Постанова

від 03.08.2022 по справі 375/637/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Музиченко О.О.

Єдиний унікальний номер справи № 375/637/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824 /6318/ 2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.,

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 назаочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадарстру в Київській області про скасування державної реєстрації права власності та речових прав на земельні ділянки і визнання права власності на речові права на земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року позивачі звернулись до Рокитнянського районного суду Київської області суду з даним позовом.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року , за кожним із них, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Рішенням суду витребувано у відповідачки ОСОБА_3 зазначений житловий будинок.

На підставі даного рішення суду за позивачами 21 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності по 1/2 частині на вищевказаний будинок.

Після державної реєстрації права власності на житловий будинок позивачі мали намір приватизувати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою:. АДРЕСА_1 .

Разом з тим виявилося, що відповідачка приватизувала спірну земельну ділянку загальною площею 0,25 га /кадастровий номер 3223782001:02:010:0067/, на якій розташований належним їм будинок , а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1773 га /кадастровий номер 3223782001:02:010:0068/, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Крім того, за заявою відповідачки ОСОБА_3 було розроблено технічну документацію та проведено розподіл земельної ділянки загальною площею 0,25 га /кадастровий номер 3223782001:02:010:0067/ на дві земельні ділянки:

- площею 0,1689 га, кадастровий номер 3223782001:02:010:0090, зі зміненою адресою - АДРЕСА_2 ,

- та площею 0,0811 га, кадастровий номер 3223782001:02:010:0089, з адресою: АДРЕСА_2 .

Станом на 20 жовтня 2020 року інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 не знайдена в Державному земельному кадастрі, що вбачається з копії інформації Е-сервісу ( т.1 а.с.18).

Водночас, за інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20 жовтня 2020 року ( т.1 а.с.19-21) за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на три земельні ділянки:

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , - з 17 вересня 2018 року ;

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , з 05 січня 2018 року ;

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташованаза адресою : АДРЕСА_2 з 05 січня 2018 року .

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року визнано недійсним рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.25 га, що розташована за вадресою : АДРЕСА_1 , , а також визнано недійсним та скасовано рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 04 вересня 2018 року № 223 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1773 га, що розташована за аресою : АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що в даній конкретній ситуації виникли відносини, пов`язані із захистом права власності , і з огляду на те , що позивачі ,як власники нерухомого майна мають «законне сподівання» на отримання можливості ефективно захистити майнове право ,що може бути реалізоване у вигляді права на володіння земельною ділянкою, використання якої є невід`ємною складовою ефективного здійснення ними права власності на нерухоме майно ( принципу цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій об`єкт розташований ) позивачі у прохальній частині позову просять -

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 05 січня 2018 року під номером 24389934, від 05 січня 2018 року під номером 24389923 та від 17 вересня 2018 року під номером 28086971 про право власності та речове право на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223782001:02:010:0090; 3223782001:02:010:0089 та 3223782001:02:010:0068 за ОСОБА_3 -зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнати за ними право власності та речове право на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223782001:02:010:0067; 3223782001:02:010:0090; 3223782001:02:010:0089 та 3223782001:02:010:0068 по 1/2 частині за кожним, вирішити питання судового збору.

Розпорядженням в.о. голови Рокитнянського районного суду Київської області Чорненької О.І. від 08 липня 2021 року після задоволеного відводу судді Рокитнянського районного суду Київської області Чорненької О.І. відповідно до ст.ст. 31, 41 ЦПК України, справа була передана до Таращанського районного суду Київської області (т.1 а.с.64).

Після усунення недоліків позовної заяви , 30 дипня 2021 року позов прийнято судом до розгляду за правилами загального позовного провадження ( т.1,а.с.90, 91).

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року задоволено клопотання представника позивачів та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 12 жовтня 2021 року , яке через відсутність підтвердження про вручення поштового відправлення відповідачці було відкладено на 26 жовтня 2021 року ( т.1 а.с.110-112).

Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 05 січня 2018року під номером 24389934 про право власності та речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 05 січня 2018 року під номером 24389923 про право власності та речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію права (в державному реєстрі) від 17 вересня 2018 року під номером 28086971 про право власності та речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га для ведення особистого селянського господарства за адресою : АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 .

У решті позову відмовлено .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3632 грн .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3632 грн

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу , в якій просять рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов , визнавши за ними право власності на земельні ділянки по 1\2 частини за кожним . В апеляційній скарзі зазначала , що суд не з`ясував всіх обставин справи,що мають значення для вирішення справи , не врахував їх доводи , докази надані до позову.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 04 серпня 2022 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи.

Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а відтак відсутні підстави вважати поважними причини неявки сторін до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції , рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року , за кожним із них , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 . в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Рішенням суду витребувано у відповідачки ОСОБА_3 зазначений житловий будинок.

На підставі даного рішення суду за позивачами 21 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності по 1/2 частині на вищевказаний будинок.

Після державної реєстрації права власності на житловий будинок позивачі мали намір приватизувати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою:. АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с.10-15).

Судом також встановлено, що у 2017 році відповідачка ОСОБА_3 розробила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з подальшим наданням їй окремих витягів із ДЗК для реєстрації нових сформованих земельних ділянок та присвоєнням їм нових юридичних адрес, а саме:

- земельної ділянки площею 0,1689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з присвоєнням їй адреси : АДРЕСА_2 , та

- земельної ділянки площею 0,0811 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з присвоєнням їй адреси АДРЕСА_1 .

Вказане вбачається з копії технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК - Л.А.» за замовленням відповідачки ОСОБА_3 (т.1 а.с.23-43).

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року (справа №375/777/19, провадження №2/375/410/19) визнано недійсним рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачціОСОБА_3 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.25 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 . Визнано недійсним та скасовано рішення Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 04 вересня 2018 року № 223 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1773 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с.16, 17).

Вказаним рішенням суд залишив без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування поділу земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 на дві земельні ділянки, оскільки пункт 2 вимог (визнання недійсними рішень про затвердження технічної документації і передачу цих земельних ділянок у власність відповідачки) автоматично скасовує пункт 1 ( т.1 а.с.17).

Станом на 20 жовтня 2020 року інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 не знайдена в Державному земельному кадастрі, що вбачається з копії інформації Е-сервісу (т.1 а.с.18).

Водночас, за інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20 жовтня 2020 року ( т.1 а.с.19-21) за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на три земельні ділянки:

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , - з 17 вересня 2018 року ;

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , з 05 січня 2018 року ;

- з кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташованаза адресою : АДРЕСА_2 з 05 січня 2018 року .

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У ст. 187 Земельного Кодексу України закріплено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 Земельного Кодексу України, відповідно до якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. «б» ч. 1 статті 81 Земельного Кодексу України).

Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

За змістом статті 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 61, 62, 64 постанови від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18) зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 Земельного Кодексу України, який був чинний до 01 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 Земельного Кодексу України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Як видно із матеріалів справи , позивачі набули у власність житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 внаслідок спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Цей будинок розміщувався на земельній ділянці з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку за тією ж адресою, що перебувала в користуванні спадкодавця. Також в користуванні спадкодавця перебувала земельна ділянка, також розташована за адресою : АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Права приватної власності на ці земельні ділянки спадкодавцем ОСОБА_4 оформлено не було, правовстановлюючі документи на них в матеріалах справи відсутні.

Зі змісту технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га за адресою по АДРЕСА_2 , розробленої за замовленням відповідачки ОСОБА_3 , вбачається, що у 2017 році вона на підставі рішень Запруднянської сільської ради розділила цю земельну ділянку на дві із присвоєнням їм різних адрес: на земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 за адресою по АДРЕСА_2 та земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 за адресою по

АДРЕСА_3 власності на ці земельні ділянки відповідачка ОСОБА_3 зареєструвала за собою в січні 2018 року, що вбачається з відповідних витягів із Реєстру.

Реєстрація права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га (яку в подальшому було поділено на дві земельні ділянки з кадастровим номером 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га, і кадастровим номером 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га) та на земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га відбулася на підставі рішень Запруднянської сільської ради Київської області від 23 січня 2014 року та 04 вепрепсня 2018 року за № 223, які рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у справі № 375/777/19 провадження №2/375/410/19 було визнано недійсними та скасовано.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (правової визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії».

Відтак, вимога позивачів про скасування державної реєстрації прав власності та речових прав на земельні ділянки (кадастровий номер 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га, кадастровий номер 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га та кадастровий номер 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га) за відповідачкою ОСОБА_3 відповідає належному способу захисту та є законною й обґрунтованою, у зв`язку з чим суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог в цій частині .

Доводи позивачів про те, що вони як власники нерухомого майна мають «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право, що може бути реалізовано у вигляді «права на володіння земельною ділянкою», використання якої є невід`ємною складовою ефективного здійснення ними права власності на нерухоме майно, а відтак, на визнання за ними права власності на вищевказані земельні ділянки поза передбаченою чинним законодавством процедурою - суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам закону, і суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками .

Так, порядок набуття права на землю громадянами чітко врегульовано Земельним кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається статтею 118 Земельного Кодексу України.

Згідно з частиною шостою цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань судочинства.

Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (ЗА НАЯВНОСТІ ТАКИХ ПРАВ).

Аналогічні винсовки містить постанова Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року ( справа № 922/2589/19)

Як встановлено судом першої інстанції , і сторони цього не заперечували , спадкодавець ОСОБА_4 не мав права власності на вищевказані земельні ділянки, а відтак, позивачі, як його спадкоємці, згідно положень статті 120 ЗК України не могли автоматично набути і не набули права власності на землю одночасно із отриманням у власність житлового будинку. Для оформлення відповідного права власності позивачі мають пройти передбачену законом процедуру .

З огляду на вказане , у позивачів відсутнє право, що підлягало б одночасному визнанню за ними при ухваленні рішення про скасування державної реєстрації прав.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Висновок суду першої інстанції про відсутність правовиї підстав для визнання права власності та речове право на земельні ділянки кадастровий номер 3223782001:02:010:0067 площею 0,25 га та кадастровий номер 3223782001:02:010:0089 площею 0,0811 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою по АДРЕСА_3 , а також на земельні ділянки кадастровий номер 3223782001:02:010:0090 площею 0,1689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та кадастровий номер 3223782001:02:010:0068 площею 0,1773 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , по 1\2 частині за кожним із позивачів є цілком обгрнутоваим .

Водночас, скасування державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за відповідачкою є ефективним способом відновлення порушеного права позивачів, які є власниками житлового будинку, що розташований на відповідній земельній ділянці, з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку.

З огляду на наведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивачів та відновлення становища, що існувало до порушення, суд першої інстанції обгрнутовано дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Київській області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3223782001:02:010:0067, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , що була розділена на дві земельні ділянки на підставі скасованого в подальшому за рішенням суду рішення Запруднянської сільської ради.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову .

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог, які були досліджені судом першої інстанції , і їм надана правова оцінка, а відтак додаткової оцінки не потребують .

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку ,що рішення суду є законним і обгрунтованим , підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття .

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 08 серпня 2022 року .

Головуючий:

Судді: