Постанова

від 15.12.2021 по справі 420/6506/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6506/21 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - Алксандрова О.І.,

представника позивача - Поляновського В.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, ухвалене у письмовому провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмар" до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) про визнання протиправним та скасування акту перевірки,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати акт перевірки судна «Авант» (ІМО 8831596) від 02.11.2020 року (за формами «А» та «В» ), складений інспектором служби капітана морського порту Чорноморськ (ІСКМП відповідача) В.О. Виговським.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІСКМП В.А. Виговський не мав законного права самостійно оформляти акт перевірки судна Авант за формою В та затримувати його. При наявності претензій до стану судна він зобов`язаний був повідомити ІДП Морської адміністрації (адже буксир Авант ходить під прапором України) з тим, щоб останній провів більш детальну перевірку. Крім того, 02.11.2020 р. свій підпис в акті перевірки поставив лише ІСКМП В.А. Виговський. Втім, того дня в перевірці брали участь троє інспектор - окрім В.А. Виговського, це були ОСОБА_1 та О.В. Зайончковський. Позивач вважає безпідставними всі виставлені ІСКМП зауваження та, відповідно, вжиті заходи реагування у вигляді затримання судна.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано акт перевірки судна «Авант» (ІМО 8831596) від 02.11.2020 року за формою «А» в частині позначок «так» в строках « 1. Недоліки» , « 2. Судно затримано» , « 3. Підтверджуюча документація» та визнати протиправними та скасувати акти «форми В» перевірки судна «Авант» (ІМО 8831596), складені 02.11.2020 року та 04.11.2020 року, з підписом ОСОБА_2 та підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНМАР» судовий збір у розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що акт форми В повинен складатись лише під час більш детальної перевірки, оскільки п.п. 2.1.6 встановлений лише обов`язок інспектора - проінформувати ІКП або ІДП для проведення більш детальної перевірки. Апелянт зазначає, що акт перевірки виданий тільки з метою інформування капітана та судновласника про те, що перевірка виконана згідно з Правилами контролю суден з метою безпеки мореплавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору. На момент перевірки радіолокаційний відповідач пошуку і рятування на судні були відсутні, що, на думку апелянта, є прямим порушенням вимог безпеки та охорони людського життя на морі.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Донмар» є судновласником буксира «Авант» (прапор Україна, ІМО 8831596).

02.11.2020 року на судно - буксир «Авант» прибули інспектори ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що відображено в судовому журналі.

За результатами перевірки судна складені Акти форми А та форми В інспектором служби капітана морського порту Чорноморськ (ІСКМП Морської адміністрації) В.А. Виговським.

В Акті за формою В зазначаються характер недоліків, приписи державного інспектора та вжиті заходи за кодом. Згідно з вказаним актом до вжитих заходів належать: судно затримане/звільнене, Морська адміністрація поінформована, класифікаційне товариство поінформоване, наступний порт заходу поінформований.

В акті форми В вказано п.10 дата проведення перевірки 02.11.2020 року.

В акті зазначено 4 недоліки (п.19):

1.Радіолокаційний відповідач (САРТ) - відсутній на борту - не у відповідності до переліку рятувальних засобів, радіо та навігаційного обладнання (код 30);

2.Аварійне освітлення - одна лампа правий борт (код 17);

3. Запобіжник топового вогню - підлягає заміні (код 17);

4.Невідповідність кількості пожежних датчиків пожежному плану (код17).

На зворотному боці акту форми В вказані коди для приписів СКМП та прийнятих заходів, зокрема: код 17 - капітан проінструктований щодо усунення недоліків до відходу судна, код 30 - підстава для затримання судна.

Акт підписаний ОСОБА_2 (а.с.8-9).

03.11.2020 року на адресу капітану порту Чорноморськ направлений лист з клопотанням проведення повторної інспекції буксира «Авант» , в якому також наявне клопотання надати за вимогою судновласника документи, які підтверджують повноваження та кваліфікацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Надані до суду копії актів форми А та форми В, в яких також зазначена дата перевірки 02.11.2020 року.

В п.19 акту форми В містяться також зазначені 4 недоліки, але поміняні коди вжитих заходів:

1.Радіолокаційний відповідач (САРТ) - відсутній на борту - не у відповідності до переліку рятувальних засобів, радіо та навігаційного обладнання (код 30/99);

2.Аварійне освітлення - одна лампа правий борт (код 17/10);

3. Запобіжник топового вогню - підлягає заміні (код 17/10);

4.Невідповідність кількості пожежних датчиків пожежному плану (код17/99).

Згідно зі відомостями зворотного боку акту форми В код10 - недоліки усунені, код 99 - інші заходи (пишуться текстом).

У п.19 Акту вказано: «усунути зауваження упродовж двох місяців. Зауваження №2,3 - усунені; зауваження 1,4 - усунути упродовж двох місяців. Повторна перевірка здійснена м. Чорноморськ 04.11.2020» Містяться підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.11-12)

Позивач не погодився з актами перевірки та оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправним та скасування акту перевірки судна «Авант» (ІМО 8831596) від 02.11.2020 року за формою «А» в частині позначок «так» в строках « 1. Недоліки» , « 2. Судно затримано» , « 3. Підтверджуюча документація» та визнання протиправними та скасування актів «форми В» перевірки судна «Авант» (ІМО 8831596), складеними 02.11.2020 року та 04.11.2020 року, з підписом ОСОБА_2 та підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В іншій частині суд першої інстанції визнав акт форми «А» правомірним, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 73 КТМ України визначено, що правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та Законом України «Про морські порти України» .

Відповідно до ст.74 КТУ України організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України. Власники (користувачі) морських терміналів, судновласники, інші суб`єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту, забезпечують безпеку мореплавства відповідно до правил, визначених обов`язковими постановами по порту.

Згідно зі ст.75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зани нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Статтею 90 КТМ України встановлено, що кожне судно перед виходом у море підлягає контролю з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не задовольняє вимогам безпеки мореплавства, особа, уповноважена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства), може провести його огляд.

З метою перевірки та усунення недоліків, що перешкоджають видачі дозволу на вихід судна з порту, особою, уповноваженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства), може бути проведено контрольний огляд судна.

Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Згідно з п.1.1, п.1.2 розділу І Правил №545 - Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства розроблені для встановлення порядку державного контролю в портах за дотриманням на суднах вимог Міжнародних конвенцій, КТМ України, законодавчих актів України з безпеки мореплавства та запобігання забрудненню довкілля.

Правила поширюються на морські судна та річкові судна, які мають право прямувати морськими шляхами, незалежно від прапора і форми власності, що перебувають у портах і на внутрішніх водних шляхах України, Державну службу морського та річкового транспорту України, Державне агентство рибного господарства України, капітанів морських портів та служби капітанів морських портів (далі - СКМП).

Пунктом 1.4 визначені поняття:

інспектор контролю державою порту (ІКДП) - державний інспектор Морської адміністрації, якого атестовано в установленому порядку для здійснення контролю за дотриманням на іноземних суднах міжнародних конвенцій України

інспектор держави прапора (ІДП) - державний інспектор Морської адміністрації, Держрибагенства України, який має відповідну кваліфікацію і якого атестовано в установленому порядку для здійснення контролю за дотриманням на українських суднах законодавчих актів і міжнародних конвенцій України

перевірка - відвідання судна для перевірки дійсності відповідних свідоцтв та інших документів, а також загального стану судна, його устаткування і екіпажу

більш детальна перевірка - перевірка, що виконується, якщо судно не має діючих свідоцтв, або коли є явні підстави вважати, що стан судна чи його обладнання в значній мірі не відповідають відомостям, що містяться у суднових свідоцтвах, чи того, що капітан чи екіпаж не знайомі з найважливішими судновими процедурами

затримання - заборона виходу судна з порту, яка здійснюється капітаном порту згідно з законодавством, коли стан судна або його екіпаж в істотній мірі не відповідають чинним вимогам

Пунктом 1.5 розділу І Правил з метою забезпечення безпеки мореплавства та запобігання забрудненню із суден усі судна, що перебувають у морських портах України, підлягають обов`язковому контролю ІСКМП і вибірковому контролю ІКДП.

Згідно з п.1.7 Правил здійснюючи перевірки суден, державні інспектори повинні керуватись чинним законодавством України та міжнародними договорами з безпеки судноплавства, стороною яких є Україна. Державний інспектор зобов`язаний поінформувати капітана судна про право капітана судна, судновласника або власника судна на оскарження результатів перевірки.

Дії державних інспекторів не повинні заважати нормальній роботі суден, що перевіряються або перебувають поряд, та не наражати їх своїми діями на небезпеку.

У разі виявлення порушень установлених вимог з безпеки судноплавства з боку судна і судновласника капітан порту, посадові особи Морської адміністрації, Держрибагентства України та СКМП повинні вжити усіх заходів, передбачених чинним законодавством.

Згідно з пп.2.1.2 п.2 Правил під час перевірки суднових документів і свідоцтв інспектор СКМП зобов`язаний переконатися у тому, що:- термін дії свідоцтв (додатків і переліків до них) не закінчився;- журнали ведуться відповідно до встановлених правил;- вантажні документи оформлені відповідно до встановлених правил.

Підпункт 2.1.3 п.2 Правил містить перелік питань, які для встановлення морехідного стану судна і готовності до виходу його в море інспектор СКМП зобов`язаний перевірити, зокрема,- укомплектованість екіпажу відповідно до суднової ролі та свідоцтва про мінімальний склад екіпажу;- укомплектованість судна навігаційним устаткуванням і приладами.

Підпунктом 2.1.5 п.2 Правил визначено - якщо перевіркою встановлені наявність необхідних суднових документів і належний порядок їх ведення, відсутні повідомлення про вчинені судном заборонені скидання, а загальне враження про судно та екіпаж є позитивним, то перевірка на цьому повинна бути закінчена.

Відповідно до пп.2.1.6 якщо перевіркою судна встановлено, що: - є повідомлення про забруднення судном довкілля; - судно має ознаки субстандартного; - є інші явні підстави для висновку про невідповідність судна встановленим вимогам, то повинні бути поінформовані ІКДП або ІДП для проведення більш детальної перевірки.

Підпунктами 2.1.8, 2.1.9 п.2 розділу ІІ Правил встановлено, що за результатами перевірок, передбачених підпунктами 2.1.1-2.1.7 цього пункту складаються акти перевірки за формою А (додаток2) та формою В (додаток 3) українською або англійською мовами (форма В складається у разі необхідності).

Більш детальна перевірка українських суден здійснюється державними інспекторами Морської адміністрації (Держрибагентства України) і, якщо це потрібно, із залученням фахівців класифікаційного товариства, наукових і проектно-конструкторських організацій морського транспорту тощо. Більш детальна перевірка іноземних суден здійснюється відповідно до підрозділу 2.2. цих Правил.

Згідно з пп.2.1.10 якщо в результаті перевірки судна виявлені і занесені у форму В дані про серйозну невідповідність судна вимогам чинного законодавства, правил мореплавства та міжнародних конвенцій України, капітан порту повинен у встановленому порядку відмовити у видачі дозволу на вихід судна в море до усунення виявлених недоліків.

За приписами пп.2.5.1,2.5.2 п.2.5 розділу ІІ Правил результати перевірки судна можуть бути оскаржені капітаном судна, судновласником або власником судна у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду. Оскарження акта перевірки судна не зупиняє його дію.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність права позивача оскаржити вказані акти з посиланням на те, що будь-яких рішень, у тому числі щодо затримки судна капітаном порту не приймалось, а сам акт перевірки є носієм інформації.

Право на оскарження саме акту перевірки встановлено Правилами №545, а саме п.1.7, в якому зазначено про обов`язок державного інспектора прямо встановлено поінформувати капітана судна про право капітана судна, судновласника або власника судна на оскарження результатів перевірки. А результати перевірки оформлюються саме актом.

Крім того, п.2.5 розділу ІІ Правил №545 встановлений порядок оскарження результатів перевірки судна. Згідно з пп.2.5.1 п.2 розділу ІІ Правил результати перевірки судна можуть бути оскаржені капітаном судна, судновласником або власником судна у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду.

При цьому Правила не встановлюють обов`язковий досудовий порядок оскарження акту, тобто він може бути оскаржений у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду.

Посилання апелянтана практику судів щодо податкових спорів колегія суддів також вважає помилковим, оскільки правовідносини не є ідентичними та регулюються різними нормами законодавства. Акт «форми В» в графі 19 має графи, зокрема: характер недоліків та приписи державного інспектора, в графі 20 «вжити заходи» . Таким чином, акт «форми В» є актом індивідуальної дії, якій містить обов`язкові для виконання приписи.

Порядок №545 чітко встановлює алгоритм дій державних інспекторів при проведенні контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства.

Підпунктом 2.1.5 п.2 Правил визначено - якщо перевіркою встановлені наявність необхідних суднових документів і належний порядок їх ведення, відсутні повідомлення про вчинені судном заборонені скидання, а загальне враження про судно та екіпаж є позитивним, то перевірка на цьому повинна бути закінчена.

Відповідно до пп.2.1.6 якщо перевіркою судна встановлено, що: - є повідомлення про забруднення судном довкілля; - судно має ознаки субстандартного; - є інші явні підстави для висновку про невідповідність судна встановленим вимогам, то повинні бути поінформовані ІКДП або ІДП для проведення більш детальної перевірки.

Саме з цих підстав затверджені дві форми актів: «форма А» акту перевірки судна, в якій зазначаються загальні дані про судно та інформація про наявність або відсутність недоліків у виразі: ні або так (див. форму В, що додається); судно затримано у виразі: ні або так (див. додаток).

При наявності недоліків повинен складатись акт «форми В» , проте його складання повинно здійснюватися за результатами більш детальної перевірки відповідно до пп.2.1.6, яким встановлений обов`язок інспектора - поінформувати ІКДП або ІДП для проведення більш детальної перевірки. Правилами наведенні поняття «перевірки» та «більш детальної перевірки» , що підтверджує доводи позивача про відсутність у інспектора Виговського В.О. права одночасно складати і акт «форми В» .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевірка (інспектування) є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим суб`єктом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

У практиці Верховного Суду сформувалась позиція, згідно якої, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді рішень, особа не позбавлена можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства.

Така правова позиція, як зазначає Верховний Суд, відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Таким чином, невиконання контролюючим суб`єктом вимог закону щодо підстав для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не спростовано апелянтом доводів позивача, щодо відсутності встановлення інспектором недоліків, які є підставою для затримання судна.

Зокрема, інспектор в акті зазначив недолік: Радіолокаційний відповідач (САРТ) - відсутній на борту - не у відповідності до переліку рятувальних засобів, радіо та навігаційного обладнання та проставив щодо вжиття заходів код 30 (підстава для затримання судна).

В апеляційній скарзі апелянт вказує на правомірність дій інспектора, зокрема вказує, що відсутність та/або несправність будь-якого рятувального та пошуково-рятувального обладнання, наявність якого передбачена міжнародним, національним законодавством та правилами класифікаційного товариства, а також відображених у відповідних суднових документах, є підставою для затримання судна. Стосовно засвідчення класифікаційного товариства вказує, що це засвідчення лише підтверджує, що безпосередньо використання (функціонування) встановленого на борту AIS SART є безпечним для здоров`я та життя людей і що його наявність на борту не може розцінюватися як недолік. Апелянт наголошує, що зауваження № 1 стосується відсутності па борту обладнання, передбаченого законодавством та судновими документами та не стосується наявності та функціонування іншого обладнання пошуково- рятувального призначення.

Згідно з висновком « Bureau Veritas» щодо технічного стану буксиру «Авант» (засвідчення № ODS0/2020/J5062/01 від 02.11.2020 р.) дійсно зазначено, зокрема, що пошуково-рятувальний локаційний пристрій AIS-SART діє як радіолокаційний відповідач, як і SART, але використовує інші частоти. Його застосування не становить небезпеки для життя людей, судна або навколишнього середовища. Тому ця обставина не могла бути підставою для затримання судна.

Саме вказаних обставин - наявність підстав для затримання судна апелянт не спростовує, а навпаки стверджує, що судно було випущено у встановлений строк та у встановленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини - випуск судна з порту та зміна коду вжиття заходів за п.1 недоліків з 30 (підстава для затримання судна) на 99 (інші заходи (пишуться текстом), а текстом зазначено «про усунення недоліків упродовж двох місяців» ), підтверджують неправомірність дій інспектора Виговського В.О., який проставив код 30 в акті «форми В» та в акті «форми А» - відмітку «так» щодо затримання судна.

Відсутність рішення капітана порту про затримання судна на підставі первинних актів «форми А та В» не спростовує висновків суду.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача у спростування доводів позивача щодо не підписання акту перевірки всіма інспекторами, які прибули на судно, на те, що Правилами не передбачено, що акти повинні підписувати всі інспектори.

Дійсно Правила №545 на це не вказують, але доводи апелянта є необгрунтованими, оскільки інспектори є посадовими особами та на судно прибули для виконання службових обов`язків, тобто здійснення контролю буксира «Авант» з метою забезпечення безпеки мореплавства. За результатами вказаного контролю складається акт. Прибуття на судно з іншою метою під час робочого часу не висвітлено відповідачем у відзиві на позов.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності зазначення в акті за результатами повторної перевірки посади ОСОБА_3 , тобто у якості кого він брав участь у повторній перевірці та підписував акт.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що передбачене ч.4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом, як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Тобто, адміністративні суди не повинні сприймати, як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Такий правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.11.2019 р.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факти, які були встановлені у справі № 420/10481/20 про невідповідність інспектора ОСОБА_3 встановленим законодавством кваліфікаційним вимогам мають преюдиційне значення у цій справі, оскільки позови та встановлені судом обставини у зазначених справах є відмінними між собою, а сам ОСОБА_3 не був стороною у справі, у справах брали участь не одні і ті ж самі особи, період, що перевірявся у справі № 420/10481/20 не співпадає з періодом перевірки у цій справі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про невідповідність кваліфікаційним вимогам ОСОБА_3 , оскільки такі обставини не досліджувались судом у цій справі.

Однак, враховуючи те, що такі висновки суду першої інстанції не привели до прийняття неправильного чи незаконного рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , §58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2021 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик