Ухвала

від 22.12.2021 по справі 826/13519/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа №826/13519/17

адміністративне провадження №К/9901/35653/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/13519/17

за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до Дочірнього підприємства Телерадіоорганізація ДОВІРА

про анулювання ліцензій,

за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року (головуючий суддя Чудак О.М.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Беспалов О.О., Глущенко Я.Б.).

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Телерадіоорганізація ДОВІРА (далі - ДП ТРО ДОВІРА ), в якому просила:

- анулювати ліцензії на мовлення, видані ДП ТРО Довіра від 20 вересня 2012 року №00233-м, від 16 вересня 2011 року №00234-м, від 23 січня 2013 року №00230-м, від 21 квітня 2016 року №00235-м, від 3 жовтня 2015 року №00231-м, від 22 березня 2011 року №00232-м, від 25 квітня 2007 року №00228-м, від 20 червня 2011 року №00229-м.

В обґрунтування позовних вимог Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення зазначила, що під час проведеної перевірки відповідача встановлено, що станом на 31 травня 2017 року у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення ДП ТРО Довіра не надало заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензій на мовлення, у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених копій, що підтверджують зміну, а також відомостей про структуру власності, з урахуванням внесених змін, а тому відповідно до пункту б частини п`ятої статті 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення наявні підстави для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензій на мовлення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правопорушення у виді встановлення факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника та факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата не є тотожними, а тому передбачають застосування різних видів санкцій за їхнє вчинення.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, втім, в межах спірних правовідносин встановлено саме факт неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення, у зв`язку з чим, звернення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з відповідним позовом є необґрунтованим. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою для звернення до суду із цим позовом став саме факт неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника , що не передбачено нормами чинного законодавства.

До того ж, апеляційний суд зазначив, що зверненню Національної ради до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення мають передувати, як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій як попередження та стягнення штрафу.

Не погоджуючись із судовими рішенням судів попередніх інстанцій, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась із касаційною скаргою на них.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у цій справі і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не був врахований висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 37, частин 7, 8, 12 статті 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , викладений у постановах від 24 вересня 2020 року №826/13524/17, 4 вересня 2020 року у справі №826/13517/17, від 20 листопада 2019 року у справі №812/362/16, від 31 березня 2020 року у справі №815/6160/17.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

За правилами пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд зауважує, що касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що під час вирішення справ суди враховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Судом у подібних правовідносинах.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 24 вересня 2020 року №826/13524/17, 4 вересня 2020 року у справі №826/13517/17, від 20 листопада 2019 року у справі №812/362/16, від 31 березня 2020 року у справі №815/6160/17.

Судами попередніх інстанцій в межах розгляду цієї справи було встановлено, що ДП ТРО Довіра на виконання частини другої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення 28 березня 2017 року до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення подано відомості про структуру власності за 2016 рік. Серед документів був направлений Додаток №4 до Порядку подання телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги інформації про структуру власності Відомості про зміни у структурі власності у 2016 звітному році , де зазначено що в 2016 році змінився кінцевий бенефіціарний власник, ним став ОСОБА_1 .

У подальшому, до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшла заява Громадської організації Детектор Медіа від 26 травня 2017 року №24а/57 з проханням провести перевірку з метою з`ясування обставин своєчасності подання відповідачем заяви про переоформлення ліцензій та документів або їх завірених копій, що підтверджують зміну кінцевого бенефіціарного власника ДП ТРО Довіра , яким став ОСОБА_1 .

1 червня 2017 року на засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення №831, яким призначено позапланову перевірку ДП ТРО Довіра (від 20 червня 2011 року НР №00229-м, від 20 вересня 2012 року №00233-м, від 16 вересня 2011 року №00234-м, від 23 січня 2013 року №00230-м, від 21 квітня 2016 року №00235-м, від 3 жовтня 2015 року №00231-м, від 22 березня 2011 року №00232-м, від 25 квітня 2007 року №00228-м, ефірне РМ, позивні: Авторадіо ).

За результатами позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії складено Акт від 11 липня 2017 року №41 ПП/Кв/С/17, яким зафіксовано, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10 липня 2017 року, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ДП ТРО Довіра є ОСОБА_1 . До того ж, 20 квітня 2017 року до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшов інформаційний лист №16/2808 від ДП ТРО Довіра з повідомленням про зміну кінцевого бенефіціарного власника, яким став ОСОБА_1 .

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1873 від 5 жовтня 2017 року Про результати позапланової перевірки ДП ТРО Довіра вирішено визнати факт неподання ДП ТРО Довіра , заяв про переоформлення ліцензій від 20 вересня 2012 року №00233-м, від 16 вересня 2011 року №00234-м, від 23 січня 2013 року №00230-м, від 21 квітня 2016 року №00235-м, від 3 жовтня 2015 року №00231-м, від 22 березня 2011 року №00232-м, від 25 квітня 2007 року №00228-м, від 20 червня 2011 року №00229-м у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата; звернутися до суду із позовом про анулювання вказаних ліцензій на мовлення ДП ТРО Довіра , місто Київ.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП ТРО Довіра звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 5 жовтня 2017 року №1873 Про результати позапланової перевірки ДП ТРО Довіра , місто Київ.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, у справі №826/14324/17, було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ДП ТРО Довіра .

Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, відповідно до пункту б частини п`ятої статті 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення було подано позов до суду про анулювання ліцензії на мовлення.

Проте, постановою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №826/14324/17 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, позов ДП ТРО ДОВІРА задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення від 5 жовтня 2017 року №1873 Про результати позапланової перевірки ДП ТРО ДОВІРА , місто Київ (НР №00233-м від 20 вересня 2012 року, НР №00234-м від 16 вересня 2011 року, НР №00230-м від 23 січня 2013 року, НР №00235-м від 21 квітня 2016 року, НР №00231-м від 3 жовтня 2015 року, НР №00232-м від 22 березня 2011 року, НР №00228-м від 25 квітня 2007 року, НР №00229-м від 20 червня 2011 року, ефірне мовлення, позивні: Авторадіо ).

Варто зауважити, що у справі №826/13524/17 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення подала позов до суду про анулювання ліцензії ТОВ ТРК НБМ-Радіо . Спір між сторонами виник з приводу неподанням ліцензіатом заяви про переоформлення ліцензій у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника.

Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року дійшов висновку, що у відповідача виник законодавчо передбачений обов`язок щодо переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, тобто змінами кінцевого бенефіціарного власника (контролера), оскільки формулювання підстави у пункті б частини п`ятої статті 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення охоплює обставини, передбачені, зокрема, пунктом ґ частини третьої статті 35 цього Закону.

До того ж, цією постановою Верховний Суд відхилив доводи апеляційного суду про те, що зверненню Національної ради до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення мають передувати, як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї інших видів санкцій.

За результатом касаційного перегляду судових рішень у справі №826/13524/17, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про анулювання ліцензії задоволено.

У справі №826/13517/17 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення подала позов до суду про анулювання ліцензії ТОВ ТРК Золоті ворота . Спір між сторонами виник з приводу неподанням ліцензіатом заяви про переоформлення ліцензій у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника.

У постанові від 4 вересня 2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ ТРК Золоті ворота був змінений під час дії вимог статті 35 Закону України Про телебачення і радіомовлення . Оскільки кінцевий бенефіціарний власник вважається зміненим з моменту внесення відомостей про зміну в ЄДР, тому у відповідача виник прямий обов`язок переоформлення ліцензії на мовлення та подачі відповідної заяви разом з документами, визначеними цим Законом, протягом 30 робочих днів з дня виникнення підстав для таких дій.

За результатами касаційного перегляду справи №826/13517/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року і постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, якими позов про анулювання ліцензії задоволено, Верховним Судом залишені без змін.

У справі №812/362/16 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення подала позов до суду про анулювання ліцензії ТОВ ТРО Акцент . Спір між сторонами виник з приводу несвоєчасного подання ліцензіатом заяви про переоформлення ліцензій у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив строк подання заяви на переоформлення ліцензії. Необхідність такого переоформлення зумовлена зміною державної реєстрації власників та керівника ТОВ ТРО Акцент .

У постанові від 20 листопада 2019 року Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач мав обов`язок подавати інформацію про будь-які зміни в структурі власності, тобто, повідомляти позивача про будь-які зміни в своїй структурі власності. Вибуття або зміна власника свідчить про настання певних організаційних змін у товаристві.

Факт несвоєчасного подання заяви не спростовувався сторонами, отже Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача у зв`язку з цим права звернутись до суду з позовом про анулювання ліцензії й залишив судові рішення про задоволення позову без змін.

У справі №815/6160/17 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення подала позов до суду про анулювання ліцензії ТОВ ТРК Реноме плюс . Спір між сторонами виник з приводу несвоєчасного подання ліцензіатом заяви про переоформлення ліцензій у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліцензіат порушив строк звернення до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення із заявою про переоформлення ліцензії.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року дійшов висновку, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення при здійсненні своїх владних управлінських функцій уповноважена самостійно приймати рішення про анулювання ліцензії на мовлення, з підстав, визначених частиною другою статті 37 цього Закону, а також звертатися до суду з позовом у разі наявності обставин (фактів), наведених у частині п`ятій статті 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Судові рішення у справі №815/6160/17, відповідно до яких позов про анулювання ліцензії задоволено, за результатом їхнього перегляду у касаційному порядку, залишені Верховним Судом без змін.

Варто зауважити, що у справах, на правові висновки у яких, покликається позивач, підставою звернення до суду із позовом було відповідне рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. В цих рішеннях позивачем було встановлено факт порушення ліцензіатом порядку подання заяви про переоформлення ліцензії і, відповідно, з підстав цього вирішено звернутись до суду з позовом про анулювання ліцензії.

В цій же справі постановою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року визнано протиправним і скасовано рішення від 5 жовтня 2017 року №1873 Про результати позапланової перевірки ДП ТРО ДОВІРА . Тобто у судовому порядку було скасовано правову підставу звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії.

Варто зауважити, що зверненню Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до суду з позовом про анулювання ліцензії має передувати прийняття нею відповідного рішення, як про це зазначено в частині другій статті 24 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

За таких обставин, у справах №826/13524/17, №826/13517/17, №812/362/16, №815/6160/17 і у справі, що переглядається, тотожним є суб`єктний склад учасників відносин, об`єкт і предмет правового регулювання.

Як неодноразово зауважував Верховний Суд у своїй практиці, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проте, згідно фактичних обставин цієї справи, правова підстава звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії, а саме: рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 5 жовтня 2017 року №1873 Про результати позапланової перевірки ДП ТРО ДОВІРА скасоване у судовому порядку.

Отже, ця справа відрізняється від справ №826/13524/17, №826/13517/17, №812/362/16, №815/6160/17, на які покликається скаржник, своїми фактичними обставинами, які мають суттєве значення для вирішення спору.

За таких обставин, Верховний Суд констатує, що у справі, яка переглядається та у справах №826/13524/17, №826/13517/17, №812/362/16, №815/6160/17 подібними убачаються суб`єктний склад правовідносин, предмет позову та зміст позовних вимог, однак відмінними є фактичні обставини.

Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, Верховний Суд дійшов висновку, про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Тобто, наведена скаржником постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

З урахуванням цього Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В силу вимог пункту 5 частини першої статті 339 КАС України вказані обставини є підставою для закриття касаційного провадження судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 339 КАС України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 339, 345, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження №К/9901/35653/20 у справі №826/13519/17 за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду