Рішення

від 09.12.2021 по справі 923/223/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року Справа № 923/223/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , за участю секретаря судових засідань Фінаровій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екострой-1", м. Нова Каховка, Херсонська область,

до: Фізичної особи-підприємця Мелконяна Генрі Месниковича, м. Нова Каховка, Херсонська область,

про стягнення 784908,06 грн збитків.

За участю представників сторін:

від позивача - директор Дурасов Р.О., адвокат Крижановський М.М., ордер серії АО № 1040245 від 01.11.2021.

від відповідача - адвокат Подрез О.О., ордер серії ХС № 79617 від 03.01.2019.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

28 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екострой-1" (надалі - ТОВ "ЕКОСТРОЙ-1" або позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами, спрямованими до фізичної особи підприємця Мелконяна Генрі Месниковича (надалі - ФОП Мелконян Г.М. або відповідач) про стягнення 784908,06 грн. вартості спричиненої шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час існуючих між сторонами договірних відносин щодо оренди нерухомого майна, а саме адміністративної будівлі та бетонного майданчика, за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, буд. 3-Г, за договором оренди № 2 від 01.01.2012 року, відповідач виступаючи в якості орендодавця, здійснив демонтаж покрівлі даху та вікон переданого в оренду позивачу приміщення, внаслідок чого у період з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року через потрапляння атмосферних опадів на будівельні матеріали, які зберігались у приміщенні, вони були зіпсовані та стали непридатними для використання. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування завданих відповідачем збитків.

Ухвалою від 30.03.2018 суд залишив без руху позовну заяву та зобов`язав позивача надати суду докази понесених витрат на відшкодування вартості зіпсованого товару. 10.04.2018 позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши відповідні докази.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року позовну заяву ТОВ ЕКОСТРОЙ-1 до ФОП Мелконян Г.М. про стягнення 784908,06 грн збитків прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

08 травня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у зазначеному відзиві на позовну заяву. Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

29 червня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. Вказану відповідь суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 12.07.2018 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12015230070000636 від 13.03.2015.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 вказана ухвала скасована, а справу направлено на подальший розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.12.2018 провадження у справі № 923/223/18 поновлено, призначено підготовче засідання на 21.12.2018.

21 грудня 2018 року у судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.12.2018 заяву про відвід судді Закуріна М.К. задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Херсонської області № 503 від 21.12.2018 у зв`язку з постановлянням ухвали про відвід судді Закуріна М.К. справу призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2018 справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.12.2018 суддя Литвинова В.В. справу № 923/223/18 прийняла до свого провадження, постановлено розпочати повторно розгляд справи спочатку зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

12 лютого 2019 року до суду від позивача у справі надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивачем додатково обґрунтовано підстави звернення з позовною заявою та надано додаткові докази щодо підтвердження своєї правової позиції.

Одночасно від позивача у справі надійшли наступні клопотання:

- про витребування доказів;

- клопотання про надання додаткового строку для подання доказів;

- про огляд доказів за їх місцезнаходженням;

- про призначення експертизи.

19 лютого 2019 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Екострой" про призначення судової експертизи, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вказаного клопотання.

Також до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на клопотання позивача щодо огляду доказів за їх місцезнаходженням та заперечення на клопотання про витребування доказів, вважає зазначені клопотання необґрунтованими.

У судовому засіданні 19.02.2019 суд оголосив перерву до 28.02.2019, про що постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою від 19.02.2019 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/223/18 на 30 днів.

27 лютого 2019 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на клопотання позивача про надання строку для подання доказів.

28 лютого 2019 року до суду від позивача надійшли заперечення проти клопотань, доводів і міркувань відповідача та супровідний лист про залучення додаткових документів.

У підготовчому засіданні 28.02.2019 суд оголосив перерву до 11.03.2019.

11 березня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відмову у задоволенні "Заперечень проти клопотань, доводів і міркувань відповідача".

Також 11 березня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшло заперечення проти клопотання позивача "про поновлення строків подання доказів по справі".

Ухвалою від 11.03.2019 суд задовольнив клопотання позивача про призначення судово-товарознавчої експертизи, проведення експертизи доручено Херсонському відділенню Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз.

Ухвалою від 11.03.2021 суд частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, суд витребував від КП "Каховське БТІ" Херсонської обласної ради копію технічної документації (технічний паспорт, план-схему, експлікацію) на адміністративну будівлю (літ. А) та прилеглий до неї бетонний майданчик, розташований за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, 3-Г, станом на 01.01.2012 та зобов`язано направити до суду витребувані докази.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 апеляційну скаргу ФОП Мелконяна Г.М. залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 11.03.2019 у справі № 923/223/18 залишено без змін.

01 серпня 2019 року до суду надійшло клопотання від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про організацію виконання експертизи (зареєстровано за вх. № 5901/19 від 01.08.2019), в якому завідувач ХВ ОНДІСЕ МЮ України Пєсков І.В. повідомляє суд, що через знаходження на виконання експертиз різної категорії складності за кримінальними, цивільними та господарськими справами, виконання експертиз по справі № 923/223/18 зможуть розпочати в порядку її надходження у листопаді 2019 року.

Відповідно до клопотання про надання додаткових документів, необхідних для виконання судової-товарознавчої експертизи у справі № 923/223/18, судовий експерт просить уточнити дату, на яку було пошкоджено товар, і визначити розмір матеріальної шкоди, оскільки в питаннях зазначена дата 25.03.2015, Акти пошкодження складені 31.03.2015, а згідно відомостей, що утримуються в наявній у матеріалах справи копії Довідки Херсонського обласного центру з гідрометеорології від 26.03.2018 року за вих. Ж37-03/1- 04/561 - ливневі дощі в м. Нова Каховка Херсонської області були з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року, а також надати додаткові матеріали.

Ухвалою від 04.09.2019 року суд поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 12.09.2019.

У підготовчому засіданні 12.09.2019 суд оголосив перерву до 02.10.2019.

Також у підготовчому засіданні 02.10.2019 суд оголосив перерву до 15.10.2019.

Справа № 923/223/18 перебувала у проваджені судді Литвинової В.В.

Ухвалою від 11.10.2019 суд (суддя Литвинова В.В.) задовольнив заяву відповідача про відвід судді Литвинової В.В..

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Херсонської області № 223 від 11 жовтня 2019 року у справі призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 923/223/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 16.10.2019 суддею прийнято справу № 923/223/18 до провадження, визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

29 жовтня 2019 року до суду від позивача надійшли пояснення з додатком на клопотання Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

05 листопада 2019 року до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України супровідним листом надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-товарознавчої експертизи у справі № 923/233/18. Згідно мотивувальної частини висновку судового експерта, оскільки не задоволено клопотання експерта від 31.07.2019 (щодо надання додаткових матеріалів необхідних для виконання судово-товарознавчої експертизи у справі № 923/233/18) та нездійснення оплати вартості призначеної експертизи, судовим експертом ухвала суду від 11.03.2019 залишена без виконання та складено повідомлення про неможливість надання висновку судово-товарознавчої експертизи за матеріалами справи № 923/233/18.

13 листопада 2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд розпочати проведення підготовчого засідання спочатку в загальному порядку з дотриманням статті 182 ГПК України, а також не брати до уваги всі процесуальні дії, документи учасників господарської справи та суду (у тому числі процесуальні дії та документи суду) вчиненні, подані або винесені по справі № 923/223/18 за період з 21.12.2018 по 11 жовтня 2019 року.

14 листопада 2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з терміновим відрядженням представника.

Ухвалою від 14.11.2019 суд відклав підготовче засідання у справі.

13 листопада 2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд розпочати проведення підготовчого засідання спочатку в загальному порядку з дотриманням статті 182 ГПК України, а також не брати до уваги всі процесуальні дії, документи учасників господарської справи та суду (у тому числі процесуальні дії та документи суду) вчиненні, подані або винесені по справі № 923/223/18 за період з 21.12.2018 по 11 жовтня 2019 року.

Розгляд зазначеного клопотання ухвалою від 14.11.2019 було відкладено до наступного підготовчого засідання.

05 грудня 2019 року до суду від позивач надійшли заперечення на клопотання відповідача щодо початку розгляду справи з початку.

Ухвалою від 05.12.2019 суд зупинив провадження у справі № 923/223/18 до закінчення проведення судово-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою від 11.03.2019, матеріали справи направлено до Херсонського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз для проведення судово-товарознавчої експертизи, призначеної зазначеною ухвалою суду.

31 січня 2020 року до суду від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист та клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для виконання призначеної експертизи та рахунок на оплату вартості експертизи.

Господарським судом Херсонської області листами від 05.02.2020 направлено на адресу позивача та відповідача копію листа та клопотання Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз .

Супровідним листом Господарського суду Херсонської області матеріли справи № 923/223/18 направлено до експертної установи для проведення судово-товарознавчої експертизи.

19 лютого 2020 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на клопотання експерта щодо надання додаткових доказів.

01 червня 2020 року до суду від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про організацію виконання експертизи та клопотання про надання додаткових документів необхідних для виконання товарознавчої експертизи у даній справі.

Ухвалою від 05.06.2020 суд поновив провадження у справі у зв`язку із надходженням до суду 01.06.2020 від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про організацію виконання експертизи та клопотання про надання додаткових документів необхідних для виконання товарознавчої експертизи у даній справі та призначено підготовче засідання.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи ухвалою суду від 18.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі.

У підготовчому засіданні 02.07.2020 позивачем надані письмові пояснення по суті заявленого судовим експертом клопотання.

Ухвалою від 02.07.2020 суд частково задовольнив клопотання експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 01.06.2020 про надання додаткових матеріалів.

Зазначеною ухвалою суду уточнено питання, викладене у підпункті 2 пункту 3 ухвали Господарського суду Херсонської області від 11.03.2019, зупинено провадження у справі № 923/223/18 до закінчення проведення судово-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою від 11.03.2019 у справі № 923/223/18. Матеріали справи № 923/223/18 направлено до Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для подальшого проведення судової експертизи.

01 вересня 2021 року до суду від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов Висновок експерта №19-871 від 30.07.2021 судово-товарознавчої експертизи у справі № 923/223/18.

Ухвалою від 08.09.2021 суд поновив провадження у справі № 923/223/18, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив підготовче засідання у справі.

04 жовтня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшли пояснення щодо Висновку експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №19-871 від 30.07.2021 та клопотання про призначення повторної експертизи.

У підготовчому засіданні 05 жовтня 2021 року судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі повторної експертизи та відмовлено відповідачу у задоволенні зазначеного клопотання, про що зазначено в ухвалі суду від 05.10.2021.

Ухвалою від 05.10.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/223/18 та призначив справу до судового розгляду по суті на 03 листопада 2021 року о 10:00 год.

У судових засідання з розгляду справи по суті 18.11.2021 та 29.11.2021 судом оголошувалась перерва.

09 грудня 2021 року до суду від позивача надійшов письмовий виступ в дебетах, які суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

09 грудня 2021 року представника відповідача у судовому засіданні надав суду для залучення до матеріалів справи письмову промову у судових дебатах, які суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2021 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 09.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представникам сторін про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2012 року між ТОВ Екострой-1 і ФОП Мелконян Г.М. був укладений договір оренди нерухомого майна № 2 (надалі - Договір), за яким ФОП Мелконян Г.М., як власник нерухомого майна передав в оренду ТОВ Екострой-1 адміністративну будівлю (літера А) та бетонний майданчик для відвантаження товару, розташовані за адресою вул. Промислова 3-г в м. Нова Каховка, Херсонська область.

Відповідно до п. 10.1. Договору встановлено, що строк дії оренди з 01.01.2012 по 01.08.2014.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця потягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/599/15 від 22 червня 2015 року за позовом ФОП Мелконян Г.М. до ТОВ Екострой-1 , докази того, що ФОП Мелконян Г.М заперечував проти договору найму протягом місяця після закінчення строку його дії відсутні, а тому Договір оренди вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений Договором.

Так як у справі № 923/599/15 приймали участь ті самі сторони, то за нормою частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з зазначеного правовідносини оренди між ФОП Мелконян Г.М і ТОВ Екострой-1 станом на березень місяць 2015 року регулювались Договором оренди № 2 від 01.01.2012 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом оренди є адміністративна будівля (літера А) та бетонний майданчик для відвантаження товару, розташовані за адресою вул. Промислова 3-г в м. Нова Каховка, Херсонська область. Факт передачі зазначених об`єктів нерухомого майна посвідчується актом приймання-передачі від 01.01.2012 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору Орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням.

ТОВ Екострой-1 зазначає про те, що збитки у розмірі 784908,06 грн було спричинено ФОП Мелконян Г.М. внаслідок зняття останнім 25 березня 2015 року покрівлі орендованої позивачем будівлі та у подальшому залиттям зливою в період з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року у результаті цього товару, який належав ТОВ Екострой-1 та його контрагентам. Позивач посилається на такі документи, які засвідчують факт спричинення збитків: акт псування товару № 1 від 31.03.2015 до договору № 11 А від 25.08.2014; акт ТОВ Екострой-1 від 25.03.2015 про навмисне спричинення збитків; акт від 31.03.2015 року про пошкодження товару; акт № 1А від 31.03.2015 про списання товару.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екострой-1" не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб`єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічна норма права міститься в статті 22 Цивільного кодексу України.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов`язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв`язок між правопорушенням і збитками.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для застосування господарсько-правової відповідальності Позивачу необхідно довести три складові: 1) протиправну поведінку суб`єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою.

Обов`язок спростування вини відповідно до статті 614 ЦК України лежить на відповідачі.

Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В цьому контексті, позивач повинен довести наявність заподіяної йому шкоди діями або бездіяльністю відповідача, її розмір, а також наявність причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою.

З урахуванням викладеного, аналізуючи заявлену позивачем суму стягнення як шкоду (збитки), суд зазначає, що позивачем не доведено складу господарського правопорушення відповідача, пов`язаного з присутністю названих елементів: збитки, протиправної поведінки, причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою та вини.

Зокрема, позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів:

1) факту псування товару внаслідок залиття її водою або механічних пошкоджень;

2) причинного зв`язку між протиправними діями відповідача які полягали у зняття покрівлі та спричиненням збитків у вигляді псування товару;

3) розміру спричинених збитків.

У зв`язку з недоведеність позивачем одного факту завдання йому збитків відсутні й інші елементи господарсько-правової відповідальності, а відсутність хоча б одного з них виключає можливість самої відповідальності за завдані збитки.

При цьому суд констатує, що наведені відповідачем інші докази не потребують дослідження, оскільки недоведеність позивачем вказаних елементів господарсько-правової відповідальності виключає потребу у їх дослідженні.

Судом не приймаються, як доказ наявності факту завданих збитків акт псування товару № 1 від 31.03.2015 до Договору № 11 А від 25.08.2014, акт ТОВ Екострой-1 від 25.03.2015 про навмисне спричинення збитків, акт від 31.03.2015 про пошкодження товару, акт № 1А від 31.03.2015 про списання товару, оскільки згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд зазначає, що визначені в цих документах майно є товарами, визначені родовими ознаками.

Відповідно до статті 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка . Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством. За пунктом 7 Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року за № 879 проведення інвентаризації є обов`язковим у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства.

Суд констатує, що законодавством передбачене обов`язкове проведення інвентаризації в порядку та в спосіб передбачений вищевказаним положенням у випадку псування товару (наприклад внаслідок залиття товару), а документи складені за результатами проведення інвентаризації є єдиними письмовими доказами, які мають підтверджувати наявність факту такого псування (факт наявності збитків). Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року за № 879 документами, які підтверджують псування товарів (запасів) є: розпорядження власника про створення інвентаризаційної комісії на підприємстві, де відбулося псування товару; прибуткові документи на товар з візою голови інвентаризаційної комісії До інвентаризації на (дата) ; окремі розписки матеріально відповідальних осіб про те, що ці особи до початку інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи вони передали у бухгалтерію, що всі цінності які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті що вибули, списані, або, відображення цих розписок в інвентаризаційному описі; акти зважування, обмірів і розрахунків, які додаються до інвентаризаційних описів; інвентаризаційний опис, оформлений у відповідності з вимогами п.п. 16, 18, 19, 4.4, 4.5 Положення; звіряльні відомості активів; протокол інвентаризаційної комісії складений за результатами інвентаризації, оформлений у відповідності з п 1 Положення; дані балансу про списання зіпсованих товарів (запасів); документи про відновлення товару (у випадку можливості його підновлення) або висновок товарознавця про неможливість відновлення; документи про утилізацію товару (наприклад, продаж товару за уцінкою, договір на вивіз твердих побутових відходів). Зазначені документи повинні відповідати вищевказаним вимогам щодо змісту та реквізитів.

Таких документів на підтвердження факту псування товару позивачем не надано.

Суд також зазначає, що позивачем не доведено розмір заявлених до стягнення збитків.

Так, за статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Позивачем надано видаткові накладні щодо придбання ним товару у контрагентів, але зазначені документи не можуть свідчити що зіпсовано саме товар зазначений в цих накладних.

Крім того, у відповіді на питання поставлене перед судовим експертом (питання: Який розмір шкоди, заподіяної позивачу досліджуваних товарно-матеріальних цінностей, згідно переліку від 01.07.2020 року внаслідок їх пошкодження станом на дату проведення експертизи?) судовий експерт ОНДІСЕ у Висновку № 19-871 судово-товарознавчої експертизи від 30 липня 2021 року зазначив, що визначити розмір шкоди, заподіяної позивачу досліджуваних товарно-матеріальних цінностей, згідно переліку від 01.07.2020 внаслідок їх пошкодження станом на дату проведення експертизи, в обсязі наданих матеріалів, не надається можливим (т.4, а.с 210).

Суд також зазначає, що позивач не довів причинного зв`язку між зняттям покрівлі та спричиненням збитків у вигляді псування товару.

Так, предметом Договору оренди є адміністративна будівля (літера А) та бетонний майданчик для відвантаження товару, розташовані за адресою вул. Промислова 3-г в м. Нова Каховка, Херсонської області. Факт передачі зазначених об`єктів нерухомого майна посвідчується актом приймання-передачі від 01.01.2012 року.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 773 ЦК України визначено, що наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.1. Договору Орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням. З позовної заяви ТОВ Екострой-1 , яка є заявою по суті, вбачається, що позивач використовував орендоване майно в якості складу.

Судовий експерт (сторінка 25 Висновку (т.4, а.с. 206 на звороті)) зазначає - "Беручи до уваги наявний договір оренди, можна стверджувати, що більшість товару який підлягає дослідженню, міг зберігатися на бетонному майданчику, але відомості щодо його облаштування під умови зберігання товару, вказаного в Переліку, у матеріалах справи відсутні".

Отже, суд погоджується з Висновком експерта, що з матеріалів справи не вбачається, що бетонний майданчик був обладнаний покрівлею.

Таким чином, використання адміністративної будівлі (літера А) в якості складських приміщень суперечить п. 4.1. Договору.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затверджений наказом Держстандарта України від 17.08.2000 за № 507 адміністративні будівлі відносяться до складу Будівель офісних (код 1220). За ДБН В.2.2-28:2010 Будинки адміністративного та побутового призначення (п.5.1. Адміністративні будинки і приміщення) у адміністративних будинках і приміщеннях виробничих підприємств можуть розміщуватися приміщення управління, конструкторських бюро, інформаційно-технічного призначення, копіювально-розмножувальних служб, обчислювальної техніки, охорони праці, приміщення для навчальних занять які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 та ГОСТ 12.1.006.

У зв`язку з зазначеним, доречним є довід відповідача про те, що позивач не повинен був використовувати адміністративну будівлю в якості складського приміщення.

Виходячи з вказаного, суд встановив недоведеність факту наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода (збитки) - наслідком.

За статтею 322 ЦК України (Тягар утримання майна) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що ні законом ні договірними відносинами між позивачем та відповідачем не встановлено зобов`язання утримання майна позивача в належному стані.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатись доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.12.2021.

Суддя С.В. Нікітенко