Рішення

від 21.12.2021 по справі 375/637/21

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 375/637/21

Провадження № 2/379/499/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

21 грудня 2021 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Музиченко О. О.,

з участю:

секретаря судового засідання Бакал О.А.,

представника позивачів - адвоката Кругліцької В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду № 3 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Київській області про скасування державної реєстрації права власності та речових прав на земельні ділянки і визнання права власності на речові права на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 03.12.2014, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28.05.2015, за кожним із них / ОСОБА_1 та ОСОБА_2 / було визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Також цим рішенням суду витребувано у відповідачки ОСОБА_3 зазначений житловий будинок. На підставі даного рішення суду за позивачами 21.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності по 1/2 частині на вищевказаний будинок. Після державної реєстрації права власності на житловий будинок позивачі мали намір приватизувати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , однак виявилося, що відповідачка приватизувала спірну земельну ділянку загальною площею 0,25 га /кадастровий номер 3223782001:02:010:0067/, на якій розташований належним їм будинок по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1773 га /кадастровий номер 3223782001:02:010:0068/, що розташована по АДРЕСА_1 . Крім того, за заявою відповідачки ОСОБА_3 було розроблено технічну документацію та проведено розподіл земельної ділянки загальною площею 0,25 га /кадастровий номер 3223782001:02:010:0067/ на дві земельні ділянки: площею 0,1689 га, кадастровий номер 3223782001:02:010:0090, зі зміненою адресою - АДРЕСА_1 , та площею 0,0811 га, кадастровий номер 3223782001:02:010:0089, з адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30.09.2019 визнано недійсним рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.25 га, що розташована по АДРЕСА_1 , а також визнано недійсним та скасовано рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 04.09.2018 № 223 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1773 га, що розташована по АДРЕСА_1 . А тому, позивачі просять суд визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 05.01.2018 під номером 24389934, від 05.01.2018 під номером 24389923 та від 17.09.2018 під номером 28086971 про право власності та речове право на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223782001:02:010:0090; 3223782001:02:010:0089 та 3223782001:02:010:0068 за ОСОБА_3 ; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачі просять визнати за ними право власності та речове право на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223782001:02:010:0067; 3223782001:02:010:0090; 3223782001:02:010:0089 та 3223782001:02:010:0068 - по 1/2 частині за кожним, вирішити питання судового збору.

08.07.2021 розпорядженням в.о. голови Рокитнянського районного суду Київської області Чорненької О.І., після задоволеного відводу судді Рокитнянського районного суду Київської області Чорненької О.І. відповідно до ст.ст. 31, 41 ЦПК України, справа була передана до Таращанського районного суду Київської області (а.с.64).

30.07.2021 після усунення недоліків позовної заяви позов було прийнято судом до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.90, 91).

22.09.2021 судом було постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивачів та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 12.10.2021, яке через відсутність підтвердження про вручення поштового відправлення відповідачці було відкладено на 26.10.2021 (а.с.110-112).

26.10.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2021, що у зв`язку із неявкою відповідачки було відкладено на 25.11.2021 та на 21.12.2021 (а.с.153, 154, 203-205).

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Кругліцька В.М. позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, та додатково зазначила, що позивачі успадкували за законом після ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності за позивачами на цей будинок в порядку спадкування було визнано рішенням суду від 03.12.2014, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 28.05.2015. Вказаний будинок розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га, що на аналогічному праві перейшла до спадкоємців - позивачів від спадкодавця. Крім того, в користуванні спадкодавця ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га з цільовим призначенням для ведення ОСГ за тією ж адресою ( АДРЕСА_1 ), що також перейшла до спадкоємців-позивачів. У 2017 році відповідачка неправомірно розробила технічну документацію по розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га на дві: 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га за адресою АДРЕСА_2 і 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га за адресою АДРЕСА_2 , та зареєструвала право власності на усі три земельні ділянки за собою. Однак, рішенням суду від 30.09.2019 було визнано недійсним і скасовано рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області, якими затверджувалась технічна документація і передавались у власність відповідачці ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га та 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га. Посилаючись на те, що до позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перейшло від спадкодавця право на обидві земельні ділянки за однією адресою: АДРЕСА_2 (3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку /що розділена відповідачкою на дві: 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га і 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га/ та 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га з цільовим призначенням для ведення ОСГ, представник позивачів просила скасувати державну реєстрацію права власності на усі ці земельні ділянки за відповідачкою ОСОБА_3 та визнати за позивачами право власності на ? частину за кожним на вказані земельні ділянки.

Відповідачка ОСОБА_3 у судові засідання 09.11.2021, 25.11.2021 та 21.12.2021 не з`явилась; про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належно і завчасно згідно вимог чинного законодавства. В матеріалах справи міститься повернуте поштове відправлення (конверт) з відміткою про відмову адресата від його отримання (а.с.155), а також п`ять повернутих поштових відправлень (конвертів) з відмітками відділення поштового зв`язку про неможливість їх вручення адресату, оскільки останній відсутній за вказаною адресою (а.с.100, 141, 222-227), що згідно положень п.3 ч.8, ч.10 ст. 128 ЦПК є належним повідомленням сторони про час та дату судового розгляду. Крім того, 26.11.2021 на вебпорталі судової влади України було опубліковано оголошення про виклик відповідачки у судове засідання на 14:00 год. 21.12.2021 (а.с.213). Відзиву на позов, заяв або клопотань від відповідачки до суду не надходило.

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно: в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ГУ Держгеокадастру у Київській області Совенко 27.09.2021 та ОСОБА_5 18.10.2021, 01.11.2021 (а.с.124, 142, 178). Крім того, 02.11.2021 судом отримано клопотання представника третьої особи про розгляд даної справи без участі їхнього представника (а.с.167).

За положенням частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки належним чином повідомлена відповідачка ОСОБА_3 тричі не з`явилася в судове засідання, будучи належно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надавши відзив, а представник позивачів не заперечувала проти заочного вирішення справи, - суд вважав за необхідне провести заочний розгляд даної справи.

Ухвалою суду від 21.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Заслухавши пояснення представника позивачів, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року за кожним із позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - визнано право власності на ? житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а також витребувано у відповідачки ОСОБА_3 зазначений житловий будинок (а.с. 10,11).

Дане рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 28.05.2015, що підтверджується копією рішення у справі ЄУН 375/1374/14-ц провадження № 2/375/419/14 та копією ухвали у справі № 22-ц/780/854/15 (а.с.12,13).

На підставі цього рішення суду 21.12.2017 за кожним із позивачів було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 57,6 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м з господарськими будівлями (погребом, верандою, сараєм, колодязем питним), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, (цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що вбачається з копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.12.2017 № 109239659 та № 109245131 (а.с.14, 15).

Судом також встановлено, що у 2017 році відповідачка ОСОБА_3 розробила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з подальшим наданням їй окремих витягів із ДЗК для реєстрації нових сформованих земельних ділянок та присвоєнням їм нових юридичних адрес, а саме:

- земельної ділянки площею 0,1689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з присвоєнням їй адреси АДРЕСА_2 , та

- земельної ділянки площею 0,0811 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з присвоєнням їй адреси АДРЕСА_1 .

Вказане вбачається з копії технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК - Л.А. за замовленням відповідачки ОСОБА_3 (а.с.23-43).

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року (справа №375/777/19, провадження №2/375/410/19) визнано недійсним рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.25 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 04.09.2018 № 223 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1773 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с.16, 17).

З мотивувальної частини вищевказаного рішення вбачається, що суд залишив без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про скасування поділу земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 на дві земельні ділянки, оскільки пункт 2 вимог (визнання недійсними рішень про затвердження технічної документації і передачу цих земельних ділянок у власність відповідачки) автоматично скасовує пункт 1 (а.с.17).

Станом на 20.10.2020 інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 не знайдена в Державному земельному кадастрі, що вбачається з копії інформації Е-сервісу (а.с.18).

Водночас, за інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.10.2020 (а.с.19-21) за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на три земельні ділянки:

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 - для ведення особистого селянського господарства, що розташована АДРЕСА_2 - з 17.09.2018;

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 з 05.01.2018; та

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 з 05.01.2018.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У ст. 187 ЗК України закріплено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України, відповідно до якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. б ч. 1 статті 81 ЗК України).

Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

За змістом статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 61, 62, 64 постанови від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18) зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 01 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Судом встановлено, що позивачі набули у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 внаслідок спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджено рішенням суду від 03.12.2014, яке набрало законної сили 28.05.2015.

Цей будинок розміщувався на земельній ділянці з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку за тією ж адресою, що перебувала в користуванні спадкодавця. Також в користуванні спадкодавця перебувала земельна ділянка, також розташована по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Права приватної власності на ці земельні ділянки спадкодавцем ОСОБА_4 оформлено не було, правовстановлюючі документи на них в матеріалах справи відсутні.

Зі змісту технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , розробленої за замовленням відповідачки ОСОБА_3 , вбачається, що у 2017 році вона на підставі рішень Запруднянської сільської ради розділила цю земельну ділянку на дві із присвоєнням їм різних адрес: на земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 по АДРЕСА_2 та земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 по АДРЕСА_2 .

Право власності на ці земельні ділянки відповідачка ОСОБА_3 зареєструвала за собою в січні 2018 року, що вбачається з відповідних витягів із Реєстру.

30.09.2019 рішенням суду було визнано недійсними рішення Запруднянської сільської ради, якими відповідачці ОСОБА_3 було передано у приватну власність обидві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га для для будівництва і обслуговування житлового будинку та з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га для ведення особистого селянського господарства, а також на підставі яких відповідачка ОСОБА_3 провела розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га по АДРЕСА_2 на дві (3223782001:02:010:0089 та 3223782001:02:010:0090).

Отже, реєстрація права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га (яку в подальшому було поділено на дві земельні ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га, і кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га) та на земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га відбулася на підставі рішень Запруднянської сільської ради Київської області від 23.01.2014 та 04.09.2018 за № 223, які рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30.09.2019 у справі ЄУН 375/777/19 провадження № 2/375/410/19 було визнано недійсними та скасовано.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В цьому аспекті, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також на рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії , якими встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (правової визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, вимога позивачів про скасування державної реєстрації прав власності та речових прав на земельні ділянки (кадастровий номер 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га, кадастровий номер 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га та кадастровий номер 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га) за відповідачкою ОСОБА_3 відповідає належному способу захисту та є законною й обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Водночас, доводи позивачів про те, що вони як власники нерухомого майна мають законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право, що може бути реалізовано у вигляді права на володіння земельною ділянкою , використання якої є невід`ємною складовою ефективного здійснення ними права власності на нерухоме майно, а відтак, на визнання за ними права власності на вищевказані земельні ділянки поза передбаченою чинним законодавством процедурою - суд вважає необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам закону.

Так, порядок набуття права на землю громадянами чітко врегульовано Земельним кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається статтею 118 ЗК України.

Згідно з частиною шостою цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань судочинства.

Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (ЗА НАЯВНОСТІ ТАКИХ ПРАВ).

На цьому акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19.

У даній справі судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 не мав права власності на вищевказані земельні ділянки, а відтак, позивачі, як його спадкоємці, згідно положень статті 120 ЗК України не могли автоматично набути і не набули права власності на землю одночасно із отриманням у власність житлового будинку. Для оформлення відповідного права власності позивачі мають пройти передбачену законом процедуру, що описана у рішенні вище.

Отже, судом у даному випадку встановлено відсутність прав, що підлягали б одночасному визнанню при ухваленні рішення про скасування державної реєстрації прав.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З наведеного суд висновує, що правові підстави для визнання права власності та речове право на земельні ділянки кадастровий номер 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га та кадастровий номер 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки кадастровий номер 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та кадастровий номер 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , по ? за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відсутні. Водночас, скасування державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за відповідачкою є ефективним способом відновлення порушеного права позивачів, які є власниками житлового будинку, що розташований на відповідній земельній ділянці, виходячи із вищезгаданого принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку.

З огляду на наведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивачів та відновлення становища, що існувало до порушення, суд вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Київській області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , що була розділена на дві земельні ділянки на підставі скасованого в подальшому за рішенням суду рішення Запруднянської сільської ради.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає у рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами 5,7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, обрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із задоволення судом чотирьох немайнових вимог, за які кожним із позивачів сплачено по 3632,00 грн. згідно відповідних платіжних документів (а.с.49-51, 78).

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 19, 55, 129 Конституції України, статтями 15, 215, 373, 374, 377 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 30, 79, 81, 116, 118, 120-122, 152, 187 Земельного кодексу України, статтями 1, 11, 18, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 263, 265, 266, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державної реєстрації права власності та речових прав на земельні ділянки і визнання права власності на речові права на земельні ділянки - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 05.01.2018 під номером 24389934 про право власності та речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 05.01.2018 під номером 24389923 про право власності та речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 17.09.2018 під номером 28086971 про право власності та речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 24.01.2008, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 20.10.2011, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Рокитнянським РС Управління ДМС України в Київській області 13.06.2013, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 23.12.2021.

Суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко