Рішення

від 08.02.2023 по справі 376/2995/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2995/21

Провадження № 2/376/116/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Відділу освітиСквирської міськоїради Київськоїобласті,Сквирського закладузагальної освітиІ-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСквирської міськоїради Київськоїобласті,третя особа:директор Сквирськогозакладу загальноїосвіти І-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСарафенюк ЛеонідВасильович, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтуванняпозову посилаютьсяна те,що з01.09.1994вона працюєна посадіучителя українськоїмови Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів № 1 імені М.Ольшевського Сквирської міської ради Київської області.

У листопаді 2021 року позивач зіткнулася із грубим порушенням з боку відповідача щодо її конституційного права на працю, яке полягало у вимаганні медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та в обмежуванні права повноцінно працювати.

04.11.2021 позивачу було вручено повідомлення №355 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, на що вона у письмовій формі надала відповідачу заперечення.

08.11.2021 позивача було відсторонено від роботи на підставі наказу №21-Т, виданого на основі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 з посиланням на відсутність у позивача щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач вважає, що вказаний наказ, яким її відсторонено від роботи є незаконним та таким, що грубо порушує її трудові права, позбавляє можливості реалізувати своє конституційне право на працю та одержувати заробітну плату.

З урахуванням викладеного позивач просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ про її відсторонення від роботи від 08.11.20214 № 21-Т;

поновити їїу виконанніобов`язків напосаді учителяукраїнської мови Сквирського закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів № 1 імені М.Ольшевського Сквирської міської ради Київської області;

стягнути з Відділу освітиСквирської міськоїради Київськоїобласті середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по дату ухвалення рішення суду включно;

допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за місяць;

стягнути з відповідача, Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області понесені нею витрати зі сплати судового збору.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у поданій до суду заяві просить справу розглянути в її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 191-192).

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, подали до суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги не визнають повністю (а.с. 74, 117).

Представник відповідача начальник відділу освітиСквирської міськоїради Київськоїобласті РиченкоС.П. подала відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивував тим, що позивачем не було виконано вимоги наказу МОЗ від 4 жовтня 2021 р. № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням підлягають зокрема працівники закладів дошкільної освіти (а.с.90-93).

Позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначили, що відповідачем грубо порушено її конституційні права, просить залишити без розгляду вимоги викладені у відзиві (а.с.122-133).

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно наказу директора Сквирськогозакладу загальноїосвіти І-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСарафенюка Л.В. №21-Т від 08.11.2021, позивача на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ОСОБА_1 , учителя української мови та літератури, відсторонено від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень (а.с.20).

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника та правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №21-Т від 08.11.2021 про відсторонення її від роботи, суд виходить з наступного.

Як визначено в ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з частинами 1, 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є обов`язковими і включаються до календаря щеплень профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90) та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Сам Наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (в подальшому Перелік).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Отже, з прийняттям зазначеного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

У будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є незаконним.

Вказаний висновок ґрунтується та тому, що згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Тобто вимога відповідача до позивача, щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем, в той час відповідач, здійснюючи відсторонення позивача, мав би діяти відповідно до закону.

Стаття 46 КЗпП України допускає відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, він є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу від 08.11.2021 №21-Т про відсторонення її від роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Судом було встановлено, що з 08.11.2021 з дня відсторонення від роботи позивача, останній було призупинено виплату заробітної плати. Наказом відповідача №6-к від 01.03.2022 у зв`язку із зупиненням дії Наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153, позивача було допущено до роботи з 01.03.2022 до завершення воєнного стану в України (а.с.116).

Отже, період незаконного відсторонення позивача від роботи, за який позивачу не була виплачена заробітна плата, становить з 09.11.2021 по 28.02.2022.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, позивач не виконувала покладені на неї обов`язки з ініціативи роботодавця, який не допускав її до виконання таких, тобто фактично мав місце простой не з вини працівника, то за позивачем мав зберігатись середній заробіток за аналогією з положеннями ч. 2 ст. 113 КЗпП України, який підлягає виплаті. При цьому не виконання позивачем своїх трудових обов`язків не може розцінюватись як вимушений прогул, оскільки позивач звільнена не була.

При цьому, розмір середнього заробітку визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання Наказу від 08.11.2021 №21-Т про відсторонення її від роботи, тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організаціїменше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюєтьсявиходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,провадяться шляхоммноження середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством,календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна платавизначаєтьсяділенням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки від 24.11.2021 №815 позивачу у вересні 2021 року нарахована заробітна плата у розмірі 14731,02 грн.; у жовтні 2021 року нарахована заробітна плата у розмірі 22106,71 грн (а.с. 37).

ОСОБА_1 у вересні-жовтні 2021 року відпрацьовано 42 дні: 22 дні у вересні 2021 року та 20 днів у жовтні 2021 року.

Згідно абз. 3 п. 2, п. 8 вказаного Порядку середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у періоді вимушеного прогулу, а середньоденна заробітна плата визначається шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Розрахунок середньоденного заробітку за вересень-жовтень 2021 року (14731,02 +22106,71) : (20+22) = 36837,73 : 42 = 877,09 грн.

Нарахування загальної суми середнього заробітку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день відсторонення працівника та день допущення до роботи у цей період не включаються, а саме: з 09.11.2021 по 28.02.2022.

Кількість робочих днів становить: у листопаді 2021 року 17 робочих днів, у грудні 2021 року 22 робочих дні, у січні 2022 року 19 робочих днів, у лютому 2022 року 20 робочих днів, (всього 78 робочих дні).

Число робочих днів у спірному періоді, які мають бути оплачені за середнім заробітком, становить 78 дні, починаючи з 09.11.2021 по 28.02.2022, що не заперечувалося сторонами.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу (без урахування податків і зборів) становить 877,09 грн. х 78 робочих дні = 68 413,02 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачений у розмірі 1816,00 грн, що підтверджено квитанцією (а.с. 52), а відповідач Сквирський закладзагальної освітиІ-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСквирської міськоїради Київськоїобласті не є суб`єктом здійснення бюджетних платежів, судові витрати слід стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області на користь позивача у розмірі 1816,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Відділу освітиСквирської міськоїради Київськоїобласті,Сквирського закладузагальної освітиІ-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСквирської міськоїради Київськоїобласті,третя особа:директор Сквирськогозакладу загальноїосвіти І-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСарафенюк ЛеонідВасильович, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Сквирськогозакладу загальноїосвіти І-ІІІступенів №1імені М.ОльшевськогоСарафенюка Л.В. №21-Т від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 43934956) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 877,09 гривень в розмірі 68413,02 гривень з відрахуванням всіх податків і зборів згідно діючого законодавства.

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 43934956) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїна протязі 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду буде складено відповідно до вимог ст. 259 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко