Постанова

від 15.12.2021 по справі 906/109/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 906/109/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Чумака Ю. Я., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Фонду державного майна України та Відкритого акціонерного товариства Житомирський завод хімічного волокна

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 (головуючий суддя Мельник О. В., судді Петухов М. Г., Розізнана І. В.) у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства Житомирський завод хімічного волокна

до Житомирської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Житичі ,

про визнання недійсними рішень Житомирської міської ради,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи на стороні позивача - Міщенка О. В. (у порядку самопредставництва),

третьої особи на стороні відповідача - Черниша О. М. (адвокат),

СУТЬ СПОРУ

1. Відкритому акціонерному товариству Житомирський завод хімічного волокна (далі - ВАТ Житомирський завод хімічного волокна , позивач) згідно з державним актом про право постійного користування землею від 05.01.1996 ІІ-ЖТ № 002516 надана у постійне користування земельна ділянка.

2. Позивач стверджує, що Житомирська міська рада (далі - Житомирська міськрада, відповідач) прийняла рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, чим порушила права ВАТ Житомирський завод хімічного волокна як землекористувача, у зв`язку з чим це рішення слід визнати недійсним.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. ВАТ Житомирський завод хімічного волокна та Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду.

4. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. У лютому 2021 року ВАТ Житомирський завод хімічного волокна звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міськради про:

- визнання недійсним рішення Житомирської міськради сьомого скликання позачергової 71 сесії від 02.09.2020 № 1987 Про припинення відкритому акціонерному товариству Житомирський завод хімічного волокна права постійного користування земельною ділянкою (далі - рішення № 1987);

- визнання недійсним рішення Житомирської міськради сьомого скликання позачергової 71 сесії від 02.09.2020 № 1988 Про надання юридичній особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - рішення № 1988).

6. Позов обґрунтовано тим, що спірні рішення були прийняті Житомирською міськрадою без повідомлення та запрошення представника ВАТ Житомирський завод хімічного волокна , а підставою для прийняття цих рішень стала систематична несплата позивачем податку на землю, хоча заборгованість із земельного податку не є безспірною та не визнається відповідачем, оскільки не була проведена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки.

7. Позивач вказує, що спір виник щодо земельної ділянки 63,8942 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154. Рішення № 1988, яким надано Приватному акціонерному товариству Житичі (далі - ПрАТ Житичі ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, порушує права позивача, оскільки прийняте з урахуванням рішення № 1987, яким припинено право користування земельною ділянкою ВАТ Житомирський завод хімічного волокна .

8. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ФДМУ як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ Житичі .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Відповідно до державного акта про право постійного користування землею від 05.01.1996 ІІ-ЖТ № 002516, який виданий на підставі рішень виконавчого комітету Житомирської міськради народних депутатів від 23.11.1995 № 606, виконавчого комітету Житомирської міськради від 10.10.1997 № 542, позивач є користувачем земельної ділянки за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир.

10. За інформацією Головного управління ДПС у Житомирській області, яка була надана в листі від 27.08.2020 № 10783/6/06-30-51-04, зазначено, що ВАТ Житомирський завод хімічного волокна є платником земельного податку в м. Житомирі та Житомирському районі. Згідно з поданою декларацією з плати за землю по м. Житомиру за 2020 рік платник декларує 50,6930 га за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир. Нараховано річну суму податку в сумі 915 533,31 грн. Станом на 25.08.2020 за платником рахується борг із земельного податку в сумі 8 644 172,27 грн. Остання сплата земельного податку платником проводилась 05.01.2012 в сумі 7 000,00 грн.

11. Ураховуючи систематичну несплату позивачем земельного податку до місцевого бюджету, 07.11.2017 Житомирською міськрадою був направлений лист № 928/12 на адресу ВАТ Житомирський завод хімічного волокна про необхідність погашення заборгованості зі сплати земельного податку та повідомлено останнє, що у випадку несплати заборгованості міськрадою буде вирішуватись питання стосовно припинення права постійного користування на земельну ділянку.

12. 28.08.2020 Житомирська міськрада повторно звернулася до ВАТ Житомирський завод хімічного волокна з листом № 12/4021, в якому зазначено про наявність заборгованості зі сплати земельного податку та повідомлено, що міською радою буде розглянуто питання щодо припинення права ВАТ Житомирський завод хімічного волокна користуватися земельною ділянкою відповідно до державного акта на право постійного користування землею, який виданий 05.01.1996.

13. 02.09.2020 Житомирська міськрада на позачерговій 71 сесії сьомого скликання прийняла рішення № 1987, яким, враховуючи систематичну несплату земельного податку, вирішила припинити ВАТ Житомирський завод хімічного волокна право постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, відповідно до державного акта на право постійного користування землею, який виданий 05.01.1996 № ІІ-ЖТ 002516.

14. Крім того, рішенням № 1987 визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Житомирської міськради народних депутатів від 23.11.1995 № 606, рішення виконавчого комітету Житомирської міськради від 10.10.1997 № 542 (тобто рішення, які зазначені в державному акті як підстава його видачі) та державний акт на право постійного користування землею, який виданий 05.01.1996 № ІІ-ЖТ 002516.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

15. Господарський суд Житомирської області рішенням від 05.07.2021 (суддя Тимошенко О. М.) позов задовольнив частково. Визнав недійсним рішення № 1987. Відмовив у позові в частині вимоги про визнання недійсним рішення № 1988.

16. Суд першої інстанції, посилаючись на статті 141 Земельного кодексу України та статті 19 Конституції України, зазначив, зокрема, що закон не передбачає право органу місцевого самоврядування в односторонньому порядку приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою в зв`язку із систематичною несплатою земельного податку. За наявності таких підстав (несплата податку) орган місцевого самоврядування має вирішувати це питання шляхом звернення до суду.

17. Разом з тим місцевий господарський суд вказав, що рішення № 1988, яким надано ПрАТ Житичі дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не має юридичних наслідків для позивача, тому не порушує його права.

18. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 31.08.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2021 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення № 1987 скасував та прийняв в цій частині нове рішення. У позові в частині визнання недійсним рішення № 1987 відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

19. Суд апеляційної інстанції вказав, що з положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

20. З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143 Земельного кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що за наявності підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

21. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що закон не передбачає право органу місцевого самоврядування в односторонньому порядку приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою в зв`язку із систематичною несплатою земельного податку є помилковим та таким, що суперечить приписам статтям 141, 143 Земельного кодексу України.

22. Звідси суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Житомирською міськрадою правомірно було прийнято рішення № 1987 про припинення права позивача на користування земельною ділянкою.

23. Апеляційний господарський суд також зазначив, що наступне рішення міськради № 1988 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на частину земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ВАТ Житомирський завод хімічного волокна згідно з вище вказаним державним актом іншій юридичній особі, не порушує прав та інтересів позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

24. У жовтні та листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ФДМУ та ВАТ Житомирський завод хімічного волокна , в яких скаржники просять постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 скасувати, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2021 - залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційних скарг та заперечень на них

25. Підставами касаційного оскарження ФДМУ визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а ВАТ Житомирський завод хімічного волокна - пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

26. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України ФДМУ та ВАТ Житомирський завод хімічного волокна вказують, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05.

27. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ФДМУ посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об`єкти нерухомості.

28. Скаржники також посилаються на статтю 12 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , вказують, що оскаржуване рішення № 1987 прийнято без згоди органу приватизації.

29. Крім того, ФДМУ зазначає про втручання Житомирською міськрадою у право позивача на мирне володіння своїм майном.

30. У судовому засіданні представник ФДМУ підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

31. Житомирська міськрада та ПрАТ Житичі правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

32. У судовому засіданні представник ПрАТ Житичі заперечив проти касаційних скарг та просив відмовити в їх задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників третіх осіб, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

35. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

36. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

37. Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

38. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржники посилаються на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05.

39. Предметом розгляду у справі № 906/109/21, зокрема, є визнання недійсним рішення № 1987, яким Житомирської міськрадою припинено ВАТ Житомирський завод хімічного волокна право постійного користування земельною ділянкою.

40. Підставою для прийняття цього рішення стала систематична несплата позивачем земельного податку.

41. Відмовляючи в задоволенні позову, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143 Земельного кодексу України дійшла висновку про те, що за наявності підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

42. При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено, що Житомирська міськрада неодноразово зверталась до ВАТ Житомирський завод хімічного волокна про необхідність погашення заборгованості зі сплати земельного податку та повідомляла останнє, що у випадку несплати заборгованості міськрадою буде вирішуватися питання стосовно припинення права постійного користування на земельну ділянку.

43. Апеляційний господарський суд також зазначив, що наявність заборгованості ВАТ Житомирський завод хімічного волокна із земельного податку станом на 25.08.2020 в сумі 8 644 172,27 грн підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Житомирській області, що міститься в матеріалах справи, та не заперечується самим позивачем, зокрема і його представником, під час судового засідання 31.08.2021 в суді апеляційної інстанції.

44. Разом з тим предметом позову у справі № 6/88-Б-05 є вимога Відкритого акціонерного товариства Трест Генічеськагробуд , яке перебуває в процедурі банкрутства, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності та визнання таким, що втратив чинність, державного акта на право постійного користування землею.

45. У постанові від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05 Верховний Суд зазначив, що за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку.

46. Разом з тим у справі № 6/88-Б-05 встановлено інші обставини, які передували прийняттю рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, а саме, землекористувача було визнано банкрутом, що в силу приписів статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом виключає можливість нарахування та сплати ним податків та зборів (обов`язкових платежів), в тому числі земельного податку, і це, за висновком Верховного Суду, виключає можливість припинення права постійного користування землею у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку або орендної плати в порядку пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України.

47. Саме в контексті недоведеності наявності виключних випадків, за яких можливе припинення права постійного користування землею компетентним органом в порядку статті 141 Земельного кодексу України, Верховним Судом зроблено посилання на статтю 149 Земельного кодексу України та зазначено про неможливість вирішення відповідного питання в позасудовому порядку.

48. За таких обставин постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05, на висновки щодо застосування норм права в якій посилаються скаржники у своїх касаційних скаргах, була прийнята за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, а також за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення, тобто зазначена справа і справа, що розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у них.

49. Отже, доводи скаржників щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у вказаній вище постанові, є необґрунтованими.

50. Звідси зазначена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

51. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

53. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 906/109/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ФДМУ у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ВАТ Житомирський завод хімічного волокна на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021.

54. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

55. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

56. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

57. Колегія суддів суду касаційної інстанції з цього приводу зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

58. Натомість у касаційній скарзі ФДМУ не вказує норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

59. У судовому засіданні представник ФДМУ зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об`єкти нерухомості.

60. Крім того, ФДМУ зазначає про втручання Житомирською міськрадою у право позивача на мирне володіння своїм майном.

61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

62. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

63. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

64. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

65. Враховуючи наведене та вище встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для висновку про втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном, оскільки нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу, а також земельна ділянка, право постійного користування на яку припинено та необхідна для обслуговування такого нерухомого майна, згідно з оскаржуваним рішенням нікому не передані, а тому позивач не позбавлений права у встановленому законодавством порядку оформити право користування на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цього нерухомого майна.

66. Скаржники також посилаються на статтю 12 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , вказують, що оскаржуване рішення № 1987 прийнято без згоди органу приватизації.

67. Суд касаційної вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки частиною четвертою статті 12 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 1987) визначено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:

- вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом;

- укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов`язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є переведення боргу;

- вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні;

- вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об`єкти;

- вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є придбання, відчуження, обтяження, набуття у власність у інший спосіб акцій, часток, а також похідних цінних паперів;

- укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства;

- укладення договорів поруки, гарантії;

- списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління;

- зміни номінальної вартості або кількості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства (крім банків);

- прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, крім випадків збільшення статутного капіталу на суму збільшення вартості власного капіталу товариства (крім банків);

- прийняття рішень про припинення підприємства/господарського товариства шляхом реорганізації;

- скорочення чисельності працівників підприємства, що приватизується.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

Забороняється ділити предмет правочину/господарського зобов`язання з метою ухилення від вимог, передбачених цією частиною.

У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, і загальні збори акціонерів (учасників) прийняли рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання господарським товариством згоди від державних органів приватизації не вимагається.

У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються державним підприємством, органом управління якого є орган приватизації, і такий орган приватизації прийняв рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання державним підприємством додаткової згоди в розумінні частини четвертої цієї статті від державних органів приватизації не вимагається.

У разі якщо дії, передбачені абзацами другим-дев`ятим частини четвертої цієї статті, вчиняються державним підприємством/господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, та статутом такого підприємства/господарського товариства вчинення таких дій віднесено до повноважень наглядової ради, більшість з членів якої є представниками суб`єкта управління/акціонера - органу приватизації, і наглядова рада прийняла рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання підприємством/господарським товариством додаткової згоди в розумінні частини четвертої цієї статті від державних органів приватизації не вимагається.

Відповідальність за збереження цілісності майнових комплексів та за шкоду, завдану таким об`єктам, несуть керівники відповідних підприємств.

68. Отже, вказаною нормою встановлена заборона на вчинення визначених законом дій/прийняття рішень без згоди органів приватизації саме державним або комунальним підприємством, товариством, їх уповноваженим органам управління.

69. Разом з тим рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою прийнято не позивачем, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, а Житомирською міськрадою.

70. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

71. З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що рішення Житомирської міськради № 1988 про надання ПрАТ Житичі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не має юридичних наслідків для позивача, тому не порушує його права на даному етапі.

72. Звідси зазначена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

73. За таких обставин касаційна скарга ФДМУ є необґрунтованою, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

74. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 906/109/21, відкритого за касаційною скаргою ФДМУ з цієї підстави, та закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ВАТ Житомирський завод хімічного волокна на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 .

75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

76. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

77. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу ФДМУ в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

78. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ФДМУ без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

79. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ВАТ Житомирський завод хімічного волокна відповідно до приписів статті 296 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір не підлягають.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Житомирський завод хімічного волокна на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 906/109/21 закрити.

2. Касаційне провадження у справі № 906/109/21 за касаційною скаргою Фонду державного майна України в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3. Касаційну скаргу Фонду державного майна України в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 906/109/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Ю. Я. Чумак

Г. М. Мачульський