Постанова

від 21.12.2021 по справі 2а/0570/2845/2011

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 2а/0570/2845/2011

адміністративне провадження № К/9901/46060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя - Давиденко Т.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі №2а/0570/2845/2011.

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Покровська ОДПІ) від 25.01.2011 № 0000531742/2 та № 0000521742/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011, позов задоволено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2016, у зв`язку із захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду невідомими особами в період проведення антитерористичної операції на території міста Донецька, судове провадження в адміністративній справі було відновлене в частині процесуальних документів, постановлених Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду та вирішення справи по суті та письмових доказів, що були надані сторонами по справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 касаційна скарга Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції задоволена частково, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що судам попередніх інстанцій необхідно перевірити фактичні обставини, що можуть свідчити про факти порушення позивачем умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства які б виключали можливість застосування до суб`єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку та докази встановлених порушень вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ Донстройтранс , ПП Донтехкомплект , ТОВ Вторстандарт та ДП ВК Краснолиманська .

За наслідками повторного перегляду, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Покровська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Покровська ОДПІ зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо контрагентів позивача, подані ним первинні документи не мають юридичної сили з огляду на невстановлення фактичного здійснення господарських операцій. Також, вказує, що отримані позивачем доходи від здійснення діяльності, що не передбачена свідоцтвом по сплату єдиного, мають оподатковуватися на загальних умовах.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Красноармійською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 28.10.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт № 1277-17-313-2-2397011230 від 05.11.2010, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26 грудня 1992 року, пункту 19.1. статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 37985,81 грн.;

пунктів 1.3., 1.7. статті 1, підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.7.1. та підпункту 7.7.2 пункту 7.7. Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до заниження податку на додану вартість на 156883,00 грн.;

пункту 2.1. статті 2, підпунктів 7.2.3. та 7.2.6. пункту 7.2., пункту 7.5. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2010 року на 16378,00 грн.

На підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, Красноармійською ОДПІ 25.01.20111 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000531742/2, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок з доходів осіб від підприємницької діяльності на суму 37985,81 грн.;

№ 0000521742/2, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 259891,50 грн., з яких 173261,00 грн. - за основним платежем, 86630,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами також встановлено, що позивачем 08.09.2009 отримано свідоцтво про сплату єдиного податку та видом діяльності позивача визначений: 60.21.1 діяльність автомобільного регулярного транспорту .

ФОП ОСОБА_1 в 4-му кварталі 2009 року, отримано від ТОВ Донуглепоставка грошові кошти в сумі 60150,00 грн. у рахунок сплати послуг, наданих позивачем за договором № 1/10 від 06.10.2009, а саме, за надання послуги з перевезення працівників замовника маршрутами, що визначаються додатковими угодами до цього договору

Отже, позивачем отриманий дохід від діяльності діяльність нерегулярного пасажирського транспорту , яка не зазначена заяві та свідоцтві.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Згідно Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599, підставою для видачі свідоцтва є подання суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку. У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб`єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.

Зазначені суб`єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку.

При цьому, нормами Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства не передбачено обмежень для суб`єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Пункт 7 зазначеного Указу визначає, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва не поширюється на:

суб`єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України Про патентування деяких видів підприємницької діяльності в частині придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб`єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб`єктів, які не є суб`єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство на час виникнення спірних правовідносин не містило.

Пунктом 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва встановлено вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування.

Ці умови не обмежували суб`єкта малого підприємництва у виборі реалізовуваних ним видів діяльності лише тими, які зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Суб`єкт малого підприємництва мав право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Оскільки нормами чинного законодавства встановлений вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування та ці умови не обмежують суб`єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності, що оподатковуються за спрощеною системою оподаткування, лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку, суди вірно вважали, що доводи відповідача щодо отримання позивачем доходів від здійснення діяльності, що не передбачена свідоцтвом по сплату єдиного податку в сумі 60150 грн. мають оподатковуватися на загальних умовах, є безпідставними.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25.01.2011 в сумі 4962,38 грн.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судами, між позивачем та ТОВ Донстройтранс , ПП Донтехкомплект , ТОВ Вторстандарт , ДП ВК Краснолиманська укладались господарські договори на виконання робіт (надання послуг). Податковий кредит відповідних звітних податкових періодів формувався позивачем по факту постачання товарів (робіт, послуг), витрати формувалися позивачем по факту здійснення перерахування коштів.

Надані позивачем договори та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання (акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні тощо), складені з додержанням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які є належними доказами правомірності формування податкового обліку по господарським операціям з його контрагентами.

Стосовно посилання відповідача на те, що надані квитанції про надання послуг не відповідають вимогам Інструкції щодо використання форм документів суворої звітності, а саме замовнику видано перший примірник, який неналежним чином оформлений, судами вірно враховано, що наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та не підтвердження оплати. До того ж, відповідачем не спростовано факт оплати за виконанні роботи.

Крім того, судами вірно враховано, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення даних позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 у справі №2а/0570/2845/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова