Постанова

від 24.11.2022 по справі 303/10217/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/10217/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 листопада 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Зубашкова М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 березня 2022 року (у складі судді Кость В.В.) за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненою іпотеки та виключення записів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у грудні 2021 р.

Просив:

-визнати припиненою іпотеку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:009:0044 на підставі іпотечного договору №303/04-Ж-08, посвідченого 28 лютого 2008 р. приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пугою А.М. за реєстровим номером 181, укладеного між позивачем і акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» 28 лютого 2008 р., правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»;

-виключити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про обтяження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Будинок) та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:009:0044 (надалі Земельна ділянка), внесених на підставі Іпотечного договору № 303/04-Ж-08 посвідченого 28 лютого 2008 р. приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пугою А.М. за реєстровим номером 181, укладеного між позивачем і акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» 28 лютого 2008 р., правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»;

-вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог указав, що первісний кредитор використав своє право вимоги щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, тобто змінив на власний розсуд умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, а відтак основне зобов`язання є припиненим, тому й іпотека нерухомого майна вважається припиненою. Крім того, 27 лютого 2022 року сплив строк дії кредитного договору, а суми щодо стягнення з нього заборгованості в примусовому порядку відсутні, тому іпотека є припиненою.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 березня 2022 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, вирішити питання судових витрат. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-всі права за спірним іпотечним договором відповідач реалізував, строк договору сплив ще 27 лютого 2017 р., а отже встановлені ним іпотечні зобов`язання між сторонами припинилися;

-27 лютого 2022 р. завершився строк дії основного зобов`язання, відтак, після закінчення строку кредитування припиняється строк дії кредитного договору, зокрема, втрачається право кредитодавця на нарахування відсотків за користування кредитними коштами на умовах встановлених кредитним договором. Після закінчення строку кредитування між сторонами діють позадоговірні охоронні правовідносини.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом надіслання SMS - повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с.145), у матеріалах справи міститься відповідна заявка ОСОБА_1 на отримання судових повісток і повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення (а.с.46).

Заяву представника позивача про відкладення розгляду справу колегія суддів не бере до увагу, оскільки це вже повторно неявка сторони позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, із таких мотивів.

Суд виходив із того, що умовами Іпотечного договору було передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про іпотеку» (п. 6.3).

Із матеріалів справи вбачається, що в позивача існує невиконане основне зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого кредитор має право задовольняти свої вимоги коштом іпотечного майна в позасудовому порядку, а відтак відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою.

У свою чергу, позивачем не надано суду доказів щодо належного виконання вимог за Кредитним договором.

Колегія суддів погоджується із цим висновком через його відповідність обставинам справи, нормам процесуального та матеріального закону, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що 28 лютого 2008 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРОСОЦБАНК», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №303/04-Ж-08 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у межах максимального ліміту (до 30000 Доларів США) на строк до 27 лютого 2017 р. зі сплатою 13,50 процентів річних та комісії, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 28 лютого 2007 р. між Банком і Позичальником було укладено іпотечний договір №303/04-Ж-08 (надалі Іпотечний договір), на підставі якого в іпотеку банківській установі було передано будинок і земельну ділянку.

На підставі додаткової угоди про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №303/04-Ж-08 від 28 лютого 2008 р. внесено зміни до Іпотечного договору, згідно з яким (серед іншого) було змінено кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту до 27 лютого 2022 р.

На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 р. у задоволенні позову акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

12.11.2021 р. позивачу надіслано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, згідно з яким відповідач попередив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак, за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, Цивільний кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Тлумачення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, свідчить, що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального права, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі. Правова позиція позивача прямо суперечить нормам матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, та правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, позивач на власний розсуд трактує норми матеріального права, що спростовується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справах № 757/32377/15, 299/529/19, і висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 березня 2019 р. у справі № 520/17304/15.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 березня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 05 грудня 2022 р.

Судді: