Ухвала

від 20.12.2021 по справі 376/2995/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2995/21

Провадження № 2/376/1847/2021

У х в а л а

"20" грудня 2021 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Коваленко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області, Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. М.Ольшевського Сквирської міської ради Київської області, третя особа: директор Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. М.Ольшевського Сарафенюк Леонід Васильович, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

До Сквирського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області, Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. М.Ольшевського Сквирської міської ради Київської області, третя особа: директор Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. М.Ольшевського Сарафенюк Леонід Васильович, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

У роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Проте, як убачається зі змісту позовної заяви, позивач серед наведених позовних вимог просить суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати Наказ потенційного відповідача про відсторонення позивача від роботи та поновити позивача на роботі, зобов`язати потенційного відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи.

Разом з тим, звертаючись до суду із вищевказаними вимогами, позивачем у змісті позовної заяви не зазначено правові підстави для поновлення позивача на роботі, в той час як позивача станом на день звернення з даним позовом до суду не звільнено з роботи .

Таким чином, позивачем має бути уточнено вищенаведені позовні вимоги із посиланням на норми діючого трудового законодавства, які вказують на порушення прав позивача в цій частині позову, та які відновлюють порушене право саме в цій частині позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тобто, у разі відсутності документів, які є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, позивачем має бути сплачено судовий збір відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України Про судовий збір .

За змістом ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про:

1)визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

2)поновлення на роботі;

3)стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір не поширюється на вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Також, у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

У відповідності з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" заявлені вимоги є "іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин", тому не відноситься до вимог про стягнення заробітної плати, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільнені від сплати судового збору (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, провадження №12-301гс18).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру та немайнового характеру.

Згідно з підпунктом другим пункту другого частини другої статті 4 цього Закону за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.

Згідно з підпунктом другим пункту першого частини другої статті 4 цього Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, заявлена позивачем самостійна немайнова вимога: визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи підлягають оплаті судовим збором у розмірі 908,00 грн.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача має майновий характер і підлягає оплаті судовим збором в розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 908,00 грн.

Статтею 9 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.9 ст.185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Так, позивачем до позовної заяви необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. , або додати документ, що підтверджує пільги щодо його сплати; надати докази, що підтверджують майновий стан позивача і дають підстави відстрочити сплату судового збору.

Позовна заява не відповідає вимогам ч. 5 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області, Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. М.Ольшевського Сквирської міської ради Київської області, третя особа: директор Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. М.Ольшевського Сарафенюк Леонід Васильович, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,залишити без руху.

Для усунення вказаних недоліків надати позивачеві строк до п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху , в іншому випадку позовну заяву буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Коваленко