Постанова

від 26.02.2018 по справі 2а/0570/2845/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №2а/0570/2845/2011

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 р. у справі № 2а/0570/2845/2011 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просив, скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року № 0000531742/2 та № 0000521742/2, як безпідставні (а.с.49-53 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством. Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та, крім того, як вважає позивач, порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року, задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2011 року № 0000531742/2 та № 0000521742/2 (а.с.152-161 т.1).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року залишена без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року (а.с.165-170 т.1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, у зв'язку із захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду невідомими особами в період проведення антитерористичної операції на території міста Донецька, судове провадження в адміністративній справі було відновлене в частині процесуальних документів, постановлених Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду та вирішення справи по суті та письмових доказів, що були надані сторонами по справі (а.с.171-172 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2017 року касаційна скарга Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції задоволена частково, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.221-226 т.1).

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що судам попередніх інстанцій необхідно перевірити фактичні обставини, що можуть свідчити про факти порушення позивачем умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, які б виключали можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку та докази встановлених порушень вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ "Донстройтранс", ПП "Донтехкомплект", ТОВ "Вторстандарт" та ДП ВК "Краснолиманська".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено, а саме:визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.01.2011 року № 0000521742/2 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 259891 грн. 50 коп. у тому числі основний платіж в сумі 173261 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 86630 грн. 50 коп.4 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.11.2010 року № 0000531742/2 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 37985 грн. 81 коп.; стягнуто з Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. (а.с.160-164 т.2).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.168-175 т.2). В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем з метою підтвердження факту вчинення господарських операцій здійснено запити до податкових органів з питань підтвердження відомостей поданих позивачем по угодам з ТОВ Донстройтранс , ПП Донтехкомплект , ТОВ Вторстандарт . Згідно отриманих відповідей у ТОВ Донстройтранс , ПП Донтехкомплект , ТОВ Вторстандарт відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсітні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення,, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст..228 ЦК України, угоди укладені між позивачем та контрагентами мають ознак нікчемності. Тобто, правочини вчиненні, як такі, що виконувались протягом періоду, що перевіряється, між позивачем та контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Метою укладення договорів було завищення валових витрат на вищевказаних підприємствах та податкового кредиту позивача. Також, позивачем в заяві на правозастосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 08.09.2009 року та свідоцтві про сплату єдиного податку підприємця зазначено вид діяльності діяльність автомобільного регулярного транспорту . В обсяг реалізації позивача за 4 квартал 2009 року входять доходи, отримані від діяльності діяльність нерегулярного пасажирського транспорту . Отже, отримані позивачем доходи від здійснення діяльності, що не передбачена свідоцтвом по сплату єдиного. мають оподатковуватися на загальних умовах.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

24 жовтня 2008 р. ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області фізичною особою - підприємцем.

08 вересня 2009 року позивач надав до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції заяву про застосування прощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі якої позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є 671971 від 10 вересня 2009 року, та видом діяльності позивача визначений: 60.21.1 діяльність автомобільного регулярного транспорту .

14 грудня 2009 року позивач надав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі якої на зворотному боці свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є № 671971 від 10 вересня 2009 року відповідачем був здійснений запис про продовження терміну дії свідоцтва на 2010 рік.

30 січня 2010 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією, у зв'язку із наданням позивачем заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100266367.

28 січня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в якій у звітному періоді - 2009 році, позивачем не задекларований об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб через перебування на спрощеній системі оподаткування.

05 травня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року. Зазначеною декларацією позивач визначив оподатковуваний дохід в розмірі 9167,00 грн. Сума задекларованого позивачем валового доходу звітного періоду складає - 337630,00 грн., сума задекларованих витрат, пов'язаних із отриманням доходу - 328463,00 грн.

04 серпня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року. Зазначеною декларацією позивач визначив оподатковуваний дохід 2-го кварталу 20010 року в сумі 11 653,00 грн. Сума задекларованого позивачем валового доходу звітного періоду складає - 579 751,00 грн., сума витрат, пов'язаних із одержанням доходу - 568098,00 грн.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість протягом звітних періодів лютого - червня 2010 року, позивач декларував позитивне значення податку відповідних звітних періодів в розмірі 4866,00 грн. - у лютому 2010 року, в розмірі 1238,00 грн. - у березні 2010 року, в розмірі 1780,00 грн. - у квітні 2010 року, в розмірі 1616,00 грн. - у травні 2010 року, в розмірі 1450,00 грн. - у червні 2010 року (а.с.63-90 т.2).

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією в період з 20 жовтня 2010 року по 02 листопада 2010 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства суб'єктіа підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 28.10.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1277-17-313-2-2397011230 від 05 листопада 2010 року (а.с.78-134 т.1), яким встановлено:

-порушення статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26 грудня 1992 року, пункту 19.1. статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі - Закон № 889-IV), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 37985,81 грн., у томі числі за 2009 рік в сумі 4962,38 грн., за 1 півріччя 2010 року - в сумі 33023,43 грн.;

-порушення пунктів 1.3., 1.7. статті 1, підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.7.1. та підпункту 7.7.2 пункту 7.7. Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість на 156883,00 грн., у т.ч. за лютий 2010 року - на 34016,00 грн., березень 2010 року - на 9485,00 грн., квітень 2010 року - на 67730,00 грн., травень 2010 року - на 24447,00 грн., червень 2010 року - на 21205,00 грн.;

-порушення пункту 2.1. статті 2, підпунктів 7.2.3. та 7.2.6. пункту 7.2., пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2010 року на 16378,00 грн.

19 листопада 2010 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000531742/2, яким згідно пп. б п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), на підставі порушень встановлених в акті перевірки ст.. 13, 14 розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 Про прибутковий податок з громадян (далі - Декрет № 13-92), п. 19.1 ст.19 Закону № 889-IV, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів осіб від підприємницької діяльності на суму 37985,81 грн (а.с.55 т.1)

25 січня 2010 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000521742/2, яким згідно пп. б п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-III, на підставі порушень встановлених в акті перевірки п.2.1 ст.2, пп.7.2.3 пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податкок на додану вартість в сумі 259891,50 грн., з яких 173261,00 грн. - за основним платежем, 86630,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.54 т.1).

Відповідно до матеріалів справи, 06.10.2009 року між ТОВ " Донуглепоставка" та ФОП ОСОБА_3 укладений договір про надання послуг № 1/10, за умовами якого виконавець надає, а замовник приймає та сплачує надані йому послуги (а.с.91-92 т.2).

Виконання умов договору підтверджене: актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 43648 грн.; актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 100254 грн.;актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 100254 грн.;актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 43648 грн.;актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 100254 грн.;актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 43648 грн.;актом виконаних робіт з перевезення робітників шахти згідно договору від 06.10.2009 року № 1/10 на суму 100254 грн. (а.с.94-101 т.2)

Реєстрація ТОВ Донуглепоставка , як платника податку на додану вартість підтверджується свідоцтвом № 07788357 від 05.07.2006 року (а.с.93 т.2).

31 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_3 та ДП ВК "Краснолиманська" укладений договір від 31.12.2009 року № 31/12-1т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом, укладений з учасником-переможцем процедури відкритих торгів, проведеної 22.12.2009 року на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 2009 року, за умовами якого виконавець надає послуги з виконання вантажоперевезень автомобілями марки КАМАЗ 42145, КАМАЗ 54112, КАМАЗ 5320, КАМАЗ 5511, ЗИЛ - ММЗ - 555, Кран 35715, Кран 45142 (а.с.102-104 т.2).

Виконання умов договору підтверджене: податковою накладною від 31.01.2010 року №2; податковою накладною від 28.02.2010 року №4; податковою накладною від 28.02.2010 року №5; податковою накладною від 28.02.2010 року №7; податковою накладною від 22.04.2010 року №16; податковою накладною від 22.04.2010 року №17; податковою накладною від 22.04.2010 року №18; податковою накладною від 27.04.2010 року №20; податковою накладною від 27.04.2010 року №21 (а.с.105-113 т.2).

Протягом березня - червня 2010 року Державним підприємством "Вугільна компанія "Красноліманська" перераховувалися кошти в рахунок сплати отриманих від позивача послуг. В платіжних дорученнях призначенням платежу визначено "часткове погашення кредиторської заборгованості за автопослуги згідно акту звіряння".

01 квітня 2010 року між ТОВ "Вторстандарт" та ФОП ОСОБА_3 укладений договір, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар. (а.с.114-115 т.2).

Виконання умов договору підтверджене: накладною від 20.04.2010 року;податковою накладною від 20.04.2010 року №52004; специфікацією від 31.05.2010року; податковою накладною від 31.05.2010 року №63105; податковою накладною від 21.07.2010 року №22106 (а.с.116-120 т.2).

01.03.2010 року між ПП "Донтехкомплект" та ФОП ОСОБА_3 укладений договір № 01/03-10, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (а.с.121-122 т.2).

Виконання умов договору підтверджене: специфікацією від 15.03.2010 року; податковою накладною від 15.03.2010 року №630 (а.с.123-124 т.2).

Реєстрація ПП "Донтехкомплект", як платника податку на додану вартість підтверджується свідоцтвом № 100091072 від 22.01.2008 року (а.с.93 т.2).

01 лютого 2010 року між ТОВ "Донстройтранс" та ФОП ОСОБА_3 укладений договір б/н, за умовами якого орендодавець передає у тимчасове платне володіння та користування автомобільний транспорт, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування автомобіль та оплатити орендну плату (а.с.126-127 т.2).

Виконання умов договору підтверджене: актом приймання-передачі від 01.02.2010 року б/н;актом здачі-прийому виконаних робіт від 28.02.2010 року №18;актом здачі-прийому виконаних робіт від 30.04.2010 року №31;актом здачі-прийому виконаних робіт від 31.05.2010 року №310550;податковою накладною від 28.02.2010 року №280204;податковою накладною від 30.04.2010 року №300416; податковою накладною від 31.05.2010 року №310550;податковою накладною від 30.06.2010 року №300651 (а.с.128-141 т.2).

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є наявність (відсутність) правових підстав для прийняття відповідачем податкових повідомленнь-рішень від 19листопада 2010 року № 0000531742/2 та від 25 січня 2011 року № 0000521742/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19листопада 2010 року № 0000531742/2 та від 25 січня 2011 року № 0000521742/2, прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Позивачем 08 вересня 2009 року отримано свідоцтво про сплату єдиного податку та видом діяльності позивача визначений: 60.21.1 діяльність автомобільного регулярного транспорту .

Позивачем в 4-му кварталі 2009 року, отримано від ТОВ "Донуглепоставка" грошові кошти в сумі 60150,00 грн. у рахунок сплати послуг, наданих позивачем за договором № 1/10 від 06 жовтня 2009 року, а саме, за надання послуги з перевезення працівників замовника маршрутами, що визначаються додатковими угодами до цього договору

Отже, позивачем отриманий дохід від діяльності діяльність нерегулярного пасажирського транспорту , яка не зазначена заяві та свідоцтві.

Колегія суддів зазачнає, що спрощена система оподаткування поширюється на діяльність з нерегулярного пасажирського транспорту, що не спростовується відповідачем.

Відповідно до пункту 22.10. Закону № 889-IV, оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється відповідно до положень Декрету № 13-92, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва запроваджено Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства (далі - Указ), стаття 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн.

Згідно положень ст. 1 Указу, як виручку розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Стаття 5 Указу визначає, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно зі статтею 2 цього Указу, у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

За абз. 8 ст. 2 Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Абзацами 2 і 3 ст. 4 Указу передбачено, що форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України; для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.

Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин, режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Отже, позивач отримані доходи від здійснення діяльності, що не передбачена свідоцтвом по сплату єдиного податку в сумі 60150,00 грн., мав право оподатковувати за спрощеною системою оподаткування.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 4962,38 грн.

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.3, 1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, колегія судів зазначає наступне.

Згідно пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Донстройтранс", ПП "Донтехкомплект", ТОВ "Вторстандарт", ДП ВК "Краснолиманська" укладались господарські договори на виконання робіт (надання послуг). Податковий кредит відповідних звітних податкових періодів формувався позивачем по факту постачання товарів (робіт, послуг), витрати формувалися позивачем по факту здійснення перерахування коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування податкового обліку по господарським операціям з його контрагентами. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Стосовно посилання апелянта на те, що надані квитанції про надання послуг не відповідають вимогам Інструкції щодо використання форм документів суворої звітності, а саме замовнику видано перший примірник, який неналежним чином оформлений, колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та не підтвердження оплати. Здійснення господарських операцій підтверджується іншими документами наявними в матеріалах справи. Крім того, апелянт не спростовує факт оплати за виконанні роботи.

Стосовно посилання апелянта на неможливість проведення перевірки контрагентів платника податку, незначної кількості працівників, відсутність складських приміщень, виробничих потужностей на підприємствах - постачальниках та відсутність у платника податку документів, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки податкового органу про відсутність реального характеру правочинів ґрунтуються тільки на відсутності ТОВ "Донстройтранс", ПП "Донтехкомплект", ТОВ "Вторстандарт", ДП ВК "Краснолиманська" за юридичними адресами.

Отже, податковим органом фактично данні податкової звітності контрагента не досліджувалися, первинні документи фінансово-господарської діяльності контрагентів по взаємовідносинам з позивачем не перевірялись.

Крім того, відсутні приписи законодавства які б вимагали від контрагентів позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по придбанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання. Крім того, вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб'єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Акти чи податкові інформації про неможливість проведення перевірки не є тим самим, що і результати проведеної такої перевірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Крім того, на запити відповідача щодо проведення перевірки ТОВ "Вторстандарт", надано відповідь щодо неможливості проведення перевірки у зв'язку з тим, що на підприємство було направлено запит на проведення перевірки, проте лист не повернувся, посадові особи до ДПІ не звернулись. Тобто, відсутність вказаного контрагента за юридичною адресою взагалі не встановлювалось.

Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, оскільки податковими органами не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Крім того, контрагенти позивача зазначені вище, під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані, як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Таким чином, здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджено належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку. Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Судом не встановлено підстав для визнання нікчемними угод, укладених між позивачем та контрагентами, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 р. у справі № 2а/0570/2845/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 р. у справі № 2а/0570/2845/2011 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 26 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова