Ухвала

від 24.12.2021 по справі 303/10217/21

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Мукачево Справа №303/10217/21

2/303/2480/21

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі

за позовом ОСОБА_1

до відповідача акціонерного товариства Альфа-Банк

про визнання припиненою іпотеки та виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позивачем також подано на розгляду суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу до вступу рішення в справі в законну силу, звертати стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 210400000:01:009:0044 на підставі іпотечного договору №303/04-Ж-08, посвідченого 28 лютого 2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., укладеного між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК 28 лютого 2008 року, правонаступником якого є відповідач, шляхом позасудового врегулювання в порядку, передбаченого статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Заява обґрунтовуються доводами про те, що вимога за предметом позову стосується визнання припиненою іпотеки належних позивачу об`єктів нерухомості та виключення записів про неї з реєстрів. Разом з тим, він отримав повідомлення від відповідача про намір звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку на належний йому житловий будинок за та земельну ділянку, внаслідок чого існують об`єктивні ризики звернення стягнення на іпотечне майно, внаслідок чого поновлення порушених таким чином його прав вимагатиме додаткових зусиль, затрат та часу.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суд констатує наступне.

Відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер .

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь - яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Крім того, п. 4 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. В свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії було констатовано, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи.

В межах розгляду даної справи, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо виконання боржником (позивачем) основного (кредитного) зобов`язання та припинення похідного іпотечного зобов`язання боржника, тобто з приводу нерухомого майна.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання припиненою іпотеки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою з кадастровим номером 210400000:01:009:0044 на підставі іпотечного договору №303/04-Ж-08, посвідченого 28 лютого 2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., укладеного між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК 28 лютого 2008 року, правонаступником якого є відповідач, шляхом позасудового врегулювання в порядку передбаченого статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру, тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

За результатами розгляду заяви та позовних матеріалів встановлено, що 12.11.2021 АТ Альфа-Банк направило на адресу позивача повідомлення №12/08, яке містить вимогу здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором та попередження, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Згідно ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України Про іпотеку , сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами іпотечного договору №303/04-Ж-08 від 28 лютого 2008 року (п. 4.5.3 договору), такий договір містить застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечення іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Фактичний аналіз доданих до позову матеріаліві свідчить про те, що відповідач має об`єктивну можливість використати позасудовий порядк звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність, що в свою чергу порушить майнові права ОСОБА_1 , оскільки останнім оспорюється дійсність Іпотечного договору.

Таким чином, в даному випадку має місце існування обставин, відповідно до яких, у разі здійснення відповідачем за час вирішення даного спору дій із спірним майном, фактично буде порушено принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах даного спору, оскільки зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувача речових прав на це майно з інших підстав.

Крім того, після звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач буде мати можливість відчужити об`єкти нерухомості на користь третіх осіб, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд зазначає, що заборона вчиняти дії щодо переходу права власності на нерухоме майно є тимчасовою. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті зупинити вчинення дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову з огляду на предмет спору, правову природу спірних правовідносин.

За таких обставин, збереження спірних правовідносин в існуючому на сьогоднішній день стані буде спрямовано в тому числі на забезпечення збереження балансу інтересів як їх існуючих учасників, так і потенційно можливих учасників, які виникнуть під час вирішення спору, адже попередить можливість понесення ними можливих збитків та додаткових витрат у випадку подальшого відчуження предметів іпотеки.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на перемет їх відповідності вищевказаним законодавчим приписам, роз`ясненням Верховного Суду України та прецедентної практики ЄСПЛ крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики, слід прийти до висновку про підставність вимог за заявою позивача, оскільки вжиття заходів забезпечення в означений заявником спосіб буде ефективним, дієвим, адекватним та співмірним заходом, спрямованим на забезпечення збереження status quo до остаточного вирішення поданої на розгляд суду позову.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, який є співмірним із заявленими вимогами.

Незастосування заходів забезпечення позову може призвести до того, що права позивача не буде захищено, навіть у разі задоволення позову, в той час як застосування вказаних заходів забезпечення позову може цьому завадити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 81, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1 . Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити.

2. Заборонити акціонерному товариству Альфа-Банк , у позасудовому порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:009:0044) на підставі іпотечного договору № 303/04-Ж-08, посвідченого 28 лютого 2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., укладеного між ОСОБА_1 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК 28 лютого 2008 року, правонаступником якого є акціонерне товариство Альфа-Банк , до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

3. Копію постанови надіслати акціонерному товариству Альфа-Банк - для виконання.

4. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Альфа-Банк (03150 м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Суддя В.В. Кость