Постанова

від 04.06.2024 по справі 923/223/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/223/18Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача Крижановський М.М.,

від відповідача Подрез О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екострой-1»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021, ухвалене суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 22.12.2021.

у справі № 923/223/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екострой-1»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мелконяна Генрі Месниковича

про: стягнення 784 908,06 грн збитків,

ВСТАНОВИВ

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екострой-1» (далі ТОВ «Екострой-1») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мелконяна Генрі Месниковича (далі ФОП Мелконян Г.М.), в якому просило суд стягнути з останнього 784 908,06 грн.

Позов мотивований наступним:

- 01.01.2012 між ФОП Мелконяном Г.М. (орендодавець) та ТОВ «Екострой-1» (орендар) укладено договір оренди № 2 (далі договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування адміністративну будівлю (літ. А) площею 36,7 кв.м. та бетонну площадку площею 442 кв.м., що розташовані за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Промислова 3-Г;

- позивач у 2015 році здійснював господарську діяльність в зазначену орендованому об`єкті, використовував його під склад-магазин та приміщення адміністрації, зберігав товарно-матеріальні цінності;

- 25.03.2015 ФОП Мелконян Г.М. здійснив демонтаж покрівлі даху на складі ТОВ «Екострой-1», чим порушив умови пункту 6.2. договору оренди, де зазначено, що орендодавець зобов`язаний не перешкоджати у користуванні орендованим майном;

- після демонтажу покрівлі даху, будівля, в якій зберігалось майно ТОВ «Екострой-1», стала непридатна для його зберігання, а через потрапляння в період з 26.03.2015 по 30.03.2015 атмосферних опадів у вигляді зливи на будівельні матеріали, які знаходились у приміщенні, вони були зіпсовані та стали непридатними для використання;

- вартість зіпсованого товару в результаті пошкодження даху на складі ТОВ «Екострой-1» через потрапляння на склад атмосферних опадів у вигляді зливи складає 408502,81 грн. Зазначену суму, а також 27665,71 грн. (інфляційні) та 34247,08 грн. (15% річних) позивач відшкодував продавцю (ФОП Бертовій Т.П.) на підставі укладеного з останньою договору реалізації № 11 А від 25.08.2014. Крім того позивач зберігав товар на суму 314492,46 грн., придбаний у інших осіб, який також було зіпсовано. Загальна сума збитків, понесених ТОВ «Екострой-1» у зв`язку з неправомірними діями ФОП Мелконяна Г.М. складає 784 908,06 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, зокрема, що:

- після звільнення у вересні 2015 року орендованого майна і протягом останніх трьох років позивач не пред`являв жодних претензій з приводу користування майном або заподіяної шкоди;

- позов має штучний характер, направлений на незаконне збагачення позивача;

- наданий позивачем договір з ФОП Бертовою Т.П., яка є його близькою родичкою, є фіктивним, складеним заднім числом з метою створення доказів наявності товару;

- доводи позивача про те, що він зберігав товар, який придбав у інших юридичних осіб, також не можуть бути прийняті судом до уваги;

- весь товар позивач зберігав на відкритій бетонній площадці і не вживав належних заходів зі збереження власних товарно-матеріальних цінностей, у тому числі не захищав від атмосферних опадів;

- надані позивачем акти псування, пошкодження та списання товару складені зацікавленими особами без участі відповідача, без проведення товарознавчої експертизи, без конкретного пошкодження кожного товару, проценту його непридатності тощо.

Також відповідач просив застосувати до вимог позивача наслідки спливи строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.03.2019 за клопотанням позивача у справі призначено судову товарознавчу експертизу, за результатом проведення якої 01.09.2021 до суду від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта №19-871 від 30.07.2021.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів: факту псування товару внаслідок залиття водою або механічних пошкоджень; причинного зв`язку між протиправними діями відповідача які полягали у знятті покрівлі та спричиненням збитків у вигляді псування товару; розміру спричинених збитків.

Зокрема, суд зазначив наступне:

- в порушення приписів ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 7 Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, позивачем не проводилась відповідна інвентаризація, в той час як її проведення є обов`язковим у разі встановлення фактів псування цінностей, а документи, складені за результатами її проведення, є єдиними належними та допустимими письмовими доказами, які мають підтверджувати наявність факту такого псування (факту наявності збитків);

- у відповідь на поставлене перед судовим експертом питання (Який розмір шкоди, заподіяної позивачу, досліджуваних товарно-матеріальних цінностей згідно переліку від 01.07.2020, внаслідок їх пошкодження?) судовий експерт зазначив, що визначити розмір шкоди, в обсязі наданих матеріалів, не надається можливим;

- предметом договору оренди є адміністративна будівля та бетонний майданчик для відвантаження товару, однак позивач використовував орендоване майно в якості складу;

- судовий експерт зазначив (далі цитата): «Беручи до уваги наявний договір оренди, можна стверджувати, що більшість товару який підлягає дослідженню, міг зберігатися на бетонному майданчику, але відомості щодо його облаштування під умови зберігання товару, вказаного в переліку, у матеріалах справи відсутні»;

- позивач не повинен був використовувати адміністративну будівлю в якості складського приміщення;

- ні законом, ні договірними відносинами між позивачем та відповідачем, на відповідача не покладено обов`язок утримання майна позивача в належному стані.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- матеріали цієї справи містять достатньо доказів, які підтверджують обставини демонтажу даху за розпорядженням відповідача та під його особистим керівництвом;

- станом на 25.03.2015 відповідач не мав права здійснювати реконструкцію об`єкта оренди, оскільки відповідна декларація про початок виконання будівельних робіт датована лише 30.11.2015

- висновком експерта підтверджено, що товар має механічні пошкодження та дефекти від впливу вологи, внаслідок чого цей товар не підлягає реалізації;

- наявним в матеріалах справи доказами підтверджується протиправність дій відповідача та безпосередній зв`язок між ними та спричиненням збитків;

- також матеріали цієї справи містять достатньо доказів, які підтверджують розмір збитків, а саме: оригінали первинної бухгалтерської документації позивача, акти пошкодження, навмисне завдання матеріальної шкоди, переліку пошкодженого товару;

- між сторонами був укладений ще один договір від 01.08.2011 № 9, якому судом не була надана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 витребувано у Господарського суду Херсонської області матеріали справи № 923/223/18, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Херсонської області.

16.02.2022 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу ТОВ «Екострой-1» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

29.03.2022 від ТОВ «Екострой-1» надійшла заява (вх. № 788/22), в якій позивач зазначав про намір усунути недоліки апеляційної скарги шляхом доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/223/18 у сумі 616,44 грн. Разом з тим, враховуючи наявність поважних причини для продовження процесуальних строків, що обумовлені введенням в Україні воєнного стану, апелянт просив суд продовжити встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів після припинення воєнного стану в Україні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 ТОВ «Екострой-1» продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору в сумі 616,44 грн протягом 10 днів після припинення воєнного стану в Україні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 ТОВ «Екострой-1» встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/223/18 протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

07.03.2024 від ТОВ «Екострой-1» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 ТОВ «Екострой-1» поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено ФОП Мелконяну Г.М. строк до 01.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/223/18.

25.03.2024 від ФОП Мелконяна Г.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення та зазначив, що скаржником не спростовані висновки суду.

Зокрема, зазначено наступне:

- ряд документів та доказів, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не залучені судом першої інстанції до матеріалів справи, оскільки позивачем пропущено строк на їх подання, а причини, викладені в обґрунтування пропуску цього строку, визнані судом першої інстанції не поважними.

- позивачем не спростовані висновки суду про те, що позивачем не проводилась відповідна інвентаризація активів та зобов`язань з метою встановлення фактів псування товару;

- висновок експерта не можна вважати належним доказом у справі, оскільки по-перше: він безпідставно вказав, що саме весь товар має механічні пошкодження, в той час як в дослідницькій частині висновку експерт вказує, що ідентифікувати товар, зображений на фотознімках, за товарними характеристиками та кількість по кожному найменуванню, окремо не вбачається можливим. Також експерт зазначив, що не зміг встановити дату, станом на яку були зроблені фотознімки; місцезнаходження товару на момент фотозйомки; умови та строки зберігання товару на дату проведення робіт по демонтажу даху та на момент дії негативних чинників; дефекти та пошкодження кожного окремого товару. Дослідження третього питання (а саме: хто був постачальником товару) не входить до об`єкту товарознавчої експертизи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 призначено справу № 923/223/18 до розгляду 07.05.2024 о 14:15 год.

У зв`язку з перебуванням з 06.05.2024 по 20.05.2024 головуючого судді Богацької Н.С у відпустці, розгляд справи 07.05.2024 о 14:15 год. не відбувся, про що була складена відповідна довідка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк; повідомлено учасників справи № 923/223/18, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 04.06.2024 о 14:15 год. Одночасно задоволено заяви учасників справи та надано можливість представникам взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

В судове засідання 04.06.2024 в режимі відеоконференції з`явились представники учасників справи, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/223/18, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 01.01.2012 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 2 (далі договір), за яким відповідач передав в оренду позивачу адміністративну будівлю (літера А) загальною площею 36,7 кв.м. та бетонний майданчик для відвантаження товару площею 442 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Факт передачі зазначених об`єктів нерухомого майна посвідчується актом приймання-передачі від 01.01.2012 та не заперечується учасниками цієї справи.

Відповідно до п. 10.1. договору строк дії оренди становить з 01.01.2012 по 01.08.2014.

Колегію суддів встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015, якою залишено без змін рішення Господарського суду Херсонської області від 22.06.2015 у справі №923/599/15, зазначено, що оскільки відповідно до вимог ст. 764 ЦК України орендодавець протягом одного місяця з дати закінчення строку договору не направив орендарю заперечення щодо продовження користування майном, вказаний договір вважається поновленим на той самий строк, тобто діє до 01.04.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач стверджує, що у 2015 році він здійснював господарську діяльність в зазначену орендованому об`єкті, використовував його під склад-магазин та приміщення адміністрації, зберігав товарно-матеріальні цінності, проте 25.03.2015 ФОП Мелконян Г.М. здійснив демонтаж покрівлі даху на складі ТОВ «Екострой-1», після чого будівля, в якій зберігалось майно, стала непридатна для його зберігання, а через потрапляння в період з 26.03.2015 по 30.03.2015 атмосферних опадів у вигляді зливи на будівельні матеріали, які знаходились у приміщенні, вони були зіпсовані та стали непридатними для використання.

За твердженням позивача, вартість зіпсованого товару на складі ТОВ «Екострой-1» складає 408502,81 грн. Вказану суму, а також нараховані 27665,71 грн. (інфляційні) та 34247,08 грн. (15% річних) позивач сплатив ФОП Бертовій Т.П., на підтвердження чого надано суду відповідне платіжне доручення на суму 470415,60 грн (а.с.39 т.1).

Крім того, позивач зазначив, що він зберігав товар на суму 314492,46 грн., придбаний у інших осіб, який також було зіпсовано.

На підтвердження вищевказаних обставин позивачем надано суду наступні документи, зокрема:

- договір реалізації від 25.08.2014 № 11А, укладений між ФОП Бертовою Т.П. (продавець) та ТОВ «Екострой-1» (покупець), за умовами якого продавець надає, а покупець приймає товар під реалізацію через власну торгівельну мережу;

- акт від 25.03.2015 про навмисне спричинення збитків, складений комісією у складі: директора ОСОБА_1 , продавця ОСОБА_2 , громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.58 т.1);

- акт псування товару від 31.03.2015 № 1 до договору від 25.08.2014 № 11 А на загальну суму 408502,81 грн, складений ТОВ «Екострой-1» та ФОП Бертовою Т.П. (а.с.54-57 т.1);

- акт від 31.03.2015 пошкодження товару на загальну суму 722995,27 грн, складений комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та затверджений директором ОСОБА_1 (а.с.59-64 т.1);

- акт від 31.03.2015 № 1А про списання товару на загальну суму 722995,27 грн, складений комісією у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.65-70 т.1);

- довідку Херсонського обласного центру з гідрометеорології від 26.03.2018 № 37-03/1-05/_561_ (а.с.38 т.1);

- видаткові накладні до договору реалізації від 25.08.2014 № 11А, складені та підписані між ТОВ «Екострой-1» та ФОП Бертовою Т.П. (а.с.42-49 т.1);

- видаткові накладні, складені та підписані між ТОВ «Екострой-1» та іншими суб`єктами господарювання (ТОВ «Південний Електро-Центр»; ТОВ «Компанія Центр-Сітка», ТОВ «Електромаркет Таврії»; ТОВ ТОВ «П І КОМПАНІ»; ТОВ «Віст Груп»; ПП «Платан»; ТОВ «Логістік Парадіз»; ТОВ «Будмакс» Миколаївська філія; ФОП Пташник В.І.; ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер»; Круз ПрАТ; ТОВ БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА «АСТРА»; ПАТ «Завод ім. Фрунзе»; ТОВ «ТРЕЙД-ВІНД»; ТОВ «ТПГ «АЛЬБАТРОС», ПП «СОНАНТ»; ПП «Миколаївський гипсокартонний завод»; ТОВ «Терленді»; ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля»; ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСКАР»; ПП «Клінкер»; ДП ПП «Кряж» Красногвардійський шиферний завод).

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.03.2019 за клопотанням позивача у даній справі призначено судову товарознавчу експертизу, за результатом проведення якої 01.09.2021 до суду від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта №19-871 від 30.07.2021.

Згідно вищевказаного висновку експерта:

1. На питання «Які дефекти має товар, зазначений у переліку від 01.07.2020 та причини їх виникнення ? Чи є ці дефекти істотними? Чи можлива реалізація товару, зазначеного у переліку від 01.07.2020, за наявності виявлених дефектів?» експертом надана відповідь:

«Товар, зазначений у переліку від 01.07.2020, згідно фотознімків, що утримуються на диску, наявному в матеріалах господарської справи, має механічні пошкодження та дефекти від впливу вологи.

В обсягах наданих матеріалів, визначити дефекти кожної окремої одиниці товару та причини їх виникнення, рівень зниження якості через наявність дефектів, що утворилися після пошкодження від проведення робіт по демонтажу даху будівлі та дії негативних факторів не надається можливим.

За наявності дефектів, описаних у матеріалах господарської справи, товар реалізації не підлягає.

В обсягах наданих матеріалів, визначити можливість реалізації кожної окремої одиниці товару, після проведення робіт по демонтажу даху будівлі, а потім негативних факторів, який за твердженням позивача був зіпсований станом на 31.03.2015, не надається можливим. (Більш детально описано в дослідницький частині)».

2. Визначити розмір шкоди, заподіяної позивачу досліджувальних товарно-матеріальних цінностей, згідно переліку від 01.07.2020 внаслідок їх пошкодження станом на дату проведення експертизи, в обсягах наданих матеріалів, не надається можливим

3. На питання «Хто був постачальником товарно-матеріальних цінностей товару (який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано) і на яку суму ?» експертом надана відповідь:

«Постачальниками товару ТОВ «Екострой-1», який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано, були ФОП Бертова Т.П., ТОВ «Південний Електро-Центр»; ТОВ «Компанія Центр-Сітка», ТОВ «Електромаркет Таврії»; ТОВ ТОВ «П І КОМПАНІ»; ТОВ «Віст Груп»; ПП «Платан»; ТОВ «Логістік Парадіз»; ТОВ «Будмакс» Миколаївська філія; ФОП Пташник В.І.; ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер»; Круз ПрАт; ТОВ БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА «АСТРА»; ПАТ «Завод ім. Фрунзе»; ТОВ «ТРЕЙД-ВІНД»; ТОВ «ТПГ «АЛЬБАТРОС», ПП «СОНАНТ»; ПП «Миколаївський гипсокартонний завод»; ТОВ «Терленді»; ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля»; ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОСКАР».

Загальна сума товару, приданого у ФОП Бертова T.П., який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано, згідно Акту псування товару № l від 31.03.2015 і після виправлення встановлених помилок, станом на 31.03.2015, становила 408488,43 грн. з ПДВ.

Загальна сума залишку товару, приданого у ФОП Бергова Т.П., який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано, з урахуванням наявних видаткових накладних від ФОП Бертова Т.П. та звітів про реалізацію товару, станом на 16.03.2015, становила 415 593,72 грн. з ПДВ.

Загальна сума товару, придбаного в інших постачальників, який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано, згідно Акту пошкодження товару від 31.03.2015 і після виправлення встановлених помилок, становила 314140,21 грн. з ПДВ (282218,39 + 31921,82 (сума залишків товару відсутнього в накладних)).

Загальна сума залишку товару, придбаного в інших постачальників, який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано, з урахуванням ціни товару, зазначеної в видаткових накладних і залишків згідно Акту пошкодження товару від 31.03.2015, за винятком позицій товару, який відсутній у накладних, станом на 31.03.2015, становила 277635,27 грн. з ПДВ.

У зв`язку з відсутністю звітів реалізації товару, придбаного у інших постачальників, який в подальшому, за твердженням ТОВ «Екострой-1», було зіпсовано, визначити кількість товару за найменуванням розрахунковим способом не надається можливим.

Визначити постачальників товарів «ЦЕМЕНТ М400» «Дверне полотно Класік 80 глух»; «Диск відр. По металу 203х2,4х22»; «Шпаклевка Anserglob/Ансерглоб ВСТ-25 фініш 15 кг»; «Шпаклевка Anserglob/Ансерглоб ВСТ-27 беспесч. св. сіра 20 кг», «Унитаз КОМПАКТ РТ 010 PRESIDENT сидінням» не надається можливим. (Більш детально описано в дослідницький частині)».

4. Встановити пошкодження товарно-матеріальних цінностей - товару, строки придатності якого закінчились станом на 25.03.2015 і на яку суму, в обсязі наданих матеріалів, не вбачається можливим. (Більш детально описано в дослідницький частині).

5. Встановити пошкодження товарно-матеріальних цінностей - товару, строки зберігання якого не закінчились станом на 25.03.2015 і на яку суму, в обсязі наданих матеріалів, не вбачається можливим. (Більш детально описано в дослідницький частині).

6. Визначити родові та видові ознаки, які дозволяють ідентифікувати товарно-матеріальні цінності як такі, що були поставлені позивачу та пошкоджені станом на 25.03.2015 не надається можливим. (Більш детально описано в дослідницький частині).

Предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ «Екострой-1» стягнути з ФОП Мелконяна Г.М. 784908,06 грн шкоди.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про недоведеність позивачем: факту псування товару внаслідок залиття його водою або механічних пошкоджень; причинного зв`язку між протиправними діями відповідача які полягали у зняття покрівлі та спричиненням збитків у вигляді псування товару; розміру спричинених збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За змістом положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас ст. 174 ГК України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, також перебачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Згідно статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз ч. 1 ст. 225 ГК України свідчить, що зазначена норма частково дублює положення ч. 2 ст. 224 цього кодексу, однак конкретизує ці положення, зазначаючи дещо інший склад збитків, розкриває зміст кожного конкретного виду збитків, а також вперше згадує про таку складову збитків, як матеріальна компенсація моральної шкоди.

Системний аналіз ст. 224 ГК України та ст. 1166 ЦК України свідчить про те, що їх застосування залежить від суб`єктивного складу учасників спірних правовідносин, тому суду слід застосовувати відповідні положення з урахуванням встановлених обставин справи, суб`єктного складу правовідносин (чи є їх учасниками фізичні чи юридичні особи) та предмет таких правовідносин (чи наступила така шкода внаслідок допущеного господарського правопорушення або внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності фізичної або юридичної особи).

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків перш за все з`ясовувати правові підстави покладення на винну особу цієї майнової відповідальності, з тим щоб відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає, наприклад, з договору (ст. 623 ЦК), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідно ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за договором, може бути обмеженим (ст. 225 ГК), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідальність за завдану шкоду (збитки) може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Водночас, доведення наявності таких збитків (шкоди) та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, в силу положень статей 13, 74 ГПК України, покладено на заявника (постанова Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/14892/22).

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на момент пошкодження товару, між сторонами у справі були правовідносини з оренди нерухомого майна, в той час як вимоги позивача до відповідача на загальну суму 784 908,06 грн виникли внаслідок неправомірної поведінки відповідача неправомірного демонтажу покрівлі даху орендованої будівлі, в якій зберігалось майно позивача, внаслідок чого через потрапляння в період з 26.03.2015 по 30.03.2015 атмосферних опадів у вигляді зливи на будівельні матеріали, які знаходились у приміщенні, вони були зіпсовані та стали непридатними для використання.

З матеріалів цієї справи вбачається, що майно, про пошкодження якого зазначає позивач, є товарами, які визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Проведення інвентаризації є обов`язковим у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства (п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 за № 879).

Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року за № 879 документами, які підтверджують псування товарів (запасів) є: розпорядження власника про створення інвентаризаційної комісії на підприємстві, де відбулося псування товару; прибуткові документи на товар з візою голови інвентаризаційної комісії «до інвентаризації на (дата)»; окремі розписки матеріально відповідальних осіб про те, що до початку інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи здані у бухгалтерію, що всі цінності які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті що вибули, списані, або, відображення цих розписок в інвентаризаційному описі; акти зважування, обмірів і розрахунків, які додаються до інвентаризаційних описів; інвентаризаційний опис, оформлений у відповідності з вимогами п.п. 16, 18, 19, 4.4, 4.5 Положення; звіряльні відомості активів; протокол інвентаризаційної комісії складений за результатами інвентаризації; дані балансу про списання зіпсованих товарів (запасів); документи про відновлення товару (у випадку можливості його підновлення) або висновок товарознавця про неможливість відновлення; документи про утилізацію товару (наприклад, продаж товару за уцінкою, договір на вивіз твердих побутових відходів).

Водночас, вищезазначених документів на підтвердження факту псування товару позивачем не надано, а надані позивачем акти псування, пошкодження та списання товару такими документам не є.

Більш того, судом встановлено і позивачем не спростовано, що останнім взагалі не проводилася інвентаризація з належним оформленням її результатів після встановлення факту пошкодження товарів.

Водночас, з метою встановлення таких обставин як: наявність дефектів товару, розмір заподіяної позивачу шкоди, вартість товару (строки придатності якого закінчились та не закінчились станом на 25.03.2015), ідентифікації товару (що був поставлений позивачу та пошкоджений) в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, за клопотання позивача проводилась судова товарознавча експертиза, за результатом проведення якої складено висновок експерта № 19-871 від 30.07.2021.

З висновку експерта № 19-871 від 30.07.2021, зокрема, з його дослідницької частини вбачається, що фактично, експертиза проводилася по фотознімкам із зображеннями товару, які містяться на диску, наданому позивачем (а.с.115 т.4). Експерт серед іншого зазначив, що:

- ідентифікувати товар, зображений на фотознімках, за товарними характеристиками та кількістю по кожному найменуванню окремо не вбачається за можливе у зв`язку з відсутністю якісних фотознімків, складуванням товару не за найменуванням, а разом;

- в обсязі наданих на дослідження матеріалів не вбачається встановити дату, станом на яку зроблені фотознімки, наявні на диску; місцезнаходження товару на момент фотозйомки, а також умови та строки зберігання товару на дату проведення робіт по демонтажу даху та на момент дії негативних чинників;

- оскільки експертиза проводиться з розривом у часі з моменту впливу негативних факторів на товар і проведенням дослідження, то встановити експертним шляхом дефекти та пошкодження товару, які утворилися безпосередньо під час дії вищезазначених подій не представляється можливим у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих дату виготовлення та (або) строки придатності об`єктів дослідження, умов і термінів їх зберігання з моменту придбання до моменту настання дії негативних факторів;

- визначити експертним шляхом дефекти та пошкодження кожного окремого товару, зазначеного в переліку, причини їх виникнення, рівень зниження якості через наявність дефектів, що утворилися після проведення робіт по демонтажу даху будівлі та дії негативних факторів, в обсязі наданих матеріалів, не надається за можливе у зв`язку з відсутністю опису дефектів і пошкоджень кожної окремої позиції;

- визначити можливість реалізації кожної окремої одиниці товару, який за твердженням позивача був зіпсований станом на 31.03.2015 після проведення робіт по демонтажу даху, а потім дії негативних факторів, виходячи з вихідних даних, що утримуються в матеріалах господарської справи, не надається можливим;

- беручи до уваги наявний договір оренди, можна стверджувати, що більшість товару який підлягає дослідженню, міг зберігатися на бетонному майданчику, але відомості щодо його облаштування під умови зберігання товару, вказаного в переліку, у матеріалах справи відсутні.

Отже, не дивлячись на те, що відповідач не спростовує здійснення ним 25.03.2015 демонтажу даху будівлі, наявні в матеріалах цієї справи докази в своїй сукупності не надають можливість ідентифікувати товар, про пошкодження якого стверджує позивач, визначити його обсяг та вартість, відповідно, і встановити розмір заявлених до стягнення збитків.

При цьому, колегією суддів враховується і те, що фактично, з позовом про стягнення з відповідача збитків, позивач звернувся майже через три роки після їх спричинення, в той час як ні в суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку позивачем не наведено жодних пояснень (усно або письмово) з приводу неможливості проведення за його замовленням відповідної експертизи (оцінки), з залученням відповідного фахівця, одразу після виявлення факту потрапляння атмосферних опадів на будівельні матеріали після демонтажу даху.

Більш того, позивачем не доведено, що товар, про пошкодження якого заявлено позов у цій справі, взагалі зберігався саме в приміщенні будівлі, а не поза її межами, у тому числі, на бетонному майданчику для відвантаження товару (який також є об`єктом оренди за укладеним між сторонами договором), про що неодноразово зазначав відповідач та вказав судовий експерт у висновку.

Крім того, неспростованим є висновок суду першої інстанції про те, що з огляду на правовідносини між сторонами, позивач і не повинен був використовувати адміністративну будівлю в якості складського приміщення, в той же час ні законом ні договором не встановлено обов`язку відповідача утримувати майно позивача в належному стані.

Доводи скаржника про укладення між сторонами ще одного договору оренди, а саме від 01.08.2011 № 9, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.06.2015 у справі 923/599/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015, встановлено, що вказаний договір є нікчемним та не породжує для сторін ніяких прав та обов`язків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.

Оцінивши обставини цієї справи та докази у сукупності, враховуючи стандарт більшої переконливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем: розміру спричинених збитків та причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням збитків.

Інші доводи скаржника, з урахуванням всіх обставин даної справи у сукупності не спростовують висновок суду.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції.

З огляду на відмову у позові по суті, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екострой-1» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі 923/223/18 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська