Постанова

від 14.12.2021 по справі 398/97/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 398/97/17

провадження № 61-144св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М .,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року у складі судді Авраменка О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (далі - ТОВ Стандарт ) про солідарне стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 квітня 2009 року між ним та

ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 5 000 000 грн та зобов`язався її повернути до 20 травня 2012 року. На підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору позики складена розписка про отримання грошових коштів у сумі 5 000 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 24 квітня

2012 року між позивачем та ТОВ Стандарт укладено договір поруки, згідно

з яким останнє зобов`язалося нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики від 20 квітня 2009 року.

Станом на день подання позовної заяви борг не повернуто. Відповідачі ухиляються від повернення суми боргу, чим порушують взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку із зазначеним, з урахуванням збільшених позовних вимог та посилаючись на положення статей 526, 553, 1048 ЦК України, просив стягнути

з відповідачів солідарно борг за договором позики від 20 квітня 2009 року

в розмірі 15 551 163,50 грн, який складається з: 5 000 000,00 грн - тіло позики;

4 567 842,47 грн - проценти за користування позикою; 5 148 663,50 грн - інфляційні втрати; 834 657,53 грн - 3 % річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем факту наявності невиконаних зобов`язань відповідача, як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, що підтверджується відсутністю у позивача оригіналу боргового документу - розписки, що відповідно до частини третьої статті 545 ЦК України свідчить про повернення боргу відповідачем (боржником).

Зобов`язання за договором позики повинні бути виконані відповідачем до

20 травня 2012 року, тобто перебіг позовної давності розпочався 21 травня

2012 року та закінчився 21 травня 2015 року. Оскільки, позивач звернувся

з позовом до відповідачів лише 27 грудня 2016 року, то ним пропущено позовну давність, однак підстав для її застосування немає, оскільки підставою для відмови в позові є недоведеність позивачем факту наявності невиконаних боргових зобов`язань.

В договорі поруки, укладеному між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт , передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов`язань відповідачем, яке повинно бути виконано до 20 травня 2012 року. Тобто, шестимісячний строк пред`явлення вимог позивача до поручителя (ТОВ Стандарт ) розпочав свій перебіг 21 травня 2012 року та закінчився

21 листопада 2012 року. Оскільки, поручитель відповідає лише за невиконане боржником зобов`язання, а позивачем не доведено факту наявності невиконаних боргових зобов`язань, як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, то позов до поручителя теж не підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення

і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми статті 545 ЦК України та статті 81 ЦПК України, внаслідок чого висновки судів не відповідають обставинам справи. Факт отримання позичальником коштів за розпискою є безспірним. Наявність розписки та отримання боржником грошових коштів за вказаною розпискою, умов зазначених у розписці жодна із сторін не оскаржує та не спростовує. Вказані обставини підтверджуються як позивачем так і відповідачами.

Відповідно до частини третьої статті 545 ЦК України наявність боргового документу в боржника підтверджує виконання ним обов`язку і це абсолютно не означає, що відсутність боргового документу у кредитора свідчить про відсутність зобов`язальних правовідносин. У разі якщо розписка загублена, то це не означає автоматичного припинення зобов`язальних правовідносин між сторонами договору позики. Боржник не довів належними та допустимими доказами факту виконання своїх зобов`язань перед кредитором або відмови кредитора від отримання коштів.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що обов`язок доведення факту наявності невиконаних боргових зобов`язань покладається на позивача. Позивач належних та допустимих доказів про наявність несплаченого боргу суду не надав, тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що 20 квітня 2009 року ОСОБА_2 склав розписку, в якій зазначив, що отримав від ОСОБА_1 у борг 5 000 000,00 грн та зобов`язується повернути борг до 20 травня 2012 року. Факт складення розписки учасниками справи не оспорювався.

Відповідно до договору поруки від 24 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Стандарт , останнє зобов`язалося нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань позичальником ОСОБА_2 . В договорі поруки передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов`язань ОСОБА_2 , яке повинно бути виконано до

20 травня 2012 року.

Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі

№ 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів .

Згідно з частиною другою статті 545 ЦК Україниякщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що у статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання наявність боргового документа у боржника варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на знаходження в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються

в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки

з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку .

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що у позивача відсутній оригінал розписки від 20 квітня 2009 року, суди зробили правильний висновок про недоведеність позивачем існування невиконаного зобов`язання відповідача на момент розгляду справи, тому правильно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від

29 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від

27 листопада 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук