ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.12.2021справа № 914/2648/20
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7, Львівська область, м.Львів;
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один, Рівненська область, м.Рівне;
до Відповідача-2: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Нива, Волинська область, м.Луцьк;
за участю Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині;
Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Державного реєстратора Сирко Галини Ярославівни Реєстраційної служби Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька;
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Луцевич Мар`яни Дмитрівни, Львівська область, м.Львів;
про: скасування запису про право власності та визнання права власності
ціна позову: 114000грн.
Представники:
Позивача: Мельник Л.І. представник, адвокат (ордер від 06.10.2020р. серія ВС №1040206);
Відповідача-1: Василюк І.М. представник, адвокат (ордер від 15.02.2021р. серія ВЛ №081135);
Відповідача-2: не з`явився;
Третьої особи-1: не з`явився;
Третьої особи-2: не з`явився;
Третьої особи-3: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
12.10.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 06.10.2020р. б/н (вх. №2817) до Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один про скасування запису про право власності та визнання права власності; ціна позову: 114000грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає протиправне заволодіння Відповідачем належним Позивачем майном.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2020р. у цій справі суд постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 06.10.2020р. б/н (вх. №2817 від 12.10.2020р.) залишити без руху; надати Товариству з обмеженою відповідальністю Енергія-7 десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати письмові пояснення, у яких зазначити про наявність в Позивача або в іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати оригінал доказів доплати 4204грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.
19.11.2020р. за вх. №33399/20 Позивачем засобами поштового зв`язку надіслано до суду клопотання від 17.11.2020р. б/н, у якому просить суд скеровувати всю кореспонденцію по справі на адресу: 80400, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, м.Кам`янка-Бузька, вул.Героїв Небесної Сотні, 44/23 та долучити до матеріалів справи копію Ордеру, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ.
07.12.2020р. за вх. №34980/20 Позивачем подано до суду Клопотання від 03.12.2020р. б/н, у якому просить суд долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів.
Також, 07.12.2020р. за вх. №34981/20 Позивачем подано до суду Клопотання від 03.12.2020р. б/н, у якому просить суд долучити до матеріалів справи копію платіжного документа про доплату 4204грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та зазначає про наявність оригіналу відповідно документа в Позивача.
Крім того, 07.12.2020р. за вх. №34982/20 Позивачем подано до суду Додаткове пояснення до позовної заяви від 03.12.2020р. б/н, у якому зазначає про наявність в Позивача та інших осіб оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2020р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.01.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у цій справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 05.01.2021р. вх. №118/21 про витребування доказів залишити без задоволення; відкласти підготовче судове засідання на 02.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2021р. у цій справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче судове засідання на 16.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2021р. у цій справі судом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 16.02.2021р. вх. №3632/21 задоволити; витребувати у Кам`янко-Бузької районної державної адміністрації Львівської області (80400, Львівська область, Кам`янко-Бузький район, м.Кам`янка-Бузька, вул.Незалежності, буд.27; ідентифікаційний код: 04056345): реєстраційні справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 571995646221; 581995646221) об`єктів нерухомого майна, а саме складів будматеріалів, які знаходяться за адресою: 80454, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м та 9н та були зареєстровані за СГ ТзОВ Нива 23.02.2015р.; реєстраційні справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 571995646221; 581995646221) об`єктів нерухомого майна, а саме складів будматеріалів, які знаходяться за адресою: 80454, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м та 9н та були зареєстровані за ТзОВ Нива один 13.03.2017р.; Кам`янко-Бузькій районній державній адміністрації Львівської області надати вказані у витребовуванні документи Господарському суду Львівської області в строк по 28.02.2021р.; відкласти підготовче судове засідання на 09.03.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Судове засідання 09.03.2021р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у цій справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 06.04.2021р.; зобов`язати Кам`янко-Бузьку районну державну адміністрацію Львівської області (80400, Львівська область, Кам`янко-Бузький район, м.Кам`янка-Бузька, вул.Незалежності, буд.27; ідентифікаційний код: 04056345) в строк по 01.04.2021р. повідомити суд про причини невиконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 16.02.2021р. у даній справі; повторно витребувати у Кам`янко-Бузької районної державної адміністрації Львівської області (80400, Львівська область, Кам`янко-Бузький район, м.Кам`янка-Бузька, вул.Незалежності, буд.27; ідентифікаційний код: 04056345): реєстраційні справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 571995646221; 581995646221) об`єктів нерухомого майна, а саме складів будматеріалів, які знаходяться за адресою: 80454, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м та 9н та були зареєстровані за СГ ТзОВ Нива 23.02.2015р.; реєстраційні справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 571995646221; 581995646221) об`єктів нерухомого майна, а саме складів будматеріалів, які знаходяться за адресою: 80454, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м та 9н та були зареєстровані за ТзОВ Нива один 13.03.2017р.; Кам`янко-Бузькій районній державній адміністрації Львівської області надати вказані у витребовуванні документи Господарському суду Львівської області в строк по 01.04.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.04.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 27.04.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.04.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливості участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 27.04.2021р. о 10:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 20.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 20.05.2021р. о 11:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.2021р. у цій справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 20.05.2021р. вх.№11897/21 про відкладення розгляду справи відхилити; відкласти підготовче судове засідання на 10.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 10.06.2021р. о 11:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.
В судовому засіданні 10.06.2021р. у даній справі судом оголошено перерву до 10:45год. 17.06.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись під розписку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2021р. у цій справі судом постановлено надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 17.06.2021р. о 10:45год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2021р. у цій справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 10.06.2021р. вх.№2453/21 про залучення третьої особи задоволити; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Убинівську сільську раду Кам`янка-Бузького району Львівської області (80454, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, буд.7; ідентифікаційний код: 22358498); залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Державного реєстратора Сирко Галину Ярославівну Реєстраційної служби Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області (80400, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул.Незалежності, 34/12); залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Луцевич Мар`яну Дмитрівну (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, 6); клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 10.06.2021р. вх.№2454/21 про залучення співвідповідача задоволити; залучити до участі у справі в якості співвідповідача Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Вахтангова, буд.2Б; ідентифікаційний код: 03760823); клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 10.06.2021р. вх.№13699/21 про долучення доказів залишити без розгляду; відкласти підготовче судове засідання на 29.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. та представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 29.07.2021р. о 10:45год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2021р. у цій справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 27.07.2021р. вх. від 28.07.2021р. №3092/21 про залучення Шеремети Галини Василівни як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача відхилити; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 від 27.07.2021р. вх. від 28.07.2021р. №17479/21 про долучення до справи доказів залишити без розгляду; Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-7» в строк по 04.08.2021р. письмово повідомити Господарський суд Львівської області про причини невиконання пункту 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі від 17.06.2021р.; відкласти підготовче судове засідання на 26.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. та представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один адвокату І.Василюку взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 26.08.2021р. о 14:00год. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 09.09.2021р.; явка повноважного представника Позивача в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважного представника Позивача в судове засідання; явка повноважних представників Відповідачів та Третіх осіб в судове засідання не визнається обов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2021р. у даній справі судом постановлено надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливості участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, призначеному на 09.09.2021р. о 09:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.08.2021р. у цій справі суд постановив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвоката Мельник Л.І. від 15.06.2021р. б/н (вх. №14126/21 від 16.06.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 09.09.2021р. о 09:30год., відхилити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2021р. у цій справі судом постановлено в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один про залишення позову без розгляду відмовити; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 30.09.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2021р. у цій справі судом постановлено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвоката Мельник Л.І. від 15.06.2021р. б/н (вх. №14126/21 від 16.06.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 30.09.2021р. о 14:00год., відхилити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2021р. у цій справі суд постановив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюка від 15.04.2021р. б/н (вх. №9291/21 від 19.04.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, призначеному на 30.09.2021р. о 14:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» відхилити.
Ухвалою суду від 30.09.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 28.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 28.10.2021р. о 11:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливості участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, призначеному на 28.10.2021р. о 11:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 11.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 11.11.2021р. о 14:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливості участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, призначеному на 11.11.2021р. о 14:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою суду від 11.11.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 25.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 25.11.2021р. о 12:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2021р. у цій справі суд постановив надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливості участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, призначеномуна 25.11.2021р. о 12:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 09.12.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-7 адвокату Мельник Л.І. та представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Один І. Василюку можливості участі в судовому засіданні у справі №914/2648/20, яке призначено на 09.12.2021р. о 14:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.
Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Позивача та Відповідача-1 в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів, на які покликається як на підставу заявлених позовних вимог.
09.12.2021р. за вх. №29758/21 Позивачем подано до суду пояснення щодо доказів, у яких наводить свої доводи та міркування з приводу наявних у справі доказів. Вказане пояснення оглянуто судом, оголошено та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача-1 в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів, на які покликається як на підставу заперечень проти заявлених позовних вимог.
Представник Відповідача-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.
Представник Третьої особи-1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.
Представник Третьої особи-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.
Представник Третьої особи-3 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.
Позиція Позивача:
Позивач з підстав протиправного заволодіння Відповідачем належним Позивачем майном просить суд скасувати запис про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяження №19454588 на об`єкт нерухомого майна склад будматеріалів, адреса: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м, та №19455801 на об`єкт нерухомого майна склад будматеріалів, адреса: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9н, а також визнати за Позивачем право власності на об`єкт нерухомого майна склади будматеріалів, які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м та 9н.
В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що з 14.02.1992р. Позивачем розпочато діяльність, яка спеціалізувалась на будівництві будівель та споруд.
В 1996 році Рада спілки власників селянських господарств Нива виділила ТзОВ Енергія-7 земельну ділянку в розмірі 0,72га в с.Убині на території тваринницької ферми для будівництва цеху по переробці м`яса, на правах оренди. Дану ділянку на ситуаційному плані можна відслідкувати за позначкою ділянки для відводу.
В подальшому Розпорядженням Голови Кам`янка-Бузької районної державної адміністрації №502 від 15.10.1996 р. було надано Позивачеві дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво переробних цехів у с.Убині. В 1993 році за проведені будівельні роботи у воєнній частині, ТзОВ Енергія-7 отримала 2 ангари алюмінієві в розкомплектованому вигляді, як плату за надані послуги. В 1997 році Позивач вирішив використати комплект ангарів для спорудження приміщень для зберігання та переробки зерна й розташовує їх на ділянці, яка була виділена йому в оренду. Однією з вимог до приміщень, де зберігається зерно, була рівна бетонна підлога. Позивач, враховуючи усі вимоги законодавства 1997 року, проводить спорудження зазначених приміщень, а саме: бетонує підлогу та робить бетонний цоколь, а фронтонні стіни споруджає з цегли. Відповідно, для покрівлі даної споруди використовує алюмінієві листи ангарів.
Позивач зазначає, що станом на 01.01.1998 року вищезазначені два приміщення, однакової площі за розмірами були занесені на баланс Позивача, як ангари алюмінієві (засоби, не введені в експлуатацію) та балансовою вартістю 114000грн., що підтверджує копіями основних засобів ТзОВ Енергія-7 з 1998 року по 2006 рік. Вказані приміщення були складовою одного комплексу, який можна прослідкувати у Завдання на проектування мініпромислового комплексу по переробці сільськогосподарської продукції у с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області, затвердженими генеральним директором ТзОВ Енергія-7 ОСОБА_1 .
Позивач також зазначає, що звертався до Убинівської сільської ради про присвоєння поштової адреси всьому комплексу, але, з невідомих причин, Позивачеві було відмовлено. Зважаючи на те, що головою Убинівської сільської ради було відмовлено у наданні поштової адреси приміщенням частини вищевказаного комплексу, Позивач звертався до Господарського суду, наказом від 22.02.2006 року про примусове виконання рішення господарського суду від 14.06.2005 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 року суд зобов`язав Убинівську сільську раду присвоїти поштову адресу нежитловому приміщенню під інвентарним номером 330, що належить ТзОВ Енергія-7.
На виконання вказаного наказу Убинівською сільською радою приймається рішення, щодо присвоєння номеру лише одному приміщенню під інвентарним номером 330.
З підстав того, що між учасниками товариства виникали постійні непорозуміння, що паралізовувало його діяльність, частина учасників звернулася зі заявами про вихід із числа учасників у 2004 році та у 2006 році. У зв`язку з непорозуміннями в середині товариства, станом здоров`я директора ОСОБА_1 , його сімейними обставинами, смертю дружини, Позивач припинив проводити будівельні роботи та не ввів в експлуатацію вищезазначений комплекс. Частину комплексу було продано та прибуток розділено між співзасновниками.
Станом на 2016 рік у Позивача залишились два ангари, які ОСОБА_1 , як директор Позивача, намагається визнати власністю підприємства.
Неодноразово ОСОБА_1 звертався до Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області про присвоєння поштової адреси даним ангарам. Убинівською сільською радою повідомлялось, що ангари вважаються тимчасовими спорудами, яким не присвоюється поштова адреса.
Також, на усне звернення ОСОБА_1 до архітектурної служби, було надане роз`яснення щодо даних споруд, а саме, що вони не являються спорудами капітального типу, яким не може бути присвоєно поштову адресу.
Згідно доводів Позивача, з 2017 року йому стало відомо, що ангарами заволоділи інші власники та використовують їх у своїй діяльності.
Враховуючи фізичний стан та стан здоров`я ОСОБА_1 , на підставі довіреностей до сільської ради із заявами звертається ОСОБА_2 , витребовуючи інформацію, щодо присвоєння поштової адреси ангарам, надання інформації щодо власників ангарів, тощо. Голова Убинівської сільської ради всіляко ухилялась від конкретної відповіді, або надавала, на думку Позивача, неправдиву інформацію. Позивач, не отримуючи конкретної відповіді від голови Убинівської сільської ради, звертався до Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області зі заявою про злочин в порядку ст.214 КПК України заявами від 07.06.2019 року, 12.06.2019 року, 13.08.2019 року та 20.12.2019 року.
Кам`янка-Бузьким відділом поліції були надані довідки, щодо двох ангарів, якими встановлено, що ТзОВ Нива один являється власниками двох нежитлових будівель-складів по вул.Шкільній у с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області площа яких становить 333,2 кв.м. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їхобтяження №34280829 від 15.03.2017 року.
При цьому Позивач звертає увагу суду на Лист Убинівської сільської ради від 16.02.2018 року №71, у якому вказано, що двом ангарам з гофрованих алюмінієвих листів поштова адреса не присвоювалась. Хоча, як вбачається з Рішення виконавчого комітету Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області №52 від 20 грудня 2009 року, адреса двом ангарам таки надавалась, але під іншою назвою Склади будматеріалів №1 та №2 - вул.Шкільна, 9м та вул.Шкільна, 9н.
Тобто, на думку Позивача, голова Убинівської сільської ради розуміла про які ангари з гофрованих алюмінієвих листів йшла мова, але з невідомих причин ухилялася від надання правдивої інформації. Копію даного рішення було отримано вже після повторного Адвокатського запиту від 07.09.2020 року та попереднього Адвокатського запиту від 27.08.2020 року.
Позивач зазначає, що ознайомившись з документами, на підставі яких була припинена перевірка за зверненням Позивача до Кам`янка-Бузького відділу поліції, виявивши невідповідність даних документів, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з наступних причин.
02 березня 1998 року відкрило свою роботу ТзОВ Убині, яке утворилося внаслідок розформування Спілки Власників Селянських Господарств Нива. Відповідно, СВСГ Нива передала в ТзОВ Убині будівлі, серед яких знаходиться Склад буд.матеріалів №1 випуску 1990 року вартістю 41130грн. та недобудований Склад буд.матеріалів №2 1991 року вартістю 55258грн. Вказані будівлі та незавершене будівництво були занесені на баланс с/г ТзОВ Убині. На ситуаційному плані їх можна відслідкувати за позначкою існуючі будівлі де зазначено Тік.
Згідно доводів Позивача склади будматеріалів, на час спорудження Ангарів, вже були збудовані та знаходились на земельній ділянці неподалік від Ангарів, але як видно на ситуаційному плані не розташовані на земельні ділянці, яка була надана в оренду ТзОВ Енергія-7 і не входили до комплексу будівель по переробці сільськогосподарської продукції. Власниками складів будматеріалів №1 та №2 являлося ТзОВ Убині, власниками двох ангарів ТзОВ Енергія-7.
При цьому Позивач вказує на те, що спільною рисою двох товариств станом на 1998 року був директор ОСОБА_1 , який був призначений на короткий період директором Товариства з обмеженою відповідальністю Убині з 1998 року до 2000 року. В цей період жодних передач ангарів з одного товариства іншому не було. Також в документах, на підставі яких завершилась перевірка звернення до Кам`янка-Бузького відділу поліції Заяви про злочин в порядку ст.214 КПК України директора ТзОВ Енергія-7 Пельчарського М.І., відсутні документи, які б підтверджували передачу ангарів ТзОВ Ниві чи ТзОВ Убині чи будь якому іншому підприємству. Також, відсутні документи, які б підтверджували передачу складів будматеріалів №1 та №2 з ТзОВ Убині в с/г ТзОВ Нива, яке тоді вже передало ТзОВ Нива один.
З наведеного Позивач підсумовує, що Ангари алюмінієві, які не відчужувались ТзОВЕнергія-7, видались за Склади будматеріалів №1 та №2, які колись належали ТзОВ Убині та були збудовані 1990-1991 роках і на підставі документів на ці склади видано свідоцтво про право власність та проведено державну реєстрацію цього нерухомого майна. Цей висновок, на думку Позивача, напрошується з документів, які знаходились у справі по перевірці звернення Позивача до Кам`янка-Бузького відділу поліції.
Позивач у поданій 15.02.2021р. за вх. 3460/21 Відповіді на відзив в спростування заперечень Відповідача-1 проти позову зазначає, що Відповідачу-1 не могли бути відомі обставини існування права власності на спірне майно, проте, як склади будматеріалів №1 1990 року випуску та №2 1991 року випуску знаходились відповідно до схеми генерального плану під позначкою «тік», а потім переходили до інших власників. Однак, такі склади ніколи не іменувались як Ангари алюмінієві, що знаходились на балансі Позивача з 1998 року. Станом на час подання позову вказані Ангари іменуються як склади будматеріалів №1 та №2, що знаходились і знаходяться на земельній ділянці, котра була передана Позивачу в оренду. Спірним будівлям присвоєно поштову адресу: вул.Шкільна, 9м та 9н.
Також, Позивач зазначає про необізнаність із документами, на підставі яких СГ ТОВ «НИВА» зареєструвало право власності на спірні будівлі, а про факт існування права власності Відповідача-1 на спірні приміщення Позивачу стало відомо у 2017 році і Позивач отримав відповідні документи з відповіді поліції на заяву про вчинення злочину.
У поданих 22.11.2021р. за вх.№27891/21 та від 09.12.2021р. за вх.№29758/21 додаткових поясненнях Позивач наводить судову практику у подібних правовідносинах та пояснення щодо доказів.
При цьому, у додаткових поясненнях від 22.11.2021р. за вх. №27891/21 Позивач зазначає, що скасовуючи право власності на склади будматеріалів №1 та №2 за ТзОВ «Нива один», право власності на ці будівлі залишається чинним щодо СГ ТзОВ «Нива», тому як наслідок потрібно скасувати і запис про право власності на склади будматеріалів №1 та №2. Проте, позовних вимог з цього приводу Позивачем не заявлялось.
Позиція Відповідача-1:
Відповідач-1 у поданому 25.01.2021р. за вх. №1713/21 відзиві на позовну заяву від 19.01.2021р. б/н проти позовних вимог не заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні у повному обсязі з підстав того, що Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає хронологію невідомих та незрозумілих для Відповідача-1 обставин, з яких неможливо встановити суть правової позиції Позивача та її нормативно-правове обґрунтування.
Відповідач-1 вказує на те, що не має відношення як до внутрішніх корпоративних конфліктів Позивача, так і до виконання завдання на проектування, присвоєння поштової адреси, листування з Убинівською сільською радою тощо. Право власності на спірне майно набуто Відповідачем-1, разом з іншими об`єктами нерухомого майна, на підставі акту від 02.11.2018р. На підставі зазначеного акту нерухоме майно в кількості 15 одиниць внесено СГ ТОВ «НИВА» до статутного Відповідача-1.
В свою чергу, наскільки відомо Відповідачу-1, право власності на спірні приміщення набуто у СГ ТОВ «НИВА», що підтверджується свідоцтвами про право власності, які видані в лютому 2015 року реєстраційною службою Кам`янка-Бузького районного управління Львівської області.
При цьому, Відповідач-1 акцентує, що законність реєстрації права власності на спірні приміщення за СГ ТОВ «НИВА» не оспорювалася. Крім цього, у встановленому законодавством порядку не оспорювалося відчуження СГ ТОВ «НИВА» об`єктів нерухомого майна на користь Відповідача-1.
З огляду на вказане, Відповідач-1 вказує, що ним на законних підставах та добросовісно набуте право власності на спірне майно.
При цьому, за вказаних обставин, Позивач, ігноруючи підстави набуття та реєстрацію права власності на оспорюване майно за СГ ТОВ «НИВА» та ТОВ «НИВА ОДИН», безпідставно просить скасувати запис про право власності в державному реєстрі прав на нерухоме майно, а також визнати власності на майно за собою, що фактично є намаганням зі сторони Позивача в рейдерський спосіб заволодіти майном, позбавивши Відповідача-1 права власності.
В доповнення до викладеного Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що Позивачем, з огляду на реєстрацію за СГ ТОВ «НИВА» права власності на спірні приміщення 14.02.2015р. та 24.02.2015р. відповідно, а також набуття таких приміщень Відповідачем-1 у власність на підставі Акту від 02.11.2018р., пропущено строк позовної давності за вимогами про захист його порушених прав.
Позиція Відповідача-2:
Відповідач-2 не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція Третьої особи-1:
Третя особа-1 не скористалась правом на подання пояснень по суті спору та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція Третьої особи-2:
Третя особа-2 у поданому 21.07.2021р. за вх. №17084/21 Клопотанні з підстав того, що вона не є державним реєстратором і не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору просила суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Третьої особи-2
Позиція Третьої особи-3:
Третя особа-3 не скористалась правом на подання пояснень по суті спору та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Відповідача-2 та Третіх осіб-1, 2 та 3 за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, заявлених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими і в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Датою державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-7», ідентифікаційний код 20813780 (далі Позивач) згідно Витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ від 05.10.2020р. №№25705347, є 14.02.1992р.
Накладною від 12.03.1993р. №597 ділянка №1/1 військової частини НОМЕР_1 на підставі дозволу командира частини передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-7» два ангари алюмінієві, 1170кг. карбіду кальцію, 380кг. зварювального дроту та 230кг. проволоки в`язальної оцинкованої.
Відповідно до витягу з Протоколу №3 засідання ради спілки власників селянських господарств «Нива» від 09.04.1996р. вирішено виділити ТзОВ Енергія-7 земельну ділянку в розмірі 0,72га в с.Убині на території тваринницької ферми для будівництва цеху по переробці м`яса, на правах оренди.
Завданням на проектування мініпромислового комплексу по переробці сільськогосподарської продукції у с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області визначено характеристики складових мініпромислового комплексу: м`ясопереробний цех на 300кг. в зміну; пекарня на 300кг. хліба в зміну; бойня на 30 голів великої рогатої худоби в зміну; холодильник на 5 тон м`яса; гараж на три машини з господарськими приміщеннями; млин на 1 тону борошна в зміну. Площа ділянки забудови (згідно додатка №1) 0,7га. Вказане завдання погоджено головним інженером проекту В. Пешковим, головним інженером ТзОВ «Енергія-7» В. Баті та затверджено генеральним директором ТзОВ «Енергія-7» М. Пельчарським.
Додатками до Завдання визначено: 1. Погоджена схема розміщення споруд.; 2. Технічні умови на інженерне забезпечення.
На Ситуаційному плані, який, згідно доводів Позивача, є Додатком 1 до Завдання, визначено лініями запроектовану ділянку для відводу «Зона м`ясопереробного цеху та мініпекарні», на якій зображено один мінім`ясопереробний цех.
Розпорядженням Голови Кам`янка-Бузької районної державної адміністрації від 15.10.1996р. №502-р «Про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво переробних цехів в с.Убині» вирішено дозволити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-7» виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво переробних цехів в с.Убині.
В інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей «Основні засоби» Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-7» зазначено перебування у 1998р. 2006р. на балансі Позивача основних не введених в експлуатацію засобів, в тому числі: Будівля №330 вартістю 9810.; Ангари алюмінієві 2 шт. вартістю 114000.
Листом від 04.01.2018р. вих. №9 Убинівська сільська рада повідомила ОСОБА_2 , що будівлі, відносно яких подано заяву, не перебувають у власності територіальної громади та комунальній власності, відтак, сільська рада не володіє такою інформацією. Крім того, у листі роз`яснено право отримання інформації про власника із відкритих джерел через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України або шляхом звернення до державного реєстратора.
Заявою від 17.01.2018р. ОСОБА_2 зверталась до Убинівської сільської ради про надання документів про присвоєння поштової адреси двом ангарам з гофрованого алюмінію, що знаходяться навпроти будинку сільської ради, а також надання інформації щодо того, хто і на якій підставі користується ними.
Листом від 16.02.2018р. вих. №71 Убинівська сільська рада повідомила ОСОБА_2 про те, що двом ангарам з гофрованого алюмінію поштова адреса не присвоювалась.
Заявою від 27.02.2018р. ОСОБА_2 зверталась до Убинівської сільської ради про надання інформації щодо того, хто і на якій підставі користується двома складами з гофрованого алюмінію, що знаходяться навпроти будинку сільської ради.
Листом від 03.04.2018р. вих. №123 Убинівська сільська рада повідомила ОСОБА_2 про те, що вона не є держателем інформації про власників об`єктів нерухомого майна, що розташовані на території сільської ради.
Листом від 01.02.2019р. ОСОБА_1 звертався до Убинівської сільської ради із проханням присвоїти поштову адресу двом ангарам з гофрованого алюмінію, що знаходяться навпроти сільської ради.
Листом від 05.03.2019р. вих. №68 Убинівська сільська рада відмовила ОСОБА_1 в задоволенні звернення з огляду на те, що вказані ним об`єкти нерухомого майна перебувають у власності іншого суб`єкта господарювання, а земельна ділянка під ними передана даному суб`єкту в оренду.
Листом від 20.03.2019р. ОСОБА_2 зверталась до Убинівської сільської ради з прохання повідомити причини неповідомлення її, як довіреної особи ОСОБА_1 , про засідання земельної комісії про розгляд заяви ОСОБА_2 на сесії сільської ради.
Листом від 19.04.2019р. вих. №109 Убинівська сільська рада повідомила ОСОБА_2 про надання відповіді на всі звернення з 2017р., неприсвоєння поштової адреси земельним ділянкам та неможливість повідомити інформацію щодо власників таких з огляду на положення Закону України «Про захист персональних даних».
Листом від 11.06.2019р. керівник Позивача звертався до Убинівської сільської ради із проханням повторно розглянути заяву про надання земельної ділянки в оренду.
Листом від 05.07.2019р. вих. №194 Убинівська сільська рада повідомила керівника Позивача про залишення без вирішення заяви від 11.06.2019р. з огляду на подання такої фізичною особою від імені юридичної особи без підтвердження повноважень на представництво фізичною особою інтересів юридичної особи.
Листом від 06.08.2019р. керівник ТзОВ «Енергія-7» Пельчарський М.І. звертався до Убинівської сільської ради із проханням передати згідно генерального плану відводу земельну ділянку під №1 (млин), на якій розміщені два ангари з гофрованого алюмінію, ТзОВ «Енергія-7» на правах оренди, оскільки намагання видати склади будматеріалів «Нива-Один» за ангари ТзОВ «Енергія-7» - кримінал, а відмова передавати земельну ділянку з посиланням на право власності на склади будматеріалів, а не ангари незаконна.
Крім того, у вказаному листі керівник Позивача зазначав, що склади будматеріалів отримані при розподілі СВСГ «Нива». Склад №1 вартістю 41130грн. побудовано в 1990р., склад №2 вартістю 55258грн. в 1991р. Тоді як ангари побудовані в 1998 році та взяті на баланс Позивача загальною вартістю 114000грн. Кожен з ангарів має площу 384м.кв., тоді як склади 333,2м.кв.
Також Позивач у вказаному листі зазначає, що, оскільки ангари тимчасова споруда, поштова адреса ділянці, на якій вони розташовані, не присвоюється, право власності на них не видається. Склади розміщені на земельній ділянці, якій присвоєна адреса: вул.Шкільна, 9м та 9н. На вказані приміщення видано право власності, в якому вказано, що вони належать Відповідачу-1 і отримані при розпаюванні ТзОВ «Убині», яке закрито.
Листом від 02.09.2019р. вих. №246 Убинівська сільська рада у відповідь на звернення керівника Позивача від 06.08.2019р. повідомила, що з огляду на те, що зі звернення важко встановити його зміст, враховуючи неодноразові відповіді подібного змісту та положення ст.8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторно звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше звернення вирішено по суті.
Заявою від 22.01.2020р. б/н ОСОБА_1 звертався до Убинівської сільської ради із проханням надати рішення сільської ради про відмову передати Позивачу в оренду земельну ділянку, на якій розміщено два ангари з гофрованого алюмінію; копію рішення сільської ради про надання в оренду земельної ділянки разом з ангарами, які на ній розміщені, ТзОВ «Нива-Один»; склад земельної комісії, що розглядала заяву обидвох підприємств з зазначенням прізвищ, імен та по батькові її учасників.
Листом від 25.02.2020р. вих. №68 Убинівська сільська рада у відповідь на звернення від 22.01.2020р. повідомила ОСОБА_1 про те, що на запитувану інформацію була надана відповідь в листі від 05.03.2019р. вих. №68, Витязі з протоколу 27 сесії 6 скликання сільської ради від 26.02.2019р., наданого ОСОБА_1 25.03.2019р., Витязі з протоколу засідання постійної депутатської комісії сільської ради по екології, охороні навколишнього природного середовища та погодження земельних питань від 22.02.2019р., наданого ОСОБА_1 25.03.2019р. Крім того Убинівська сільська рада зазначила, що, в силу приписів ст.8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторно звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше звернення вирішено по суті.
Згідно наданого представником Позивача витягу з протоколу 27 сесії 6 скликання сільської ради від 26.02.2019р. слухали сільського голову Шеремету Г.В., яка ознайомила присутніх з протоколом засідання постійної депутатської комісії Убинівської сільської ради … у пункті, що відноситься до розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 01.02.2019р.
Пунктом 12 Акту передачі будівель, що підлягають передачі згідно розподільчого балансу із СВСГ «Нива» в ТзОВ «Убині» б/д б/н СВСГ «Нива» передано ТзОВ «Убині» Склад будматеріалів №1 1990 року випуску вартістю 41130грн.
Пунктом 3 Акту передачі незавершеного будівництва з СВСГ «Нива» в ТзОВ «Убині» б/д б/н СВСГ «Нива» передано ТзОВ «Убині» Склад будматеріалів №2 1991 року випуску вартістю 55258грн.
Рішенням Виконавчого комітету Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 20.12.2009р. №52 «Про присвоєння адреси нежитловим будівлям господарського двору в АДРЕСА_1 » вирішено, серед іншого, присвоїти адреси нежитловим будівлям господарського двору в АДРЕСА_1 : склад будматеріалів №1 - вул.Шкільна, 9м; склад будматеріалів №2 - вул.Шкільна, 9н.
Листом від 04.09.2020р. вих. №4726 КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» у відповідь на адвокатський запит від 27.08.2020р. б/н повідомило, що технічна інвентаризація нежитлових будівель за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9 проведена 25.05.2010р. та надало копії технічної документації поверхових планів та експлікацій будівель складу будівельних матеріалів літерою М (поз.16) та Н (поз.17) на 4 арк.
Згідно даних витягів з технічних паспортів та експлікацій внутрішніх площ будівлі площа приміщень М та Н становить 333,2м.кв. кожного, фундамент: стрічковий бетон; підлога: бетон; матеріали зовнішніх стін: бетон; покрівля: залізо.
Аналогічні дані містять надані представнику Позивача листами від 20.01.2021р. вих. №174 та №174-1 КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» інвентаризаційні справи на склади будівельних матеріалів (поз.16 та 17 відповідно).
Рішенням об`єднання громадян співвласників майна цілісного майнового комплексу «Убині» реорганізованої СВСГ «Нива», оформленим протоколом від 30.01.2015р. №1 вирішено передати майно на суму 384947грн. згідно опису голові ради об`єднання Актом приймання-передачі та на відповідальне зберігання згідно переліку, в тому числі склади будматеріалів №1 та №2.
Актом прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу «Убині» реорганізованої СВСГ «Нива» с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області у власність СГ ТзОВ «Нива» від 03.02.2015р. б/н голова ради об`єднання громадян співвласників цілісного майнового комплексу «Убині» реорганізованої СВСГ «Нива» передав у власність СГ ТзОВ «Нива» нерухоме майно згідно переліку всього на суму 384947грн. Пунктами 10 та 14 вказаного акту визначено склад будматеріалів №1 за адресою: с.Убині, вул.Шкільна, 9М вартістю 39803грн. та склад будматеріалів №2 за адресою: с.Убині, вул.Шкільна, 9Н вартістю 39803грн.
Довідкою від 18.02.2015р. №57 Убинівська сільська рада, зазначила, що адресою складу будматеріалів поз.17 є с.Убині, вул.Шкільна, 9н.
Заявою від 23.02.2015р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» звернулось до державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності на склад будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви долучено Свідоцтво про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 29.01.2015р. серії ЛВ №VIII345425 про право на пайовий фонд СВСГ «Нива», реорганізованого у ТзОВ «Убині» відповідно до договорів купівлі-продажу, договорів наміру, Актів приймання-передачі, розписок на 385020,58грн. або 70,81%.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.02.2015р. індексний номер: 34066484 підтверджується реєстрація 23.02.2015р. 16:08:05 державним реєстратором Реєстраційної служби Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Сирко Галиною Ярославівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.02.2015р. 12:38:30 індексний номер: 19568398 права приватної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на склад будматеріалів (поз.17) площею 333,2кв.м. за адресою: Львівська область, Кам`янка Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9н. Матеріал стін: бетонні.
24.02.2015р. Реєстраційною службою Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області видано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нива» Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 34066284 про право приватної власності на склад будматеріалів (поз.17) площею 333,2кв.м. за адресою: Львівська область, Кам`янка Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9н.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.02.2015р. індексний номер: 33647503 підтверджується реєстрація 13.02.2015р. 15:00:28 державним реєстратором Реєстраційної служби Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Сирко Галиною Ярославівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14.02.2015р. 13:57:56 індексний номер: 19350964 права приватної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на склад будматеріалів (поз.16) площею 333,2кв.м. за адресою: Львівська область, Кам`янка Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м. Матеріал стін: бетонні.
14.02.2015р. Реєстраційною службою Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області видано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нива» Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 33647457 про право приватної власності на склад будматеріалів (поз.16) площею 333,2кв.м. за адресою: Львівська область, Кам`янка Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м.
Рішенням учасника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» Максимовича Я.Б. від 09.12.2016р. вирішено створити ТзОВ «Нива Один», засновником якого виступить СГ ТзОВ «Нива»; директором ТзОВ «Нива один» призначити Максимовича Я.Б.; директору СГ ТзОВ «Нива» видати довіреність, якою уповноважити Максимовича Я.Б. представляти інтереси СГ ТзОВ «Нива» на Установчих зборах ТзОВ «Нива Один» з правом підписання Статуту та Протоколу установчих зборів ТзОВ «Нива один», а також здійснити внесок в статутний фонд майном, вказаним в акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу «Убині».
Актом приймання-передачі від 06.03.2017р. б/н СГ ТзОВ «Нива» передало ТзОВ «Нива Один» майно згідно переліку. Пунктами 11 та 15 вказаного акту визначено склад будматеріалів №1 за адресою: с.Убині, вул.Шкільна, 9м та склад будматеріалів №2 за адресою: с.Убині, вул.Шкільна, 9н відповідно.
13.03.2017р. приватним нотаріусом Львівського МНО Луцевич М.Д. на підставі Свідоцтва про право власності серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 14.02.2015р., видавник: Реєстраційна служба Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень , серія та номер: 33647503, виданий 14.02.2015р., видавник: Реєстраційна служба Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області; рішення, серія та номер: б/н, виданий 09.12.2016р., видавник: сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива»; Акт приймання-передачі серія та номер: 14, 15, виданий 06.03.2017р., видавник: Луцевич М.Д., приватний нотаріус Львівського МНО, - прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34279568 від 15.03.2017р. 16:21:51, приватний нотаріус Луцевич Мар`яна Дмитрівна, Львівський МНО про реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Один» на склад будматеріалів (поз.16), об`єкт житлової нерухомості: ні загальною площею 333,2м.кв., матеріали стін: бетонні, опис: склад будматеріалів (поз.16) площею 333,2м.кв., який розташований за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9м. Номер запису про право власності: 19454588. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 574815746221.
13.03.2017р. приватним нотаріусом Львівського МНО Луцевич М.Д. на підставі Свідоцтва про право власності серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 24.02.2015р., видавник: Реєстраційна служба Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень , серія та номер: 34066484, виданий 24.02.2015р., видавник: Реєстраційна служба Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області; рішення, серія та номер: б/н, виданий 09.12.2016р., видавник: сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива»; Акт приймання-передачі серія та номер: 14, 15, виданий 06.03.2017р., видавник: Луцевич М.Д., приватний нотаріус Львівського МНО, - прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34280829 від 15.03.2017р. 16:57:57, приватний нотаріус Луцевич Мар`яна Дмитрівна, Львівський МНО про реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Один» на склад будматеріалів (поз.17), об`єкт житлової нерухомості: ні загальною площею 333,2м.кв., матеріали стін: бетонні, опис: склад будматеріалів (поз.17) площею 333,2м.кв., який розташований за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, 9н. Номер запису про право власності: 19455801. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 581995646221.
Земельна ділянка кадастровий номер 4622188000:02:000:0380 із цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства площею 6,1567га., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, перебуває у комунальній власності Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області та, з 28.01.2019р., в оренді в Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Один», що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
У наданій представником Позивача копії пояснень від 07.05.2019р., наданих ДОП СППП Кам`янка-Бузького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області старшому лейтенанту поліції Костюку Н.І. директором ТзОВ «Нива Один» Максимовичем Я.Б. зазначено, що ОСОБА_3 працює керівником Відповідача-1 і Відповідачу-1 з 13.03.2017р. належать два нежитлових приміщення по вул.Шкільній в с.Убині площею 333,2м.кв. кожне. ОСОБА_3 відомо, що Відповідач-1 отримав право власності на приміщення в порядку викупу майнових паїв та отримання відповідних правовстановлюючих документів і реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
У довідці Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області від 07.05.2019р. про результати розгляду звернення ОСОБА_1 по факту можливого незаконного захоплення майна в с.Убині зазначено, що в ході розгляду матеріалів встановлено, що ТзОВ «Нива Один» є власником двох нежитлових будівель-складів по вул.Шкільній у с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області, площа яких становить 333,2м.кв. Вказані нежитлові приміщення належать ТзОВ «Нива Один» з 13.03.2017р. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.03.2017р. №34280829. Дане підприємство звернулось в сільську раду про розробку проекту детального планування земельної ділянки, а також проводились громадські слухання, оголошення про проведення яких було дано в газету. В ході проведення громадських слухань претензій чи зауважень як від місцевих жителів, так і від інших громадян не було. Товариство з обмеженою відповідальністю надало всі дозвільні документи на вищевказані склади, дані документи долучено до матеріалів заяви. За результатами розгляду прийнято рішення подальшу перевірку припинити.
Заявою про злочин від 20.12.2019р. керівник Позивача Пельчарський М.І. звертався до в.о. начальника Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області із повідомленням про те, що службовими особами Убинівської сільської ради внесено неправдиві відомості щодо ангарів, які належать Позивачу, внаслідок чого такі стали спорудами капітального типу і їм присвоєно поштову адресу вул.Шкільна, 9м та 9н і позначено як склади будматеріалів. На підставі наведеного Відповідач-1 оформив право власності на такі ангари як на склади будматеріалів, чим порушив майнові права Позивача. Крім того, службовими особами Убинівської сільської ради вмисно вчиняються дії щодо перешкоджанню Позивачу в оформленні речових прав на згадане нерухоме майно і наданні земельної ділянки, на якій воно розміщене, в оренду.
Листом від 23.03.2020р. вих. №2897/50/01-2020 Кам`янка-Бузький ВП ГУ НП у Львівській області повідомив ОСОБА_1 про те, що в ході перевірки встановлено, що аналогічні за змістом звернення подавались ОСОБА_1 07.06.2019р., 12.06.2019р., 13.08.2019р. та 20.12.2019р. і знаходились в Кам`янка-Бузькому ВП ГУ НП у Львівській області на перевірці.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.
Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання.
Згідно ч.1 ст.5 вказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Приписами ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії. 4,5 про державну реєстрацію.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд
Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997р. №475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна «в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом». Вона може також «вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін.
Європейський суд з прав людини самостійно оцінює визначення терміну «майно», при цьому воно може відрізнятися від того, яке зазвичай застосовується у внутрішньому (національному) праві. Цей метод «автономного» тлумачення широко застосовується Європейським судом. Так, у справі Беєлер проти Італії (2000) Суд зазначив, що поняття «майно» у ст.1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності й, таким чином, як «майно» в цілях даного положення. Визначальними критеріями для оцінки майна є його економічна цінність, тобто грошова оцінка на підставі об`єктивних чинників, а також ознака реальності майна майно має бути наявним, оскільки Європейська конвенція не захищає майбутні права.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019р. у справі №917/377/17 та від 21.03.2019р. у справі №909/175/18.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази оспорення законності набуття права власності на спірні склади будматеріалів №1 та №2 СГ ТОВ «НИВА» Позивачем, як і відчуження СГ ТОВ «НИВА» на користь Відповідача цих приміщень.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).
Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі №3-576гс16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2019р. у справі №909/175/18, що до прийняття об`єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об`єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019р. у справі №910/4032/18.
Позивачем ж не доведено належними засобами доказування прийняття ангарів алюмінієвих як новоствореного майна нерухомого майна до експлуатації, як і не доведено те, що ангари алюмінієві чи споруджені з використанням них приміщення є нерухомим майном.
Крім того, у наданому листі Позивача від 06.08.2019р. керівник ТзОВ «Енергія-7» зазначає. що ангари тимчасова споруда, право власності на них не видається.
Також суд зазначає, що представником Позивача заперечено можливість призначення судової експертизи з причин відсутності можливості оплати такої. Представник Відповідача 1 заявив про не незгоду з призначенням судової експертизи відсутність необхідності проведення такої.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За змістом ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2019р. у справі №909/175/18.
Позивачем ж не доведено наявність у нього прав на забудову земельної ділянки, як і не доведено, що надана Позивачем копія витягу з Протоколу №3 засідання ради спілки власників селянських господарств «Нива» від 09.04.1996р. є належним правовстановлюючим документом, на підставі якого у Позивача виникло право оренди на земельну ділянку.
Більше того, листом від 06.08.2019р. керівник ТзОВ «Енергія-7» звертався до Убинівської сільської ради із проханням передати згідно генерального плану відводу земельну ділянку під №1 (млин), на якій розміщені два ангари з гофрованого алюмінію, ТзОВ «Енергія-7» на правах оренди. Наведеним підтверджується те, що сам Позивач визнавав відсутність у нього права оренди на земельну ділянку.
Земельна ж ділянка кадастровий номер 4622188000:02:000:0380 із цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства площею 6,1567га., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Убині, вул.Шкільна, перебуває у комунальній власності Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області та, з 28.01.2019р., в оренді в Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Один», що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Крім того, подані Позивачем Завдання на проектування мініпромислового комплексу по переробці сільськогосподарської продукції у с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області та Розпорядження Голови Кам`янка-Бузької районної державної адміністрації від 15.10.1996р. №502-р «Про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво переробних цехів в с.Убині» не доводять наявності проектно-кошторисної документації чи її виготовлення Позивачем.
В матеріалах справи відсутня і документація щодо початку і закінчення виконання будівельних робіт, а також прийняття алюмінієвих ангарів чи складів будматеріалів, чи інших будівель чи споруд в експлуатацію.
Відтак, Позивачем не доведено належними засобами доказування додержання встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об`єкта в експлуатацію, наявності у Позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірного об`єкта та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, матеріали ж справи таких документів не містять.
При цьому суд зазначає, що вимог про визнання права власності на самочинне будівництво, правовідносини з приводу якого регулюються статтею 376 ЦК України, позивачем не заявлялось.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом цієї норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними документами (за умови відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права), підлягає сумніву, оспорюється іншими особами або не визнається ними (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2019р. у справі №905/969/18.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2018р. у справі №914/904/17, від 27.06.2018р. у справі №904/8186/17, від 05.03.2019р. у справі №917/377/17, від 13.03.2019р. у справі №910/4032/18, від 21.03.2019р. у справі №909/175/18 та від 11.04.2019р. у справі №910/8880/18.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на нерухоме майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує об`єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на цей об`єкт, у особи, яка заявила вимоги щодо нього.
Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №916/1608/18, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019р. у справі №917/377/17 та від 13.03.2019р. у справі №910/4032/18.
Позивачем ж не доведено належними засобами доказування не тільки того, що ангари алюмінієві чи споруджені на основі них склади будматеріалів, право власності на які він Позивач просить визнати за собою, є об`єктами нерухомого майна, але й існування таких станом на час подання позову.
В поданих Позивачем інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей «Основні засоби» ТзОВ «Енергія-7» зазначено перебування у 1998р. 2006р. на балансі Позивача основних не введених в експлуатацію засобів, в тому числі: Ангари алюмінієві 2 шт. вартістю 114000. Проте, такі інвентаризаційні описи не доводять як існування ангарів алюмінієвих станом на час подання позову, так і перебування таких на балансі Позивача на час подання позовної заяви до суду.
Будь-яких інших правовстановлюючих документів, які б підтверджували права Позивача на вказані ним ангари алюмінієві як на об`єкт нерухомого майна чи спорудження Позивачем на основі них будівель чи споруд Позивачем не надано.
Подана Позивачем накладна від 12.03.1993р. №597, згідно якої ділянка №1/1 військової частини НОМЕР_1 на підставі дозволу командира частини передала ТзОВ «Енергія-7» два ангари алюмінієві, підтверджує виникнення у Позивача права на два ангари алюмінієві, проте, не є доказом, який б доводив, що ангари алюмінієві є об`єктами нерухомого майна або були використані в основі спорудження будівель.
Більше того, на сторінці 2 позовної заяви самим Позивачем зазначено, що у 1997 році Позивач вирішує використати комплект ангарів для спорудження приміщень.
Суд також критично оцінює викладені у позовній заяві та відповіді на відзив доводи Позивача щодо будівництва приміщень з використанням комплекту ангарів шляхом спорудження бетонного цоколю, фронтоних цегляних стін та використання алюмінієвих листів ангарів лише для спорудження покрівлі споруди у 1997 році поряд з тим, як у листі від 06.08.2019р. керівник ТзОВ «Енергія-7» зазначав про існування двох ангарів з гофрованого алюмінію.
Надані Позивачем світлини із зображенням об`єктів не вказують на те, де (адреса), коли вони здійснені, з них не можна зробити однозначного висновку чи на них зображено об`єкт нерухомого майна, про який зазначається у позовній заяві.
Відтак, Позивачем належними доказами не доведено права власності у нього на майно, а саме споруджені будівлі з бетонною підлогою, бетонним цоколем, цегляними фронтонними стінами, покрівлею з листів алюмінієвих ангарів, що є однією з передумов захисту права власності у судовому порядку.
Приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у чинній станом на час звернення Позивача із позовом до суду редакції) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.
Згідно ч.1 ст.5 вказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Приписами п.1, 2, 5, 6, 8 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Приписами п.44. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Згідно п.1, 3, 4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Приписами ч.2 вказаної статті встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню; у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону; ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 115, 116), від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункт 98).
Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що саме така ситуація склалася у цій справі. Позивач має документи, що підтверджують його право власності на матеріали, з яких, згідно його доводів, було збудовано ангари, приміщення чи склади, але з цих документів важко зробити однозначний висновок щодо того, чи були ангари об`єктом нерухомості на момент їх побудови і чи є належні Відповідачу-1 склади будматеріалів тим самим майном, яке було збудоване Позивачем. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №916/1608/18.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відтак це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №916/1608/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19) та від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19).
З врахуванням наведеного, в тому числі того, що Позивачем не доведено побудову Позивачем ангарів, приміщень чи складів з використанням ангарів, відсутності доказів, з яких можна було б зробити однозначний висновок щодо того, чи були ангари об`єктом нерухомості на момент їх побудови і чи є належні Відповідачу-1 склади будматеріалів тим самим майном, яке було збудоване Позивачем, та чи збудоване таке взагалі, відтак, відсутності доказів того, що Відповідачами вчиняються будь-які дії щодо обмеження права власності Позивача, порушення, невизнання або оспорювання Відповідачами особистого немайнового або майнового права та інтересу Позивача, суд зазначає і про необґрунтованість обраного Позивачем способу захисту.
Щодо доводів Позивача, що Ангари алюмінієві, які не відчужувались ТзОВЕнергія-7, видались за Склади будматеріалів №1 та №2, суд зазначає, що такі доводи наявними в матеріалах справи доказами не підтверджені.
При цьому суд зазначає, що представником Позивача заперечено можливість призначення судової експертизи з причин відсутності можливості оплати такої. Представник Відповідача 1 заявив про відсутність необхідності проведення судової експертизи та незгоду щодо її оплати.
Наявні в справі копії матеріалів перевірки Кам`янка-Бузького відділу поліції не є належними доказами в підтвердження таких обставин.
Щодо доводів Позивача про присвоєння поштової адреси всьому комплексу приміщень, в тому числі ангарам, суд зазначає наступне.
В інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей «Основні засоби» Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-7» зазначено перебування у 1998р. 2006р. на балансі Позивача основних не введених в експлуатацію засобів, в тому числі: Будівля №330 вартістю 9810.; Ангари алюмінієві 2 шт. вартістю 114000.
Відтак, поданими самим ж Позивачем доказами підтверджується те, що Будівля №330 та Ангари алюмінієві є різним майном.
Наказом Господарського суду Львівської області від 22.02.2006р. про примусове виконання рішення та ухвали у справі №1/356-20/12 зобов`язано Убинівську сільську раду присвоїти поштову адресу нежитловому приміщенню під інвентарним номером 330, що належить ТзОВ «Енергія-7» та розміщене на господарському дворі СГ ТзОВ «Убині».
Рішенням Убинівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 11.12.2006р. №1 вирішено присвоїти №9В будівлі будинку тваринника під інвентарним номером 330, яка розташована на території Убинівської сільської ради (господарський двір) Кам`янка-Бузького району Львівської області по вул.Шкільній в селі Убині.
З приводу доводів Позивача стосовно усного звернення ОСОБА_1 до архітектурної служби та роз`яснення з приводу такого звернення, суд зазначає, що Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наведених обставин.
Щодо доводів Позивача, зазначених у додаткових поясненнях від 22.11.2021р. за вх.№27891/21 про те, що скасовуючи право власності на склади будматеріалів №1 та №2 за ТзОВ «Нива один», право власності на ці будівлі залишається чинним щодо СГ ТзОВ «Нива», тому як наслідок потрібно скасувати і запис про право власності на склади будматеріалів №1 та №2 суд зазначає. що Позивачем не подавалось заяви про зміну предмета позову як і не заявлялось позовних вимог щодо скасування запису про право власності на склади будматеріалів №1 та №2 за СГ ТзОВ «Нива».
З приводу інших наведених Позивачем доводів та поданих доказів, в тому числі нотаріально посвідченої заяви від 01.07.2004р. ОСОБА_4 , рішення позачергових зборів учасників ТзОВ «Енергія-7», оформленим протоколом від 18.10.2004р. №12, рішення позачергових зборів учасників ТзОВ «Енергія-7», оформленим протоколом від 18.10.2004р. №13, нотаріально посвідченими заявами від 07.06.2006р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили виключити їх з числа учасників ТзОВ «Енергія-7» у зв`язку з відступленням належних їм часток в статутному фонді на користь ОСОБА_1 тощо суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, в тому числі презумпцію правомірності набуття права власності Відповідачем 1 на склади будматеріалів №№1, 2; відсутність в матеріалах справи доказів оспорення законності набуття права власності на спірні склади будматеріалів №1 та №2 СГ ТОВ «НИВА» Позивачем, як і відчуження СГ ТОВ «НИВА» на користь Відповідача цих приміщень; недоведення Позивачем належними засобами доказування прийняття ангарів алюмінієвих чи побудованих на їх основі будівель, приміщень чи споруд як новоствореного об`єкта нерухомого майна до експлуатації, як і недоведення того, що ангари алюмінієві є нерухомим майном; недоведення Позивачем права власності або користування на земельну ділянку як до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки, так і станом на час подання позову; недоведення належними засобами доказування додержання встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об`єкта в експлуатацію, наявності у Позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірного об`єкта та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, матеріали ж справи таких документів не містять; недоведення Позивачем факту будівництва об`єкта нерухомого майна на основі ангарів алюмінієвих, існування такого станом на час подання позову; недоведення Позивачем належними доказами права власності у нього на майно, а саме споруджені будівлі з бетонною підлогою, бетонним цоколем, цегляними фронтонними стінами, покрівлею з листів алюмінієвих ангарів, що є однією з передумов захисту права власності у судовому порядку; недоведення побудови Позивачем ангарів, приміщень чи складів з використанням ангарів; відсутності доказів, з яких можна було б зробити однозначний висновок щодо того, чи були ангари об`єктом нерухомості на момент їх побудови; недоведення того чи є належні Відповідачу-1 склади будматеріалів тим самим майном, яке було збудоване Позивачем, та чи збудоване таке взагалі; відсутності в матеріалах справи висновків експертів та доводів Сторін щодо відсутності можливості призначення судової експертизи суд зазначає як про недоведення Позивачем порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду, так і про необґрунтованість Позивачем обраного способу захисту, відтак, в позові слід відмовити повністю.
Враховуючи висновки суду щодо недоведеності Позивачем порушеного права суд зазначає і про відсутність підстав до застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач поніс у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2102грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 5000грн.судових витрат на оплату послу професійної правничої допомоги та очікує понести судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 800грн. за один судодень.
Як доказ сплати судового збору Позивач подав Квитанції від 04.12.2020р. №29 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4204грн. та від 25.09.2020р. про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн.
В підтвердження факту понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги Позивачем до клопотання від 06.01.2021р. вх. №117/21 долучено копію укладеного 07.08.2020р. між Адвокатом Мельник Лесею Ігорівною (за Договором Адвокат) та Позивачем (за Договором Клієнт) Договору про надання правової допомоги №9 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору), Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Відповідно до п.2.1. Договору Клієнт надає Адвокату наступні повноваження: бути представником Клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов`язаних із захистом прав, у тому числі право: пред`явити від імені Клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу Клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо; представляти інтереси Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов`язана із вирішенням питань, передбачених Договором; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження - при звернення виконавчого документа до виконання; отримувати належне Клієнтові майно та грошові суми; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження;заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії або бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами передбаченими чинним законодавством; сплачувати державне мито, обов`язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень та які, на думку Адвоката, будуть доцільними для правильного та ефективного виконання зобов`язань, передбачених цим Договором.
Згідно п.3.1. Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу становить 5000грн.
Сума авансу становить 3000грн. (п.3.2. Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору Договір діє з моменту погодження сторонами істотних умов та підписання сторонами тексту Договору і додатків до нього.
Згідно п.4.2. Договору дія Договору припиняється через один рік після його укладення.
Додатковою угодою від 09.10.2020р. №1 до Договору Сторонами підтверджено виконання і оплату послуг за Договором на суму 5000грн. (п.1. Додаткової угоди).
Відповідно до п.3. Додаткової угоди Адвокат зобов`язувався здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарському суді Львівської області).
Згідно п.4. Додаткової угоди вартість послуг представництва в суді становить 800грн. за один судодень.
Оплата послуг представництва інтересів в суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: вартість послуги сплачується після винесення рішення судом першої інстанції (800грн. помножити на кількість судоднів по даній справі) (п.5.1. Додаткової угоди).
Пунктом 6. Додаткової угоди передбачено, що сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) даною угодою здійснюється Клієнтом в готівковому порядку, яка підтверджується Довідкою виданою Адвокатом Клієнту.
Відповідно до п.7.1. Додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання Акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Згідно п.7.2. Договору Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомога, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов даної угоди, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
Пунктом 7.3. Додаткової угоди встановлено, що Клієнт зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
Вказаний Договір та Додаткову угоду №1 до нього підписано повноважними представниками Сторін Договору.
Довідкою про отримання плати за професійну правничу допомогу від 04.01.2021р. Адвокат підтвердила, що відповідно до Договору Клієнт в особі Пельчарського М.І. оплатив, а Адвокат отримала суму, встановлену Договором, в розмірі 5000грн.
Вказану Довідку підписано Адвокатом.
Мельник Леся Ігорівна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.08.2019р. серії ЛВ №001669 та Ордеру від 06.10.2020р. серії ВС №1040206.
Відповідач-1 у поданому 25.01.2021р. за вх. №1713/21 Відзиві на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які Відповідач-1 поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи не навів.
Кушнірук Юлія Петрівна є адвокатом та представником Відповідача-1, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.07.2019р. серії ВЛ №1142 та Ордеру від 19.12.2020р. серії ВЛ №081107.
Василюк Ігор Миколайович є адвокатом та представником Відповідача-1, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.06.2001р. №245 та Ордеру від 15.02.2021р. серії ВЛ №0000,081135.
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В судовому засіданні 11.11.2021р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
В судовому засіданні 11.11.2021р. представником Відповідача-1 зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України повного розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 6306грн., недоведення Відповідачем-1, Відповідачем-2 та Третіми особами-1, 2 та 3 розміру понесених судових витрат у справі, висновків суду щодо розміру позовних вимог, які підлягають до задоволення суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 6306грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покласти судові витрати Позивача на сплату судового збору в розмірі 6306грн. на Позивача.
Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем та Відповідачем-1 судових витрат у справі на 09:20год. 21.12.2021р. та встановлення Позивачу і Відповідачу-1 п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.В позові відмовити повністю.
2.Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем та Відповідачем-1 судових витрат у справі на 21.12.2021р. о 09:20год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.
3.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Енергія-7 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива Один» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
4.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 20.12.2021р.
Головуючий суддяФартушок Т.Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 08.12.2021 |
Оприлюднено | 30.08.2022 |
Номер документу | 102103846 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Фартушок Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні