площа 486,50 кв.м., що підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.03.2007р., видане на підставі рішення виконавчого комітету Кельменецької селищної ради від 16.03.2007р. №90.

На підставі вищезазначеного свідоцтва, 04.04.2007р. було внесено відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 18353504.

28.04.2007р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №014/05/240/659 з метою забезпечення кредитного договору №014/05/240 від 27.04.2007р. та передано в іпотеку майно, а саме нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Кельменецького районного нотаріального округу Лакустою В.І. та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна.

28.04.2007р. приватним нотаріусом внесено відомості про державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна - нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вид обтяження заборона на нерухоме майно.

25.12.2007р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень до вищевказаного договору іпотеки.

09.08.2018р. між АТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ФК Форінт укладено договір №140/11/210, відповідно до якого АТ Райффайзен Банк Аваль відступив ТОВ ФК Форінт права вимоги за кредитним договором №014/05/240 та за іпотечним договором №014/05/240/659.

Таким чином новим кредитором та іпотекодержателем у даних правовідносинах є ТОВ ФК Форінт , про що внесено відповідні зміни до Державного реєстру іпотек, що підтверджується Інформаційною довідкою №171517389 від 24.06.2019р.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31.07.2015р. у справі №717/1140/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11.05.2017р. про поділ майна подружжя виділено ОСОБА_3 в рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя та визнано за нею право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі: молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням загальною площею 486,50 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 11.07.2018р. у справі №717/1140/15-ц вищезазначені рішення суду скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

17.03.2017р. державним реєстратором Венгером А.В. на підставі рішення суду від 31.07.2015р. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на Ѕ частку молодіжно-розважального комплексу. При цьому державним реєстратором відкрито новий розділ та присвоєно новий реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1199210273220.

Рішенням Кельменецької селищної ради Кельменецького району Чернівецької області №8 від 26.01.2018р. впорядковано адресу молодіжно-розважального комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 та присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 .

Зі змісту Інформаційної довідки №170923658 від 19.06.2019р. вбачається, що рішенням №42449365 від 08.08.2018р. державного реєстратора Кельменецької районної державної адміністрації Дворнічена С.В. було зареєстровано право власності на Ѕ частку молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, по АДРЕСА_1 , загальна площа 434,1 кв.м. за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності слугувало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.03.2007р. № 90 та Витяг про реєстрацію права власності від 04.04.2007р. серія та номер 14134477.

15.08.2018р. внесено зміни щодо адреси об`єкта нерухомого майна, вищезазначеного молодіжно-розважального комплексу з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , а також зміни щодо площі, зокрема з 486,5 кв.м. на 434,1кв.м., підставою вказаних змін слугувало рішення Кельменецької селищної ради №8 від 26.01.2018р.

Також судом встановлено, що ні державним реєстратором Венгером А.В. при реєстрації права власності на Ѕ частку за співвласником ОСОБА_3 , ні державним реєстратором Дворніченим С.В. при реєстрації права власності на Ѕ частку за співвласником ОСОБА_2 не були перенесені записи про обтяження із архівних частин Державного реєстру, записи про право власності на приміщення в новому реєстрі не обтяжені ні іпотекою, ні арештом ДВС, ні забороною на відчуження.

На підставі постанови Верховного Суду від 11.07.2018р. у справі №717/1140/15-ц внесено відомості 14.09.2018р. про скасування державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно за ОСОБА_3 .

В подальшому 27.03.2019р. державний реєстратор ОСОБА_7 рішенням №46170596 зареєстрував за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку молодіжно-розважального комплексу на підставі рішення Кельменецького районного суду від 31.07.2015р..

28.03.2019р. між ТОВ Пастораль О.О. груп1 та ОСОБА_3 був складений акт приймання-передачі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ТОВ Пастораль О.О. груп1 отримало в рахунок формування статутного капіталу нерухоме майно, а саме 1/2 частку нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням приватного нотаріуса ЧМНО Куніциної І.Є. №46330619 від 05.04.2019р. зареєстровано право власності на Ѕ частку молодіжно-розважального комплексу за ТОВ Пастораль О.О. груп1 на підставі акту приймання-передачі до статутного фонду від 28.03.2019р., укладеного між ТОВ Пастораль О.О. груп1 та ОСОБА_3 .

Згідно протоколу загальних зборів ТОВ Пастораль О.О. груп1 №01-19 від 20.12.2019р. вирішено для погашення заборгованості та закриття виконавчого провадження щодо стягнення з підприємства грошової суми в розмірі 350 000грн. здійснити добровільний продаж нерухомого майна, що перебуває на балансі підприємства, а саме Ѕ частки нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 352 625 грн. ОСОБА_1

26.12.2019р. між ТОВ Пастораль О.О. груп1 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність Ѕ частку нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу по АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 даного договору кошти були перераховані у порядку, визначеному ст. 26 Закону України Про виконавче провадження на розрахунковий рахунок приватного виконавця Кошкера І.А.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50490299 від 26.12.2019р. приватний нотаріус ЧМНО Макеєва Н.В. внесла відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на Ѕ частку нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу за адресою: АДРЕСА_2 .

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України , свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України ).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України ).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України ).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р (II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13 , частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України , згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України , за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) .

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло ; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України ) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України ), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України , так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України . Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним .

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції згідно положень ЦК України наділені не лише сторона (сторони) такого правочину, але й інші, треті особи, які не є сторонами такого правочину, однак мають статус заінтересованих осіб , тобто які на час розгляду справи судом не були стороною правочину, не мають права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендують на те, щоб майно в натурі було передано їм у володіння.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України ), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605 цс 16, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/6137/17 (провадження № 61-22478св19).

Матеріально правовий інтерес Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт , яке не є стороною оспорюваних договорів, полягає у тому, щоб майно, яке відчужене за цим договором, залишалось у ОСОБА_2 , до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт , в іншому провадженні висунуло вимоги, на забезпечення яких арештовано відчужуване майно.

Угоди укладено з порушенням закону, оскільки на момент вчинення оспорюваних правочинів було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме об`єктом відчуження за цими договорами було забезпечено позов Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ТзоВ Фінансова компанія Форінт у іншій справі.

Як зазначалось вище, ОСОБА_3 не набула права власності на спірне майно, оскільки рішення суду про поділ майна подружжя було скасовано, а тому реєстрація права власності на підставі скасованого рішення суду є незаконною.

Таким чином, державний реєстратор Накай Ю.В. порушив норми чинного законодавства, зокрема здійснив державну реєстрацію права власності №30895335 відносно Ѕ частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_3 на підставі скасованого рішення суду.

Як встановлено судом, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно внесено запис (іпотека) №27507801 спірного майна, однак приватний нотаріус здійснюючи державну реєстрацію права власності за ТОВ Пастораль О.О. груп 1 не перевірила вказані відомості в тому числі відомості невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру прав.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 не мала права на відчуження даного майна на користь ТОВ Пастораль О.О. Груп 1 .

Судом встановлено, що спірне майно перебуває в іпотеці ТОВ ФК Форінт , а тому існує заборона на його відчуження, що свідчить про невідповідність вказаного правочину вимогам ст. 203 ЦК України і є правовою підставою для визнання його недійсним.

Доводи апелянта, що нотаріус є неналежним відповідачем є безпідставними. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 де зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Однак, у випадку, коли до участі у справі залучено державного реєстратора або приватного виконавця, який вчинив реєстраційну дію поряд з відповідачем - особою, щодо якої відбулася зазначена реєстрація, то ця обставина не є підставою для відмови в позові (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020р. у справі №711/6908/18).

Як було встановлено судом, спірне приміщення передано ОСОБА_2 в іпотеку про що внесено відповідний запис про обтяження. В подальшому було змінено адресу та площу даного приміщення, а після його поділу між подружжям відкрито новий розділ в державному реєстрі без перенесення запису з архівної частини в частині обтяження. Вказані дії призвели до того, що в державному реєстрі відсутні відомості щодо обтяження спірного майна, однак містяться відомості щодо номеру об`єкта в РПВН 18353504, за яким внесено відповідні обтяження (іпотеку майна). Зазначені обставини були досліджені судом першої інстанції.

Правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 травня 2016 року № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року № 6-640цс17 та від 18 січня 2017 року № 6-2552цс16.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів та припиняється у разі відчуження власником свого майна (ч.1 ст.328 ЦК України, п.1 ч.1 ст.346 ЦК України.

Як встановлено судом ОСОБА_3 не набула права власності не спірне майно, а тому не мала права його відчужувати на користь ТОВ Пастораль О.О. груп 1 , яке в свою чергу не мало права на продаж вказаного майна ОСОБА_1 , а тому договір купівлі-продажу від 26.12.2019р. підлягає визнанню недійсним.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що він є добросовісним набувачем і на момент укладення правочину в реєстрах було відсутнє обтяження спірного майна, оскільки той факт, що на момент укладення оспорюваних правочинів, обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача також не є безспірним доказом добросовісності набувача.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймні, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Оцінюючи добросовісність ОСОБА_1 як набувача спірного нерухомого майна, колегія суддів виходить з того, що він міг перевірити інформацію щодо спірного майна в Державному реєстрі заборон та відчуження, проявивши розумну обачність.

Відсутні порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до ТОВ Пастораль О.О. груп 1 , у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

Враховуючи, що ОСОБА_1 як покупець не проявив розумну обачність при купівлі майна, забезпечується можливістю звернення з вимогою про відшкодування збитків до продавця, а тому втручання у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.12.2019р., та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що спірне майно було придбано в рамках виконавчого провадження, судом відхиляються. Відповідно до ч.8 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця від 23.12.2019р. закінчено виконавче провадження, оскільки рішення виконано у повному обсязі. Платіжне доручення №167 від 21.12.2019р.. Заява стягувача від 23.12.2019р. про закінчення виконавчого провадження. На підставі квитанції №76 від 20.12.2019р. ОСОБА_1 внесено кошти на рахунок приватного виконавця від добровільної реалізації майна у виконавчому провадженні, що не відповідає відомостям викладеним у постанові про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, спірний договір купівлі-продажу майна був укладений лише 26.12.2019р., тобто через три дні після закінчення виконавчого провадження.

Саме лише посилання в договорі купівлі-продажу на вимоги ст.26 Закону України Про виконавче провадження не свідчить, що вказаний продаж майна відбувся саме в рамках виконавчого провадження.

Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак