Рішення

від 22.12.2021 по справі 913/742/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Харків Справа № 913/742/21

Провадження № 3/913/742/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця Іонової Ганни Олександрівни , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст", м. Сєвєродонецьк Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 39 617 грн 38 коп.

без повідомлення (виклику) сторін

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Іонова Ганна Олександрівна 08.10.2021 (дата оформлення поштового відправлення) звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" про стягнення шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 39 617 грн 38 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страховою компанією на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 22.04.2019 № АО/1023110, що був укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст", було здійснено страхове відшкодування потерпілому власнику наземного транспортного засобу у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою за участю застрахованого автотранспортного засобу, яка сталася 05.05.2019. Відповідно до чинного законодавства до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, з моменту такої виплати у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як до особи, відповідальної за завдану шкоду в розмірі 39 617 грн 38 коп.

На підставі укладеного 22.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та фізичною особою-підприємцем Іоновою Ганною Олександрівною договору про відступлення права вимоги № 22/03/2021, до фізичної особи-підприємця Іонової Ганни Олександрівни перейшли права вимоги за грошовими зобов`язаннями до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" щодо стягнення 39 617 грн 38 коп., тож новий кредитор у зобов`язанні звернувся з даним позовом до суду.

Крім того, позивач у позовній заяві повідомив, що попередній розмір судових витрат становить 14 188 грн 28 коп., який складається із сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 270 грн 00 коп. та судового збору, сплаченого за виготовлення копій матеріалів адміністративних справ, в сумі 54 грн 48 коп., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 863 грн 80 коп. Інші додаткові витрати, які очікує понести позивач, будуть залежати від кількості судових засідань, а також від обсягу вчинення інших процесуальних дій, в яких прийматиме участь адвокат позивача, які пов`язані з розглядом справи.

Також позивачем одночасно з подачею позовної заяви подано клопотання від 31.08.2021 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху.

Вказана ухвала одержана позивачем 23.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102255380540.

26.10.2021 (дата оформлення поштового відправлення), тобто в межах встановленого судом строку на усунення недоліків, фізична особа-підприємець Іонова Ганна Олександрівна звернулася до суду із клопотанням від 26.10.2021 про усунення недоліків позовної заяви, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 02.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/742/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, у задоволенні клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 08.11.2021 надсилалась учасникаи судового процесу у встановленому порядку.

Позивач одержав вказану ухвалу 08.11.2021 о 17 год. 28 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в автоматизованій системі документообігу суду.

Відповідач одержав ухвалу 12.11.2021, що підтверджується оекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, копія ухвали, яка надсилалась третій особі, повернулась 15.12.2021 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи викладене, учасники судового процесу належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі та про їх право подати заяви по суті справи.

Відповідач та третя особа правом на подачу заяв по суті справи не скористалися.

За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Луганської області від 08.11.2021 про відкриття провадження у справі була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідач та третя особа не були позбавлені права і можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" та від 28.08.2018 "В`ячеслав Корчагін проти Росії" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1023110, відповідно до якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "VOLVO", державний номерний знак НОМЕР_1 (аркуш справи 7).

05.05.2019 о 17 год. 40 хв. на 119 км. автодороги Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "VOLVO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 05.05.2019 № 3019178378624048 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За наслідками дорожньо-транспортної пригоди зовнішнім оглядом установлено, що автомобіль "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) отримав механічні пошкодження задньої центральної частини та бокової правої частини (аркуш справи 11).

За фактом правопорушень, які призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, на водія ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ОБ № 129970 та № 129971 (аркуш справи 15).

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2019 провадження у справі № 695/2341/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (аркуш справи 18).

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2019 провадження у справі № 695/2011/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (аркуш справи 14).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.08.2018 № АМ/4399426 страхувальник - ОСОБА_2 застрахував автомобіль "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ). В пункті 2 полісу зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом (аркуш справи 31)).

27.06.2019 водій транспортного засобу "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 повідомив Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" про дорожньо-транспортну пригоду та звернувся зі заявою про здійснення відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.05.2019 на 119 км. автодороги Бориспіль-Запоріжжя за участю транспортного засобу "VOLVO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 (аркуші справи 24-25).

Фізичною особою-підприємцем Лопатіним В.М., як суб`єктом оціночної діяльності, до якого 20.09.2019 звернулось АК "Укравтоекспертиза" про проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ), надано звіт про оцінку автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) № 109/19, складений 26.09.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди складає 68 736 грн 00 коп. (аркуші справи 35-45).

Згідно звіту про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу № 412/09-19, складеного 29.09.2021 фізичною особою-підприємцем Болдирєвим С.М., як суб`єктом оціночної діяльності, ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу "Daewoo Lanos" складає 27 118 грн 62 коп. (аркуші справи 50-53).

Сума страхового відшкодування, відповідно до розрахунків, складає 34 758 грн 39 коп. та 4 858 грн 99 коп. (аркуші справи 55-56).

06.08.2019 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" складено страховий акт № 09063-24 та визначено суму страхового відшкодування за пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) у розмірі 34 758 грн 39 коп., виплата якого підтверджується платіжним дорученням від 06.08.2019 № 20840 (аркуші справи 57, 59).

02.10.2019 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" складено доповнення № 1 до страхового акту № 09063-24 та визначено суму страхового відшкодування за пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) у розмірі 39 617 грн 38 коп., у зв`язку з раніше виплаченою сумою в розмірі 34 758 грн 39 коп., сума, яка підлягає доплаті складає 4 858 грн 99 коп. Виплата страхового відшкодування в сумі 4 858 грн 99 коп. підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2019 № 26345 (аркуші справи 58, 59).

З огляду на викладене до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, на підставі укладеного 22.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та фізичною особою-підприємцем Іоновою Ганною Олександрівною договору про відступлення права вимоги № 22/03/2021, до фізичної особи-підприємця Іонової Ганни Олександрівни перейшли права вимоги за грошовими зобов`язаннями до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" щодо стягнення 39 617 грн 38 коп. (аркуші справи 60-62).

За відступлене право вимоги фізичною особою-підприємцем Іоновою Ганною Олександрівною сплачено 251 871 грн 37 коп. (аркуш справи 64).

Фізичною особою-підприємцем Іоновою Г.О. повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні з відшкодування в порядку регресу збитків, завданих за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22.04.2019 № АО/1023110 (аркуші справи 66).

14.04.2021 позивачем на адресу відповідача надсилався акт (вимога) від 23.03.2021 № 09063-24 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 40 867 грн 38 коп. з урахуванням франшизи (аркуші справи 68-70).

Листом від 05.05.2021 № 216 відповідач повідомив, що Карпцов В.І. під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не перебував з Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" у трудових відносинах, а виконував роботу з перевезення вантажів згідно договорів підряду (аркуші справи 19-23).

Відповідач завдані збитки не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про відшкодування збитків в розмірі 39 617 грн 38 коп.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі ст. 354 ГК України та ст. 979 ЦК України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України "Про страхування").

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Нормами 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов`язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

Виплата страхового відшкодування була здійснена Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" у зв`язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.08.2018 № АМ/4399426.

Вподальшому право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" в розмірі 39 617 грн 38 коп. перейшло до фізичної особи-підприємця Іонової Г.О. на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.03.2021 № 22/03/2011.

Таким чином, до фізичної особи-підприємця Іонової Г.О. перейшло право вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.

Положеннями ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

За приписами ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Судом встановлено, що транспортний засіб відповідача "VOLVO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) забезпечений полісом № АО/1023110 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, страхувальником за даним полісом є відповідач у справі.

05.05.2019 за участю транспортних засобів "VOLVO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Латєст" під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що належить на праві власності ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" на підставі заяви про страхове відшкодування від 27.06.2019, страхового акта від 06.08.2019 № 09063 та доповнення № 1 від 02.10.2019 до страхового акта, розрахунків суми страхового відшкодування виконав зобов`язання перед потерпілим, відшкодувавши шкоду в розмірі 39 617 грн 38 коп., пов`язану із пошкодженням транспортного засобу, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.08.2019 № 20840, від 02.10.2019 № 26345. Дані кошти перераховано на рахунок ОСОБА_2 .

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, припинені шляхом їх виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", правонаступником якої за договором про відступлення права вимоги від 22.03.2021 № 22/03/2021, є фізична особа-підприємець Іонова Г.О.

Крім того, судом встановлено, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, що підтверджується договором підряду від 02.05.2019 № 12, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" доручає Карпцову В.І., а ОСОБА_1 зобов`язується виконати роботу з перевезення вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" згідно нарядів-замовлень та/або подорожніх листів в строк з 02.05.2019 по 06.05.2019.

Відповідно до акта приймання-передачі автомобіля від 02.05.2019 водію ОСОБА_1 передано автомобіль марки VOLVO 2 (FH12 тягач), державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно товарно-транспортної накладної від 03.05.2019 № 1/05-1 водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу на транспортному засобі "VOLVO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) за маршрутом: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Київська, будинок 38 до м. Черкаси, вул. Будіндустрії, будинок 5, де отримав вантаж, до місця розвантаження Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Київська, будинок 38.

За актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" прийняло виконану роботу ОСОБА_1 , що підтверджує виконання трудових обов`язків за договором підряду у визначені строк.

Наявними у справі доказами також підтверджено існування випадку, за якого позивач набуває права подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Так, постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2019 провадження у справі № 695/2341/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі ч. 2 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2019 провадження у справі № 695/2011/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі ч. 2 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач у позовній заяві посилається на підпункт "а" п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за змістом якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у зазначених справа закрито на підставі ч. 2 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з пропущенням строків накладення адміністративного стягнення.

У постановах Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2019 та від 17.10.2019 судом зроблено висновки з посиланням на положення ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою визначено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення та з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо закінчилися на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу.

Верховним Судом у ряді постанов зроблено висновок, відповідно до якого застосування вказаної норми Кодексу України про адміністративні правопорушення можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 19.03.2020 у справі № 910/3864/19, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18.

Крім того, перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння зафіксовано у довідці про дорожньо-транспортну пригоду та у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 129970, згідно з якими за результатами проведеної перевірки із застосуванням приладу "Драгер" виявлено 2,5 до 3,0 проміле, що є порушенням п.п. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху. Дана обставина Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у постанові від 20.11.2019 у справі № 695/2341/19 не спростована, втім, провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрито на підставі ч. 2 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, такі постанови за своєю суттю є доказами наявності у діях (бездіяльності) водія ОСОБА_1 винної протиправної поведінки у вигляді порушення ним Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку з наведеним, розглядаючи справу суд вважає, що вина водія транспортного засобу "VOLVO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді недотримання ним Правил дорожнього руху, а саме п. 13.1 та п.п. "а" п. 2.9, також презюмується і під час з`ясування обставин заподіяння діями цієї особи шкоди майну власника транспортного засобу марки "Daewoo Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_2 ).

Враховуючи, що відповідач як власник забезпеченого транспортного засобу та роботодавець водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у добровільному порядку не відшкодував позивачу страхове відшкодування, виплачене потерпілому в дорожньо-транспортній пригоді, відтак майнові права останнього є порушеними, а регресний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 270 грн 00 коп. за подання позову покладається на відповідача. Судовий збір за виготовлення копій матеріалів адміністративних справ в сумі 54 грн 48 коп. стягненню не підлягає, оскільки не відноситься до судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, який підлягає розподілу за результатами вирішення судової справи.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним позивачем у позовній заяві, витрати на правову допомогу становлять 11 863 грн 80 коп.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи № 913/742/21, позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2021 № 17, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Правовий Горизонт" та фізичною особою-підприємцем Іоновою Г.О., копію додаткової угоди № 2/Акта приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.05.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2021 № 17, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 18.05.2021.

Крім того, матеріали справи містять копію ордера серії АІ № 1110448 від 10.02.2021, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Мазуренка Сергія Сергійовича, представника фізичної особи-підприємця Іонової Г.О.

Із наданих позивачем документів вбачається, що 10.02.2021 між Адвокатським об`єднанням "Правовий Горизонт" (Адвокатське об`єднання) та фізичною особою-підприємцем Іоновою Г.О. (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 17, відповідно до п. 1.1 якого, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання здійснює правову допомогу Клієнта, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів Клієнта у всіх установах незалежно від форми власності та в судах всіх інстанцій України щодо захисту його інтересів, за що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі та на умовах визначених договором за фактично виконані роботи (послуги) у справі (розділ 4 цього договору). Адвокати Адвокатського об`єднання надають правову допомогу Клієнту тільки на підставі тих документів, які були надані Клієнтом Адвокатам або були їми зібрані.

Згідно з п. 3.1 договір починає діяти в момент підписання його сторонами та діє до 08.09.2025.

Вартість виконаних робіт (послуг) розраховується до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", відповідно до якого з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць становить 2 270 грн 00 коп. Виходячи з зазначеного сторони погодили, що розмір 1 (однієї) години роботи адвоката Адвокатського об`єднання за надання правової (правничої) допомоги становить 2 270 грн 00 коп. Договір та додаткові угоди оформляються у письмовій формі і підписуються сторонами безпосередньо або шляхом обміну документами поштою, або за допомогою іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходять від однієї зі сторін (розділ 4 договору).

Договір підписано керівником Адвокатського об`єднання "Правовий Горизонт" адвокатом Мазуренко С.С. та фізичною особою-підприємцем Іоновою Г.О.

Додатковою угодою № 2/Актом приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.05.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2021 № 17 сторони визначили обсяг та розмір винагороди, а також порядок оплати правової (правничої) допомоги (гонорару) адвокату, зокрема, в п. 2 зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць у розмірі з 01.07.2020 - 2 197 грн 00 коп. Виходячи з зазначеного, граничний розмір на правову (правничу) допомогу може становити: 2 197 грн 00 коп. за 1 год. роботи.

Відповідно до вказаної додаткової угоди № 2/Акта приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.05.2021 Адвокатським об`єднанням в межах договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2021 № 17 було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- вивчення матеріалів страхової (регресної справи), формування правової позиції - 2 197 х 40% х 3 години = 2 636 грн 40 коп.;

- підготовка та відправка адвокатських запитів до поліції та суду про отримання адміністративних матеріалів по ДТП (довідка Ф2 про ДТП, відповідь від НПУ, постанова про адміністративне правопорушення), МТСБУ - 2 197 х 40% х 1 годину = 878 грн 80 коп.;

- підготовка позовної заяви про відшкодування шкоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" в порядку регресу до Господарського суду Луганської області - 2 197 х 40% х 2 години = 1 757 грн 60 коп.;

- підготовка процесуальних документів у кількості необхідній для подачі позову про відшкодування шкоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" в порядку регресу до Господарського суду Луганської області - 2 197 х 40% х 2 години = 1 757 грн 60 коп.;

- підготовка заяви, клопотання до Господарського суду Луганської області (в межах провадження у справі) - 2 197 х 40% х 0,5 годин = 439 грн 40 коп.;

- представництво інтересів позивача у Господарському суді Луганської області стосовно позову про відшкодування шкоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" в порядку регресу - 2 197 х 2 години = 4 394 грн 00 коп.

Загальна вартість наданих послуг складає 11 863 грн 80 коп.

У пункті 3 вказаної додаткової угоди кошти в розмірі 11 863 грн 80 коп. будуть оплачені у готівковій формі на адресу Адвокатського об`єднання "Правовий Горизонт" через голову адвоката Мазуренко С.С.

Додаткова угода № 2 являється актом приймання-передачі правової (правничої) допомоги (п. 5 додаткової угоди).

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера кошти в розмірі 11 863 грн 80 коп. сплачені позивачем 18.05.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Застосовуючи наведене до вирішення питання щодо розподілу витрат фізичної особи-підприємця Іонової Г.О. на надання професійної правничої допомоги у даній справі, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до акта приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.05.2021 загальний розмір послуг складає 11 863 грн 80 коп., у тому числі: за підготовку заяви, клопотання до Господарського суду Луганської області (в межах провадження у справі) - 439 грн 40 коп.; за представництво інтересів позивача у Господарському суді Луганської області стосовно позову про відшкодування шкоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" в порядку регресу - 4 394 грн 00 коп.

Суд наголошує, що справа № 913/742/21 розглядалась Господарським судом Луганської області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, представник позивача не приймав участь у судових засіданнях, а тому відсутні підстави вважати, що під час розгляду справи була необхідність у здійсненні представництва інтересів позивача у суді.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що протягом розгляду справи № 913/742/21 ані позивачем, ані його представником до Господарського суду Луганської області не було подано жодних письмових пояснень, клопотань, додаткових доказів та заперечень, як і не було вчинено будь-яких інших необхідних процесуальних дій, за виключенням заяви про усунення недоліків позовної заяви, яка була складена задля усунення недоліків, які були допущені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, суд вважає за необхідне з власної ініціативи, в порядку розподілу судових витрат відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір судових витрат фізичної особи-підприємця Іонової Г.О. на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають присудженню на її користь з відповідача, до 7 030 грн 04 коп.

За приписами п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (у даному випадку - витрати на правничу допомогу) покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, наявні підстави, передбачені нормою п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на відповідача судових витрат, понесених на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Іонової Ганни Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 39 617 грн 38 коп. задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст", місцезнаходження: вул. Пивоварова, будинок 15а, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 24183749 на користь фізичної особи-підприємця Іонової Ганни Олександрівни, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 39 617 грн 38 коп., судовий збір в сумі 2 270 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 030 грн 04 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

4.Повне рішення складено - 22.12.2021 .

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ