Постанова

від 27.11.2019 по справі 398/97/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року м. Кропивницький

справа № 398/97/17

провадження № 22-ц/4809/1557/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року у складі судді Авраменка О.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ Стандарт про солідарне стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних на загальну суму 13758559,66 грн.

У грудні 2017 року позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно борг за договором позики від 20 квітня 2009 року в розмірі 15 551 163,50 грн., який складається з: 5 000 000,00 грн. - тіло позики; 4 567 842,47 грн. - проценти за користування позикою; 5 148 663,50 грн. - інфляційні втрати; 834 657,53 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 квітня 2009 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав позику в розмірі 5 000 000,00 грн. та зобов`язався її повернути до 20 травня 2012 року. На підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, була складена розписка про отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 5000000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 24 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт укладено договір поруки, за умовами якого останнє зобов`язалося нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики від 20 квітня 2009 року. Станом на день подання позовної заяви борг не повернуто. Відповідачі ухиляються від повернення суми боргу, чим порушують взяті на себе зобов`язання.

Посилаючись на положення ст.ст. 526, 553, 1048 ЦК України ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що підставою для відмови в позові є недоведеність позивачем факту наявності невиконаних боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, що підтверджується відсутністю у позивача оригіналу боргового документу - розписки.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Дубинським І.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що факт отримання коштів за розпискою був встановлений судом та ніким не оспорювався і не заперечувався. Позичальник заперечував наявність заборгованості за розпискою, вказуючи на виконання ним своїх зобов`язань, про що свідчить наявність у останнього оригіналу розписки, однак не зміг надати її на вимогу суду та подав письмову заяву про відсутність у нього оригіналу вказаної розписки.

Судом не було взято до уваги, що спочатку боржник вказував на повернення коштів 20.04.2009 (в день отримання коштів), потім на 24.04.2012 (в день укладення договору поруки), при цьому просив застосувати строк позовної давності з 21.05.2015, оскільки кошти мали бути повернуті 21.05.2012. Зазначене свідчить про безпідставність доводів боржника.

Крім того, обставини існування розписки та отримання боржником коштів за вказаною розпискою, умов зазначених у розписці, підтверджуються як позивачем так і відповідачем.

Представник позивача зазначає, що висновки суду не відповідають ст. 545 ЦК України, згідно якої наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку, але це не означає, що відсутність боргового документа у кредитора свідчить про відсутність зобов`язальних правовідносин.

Вважає, що суд першої інстанції поверхнево підійшов до розгляду справи, фактично взяв до уваги лише доводи відповідачів, якими не надано взагалі будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, не вірно застосував положення ст. 545 ЦК України та положень ст.ст. 81,78 ЦПК України, що є підставою для скасування судового рішення.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що позивач належних та допустимих доказів про наявність непогашених боргових зобов`язань суду не надав, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо недоведеності заявлених вимог і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

20 квітня 2009 року відповідач ОСОБА_2 склав розписку, в якій зазначив, що отримав від позивача в борг 5 000 000,00 грн. та зобов`язується повернути борг до 20 травня 2012 року (т. 1 а. с. 9). Факт складення розписки учасниками справи не оспорювався.

Оцінюючи зміст зазначеної розписки, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу борг в розмірі 5 000 000,00 грн. 20 травня 2012 року.

Відповідно до договору поруки від 24 квітня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт , останнє зобов`язалося нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов`язань позичальником ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 10 - 12).

В ході підготовчого провадження судом задоволено клопотання представника позивача про витребування у відповідача ОСОБА_2 оригіналу розписки від 20 квітня 2009 року про отримання у ОСОБА_1 в борг 5 000 000,00 грн. для огляду в судовому засіданні. У відповідь на це відповідач ОСОБА_2 повідомив, що оригінал зазначеної розписки передав ОСОБА_4 , однак останній йому розписку не повернув, оскільки після переїзду на новий офіс не може знайти розписку (т. 3 а.с. 148).

Тобто, на момент розгляду справи учасниками справи не надано суду оригіналу розписки від 20 квітня 2009 року.

Щодо застосування строків позовної давності, про які просили відповідачі, суд зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання за договором позики повинні бути виконані відповідачем ОСОБА_2 до 20 травня 2012 року. Тобто, трирічний строк позовної давності розпочав свій перебіг 21 травня 2012 року та закінчився 21 травня 2015 року.

Оскільки, позивач звернувся з позовом до відповідачів лише 27 грудня 2016 року, то позивачем пропущено трирічний строк позовної давності за вимогами до відповідача ОСОБА_2 .

Однак, підстав для застосування позовної давності в даній справі немає, оскільки підставою для відмови в позові є недоведеність позивачем факту наявності невиконаних боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, що підтверджується відсутністю у позивача оригіналу боргового документу - розписки.

В договорі поруки, укладеному між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт , передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_2 , яке повинно бути виконано до 20 травня 2012 року. Тобто, шестимісячний строк пред`явлення вимог позивача до поручителя (ТОВ Стандарт ) розпочав свій перебіг 21 травня 2012 року та закінчився 21 листопада 2012 року.

Суд дійшов висновку, що оскільки, поручитель відповідає лише за невиконане боржником зобов`язання, а позивачем не доведено факту наявності невиконаних боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, що підтверджується відсутністю у позивача оригіналу боргового документу - розписки, то позов до поручителя також не підлягає задоволенню.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала доводи скарги та заперечення представника відповідачів, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Виходячи з вимог ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

З аналізу статей 510, 545, 1046, 1047 ЦК України вбачається, що розписка є борговим документом та може бути надана позикодавцем для підтвердження перед ним невиконаного зобов`язання за договором позики.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, встановивши, що у позивача (кредитора) відсутній оригінал боргової розписки, що відповідно до частини третьої статті 545 ЦК України свідчить про повернення боргу відповідачем (боржником), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні суми боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат і процентів за користування позикою.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що, оскільки боржник не надав оригіналу боргової розписку на вимогу суду, то це свідчить про те, що розписка не була повернута йому кредитором і, відповідно, грошове зобов`язання ним не було виконано, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов`язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов`язань саме перед ним, однак це мають бути саме документи боргового характеру.

Таким чином, зважаючи на те, що у ОСОБА_1 відсутній оригінал боргової розписки, тому суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За наведених обставин суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а тому згідно положень ст. 375 ЦПК України підстав для його скасування чи змін немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко