Рішення

від 18.06.2019 по справі 461/9354/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/9354/18

пр.№ 2/464/843/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2019 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

з участю секретаря судових засідань Комарницької Р.В.

представника позивача Сеньківа А.І.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів до ОСОБА_1 , треті особи політична партія Громадський рух Народний контроль , приватне підприємство НТА - Незалежне Телевізійне Агенство , про визнання інформації недостовірною та такою, шо порушує право на недоторканість ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача, інформацію, поширену 20.09.2018 року у депутатському запиті відповідача, а саме про те, що у 1998 році Львівський завод фрезерних верстатів припинив діяльність; зобов`язати відповідача після набрання рішенням законної сили, спростувати зазначену недостовірну інформацію; стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн. моральної (немайнової) шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що депутат Львівської міської ради Веремчук Валерій Миколайович, у депутатському запиті від 20.09.2018 року № 309-18, який ним було оголошено на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання 20.09.2018 року поширив недостовірну інформацію про позивача, а саме, те що Львівський завод фрезерних верстатів припинив свою діяльність у 1998 році . Недостовірна інформація, також була опублікована на сайті політичної партії Громадський рух Народний контроль , з посиланням на автора. Вказана інформація є недостовірною, оскільки Львівський завод фрезерних верстатів провадить свою діяльність безперервно, змінюючи лише організаційно-правову форму. Поширення цієї інформації публічно має негативний вплив на ділову репутацію позивача, оскільки підриває довіру ділових партнерів, клієнтів, банківських установ до підприємства, формує сприйняття позивача як недіючого підприємства. Крім того, в тому ж депутатському запиті відповідачем публічно зроблено оціночне твердження про те, що з боку екс- керівництва Фрезерного заводу проводяться рейдерські атаки на територію та приміщення ряду підприємств. Також, в інтерв`ю відповідача телеканалу НТА в програмі Правда наживо за 28 вересня 2018 року, відповідач вказав, що: нове керівництво теперішнього фрезерного заводу вирішило, що ще хоче додаткові отримати дивіденди, а далі вже починаються процеси зі спробою захопити територію, фактично це рейдерство . Таким чином, даючи оцінку діям позивача у майновому конфлікті з іншими особами відповідач публічно зробив оціночне судження, назвавши дії позивача рейдерством , що є образливим та принизливим судженням, яке принижує ділову репутацію позивача. Поширенням недостовірної інформації та висловленням оціночних суджень у образливій та принизливій формі позивачу спричинено моральну шкоду, грошову компенсацію за яку позивачем оцінено в розмірі 100 000 грн, які просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив. Просить позов задоволити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначили, що наведена у депутатському запиті інформація про припинення роботи Львівського заводу фрезерних верстатів стосувалась не ТзДВ Львівський завод фрезерних верстатів , а Державного підприємства Львівський завод фрезерних верстатів , яке було припинено у процесі корпоратизації цього підприємства на підставі наказу №1686 від 23.12.1994р., та створення ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів реєстрація якого відбулась 04.01.1995р. Відтак, зазначена у запиті інформація підтверджується відповідними відкритими даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, а тому є достовірною. Висловлена відповідачем думка щодо рейдерства є оціночним судженням, яке не є ані принизливим, ані образливим, а тому вважають, що діями відповідача позивачу не могло бути спричинено жодної моральної шкоди. Просять в задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили, а тому справу розглянуто у їх відсутності.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши її доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. При цьому, відповідно до ст. 8 Конституції України, норми останньої є нормами прямої дії.

Відтак, приймаючи до уваги положення ст. 32 Конституції України, а також ст.68 Конституції України, необхідним є забезпечення балансу між конституційним правом на свободу думки і слова, на вільне виражання свої поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації з іншого боку.Тобто, реалізація конституційного права на свободу думки і слова, право на вільне вираження своїх поглядів та переконань, не повинна порушувати законодавчо закріплені гарантії невтручання в особисте життя, недоторканність ділової репутації.

Судом встановлено, що 20.09.2018р. відповідачем на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання було оголошено депутатський запит за №309-18, адресований міському голові м.Львова Садовому А.І., який містив прохання затвердити детальний план території на вул.Зелена, Пимоненка, Січинського зі збереженням її як зони промислового виробництва, аби убезпечити від посягань імовірними забудовниками; звернутись до правоохоронних органів із вимогою провести оперативне та об`єктивне розслідування у кримінальному провадженні №12018140070000211 від 23.01.2018; звернутись до правоохоронних органів з вимогою відреагувати на нові заяви підприємців щодо незаконного посягання на майно компаній, вжити заходів задля припинення рейдерських атак на вул.Зелена, 149, 149 б, 149д.

В тексті даного запиту (абз.2) зазначено наступну інформацію: До мене звернулись керівники групи виробничих підприємств Сихівського району. Після того, як у 1998 році припинив діяльність Львівський завод фрезерних верстатів, підприємці законно викупили на вул.Зеленій, 149, 149 б, 149д значну частину будівель і споруд, оформили право на користування земельними ділянками.

Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 94 цього ж кодексу визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Виходячи із зазначених положень законодавства як фізична особа, так і юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Відповідно до роз`яснень, що містить пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, всі перелічені обставини є предметом доказування в судовому процесі, тому судом надано оцінку словам та словосполученням у зазначених фразах, які позивач вважає недостовірними і такими, що порушує його право на недоторканість ділової репутації.

Обставини щодо факту поширення відповідачем 20.09.2018р. зазначеної інформації сторонами не оспорюються.

Відповідно до роз`яснень зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами, наказом Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії №1686 від 23.12.1994р. на базі Львівського заводу фрезерних верстатів створено Відкрите акціонерне товариство Львівський завод фрезерних верстатів , 04.01.1995 р. здійснено державну реєстрацію ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів . В подальшому, у 2011 році внаслідок перетворення ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів створено Товариство з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів .

Чинною на час прийняття наказу №1686 статтею 37 Цивільного кодексу УРСР визначено, що ліквідація або реорганізація юридичної особи є підставою припинення юридичної особи.

Відтак, виходячи із вищезазначених обставин, судом встановлено, що припинення юридичної особи ДП Львівський завод фрезерних верстатів мало місце 04.01.1995 р.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ствердили, що викупили нежитлові примішення задовго до створення ТзДВ Львівський завод фрезерних верстатів , жодних претензій з приводу цього нерухомого майна за весь час існування ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів до них не виникало. Однак, у 2018 році почались незрозумілі дії щодо належного їм майна та ділянок на яких вони розташовані. Виявилась наявність ряду підроблених документів про ніби-то розташовані на ділянках, що перебувають у їх користуванні, об`єкти, яких насправді немає, невідомі особи почали заходити на їх території, з`явилось звернення про зміну зонування території. У зв`язку із такими діями, а також зволіканням із здійсненням досудового розслідування кримінального провадження за фактом підробки документів, вони звернулись до відповідача, який відреагував на цю ситуацію депутатським зверненням та висвітленням їх проблеми.

Аналізуючи зміст депутатського запиту №309-18 у сукупності із показаннями свідків, саме суд вважає, що викладена у запиті інформація про те, що ….у 1998 році припинив діяльність Львівський завод фрезерних верстатів,… стосувалась припинення як юридичної особи не позивача, а Державного підприємства Львівський завод фрезерних верстатів , оскільки у такому запиті йдеться про купівлю підприємцями майна заводу 20 років тому , коли позивача як юридичної особи не існувало. Факт припинення ДП Львівський завод фрезерних верстатів як юридичної особи підтверджується наведеними вище наказом №№1686 від 23.12.1994р., копією свідоцтва 00222278 про державну реєстрацію ВАТ Львівський завод фрезерних верстатів .

Та обставина, що відповідачем зазначено час припинення 1998р, а не 1995 рік не свідчить про підставність позовних вимог, оскільки судом встановлено, що спірна інформація позивача як юридичної особи не стосується, а тому не порушує особистого немайнового права позивача. З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди то така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтю 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у т.ч. і у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, що містить п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Таким чином, обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач як на підставу позовних вимог покликається на публічне висловлення відповідачем оцінки його дій у майновому конфлікті, зокрема, зазначення у депутатському запиті №309-18 від 20.09.2018р. інформації про те, що з боку екс-керівництва Фрезерного заводу проводяться рейдерські атаки та зазначення у інтерв`ю телеканалу НТА в програмі Правда Наживо 28.09.2018р. інформації про те, що нове керівництво теперішнього фрезерного вирішило, що ще хоче додаткові отримати дивіденти, а далі вже починаються зі спробою захопити територію, фактично це рейдерство .

Як визнано самим позивачем, про що вказано у позові, вищезазначена інформація у депутатському запиті №309-18 від 20.09.2018р. та інтерв`ю телеканалу НТА в програмі Правда Наживо 28.09.2018р. є оціночними судженнями відповідача.

Відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно роз`яснень, що містить п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

При цьому, під висловлюваннями, які не містять фактичних даних розуміються такі висловлювання, в яких відсутні посилання на конкретні дати, номери, цифри, місця подій та самі події.

З аналізу тексту депутатського запиту та дослідженого відеозапису інтерв`ю не вбачається, що вона стосується безпосередньо позивача як юридичної особи, оскільки у таких не зазначено про дії з боку якоїсь конкретної особи (фізичної чи юридичної), не зазначено, що такі дії мають місце саме з боку ТзДВ Львівський завод фрезерних верстатів , а вказано лише про причетність до таких дій екс-керівництва Фрезерного заводу , що не дає можливості однозначно ідентифікувати особу, якої стосується інформація про рейдерські дії. Можливим є лише припущення, що таке стосується позивача, виходячи із зазначення у запиті та інтерв`ю слова фрезерний та факту існування майнових спорів між позивачем та підприємцями, які ініціювали звернення до відповідача. Проте, в силу ч.6 ст. 81 та ст.263 ЦПК України судове рішення не може грунтуватись на припущеннях.

Крім того, позивачем зазначено про те, що висловлена інформація про рейдерство є образливою та принизливою для позивача, внаслідок чого заподіяно моральної шкоди .

Такий вид оціночного судження як рейдерство не має свого визначення у законодавстві, разом із тим, можливим є з`ясування зазначеного поняття шляхом звернення до тлумачних словників української мови.

Згідно даних загальнодоступних тлумачних словників рейдерство неоднозначне поняття, під таким поняттям розуміються ряд різних за змістом та формою явищ.

Зокрема, як рейдерство розглядаються:1. дії одиночного військового судна на морських шляхах противника з метою знищення його суден; 2.поглинання підприємства проти волі його власника або керівника (при цьому, рейдерство поділяють на три групи за інтенсивністю дій та дотримання законів: біле рейдерство - законне поглинання компанії; сіре - ситуації, коли дуже важко розібратися, хто правий, а хто винуватий; зазвичай з формальної точки зору все відбувається відповідно до закону, що виявляється можливим через недосконалість законодавства; чорне -відверто силовий, явно незаконне захоплення власності).

Отже, таке явище як рейдерство у деяких випадках може розглядатись як негативне явище, у інших випадках як незаконні дії. Однак, не у всіх випадках такий термін слід вважати принизливим чи образливим. Будь-яких доказів, які б свідчили, що у даному випадку такий термін вжитий саме з метою приниження чи образи суду не надано .

Відтак, враховуючи те, що позивачем не доведено, що висловлені оціночні суджннння стосуються безпоседеньо позивача, а також не доведено, що такі судження висловлені у принизливій чи образливій формі, суд вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, а тому позов не підлягає до задоволення .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, шо порушує право на недоторканість ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2019 року.

Головуюча: