Постанова

від 21.12.2021 по справі 325/1089/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.12.2021 Справа № 325/1089/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/3790/21-2 Головуючий у 1-й інстанції: Діденко Є.В.

Є.У.№ 325/1089/15ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , товариство з обмеженою відповідальністю Литейщик , виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області про стягнення половини вартості внеску відповідача до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, внесеного за рахунок спільних коштів подружжя ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 , на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 частки статутних капіталів ТОВ Компанія Талко у розмірі 18,68 %, сплачену фактично у розмірі 58300,00 грн., ТОВ Нововасилівський завод продтоварів у розмірі 18,68 %, сплачену в повному обсязі у розмірі 112 080,00 грн., ТОВ Талко-Метал-Посуд у розмірі 15,00 %, сплачену в повному обсязі у розмірі 45000,00 грн., ТОВ Литейщик у розмірі 18,67% , сплачену фактично у розмірі 801497,27 грн., ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко у розмірі 15,557 %, сплачену фактично у розмірі 373500,00 грн.; та стягнути з відповідачів в рівних частинах Ѕ частину вартості статутних капіталів вказаних господарських товариств.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 10.07.1982 перебувала у шлюбі із ОСОБА_9 , який розірвано рішенням суду від 20.04.2015. Судовим рішенням про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбні відносини між подружжям припинені у жовтні 2014 року. Перебуваючи в шлюбі, подружжя мало спільний бюджет, який складався із: їх заробітної плати, доходів від підсобного господарства, доходу від діяльності підприємств, пенсії, з якого відповідач робив внески до статутних капіталів зазначених підприємств. З 22.06.2002 ОСОБА_9 був засновником ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко , його частка складала 15,57 %, що складає 466700,00 грн., у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів ОСОБА_9 фактично зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 373000,00 гривень (іншими засновниками даного товариства є ОСОБА_6 та ТОВ Литейщик ). Також, з 05.11.2005 ОСОБА_9 був засновником ТОВ Литейщик , його частка у статутному капіталі складала 18,67 %, що становить 1428255,00 грн., у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів фактично зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 801497,27 гривень. З 15.11.2004 ОСОБА_9 був засновником ТОВ Нововасилівський завод продтоварів , його частка у статутному капіталі складає 68 %, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду товариства у розмірі 112080,00 гривень (іншим засновником даного товариства є ОСОБА_6 ). З 11.06.2012 ОСОБА_9 був засновником ТОВ Компанія Талко , його частка у статутному капіталі складала 18,68 %, що становить 153176,00 грн., у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 58300,00 гривень (іншим засновником даного товариства є ОСОБА_6 ). З 15.01.2013 року ОСОБА_9 був засновником ТОВ Талко-Метал-Посуд , його частка у статутному капіталі складала 15,00%, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 45000,00 гривен, (іншими засновниками даного товариства є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ). Внески ОСОБА_9 до статутних фондів товариств на загальну суму 1390177,27 грн. були зроблені за рахунок спільних сумісних коштів подружжя, а тому частка позивачки складає 1/2 частину - 695 188,64 грн. На підтвердження внесення коштів до статутних фондів за рахунок спільних коштів подружжя, позивачка вказувала , що у період з 1982 року по 2014 рік їх спільний бюджет складався з офіційного заробітку, тобто заробітної плати позивачки і її чоловіка ОСОБА_9 , прибутку від вирощування та реалізації овочів і фруктів, які продавали у м. Москва. Під час щорічних відпусток позивачка з чоловіком працювали у бригадах колгоспу, де також отримували овочі, які продавали. З 1982 по 1991 рік вони щорічно мали дохід 2000-5000 рублів, окрім доходів від заробітної плати. Саме у період шлюбу у 1997 році ОСОБА_9 став засновником першого підприємства ТОВ Литейщик , а потім поступово став засновником інших підприємств у 2002, 2004, 2012, 2013 роках. Крім того, після першого внеску у ТОВ Литейщик ними було передано в оренду підприємству спільне майно - автомобіль М-2141 з щомісячною оплатою оренди 600,00 грн. Також, ОСОБА_9 передав ТОВ Литейщик литейне обладнання, яке він отримав в рахунок заборгованості по заробітній платі і яке належало позивачці і ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності. При оформленні кредитів для розвитку вказаних господарських товариств, позивачка завжди була поручителем і давала згоду на отримання ОСОБА_9 кредитів, також кредити оформлялись під заставу спільного майна.

01.08.2016 ОСОБА_9 , який був відповідачем у даній справі, помер.

Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , були видані свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , згідно з якими відповідачі успадкували по 1/4 частці статутних капіталів ТОВ Компанія Талко , ТОВ Нововасилівський завод продтоварів , ТОВ Талко-Метал-Посуд , ТОВ Литейщик , ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко . У зв`язку з цим, спадкоємці, які отримали спадщину, і стали власниками частки ОСОБА_9 у статутних капіталах вказаних товариств, яка була сформована за рахунок спільних сумісних коштів подружжя, повинні сплатити на користь позивачки 1/2 частку вартості вказаного майна.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Приазовського районного суду Запоріжжя від 10 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано частку статутного капіталу ТОВ Компанія Талко (код ЄДРПОУ 38230192) у розмірі 18,68 %, сплачену фактично у розмірі 58300,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , та стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості статутного капіталу ТОВ Компанія Талко в загальному розмірі 29 150 грн., тобто по 7 287,50 грн. з кожного.

Визнано частку статутного капіталу ТОВ Нововасилівський завод продтоварів (код ЄДРПОУ 32060432) у розмірі 18,68 %, сплачену в повному обсязі у розмірі 112080,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 та стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , 1/2 частину вартості статутного капіталу ТОВ Нововасилівський завод продтоварів в загальному розмірі 56 040 грн . тобто по 14010 грн. з кожного.

Визнано частку статутного капіталу ТОВ Талко-Метал-Посуд (код ЄДРПОУ 38548886) у розмірі 15,00 %, сплачену в повному обсязі у розмірі 45000,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , та стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , 1/2 частину вартості статутного капіталу ТОВ Талко-Метал-Посуд в загальному розмірі 22500 грн ., тобто по 5625 грн. з кожного.

Визнано частку статутного капіталу ТОВ Литейщик (код ЄДРПОУ 24903942) у розмірі 18,67 %, сплачену фактично у розмірі 801497,27 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 та стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , 1/2 частину вартості статутного капіталу ТОВ Литейщик в загальному розмірі 400 748,63 грн . тобто по 100 187,16 грн. з кожного.

Визнано частку статутного капіталу ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко (код ЄДРПОУ 31433316) у розмірі 15,557% сплачену фактично у розмірі 373500,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 та стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості статутного капіталу ТОВ Таврійська ливарна компанія ТАЛКО в загальному розмірі 186 750 грн. тобто по 46 687,50 грн. з кожного.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в загальному розмірі 17 416, 20 грн. , тобто по 4354 грн. 05 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду,ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що позивачкою ОСОБА_1 не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту внесення ОСОБА_9 коштів до статутних капіталів товариств за рахунок спільних коштів подружжя, що виключає можливість вважати доведеною ту обставину, що вказані внески є спільним сумісним майном подружжя. До підприємницької діяльності ОСОБА_9 , позивачка ОСОБА_1 не мала ніякого відношення та не приймала участі у формуванні вказаних товариств. Окрім того, судом першої інстанції не врахований той факт, що ОСОБА_9 вносив до статутних капіталів підприємств за рахунок тих коштів, які були взяті ним у борг від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Кошти, які були взяті у борг, не повернені до цього часу. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що суд дійшов помилкових висновків, що внесені ОСОБА_9 кошти до статутних капіталів товариств є спільним сумісним майном подружжя, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що апеляційна скарга є необґрунтованої, її доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та свідчить про незгоду апелянта з оскаржуваним рішенням. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_5 , які визнавали позов у суді першої інстанції, з судовим рішенням погодилися і в апеляційному порядку його не оскаржували.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_5 не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Суд визнав за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Ігнатова Є.Є., заперечення ОСОБА_1 та її представника адвоката Чеботарь Н.А., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в порядку поділу майна подружжя має право вимоги до спадкоємців, які оформили спадкові права, про виплату Ѕ частини вартості внесків до статутних фондів товариств, зроблених її колишнім чоловіком за рахунок спільних коштів подружжя. Розміри внесків до статутних фондів, які фактично зроблені ОСОБА_9 , підтверджені довідками товариств і свідоцтвами про право на спадщину.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_9 10.07.1982.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.04.2015 шлюб між ними розірвано. За встановленими у рішенні обставинами шлюбні відносини між подружжям припинені із 06 жовтня 2014 року.

Відповідно до витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб (том 1) ОСОБА_9 є одним із засновників товариств з обмеженою відповідальністю:

Таврійської ливарної компанії Талко з розміром внеску 466700,00 грн., загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування 3 млн.грн., 22.06.2002;

Литейщика з розміром внеску 1428255,00 грн., загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування 7650000,00 грн., 05.11.2004;

Нововасилівського заводу продтоварів з розміром внеску 112080,00 грн., загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування 600000,00 грн., 15.11.2005;

Компанії Талко з розміром внеску 59776,00 грн., загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування 320000,00 грн., 11.06.2012;

Талко-Метал-Посуд з розміром внеску 45000,00 грн., загальний розмір статутного капіталу 300000,00 грн., а дата закінчення його формування не вказана, дата проведення державної реєстрації 15.01.2013.

За інформацією Приморської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.03.2016 (том 2) розмір статутного внеску до вказаних ТОВ складає такі ж розміри, як зазначено у вищенаведених витягах.

Згідно копій фінансових звітів, наданих 13.11.2015 Головним управлінням статистики у Запорізькій області:

ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко станом на кінець 2013 року не мало неоплаченого власного капіталу, а на кінець 2015 року 93 тис.грн.;,

ТОВ Литейщик станом на кінець 2014 року має неоплачений капітал 236 тис.грн., а на кінець 2015 626,8 тис.грн.;

ТОВ Нововасилівський завод продтоварів станом на кінець 2013 року не мало неоплаченого власного капіталу,

ТОВ Компанія Талко мало неоплачений капітал на кінець 2013 року - 155 тис. грн., на кінець 2014 96,7 тис. грн., на кінець 2015 94,9 тис. грн..;

ТОВ Талко-Метал-Посуд мало неоплачений капітал на кінець 2013 року - 30 тис. грн., а на кінець 2014 не мало неоплаченого власного капіталу.

Згідно довідок ТОВ ОСОБА_9 до статутного фонду товариств зроблені такі внески: ТОВ Компанія Талко - 58300,00 грн. (заборгованість складає 94876,00 грн.), ТОВ Литейщик - 801497,27 грн. (заборгованість 626757,73 грн.), ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко - 373300,00 грн. (заборгованість 93200,00 грн.), в інших ТОВ заборгованість відсутня та внесено до ТОВ Талко-Метал_Посуд 45000 грн., а в ТОВ Нововасилівський завод продтоварів 112080,00 гривень. Згідно наданих касових документів ОСОБА_9 вносились гроші частинами.

Загалом ОСОБА_9 внесено коштів 1 390 177,27 гривень.

Відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_9 , спадщину за законом прийняли ОСОБА_2 (дружина), малолітня ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_5 та ОСОБА_5 (сини).

29.05.2020 приватним нотаріусом Чудською О.О. видані свідоцтва про право на спадщину на користь спадкоємців ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в розмірі по ј частині спадкового майна кожному, що складається з частки статутних капіталів:

- ТОВ Компанія Талко у розмірі 18,68 %, або 153176,00 грн., сплачену частково у розмірі 58300,00 грн., заборгованість складає 94876,00 грн.;

- ТОВ Нововасилівський завод продтоварів у розмірі 18,68 %, або 112080,00 грн., сплачену в повному обсязі;

- ТОВ Талко-Метал-Посуд у розмірі 15,00 %, або 45 000,00 грн., сплачену в повному обсязі;

- ТОВ Литейщик у розмірі 18,67 %, або 1428 255,00 грн., сплачену частково у розмірі 801497,27 грн., заборгованість складає 626 757,73 грн.;

- ТОВ Таврійська ливарна компанія ТАЛКО у розмірі 15,557 %, або 466700,00 грн., сплачену частково у розмірі 373 500,00 грн., заборгованість складає 93200,00 грн.

Відповідно до розписок від 13 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року, 19 липня 2013 року, 15 січня 2014 року, 17 січня 2014 року ОСОБА_9 брав у позику грошові кошти у розмірі 117 710 грн., 63 000 грн., 45 000 грн., 89 000 грн., 58 300 грн., відповідно (том 3, а. с. 183-187).

На підтвердження наявності доходу у подружжя позивачка надала такі письмові докази (том 3):

- трудова книжка від 09.07.1980, згідно якої позивач в період шлюбу із ОСОБА_9 працювала, мала певні збереження коштів;

- довідка Мелітопольського міського суду Запорізької області від 17.06.1997, згідно якої ОСОБА_9 вніс в касу суду вартість машини лиття під тиском та суд пропонує ВАТ Мелітопольському заводу Автоцветлит видати ОСОБА_9 на його вимогу машину. Позивач повідомила, що дана машина отримана в рахунок погашення боргу за заробітною платою. Згідно інформації ТОВ Литейщик від 19.04.2016 машина лиття під тиском за № 711А09 № 9, рік введення в експлуатацію 1979, перебуває на балансі ТОВ і обліковується на рахунку 104 Основні засоби ;

- договір оренди № 21 від 02.01.1998, згідно якого ОСОБА_9 передає в тимчасове користування ТОВ Литейщику автомобіль М-241 № НОМЕР_1 вартістю 5000 грн. з орендною платою 600 грн. на місяць.

- довідки про доходи ОСОБА_9 , згідно яких той, працюючи директором ТОВ Литейщик , отримав дохід у 2014 році 9000,00 грн.; у 2013 році 9000,00 грн.; у 2012 році 9627,01 грн., у 2011 році 8406,62 грн.; у 2010 році 4906,59 грн., у 2009 3581,80 грн., у 2008 3517,58 грн., у 2007 2830,06 грн., у 2006 2497,64 грн., у 2005 1944,95 грн., у 2004 2268,46 грн, у 2003 3100,06 грн., у 2002 2679,3 грн., у 2001 1028,90 грн., у 2000 1219,90 грн., у 1999 1206,90 грн., у 1998 1220,50 грн., у 1997 690,00 грн.; працюючи заступником генерального директора ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко отримав у 2002 475,05 грн., у 2003 576,14 грн., у 2004 760,24 грн., у 2005 973,40 грн., у 2006 9794,92 грн., у 2007 10180,55 грн., у 2008 13965,81 грн., у 2009 13857,19 грн., у 2010 17073,68 грн., у 2011 році 17497,44 грн.; у 2012 15870,64 грн.; у 2013 18942,44 грн.; у 2014 18648,33 грн.; працюючи у ВАТ Мелітопольський завод Автокольорлит за період із 1983 по 1989 роки нараховано заробітної плати 25737,86 руб., в період із 1990 по 1996 429062734,87 (у купонах, купонах-карбованцях), в період із вересня 1996 по червень 1997 1620,20 грн. Підсумовуючи весь доход в гривнях сума дорівнює 208962,30 гривень;

- довідки про доходи ОСОБА_1 , згідно яких вона працюючи в ТОВ Таврійська ливарна компанія Талко отримала дохід за 10 місяців 2014 11643,18 грн.; у 2013 14608,80 грн., у 2012 13140,24 грн., у 2011 12755,33 грн., у 2010 10212,42 грн., що в сумі складає 62359,97 грн.;

- довідки про доходи ОСОБА_1 , згідно яких вона працюючи у ВАТ Мелітопольський завод Автокольорлит із липня 1980 по 1986 отримала 6695,07 рублів, із 1987 по 1993 2333870,85 у купонах та купоно-карбованцях; із вересня 1996 по серпень 2001 3612,57 грн.;

- довідки Мелітопольського об`єднаного управління ПФУ про отриманні ОСОБА_1 пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи в періоди з червня 2006 по грудень 2006 2380,48 грн.; за 2007 рік 4987,95 грн.; за 2008 рік 5811,96 грн.; за 2009 рік 6968,84 грн.; за 2010 рік 8853,08 грн.; за 2011 рік 9316,36 грн.; за 2012 рік 10908,00 грн.; за 2013 рік 11983,00 грн.; із січня по жовтень 2014 року 10511,93 грн., що в сумі складає 71721,60 грн.;

- довідка ТОВ Литво про те, що ОСОБА_1 в період 1998 - 2005 років нарахована заробітна плата в розмірі 16707,21 грн.

Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які підтвердили, що подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_1 разом під час шлюбу заробляли кошти, мали доходи від підробітків, були добре матеріально забезпечені.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що померлий ОСОБА_9 займав у нього гроші, згідно розписок, для внесення їх у статутні капітали товариств. Вказані борги померлим не повернуті, але він не звертався до суду для їх стягнення. У які саме товариства ОСОБА_9 вносив кошти, йому невідомо.

Під час вирішення спору, який виник між сторонами по справі, суд першої інстанції правильно визначився з предметом позову та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України Про господарські товариства господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).

Відповідач статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом відкриття спадщини є день смерті особи.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною або письмовою угодами між собою, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них в установленому законом порядку.

Позивач не є кредитором ОСОБА_9 у розумінні положень статті 1281 ЦК України, оскільки її вимоги пред`явлені у порядку поділу спільного майна (у тому числі майнових прав), яке було успадковане спадкоємцями ОСОБА_9 . Щодо таких вимог (про стягнення половини вартості внесків до статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю, внесених за рахунок спільних коштів подружжя) не може бути застосований преклюзивний строк, передбачений статтею 1281 ЦК України, оскільки на момент смерті ОСОБА_9 у нього не існувало зобов`язання (боргу) перед позивачкою, встановленого відповідним рішенням суду у порядку поділу спільного майна.

У разі встановлення, що майно набуте за час шлюбу, за чинним сімейним законодавством презюмується його належність подружжю. Той з подружжя, хто вважає майно своїм особистим, повинен належними та допустимими доказами це довести.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом було встановлено, що внески до статутних капіталів господарських товариств: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Талко , Товариства з обмеженою відповідальністю Нововасилівський завод продтоварів , Товариства з обмеженою відповідальністю Талко-Метал-Посуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Литейщик , Товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська ливарна компанія Талко , були зроблені ОСОБА_9 в період шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 .

Окрім того, надані позивачкою докази свідчать про те, що в період шлюбу вона разом із ОСОБА_9 працювали, крім офіційних доходів мали прибуток від підробітків, ОСОБА_9 передавав у користування підприємству певне обладнання і транспортний засіб.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що внески були зроблені за рахунок коштів, які належали подружжю - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, та визнав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та доведеними, натомість відповідачкою ОСОБА_2 не спростовано те, що формування статутних фондів відбулося за рахунок спільних коштів подружжя, а від так доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позову є неспроможними.

Окрім того, апеляційний суд вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не врахований факт того, що ОСОБА_9 вносив до статутних капіталів підприємств за рахунок тих коштів, які були взяті ним у борг від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а тому вказані кошти є його особистою власністю.

Надані відповідачами розписки про отримання померлим ОСОБА_9 коштів для внесення їх у статутні фонди не підтверджують, що саме ці кошти ОСОБА_9 використав для внесення грошей у статутні капітали. Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні також не зміг підтвердити, що позичені кошти ОСОБА_9 використав саме для внесків до господарських товариств.

Крім того, боргові зобов`язання спадкодавця ОСОБА_9 , які виникли в період його перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , не були предметом спору у цій справі і не впливають на правовий режим спірного майна.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_9 , які в порядку спадкування за законом отримали свідоцтва про право на спадщину на частки у статутних капіталах товариств в рівних частинах - є відповідачі по справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про те, то що ОСОБА_1 має право вимоги до спадкоємців, які оформили спадкові права, про виплату Ѕ частини вартості внесків до статутних фондів.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська