Постанова

від 22.12.2021 по справі 400/4834/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 400/4834/20

адміністративне провадження № К/9901/30782/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року (головуючий суддя - Малих О.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді: Крусян А.В., Яковлєв О.В.)

у справі №400/4834/20

за позовом ОСОБА_1

до Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області

про скасування рішення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати рішення Ташинської сільської ради Про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад та делегування представника до спільної робочої групи №1 від 24 квітня 2017 року .

2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, позов залишено без розгляду.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 , із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, оскільки з адміністративним позовом про скасування спірного рішення від 24 квітня 2017 року звернувся лише у листопаді 2020 року, у той час як про об`єднання громад був обізнаний ще у 2016 році.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони винесені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а тому підлягають скасуванню.

7. Зокрема, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що він у 2016 році знав чи міг знати про прийняте відповідачем 24 квітня 2017 року спірне рішення про об`єднання громад. При цьому, суди дійшли такого висновку на підставі одного доказу - копії анкети, яку він нібито склав.

8. Однак, на думку скаржника, копія анкети є недостовірним доказом з огляду на положення статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не засвідчена у встановленому чинним законодавством порядку, а саме: не містить назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

9. Крім того, надана копія анкети є недостовірною в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ніяким чином не підтверджує, що він знав чи міг знати у 2016 році про спірне рішення, отже на підставі вказаного доказу неможливо встановити дійсні обставини справи.

10. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі №160/7887/18.

11. Також скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки його аргументам щодо недопустимості та недостовірності копії анкети, не зазначили підстав та мотивів відхилення зазначеної ним позиції.

12. Відтак, оскаржувані рішення прийняті всупереч приписам статей 9, 74, 75, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України з недотриманням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних доказів, порушенням принципів змагальності та рівності сторін під час розгляду вказаної справи.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

14. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

15. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

16. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.

17. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

20. При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не просив поновити строк звернення до суду, вважаючи, що він не пропущений. Зазначив, що не отримував копії спірного рішення та не був проінформований про добровільне об`єднання територіальних громад, громадські слухання не проводились. Спірне рішення отримав 21 жовтня 2020 року разом з листом Березанської селищної ради №9-06/3626 від 21 жовтня 2020 року, надісланим у відповідь на адвокатський запит. Тому, на думку позивача, позов поданий до суду в межах шестимісячного строку з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав.

22. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

24. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

25. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

26. Як встановлено судами з відповіді на відзив, у 2016 році проводилось попереднє обговорення можливості об`єднання Ташинської громади з іншими суміжними сільськими радами, за результатами якої позивач міг складати анкету, що додана відповідачем до відзиву.

27. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що позивач ще у 2016 році був обізнаний про об`єднання громад. Спірне рішення прийнято 24 квітня 2017 року, в той час, як з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2020 року, що свідчить про пропущення ним шестимісячного строку звернення до суду.

28. Однак, наведене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій відлік строку звернення позивача до адміністративного суду обрахували фактично ще до прийняття спірного рішення, що не є логічним, оскільки неможливо здійснювали відлік строку до події, яка ще не настала.

29. Так, анкета складена у 2016 році за результатами попереднього обговорення можливості об`єднання Ташинської громади з іншими суміжними сільськими радами не може бути доказом про обізнаність позивача щодо прийнятого у 2017 році спірного рішення.

30. Отже, вказана анкета не є достовірним доказом у розумінні статті 75 КАС України, про що обґрунтовано зазначив скаржник в своїй касаційній скарзі, оскільки на підставі неї неможливо встановити дійсні обставини справи.

31. Таким чином, висновок щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли його без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами, що призвело до передчасних висновків та прийняття помилкових рішень.

32. Суди попередніх інстанцій так і не встановили коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, незважаючи на те, що це є першочерговим для визначення початку перебігу вказаного строку.

33. У контексті спірних правовідносин варто також зазначити, що відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

34. Частиною п`ятою статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

35. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

36. З огляду на наведене, судам попередніх інстанцій слід звернути увагу на те, що передумовою для з`ясування початку перебігу строку звернення до суду, в даному випадку, може бути встановлення дати опублікування спірного рішення, оскільки саме з цієї дати позивач міг чи повинен був дізнатися про його прийняття.

37. В адміністративному процесі діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

38. Вказаній нормі процесуального закону кореспондує частина четверта статті 77 КАС України, за змістом якої суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

39. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

41. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

42. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення питання в частині пропуску позивачем строку звернення до суду).

44. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №400/4834/20 - скасувати .

Справу №400/4834/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

Н.М. Мартинюк

В.М. Соколов