Постанова

від 16.12.2021 по справі 461/9354/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 461/9354/18

провадження № 61-11866св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: політична партія Громадський рух Народний контроль , приватне підприємство НТА - Незалежне телевізійне агентство ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 червня 2019 року в складі судді Бойко О. М. та на постанову Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року в складі колегії суддів Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У грудні 2018 року ТДВ Львівський завод фрезерних верстатів звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивувало тим, що депутат Львівської міської ради ОСОБА_1 у депутатському запиті від 20 вересня 2018 року № 309-18, який ним було оголошено на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання, поширив недостовірну інформацію про позивача, а саме, те що Львівський завод фрезерних верстатів припинив свою діяльність у 1998 році . Зазначена недостовірна інформація також була опублікована на сайті політичної партії Громадський рух Народний контроль з посиланням на автора. Вказана інформація, на переконання позивача, є недостовірною, оскільки Львівський завод фрезерних верстатів провадить свою діяльність безперервно, змінюючи лише організаційно-правову форму. Поширення цієї інформації негативно впливає на ділову репутацію позивача, оскільки підриває довіру ділових партнерів, клієнтів, банківських установ до підприємства, формує сприйняття позивача як недіючого підприємства. Крім того, позивач указував, що в тому ж депутатському запиті відповідач публічно заявив про те, що з боку екс-керівництва Фрезерного заводу проводяться рейдерські атаки на територію та приміщення інших підприємств. Також в інтерв`ю телеканалу НТА в програмі Правда наживо 28 вересня 2018 року відповідач указав, що: нове керівництво теперішнього фрезерного заводу вирішило, що ще хоче додатково отримати дивіденди, а далі вже починаються процеси зі спробою захопити територію, фактично це рейдерство . Тобто, даючи оцінку діям позивача у майновому конфлікті з іншими особами, відповідач охарактеризував дії позивача як рейдерство , що є образливим та принижує ділову репутацію позивача. Вказувало, що поширенням недостовірної інформації позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 100 000 грн.

З урахуванням викладеного ТДВ Львівський завод фрезерних верстатів просило суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТДВ Львівський завод фрезерних верстатів , інформацію, поширену 20 вересня 2018 року у депутатському запиті депутата Львівської міської ради ОСОБА_1. за №309-18, проголошеному ним на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання 20 вересня 2018 року, а саме інформацію про те, що у 1998 році Львівський завод фрезерних верстатів припинив діяльність;

- зобов`язати відповідача на найближчому після набрання рішенням суду законної сили пленарному засіданні сесії Львівської міської ради спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом повідомлення спростування наступного змісту: у депутатському запиті депутата Львівської міської ради ОСОБА_1., датованому 20 вересня 2018 року за № 309-19, проголошеному ОСОБА_1 на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання 20 вересня 2018 року, протиправно розповсюджено недостовірну інформацію, а саме інформацію про те, що у 1998 році Львівський завод фрезерних верстатів припинив діяльність. Ця інформація не відповідає дійсності ;

- стягнути з ОСОБА_1 100 000 у відшкодування немайнової (моральної) шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів, що спірне висловлювання відповідача в тій формі, в якій воно викладене, безпосередньо стосується позивача та створює для нього певні негативні наслідки. За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач порушив особисті немайнові права позивача, зокрема, право на недоторканість ділової репутації. Суди зазначили, що у депутатському запиті не йдеться про конкретне підприємство чи його організаційну форму, а тому посилання на припинення діяльності Львівського заводу фрезерних верстатів могло стосуватися припинення певної епохи існування підприємства та перетворення його з однієї організаційної структури в іншу. За таких обставин суди зазначили, що поширена позивачем інформація є оціночним судженням. Суди також прийняли до уваги, що спірне висловлювання поширено відповідачем шляхом реалізації наданих йому законом повноважень (оголошення депутатського запиту), форма якого не вимагає надзвичайної точності викладення інформації, оскільки подання такого документа спрямоване на отримання певних відомостей, а перші абзаци запиту є описовими та мають на меті встановлення певного контексту для розуміння викладеної в запиті ситуації. Суди вважали, що у депутата відсутній обов`язок щодо детальної перевірки кожного звернення до нього, оскільки такі повноваження у депутата (на відміну від слідчих органів чи суду) відсутні.

Аргументи учасників справи

05 серпня 2020 року ТДВ Львівський завод фрезерних верстатів подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди зробили помилковий висновок про віднесення оспорюваного висловлювання до категорії оціночних суджень, оскільки позивач послався на конкретну дату та юридичну особу;

- відповідач не довів достовірність поширеної ним інформації;

- суди неправильно вважали, що оспорюваний вислів не стосується позивача та не порушує його немайнових прав;

- зазначивши, що інформація поширена відповідачем у встановлений законом спосіб (шляхом оголошення депутатського запиту), суди не врахували, що депутат місцевої ради зобов`язаний не допускати образливих висловлювань та не поширювати недостовірну інформацію;

- суди не звернули увагу на те, що звинувачення позивача у рейдерстві є образливим висловлюванням, яке містить негативну та недостовірну інформацію, чим порушено право позивача не недоторканність ділової репутації.

У травні 2021 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди зробили правильний висновок про те, що поширена відповідачем інформація є оціночним судженням, не стосується позивача як юридичної особи та не порушує його немайнові права, зокрема, право на недоторканність ділової репутації.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 753/19942/17-ц, від 21 листопада 2019 року в справі № 927/791/18, від 08 липня 2020 року в справі № 753/19942/17-ц, від 02 липня 2020 року в справі № 761/36287/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання оголосив депутатський запит за № 309-18, адресований міському голові міста Львова Садовому А. І., який містив прохання:

- затвердити детальний план території на вул. Зелена, Пимоненка, Січинського зі збереженням її як зони промислового виробництва, аби убезпечити від посягань імовірними забудовниками;

- звернутись до правоохоронних органів із вимогою провести оперативне та об`єктивне розслідування у кримінальному провадженні № 12018140070000211 від 23 січня 2018 року;

- звернутись до правоохоронних органів з вимогою відреагувати на нові заяви підприємців щодо незаконного посягання на майно компаній;

- вжити заходів задля припинення рейдерських атак на вул. Зелена, 149, 149Б , 149Д .

В тексті депутатського запиту відповідачем зазначено наступну інформацію: до мене звернулись керівники групи виробничих підприємств Сихівського району. Після того, як у 1998 році припинив діяльність Львівський завод фрезерних верстатів, підприємці законно викупили на вул. Зеленій, 149 , 149Б , 149Д значну частину будівель і споруд, оформили право на користування земельними ділянками .

Суди також установили, що наказом Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії № 1686 від 23 грудня 1994 року на базі ДП Львівський завод фрезерних верстатів створено ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів , про що 04 січня 1995 року внесено відповідний запис до державного реєстру. У 2011 році внаслідок перетворення ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів створено ТДВ Львівський завод фрезерних верстатів .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 15 , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року в справі № 757/47312/15-ц (провадження № 61-19467св20) вказано, що згідно з статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 200/10088/19 (провадження № 61-15368св20) зазначено, що тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача ; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування .

З огляду на викладене, встановленню в справі, що переглядається, підлягали обставини: чи стосується оспорюваний вислів позивача та чи порушуються поширеною інформацію його немайнові права. При цьому обов`язок з доведення вказаних обставин покладається саме на позивача.

Суди встановили, що оспорюваний вислів після того, як у 1998 році припинив діяльність Львівський завод фрезерних верстатів… стосується корпоратизації ДП Львівський завод фрезерних верстатів та його перетворення в іншу організаційно-правову форму (з ДП на ВАТ), яка мала місце в 1994-1995 роках, а тому не свідчить про поширення відповідачем інформації про те, що ТДВ Львівський завод фрезерних верстатів як юридична особа на даний момент не здійснює господарську діяльність чи перебуває у стані припинення.

При цьому, як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, помилкове зазначення відповідачем про те, що вказані події відбулися в 1998 році, не має правового значення, оскільки при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації врахуванню підлягає спосіб поширення такої інформації.

Суди встановили, що відповідач є депутатом Львівської міської ради.

Згідно зі статті 21 Закону України Про статус депутатів місцевих рад депутатський запит - це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Відповідно до статті 22 вказаного Закону депутатський запит може бути внесений депутатом місцевої ради або групою депутатів попередньо або на пленарному засіданні ради у письмовій чи усній формі. Запит підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради. Депутатський запит обговорюється у разі необхідності на пленарному засіданні місцевої ради. Рада може зобов`язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення по запиту депутата місцевої ради. Орган або посадова особа, до яких звернуто депутатський запит, зобов`язані у встановлений радою строк дати офіційну письмову відповідь на нього відповідній раді і депутату місцевої ради.

Тобто, депутат міської ради відповідно до наданих законом повноважень вправі з`ясовувати певну інформацію, здійснювати публічні виступи, вести публічні дискусії, реагувати на звернення до нього громадян в тій чи іншій формі, зокрема, шляхом внесення депутатського запиту. Форма депутатського запиту не вимагає надзвичайної точності викладеної у ньому інформації, оскільки подання такого документу спрямоване на отримання/збір інформації та прохання вчинити певні дії або припинити бездіяльність. Навіть, якщо в ході перевірки та чи інша інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація депутатом своїх повноважень, а не поширення недостовірної інформації.

Установивши, що до відповідача як депутата міської ради звернулася група осіб з приводу існування конфлікту щодо нерухомого майна, набутого ними 20 років тому в порядку корпоратизації ДП Львівський завод фрезерних верстатів , наслідком чого було оголошення ОСОБА_1 на пленарному засіданні ради від 20 вересня 2018 року депутатського запиту з метою перевірки та встановлення фактів, порушених громадянами у зверненні до нього, суди зробили правильний висновок про те, що оспорюваним висловлюванням не порушуються немайнові права позивача, у тому числі право на недоторканність ділової репутації.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що звинувачення позивача у рейдерстві є образливим висловлюванням, яке містить негативну та недостовірну інформацію, чим порушує права позивача, колегія суддів не аналізує, оскільки будь-яких позовних вимог про визнання інформації недостовірною та її спростування в цій частині позивачем не пред`явлено.

При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року в справі № 757/47312/15-ц (провадження № 61-19467св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 200/10088/19 (провадження № 61-15368св20) , не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення прийняті з недотриманням норм матеріального або процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 401 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук