Постанова

від 22.12.2021 по справі 916/3950/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3950/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Бережної Т.Г., посвідчення адвоката України № 001422 від 16.10.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 001422 від 16.10.2019; ордер серія ОД № 568642 від 08.11.2021

від відповідача 1 - Боднарука М.М., посвідчення адвоката України № 546 від 30.07.2007; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 546 від 30.07.2007; довіреність № 72 від 05.10.2021

/відповідач 2 та третя особа повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, але не з`явились в судове засідання/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «ЕЛПО»

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2021, прийняте суддею Літвіновим С.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 13.09.2021

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2021, прийняте суддею Літвіновим С.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 24.09.2021

у справі № 916/3950/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Фокіної Наталії Євгенівни

до відповідачів:

1) скаржника;

2) Малого підприємства «База відпочинку «Літо»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської обласної державної адміністрації

про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Фокіна Наталія Євгенівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "ЕЛПО" та до Малого підприємства (далі - МП) "База відпочинку "Літо", в якому просила суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т.1, а.с.218-224) зобов`язати останніх усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5120887700:05:001:0033, розташованою за адресою: комплекс будівель та споруд №21, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, що знаходиться у користуванні Фокіної Наталії Євгенівни, шляхом демонтажу наступних будівель, які належать ТДВ ЕЛПО літ. Х , Ц , Ч , Ш, Щ , туалет літ Ю , літній душ літ. Я , розташованих на земельній ділянці площею 0,0305 га з кадастровим номером 5120887700:05:001:0033 за адресою: комплекс будівель та споруд № 21, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідачів витрати на проведення земельно-технічних експертиз на суму 6 500 грн. та 1 500 грн., витрати, пов`язані з залученням ФОП Осадчук для знімання та зйомки земельних ділянок бази відпочинку Вікторія , розташованої за адресою: комплекс будівель та споруд №21, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, в сумі 10 000 грн. та 6 000 грн. та судовий збір у розмірі 1 921 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідачами обмежується її право на володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120887700:05:001:0033, розташованою за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції призначалась судова земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2021 позов задоволено та зобов`язано ТДВ ЕЛПО та МП База відпочинку Літо усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5120887700:05:001:0033, розташованою за адресою: комплекс будівель та споруд №21, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , шляхом демонтажу наступних будівель, які належать ТДВ ЕЛПО літ. Х , Ц , Ч , Ш, Щ , туалет літ Ю , літній душ літ. Я , розташованих на земельній ділянці площею 0,0305 га з кадастровим номером 5120887700:05:001:0033 за адресою: комплекс будівель та споруд № 21, Шабівська сільська рада, Білгород-Дністровського району, Одеської області. Стягнуто солідарно з ТДВ ЕЛПО та МП База відпочинку Літо витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 грн.

Місцевий господарський суд дійшов такого висновку з врахуванням висновку експертного земельно-технічного дослідження земельної ділянки бази відпочинку Вікторія та висновку експертів судової земельно-технічної експертизи від 18.06.2021 № 20-4988/5026, які підтверджують факт обмеження права позивача на володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120887700:05:001:0033 площею 0,4132 га, розташованою за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада.

06.09.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі з метою вирішення питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 39 500 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2021 заява ФОП Фокіної Наталії Євгенівни про розподіл судових витрат у справі задоволена частково. Стягнуто з ТДВ ЕЛПО та з МП База відпочинку Літо по 8 477,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено через безпідставне включення до витрат на професійну правничу допомогу витрат, пов`язаних з виїздом адвоката на топографічну зйомку та на проведення експертизи, а також завищення часу, витраченого на участь адвоката у судових засіданнях.

Не погоджуючись з обома рішеннями місцевого господарського суду, ТДВ ЕЛПО звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нові, якими відмовити у задоволенні позову та заяви про розподіл судових витрат.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права; зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не послався на жодну норму закону, яка б давала йому право прийняти рішення щодо демонтажу будівель, які належать на праві власності відповідачу, а відтак таке рішення не може вважатись законним.

Крім того, апелянт стверджує, що судом не мотивовано на підставі яких доказів йому вдалося встановити розташування будівель під літ. Х , Ц , Ч , Ш, Щ , туалет літ Ю , літній душ літ. Я на земельній ділянці позивача, відносно яких судом було прийнято рішення про здійснення їх демонтажу.

Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно послався на висновок №20/12 від 16.12.2019 експертно земельно-технічного дослідження бази відпочинку Вікторія , який не є належним доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Підставою для скасування додаткового рішення, скаржник зазначив неналежне виконання позивачем обов`язку щодо подання попереднього розрахунку суми судових витрат у відповідності до вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України та відсутність права у позивача робити усні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

У відзиві позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду від 1 та 15.09.2021 залишити без змін та зазначає, що експертними висновками, в тому числі судовою експертизою, встановлено розташування об`єктів відповідачів за межами їх земельних ділянок на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача, що порушує його право на користування нею. Щодо доводів скаржника стосовно розподілу судових витрат, то на думку позивача, вони не відповідають ч.1 ст.221 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування комплексу будівель та споруд бази відпочинку Вікторія , відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 безоплатно у власність дарунок у вигляді комплексу будівель та споруд бази відпочинку Вікторія , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,5388 га.

Право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 492608851208.

Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 5120887700:05:001:0033 та 5120887700:056001:0034, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.07.2018, укладеного між Одеською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , останній були передані у строкове платне користування строком на 49 років на умовах оренди земельні ділянки площею 0,4132 га (кадастровий номер 5120887700:05:001:0033) та площею 0,1256 га (кадастровий номер 5120887700:05:001:0034) із земель рекреаційного призначення, які розташовані за адресою: комплекс будівель та споруд № 21, Шабівська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту). Договір оренди земельних ділянок зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягів: 132498685, 132507401. Цільове призначення земельних ділянок: Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Об`єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд бази відпочинку Вікторія та земельні ділянки площею 0,4132 га та площею 0,1256 га кадастрові номери 5120887700:05:001:0033 та 5120887700:05:001:0034 позивач використовує у своїй господарській діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено в розділі види діяльності: 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання та копією договору оренди земельної ділянки (додаються).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що ТДВ ЕЛПО належать на праві приватної власності приміщення та споруди бази відпочинку Літо , розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 19.

Також, в матеріалах справи наявний укладений 13.12.2001 між Білгород-Дністровською радою та ЗАТ ЕЛПО договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0496 га, в тому числі під громадською забудовою 0,0496 га, розташованої на Будацькій косі Білгород-Дністровського району Одеської області біля селища Затока, для обслуговування приміщень та споруд бази відпочинку Літо згідно із планом (схемою) землекористування.

ФОП Фокіна Н.Є. звернувшись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, мотивує свої вимогами ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, висновком №20/12 від 16.12.2019 експертно земельно-технічного дослідження бази відпочинку Вікторія , виконаним на її замовлення, та висновком експерта № 04/03 від 16.03.2020 судової земельно-технічної експертизи та зазначає, що на земельній ділянці, що перебуває в її користуванні за договором оренди, відповідачами розміщені будинки, що обмежують її право на володіння та користування цією земельною ділянкою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Згідно зв ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає в його користуванні та розпорядженні своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою (відповідачем) перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

З наявного в матеріалах справи висновку судової земельно-технічної експертизи № 20-4988/5026 від 18.06.2021, призначеної місцевим господарським судом з метою встановлення чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відповідно меж земельних ділянок технічній документації бази відпочинку Вікторія та бази відпочинку Літо та чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок цих баз, вбачається, що:

-відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, фактичне розташування будівель та спорудта інших об`єктів на земельній ділянці № 1 бази відпочинку Літо не відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку, вони частково розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5120887700:05:001:0033 бази відпочинку Вікторія ;

-фактичне розташування будівель та споруд та інших об`єктів на земельній ділянці №2 бази відпочинку Літо відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку;

-з перенесенням меж земельних ділянок кадастровий номер 5120887700:05:001:0033 та 5120887700:05:001:0034 бази відпочинку Вікторія із зміщенням земельних ділянок до існуючих фактичних фасадних меж зображено в додатку №3. Площа накладення земельної ділянки № 1 бази відпочинку Літо на земельну ділянку кадастровий номер 5120887700:05:001:0033 бази відпочинку Вікторія складає 0,0305 га.

-на земельній ділянці № 2 бази відпочинку Літо та земельній ділянці кадастровий номер 5120887700:05:001:0034 бази відпочинку Вікторія накладення земельних ділянок не виявлено (див. Додаток № 3).

При цьому, з наданого позивачем висновку експерта № 04/03 від 16.03.2020 судової земельно-технічної експертизи вбачається, що судовим експертом під час дослідження також встановлено, що спірна суміжна фактична межа, що відокремлює земельну ділянку бази відпочинку Вікторія із земельною ділянкою бази відпочинку Літо (межа справа) проходить не по прямій лінії, як передбачено технічною документацією із землеустрою (межа від Г до А див. додаток № 2 до висновку 20/12), а проходить по ламаній лінії зі зміщенням в бік земельної ділянки бази відпочинку Вікторія на площі 0,0214 га (див. додаток № 4 до висновку 20/12). При цьому на цій земельній ділянці частково знаходяться дерев`яні будинки бази відпочинку Літо , які на схематичному плані земельної ділянки комплексу будівель та споруд №19 Шабіської сільської ради зазначені як будинки відпочинку літ. Х , Ц , Ч , Ш, Щ , туалет літ Ю , літній душ літ. Я .

Враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що наявні в матеріалах справи докази, підтверджують факт обмеження відповідачами права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5120887700:05:001:0033, що полягає у самовільному зайняті без жодних правових підстав відповідачами частини земельної ділянки з кадастровим номером 5120887700:05:001:0033, яка перебуває у користуванні позивача, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ФОП Фокіною Н.Є. позовних вимог до ТДВ "ЕЛПО" та МП "База відпочинку "Літо" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу відповідних будинків.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок №20/12 від 16.12.2019 експертно земельно-технічного дослідження бази відпочинку Вікторія , тоді як в ньому не зазначено, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, то вони колегією суддів відхиляються оскільки відповідний доказ був оцінений судом у сукупності із іншими наявними в матеріалах справи доказами та висновками судових експертів, правомірність яких відповідачем жодними чином не спростована.

Твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не послався на жодну норму закону, яка б давала йому право прийняти рішення щодо демонтажу будівель, які належать на праві власності відповідачу також не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки місцевий господарський суд, посилаючись на ч.ч.2, 3 ст. 152 ЗК України, зауважив, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, при цьому захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2021 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак колегія суддів вважає, що підстав для його скасування або зміни не має.

Крім того, місцевим господарським судом за результатами розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 39 500 грн. була винесена додаткова постанова, якою відповідну заяву задоволено частково, при цьому апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки у позивача відсутнє право робити усні заяви про відшкодування відповідних втрат, а належного виконання позивачем обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат здійснено не було, що на думку колегіє судді є також неправомірним з огляду на наступне.

У положеннях Господарського процесуального кодексу України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 124 ГПК у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Таким чином, положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №911/2686/18 та від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18).

Отже, оскільки положення ст. 124 ГПК України не містить імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд зобов`язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат, колегія суддів вважає непереконливими відповідні доводи апелянта

Разом з тим як свідчать матеріали справи, як у позовній заяві, так і в уточненнях до неї позивачем зазначено про попередні витрати, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, при цьому дійсно про витрати пов`язані із представництвом інтересів позивача (витрати на професійну правничу допомогу), останнім не зазначалось, однак як вже зазначалось поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, тому відповідна заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката була правомірно розглянута судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2021, крім вищевикладених і визнаних колегією суддів безпідставними, апелянт не вказує, а тому підстави для його скасування також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки оскаржуваних рішень скаржник не спростував, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а відтак оскаржувані рішення слід залишити без змін, як ухвалені у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2021 у справі №916/3950/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «ЕЛПО» - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2021 о 10.00.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький