Постанова

від 02.10.2007 по справі 12/614

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/614

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.10.2007                                                                                           № 12/614

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Сотнікова С.В.

 суддів:              

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Кузьмінський О.О.(дов.№303д від 13.09.2007р.);

 від відповідача - Стегній Л.М.(дов.№02-14/38 від 04.06.2007р.);

від третьої особи:

ВАТ “Комінтерн”                              не з'явився;

від третьої особи:

Черкаське обласне

державне підприємство

ДАК “Хліб України”                    не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007

 у справі № 12/614  

 за позовом                               Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

 до                                                   Державна акціонерна компанія "Хліб України"

 третя особа           Відкрите акціонерне товариство "Комінтерн"

          Черкаське обласне державне підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України

 про                                                  стягнення 2409,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. позовні вимоги задоволено. З Державної акціонерної компанії “Хліб України” на користь Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” стягнуто 2490,53грн. заборгованості, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням  суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати, постановити нове рішення, яким в позові  відмовити.

Позивачем  відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Третіми особами відзиву на апеляційну скаргу не надано, повноважні представники   в  судове засідання не з'явилися.  Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення  учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду  першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників  третіх осіб.

             Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку ВАТ «Агрохімцентр», Черкаське ОДП «Облагрохім» та ДАК «Хліб України» уклали договір №121 від 17.11.97 р., в якому була закріплена домовленість про координовані дії сторін щодо забезпечення сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області мінеральними добривами.

Згідно п. 4.3 договору №212 ДАК «Хліб України» через свої регіональні представництва повинна забезпечити укладення договорів на постачання міндобрив між обл.-та райагрохімами, сільгоспвиробниками та заготівельними підприємствами.

Черкаським представництвом ДАК «Хліб України» укладено 4-х сторонній договір №98 з Черкаським обласним ДП «Облагрохім», Чорнобаївським ДП «Райагрохім» та Золотоніським КХП, згідно п. 3.2 якого ДП «Райагрохім» зобов'язалося укласти тристоронні договори з заготівельними підприємствами та товаровиробниками району.

Результатом підписання двох вказаних угод є укладення договору №6-14 від 18.11,97 р. між ДП «Райагрохім», Золотоніським КХП та ВАТ «Комінтерн» на постачання мінеральних добрив,

Свої зобов'язання з розрахунку за отримані мінеральні добрива ВАТ «Комінтерн» не виконав, у зв'язку з чим прокурор Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Черкаського ОДП ДАК «Хліб України».

Рішенням  по справі №05/4311 від 30.09.02 р. встановлено, що ВАТ «Комінтерн» частково погасив заборгованість у розмірі 15417 грн., і станом на день прийняття рішення вона становила 11 044, 07 грн., яка і була стягнута  рішенням, що відповідно до  ст. 35 ГПК України, є встановленим фактом та не потребує доказування, а отже, місцевим господарським судом   вищевказані факти визнано обов'язковими при розгляді справи по суті.

Виконуючи наказ, ВАТ «Комінтерн» платіжним дорученням від 24.01.03 р. №1 перерахувало на користь ВДВС 2747,7 грн., які в подальшому були перераховані ВДВС на користь Черкаського ОДП ДАК «Хліб України» платіжним дорученням від 04.03.03р. №3.  Копії платіжних доручень містять печатки банку про їх фактичне перерахування, які містяться в матеріалах справи.

Той факт, що Черкаське ОДП ДАК «Хліб України» діяло в інтересах, від імені і за рахунок ДАК «Хліб України» підтверджується договором доручення №4057 від 03.07.01 p., укладеному між  Черкаським ОДП ДАК «Хліб України» та ДАК «Хліб України», а також рішенням по справі №05/4311 від 30.09.02 р., а відтак отримані ним кошти вважаються такими, що отримані ДАК «Хліб України».

В подальшому, Постановою КМ України від 15.05.2003р. №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” утворено   позивача        ДП   «Агентство   з   реструктуризації   заборгованості   підприємств агропромислового комплексу» та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Виконуючи Постанову КМУ від 15.05.03 р. №690, зокрема п.3,  між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 p., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 03.09.97 р. №977.

До  позивача також перейшло право вимоги до ВАТ «Комінтерн» щодо заборгованості в розмірі 2 490, 53 грн., що виникла внаслідок непроведення розрахунків за отримані мінеральні добрива згідно постанови КМУ від 03.09.97 р. №977.

Та як вже зазначалося, рішенням по справі №05/4311 від 30.09.02р. було встановлено, що ВАТ «Комінтерн» повністю розрахувався з відповідачем на стадії виконавчого провадження, що проводилося ВДВС Чорнобаївського РУЮ згідно наказу господарського суду Черкаської області №0-5/4311 від 11.10.02 р. розрахунки з Черкаським ОДП ДАК «Хліб України», яке було повіреним ДАК «Хліб України», підтверджуються платіжною вимогою №1 від 24.01.03 р. та платіжним дорученням від 04.03.03 р. на суму 2 747,7 грн., а також листом ВАТ «Комінтерн» від 28.01.04р. №19.

Таким чином, місцевим судом вірно відзначено про те, що  розрахунок з відповідачем відбувся 04.03.02 p., тобто, до підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. між сторонами.

Відповідно до ч. 1 п. 2 акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р. в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.

Позивачем 01.04.04 р. було надіслав вимогу №540 про оплату боргу, відповідь на яку в матеріалах справи відсутня.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та оскаржуючи рішення суду першої інстанції зазначає, що враховуючи, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі адміністративного акту, що у відносинах між  сторонами не мала місце ініціативна вольова поведінка останніх, а відносини виникли за ініціативою державної влади, та те, що відповідної угоди між позивачем та відповідачем не укладалось, то відповідач не може нести відповідальність, передбачену за порушення договірних зобов'язань.

Колегія, досліджуючи питання правової природи правовідносин, що склалися відзначає наступне.

По-перше, як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні,  незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості  за розподільчим  балансом  виникли  на підставі  адміністративного  акту - Постанови   KM   України   від   15.05.03   р.   №690        вони   є   господарськими   та   до   них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.

Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.

Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.

Відповідно до Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце зміна кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва (ст. 512 ЦК України), що відбулася на виконання зазначеної Постанови КМУ.

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Також місцевим господарським судом вірно вказано на те, що оскільки дані правовідносини є триваючими (через неповне виконання Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690), мають застосовуватися  Положення ЦК України.

Окрім того, п. 2 акту передачі-приймання від 31.07.03 р. сторони передбачили, що  в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок Підприємства.

По-друге, оскільки колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування норм ЦК України через тривалість правовідносин, відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків), якими відповідно є: 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;    2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Зважаючи на те, що юридичними фактами є конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин, Постанова КМУ від 15.05.03 р. №690 у розумінні зазначеної статті, апеляційною колегією розцінюється як юридичний факт, а відтак судом першої інстанції вірно застосовано норми ст.519 ЦК України.

Окрім того, судова колегія погоджується з тим, що оскільки сума, заявлена до стягнення - 2 490, 53 грн. - є меншою, ніж сплачена сума 2747, 7 грн., тобто, охоплюється нею,  позовні вимоги підлягають повному задоволенню. Також зважаючи на те, що судом розбіжність в заявленій сумі позовних вимог розцінено як описку правомірно, що вбачається з акту сума заборгованості становить 2 490, 53 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення,  рішення  Господарського суду міста Києва  від 07.08.2007р. у справі №12/614 - без змін.

Матеріали справи № 12/614 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді