Постанова

від 20.12.2021 по справі 670/897/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 670/897/20

Провадження № 22-ц/4820/1669/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю прокурора Максимчук Л.В.,

представника відповідача Підлісного О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Віньковеччини», третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та державної реєстрації земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури (далі Прокурор)звернувся досуду зпозовом вінтересах державив особіГоловного управлінняДержавної службиУкраїни зпитань геодезії,картографії такадастру уХмельницькій області(далі Держгеокадастр) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Віньковеччини» (далі ТОВ «Лани Віньковеччини»), третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 12 вересня 2017 року №22-19592-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6820684500:06:004:0009), розташовану за межами населених пунктів Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 19 вересня 2017 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно договору купівлі-продажу від 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , а той включив її до складу новоствореної (об`єднаної) земельної ділянки площею 24,00 га (кадастровий номер 6820684500:06:004:0015). У подальшому за договором оренди землі від 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 передав новостворену (об`єднану) земельну ділянку в оренду ТОВ «Лани Віньковеччини», речове право якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8 травня 2019 року за №31495879.

Ще до того, відповідно до наказу Держгеокадастру від 5 травня 2017 року №22-8446-СГ ОСОБА_2 у порядку приватизації землі набула право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825087000:02:013:0006) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Райковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

На час набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 ОСОБА_2 вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Тому ОСОБА_2 неправомірно набула спірну земельну ділянку у власність і відчужила її ОСОБА_1 .

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року визнано наказ Держгеокадастру від 12 вересня 2017 року №22-19592-СГ про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 у власність ОСОБА_2 недійсним, скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 і витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_2 .

Спірну земельну ділянку слід витребувати також у фактичного незаконного володільця ТОВ «Лани Віньковеччини». При цьому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має бути скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Лани Віньковеччини» на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015, а у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію цієї ділянки.

За таких обставин Прокурор просив суд:

витребувати уТОВ «ЛаниВіньковеччини» на користь держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,0000 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_2 ;

скасувати уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно державнуреєстрацію праваоренди ТОВ«Лани Віньковеччини» на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 і припинити це право.

скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою від 13 квітня 2021 року залучив до участі у справі Летичівську окружну прокуратуру замість реорганізованої Городоцької місцевої прокуратури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року позов задоволено.

Витребувано у ТОВ «Лани Віньковеччини» на користь держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку загальною площею 2 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно незаконного наказу Держгеокадастру від 12 вересня 2017 року № 22-19592-СГ, що розташована за межами населених пунктів Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Лани Віньковеччини» на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015, з припиненням права оренди ТОВ«Лани Віньковеччини» на цю земельну ділянку.

Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015.

Стягнено з ОСОБА_1 і ТОВ «Лани Віньковеччини» на користь Хмельницької обласної прокуратури по 3153 грн судового збору з кожного.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 в ОСОБА_2 , яка не мала права її відчужувати, об`єднав цю ділянку із земельною ділянкою з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 і передав її в оренду ТОВ «Лани Віньковеччини». Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави, то її може бути витребувано у ТОВ «Лани Віньковеччини» як добросовісного набувача зі складу об`єднаної земельної ділянки. Водночас речове право ТОВ «Лани Віньковеччини» на об`єднану земельну ділянку слід припинити, а реєстрацію цієї ділянки у Державному земельному кадастрі скасувати. У спірних правовідносинах порушені інтереси держави, тому прокурор вправі звертатися до суду з позовною заявою на захист цих інтересів і здійснювати представництво держави в суді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, внаслідок чого витребування цієї ділянки призведе до неправомірного втручання держави у його право власності та право мирного володіння майном. Оскільки на момент звернення Прокурора з позовом до суду земельна ділянка з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, то підстави для витребування у ТОВ «Лани Віньковеччини» цієї ділянки відсутні.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції

У порядку правонаступництва суд ухвалою від 9 грудня 2021 року залучив до участі у справі Віньковецьку селищну раду Хмельницького району Хмельницької області (далі Рада) замість Держгеокадастру.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор,Держгеокадастр іРада подаливідзиви наапеляційну скаргу,в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

ТОВ «Лани Віньковеччини» та ОСОБА_2 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не з`ясував дані про особу відповідача ОСОБА_1 , не застосував статтю 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VI) та не дотримався положень статті 141 ЦПК України, внаслідок чого рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Наказом Держгеокадастру від 12 вересня 2017 року №22-19592-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6820684500:06:004:0009), яка розташована за межами населених пунктів Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього наказу 19 вересня 2017 року Олешинською сільською радою Хмельницького району Хмельницької області зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 22399743).

За договором купівлі-продажу від 13 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О.С. (реєстраційний номер 1562), ОСОБА_2 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 площею 24,00 га. В 2018 році земельна ділянка з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав.

5 квітня 2019 року Волосківська сільська рада Деражнянського району Хмельницької області зареєструвало право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 31088311).

25 квітня 2019 року ТОВ «Лани Віньковеччини» та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за умовами якого останній передав ТОВ «Лани Віньковеччини» земельну ділянку площею 24,00 га (кадастровий номер 6820684500:06:004:0015) у платне користування на строк до 25 квітня 2026 року.

На підставі цього договору 8 травня 2019 року Віньковецька районна державна адміністрація Хмельницької області зареєструвала право ТОВ «ЛаниВіньковеччини» на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 31495879).

Ще до зазначених подій, згідно наказу Держгеокадастру від 5 травня 2017року №22-8446-СГ ОСОБА_2 набула у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825087000:02:013:0006), розташовану за межами населених пунктів Райковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20468417 від 17 травня 2017 року).

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року визнано наказ Держгеокадастру від 12 вересня 2017 року №22-19592-СГ про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 у власність ОСОБА_2 недійсним, скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 і витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009 у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_2

а)щодо вимогипро витребування земельної ділянки

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV) визначаються порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування (ч. 4 ст. 4 Закону №161-ХІV).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону №161-ХІV, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієїглави застосовуютьсятакож довимог про: поверненнявиконаного занедійсним правочином; витребуваннямайна власникоміз чужогонезаконного володіння; поверненнявиконаного однієюіз сторіну зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Із положень ч. 1 ст. 1213 ЦК України слідує, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України слідує, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що тільки власник наділений правомочностями розпоряджатися майном, тобто визначати його фактичну та юридичну долю.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про повернення належного йому майна від особи, яка набула це майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (кондикція).

Кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За своєю правовою природою право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Правом передачі земельної ділянки в оренду наділений лише її власник.

Отже, якщо орендар отримує земельну ділянку від особи, яка не має правомочності на передання її в оренду, то такий орендар є особою, що набула земельну ділянку за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, та зобов`язаний повернути її власнику.

Право на судовий захист гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га більше одного разу. В подальшому ОСОБА_2 відчужила цю ділянку ОСОБА_1 , а той, у свою чергу, в складі новоствореної (об`єднаної) земельної ділянки передав її в оренду ТОВ «Лани Віньковеччини». У зв`язку з цим, за судовим рішенням витребувано у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку на користь держави та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав про його право власності на новостворену (об`єднану) земельну ділянку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не мав правомочностей передавати ТОВ «Лани Віньковеччини» в оренду земельну ділянку, до складу якої входила спірна земельна ділянка, внаслідок чого ТОВ «Лани Віньковеччини» набуло спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави та зобов`язано повернути її власнику державі.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості витребування земельної ділянки у ТОВ «Лани Віньковеччини» не відповідають вимогам закону.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року (справа №522/1029/18), є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, предметом позову у справі №522/1029/18 є квартири, набуті фізичними особами за недійсним договором купівлі-продажу майнових прав, тоді як, у цій справі Прокурором заявлено позов про витребування земельної ділянки як безпідставно набутого майна.

Також Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про неможливість одночасного заявлення позивачем віндикаційного та негаторного позовів і про застосування зобов`язально-правових способів захисту права власності при витребуванні речі, яка перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена. Натомість, у справі, яка переглядається апеляційним судом такі обставини не встановлені.

б) щодо вимоги про скасування державної реєстрації права оренди

Статтями 125 і 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягає право оренди (суборенди) земельної ділянки.

В силу ч.1 ст. 27 Закону №1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, а також інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону №1952-ІV унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

У частині третій зазначеної норми визначено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом.

Таким законом є Закон №1952-ІV.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є земельна ділянка.

Скасування за судовим рішенням документів, на підставі яких здійснена реєстрація речового права особи на земельну ділянку, тягне за собою припинення цього права.

Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на новостворену (об`єднану) земельну ділянку (кадастровий номер 6820684500:06:004:0015) та передав її в оренду ТОВ «Лани Віньковеччини», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Лани Віньковеччини» на цю ділянку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду.

в) щодо скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки

Статтею 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

В силу ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, й у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що земельні ділянки як об`єкти цивільних прав мають були сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі в установленому законом порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання судом такої реєстрації незаконною.

Встановивши, що державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 24,00 га з кадастровим номером 6820684500:06:004:0015 здійснена після неправомірного включення до її складу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6820684500:06:004:0009, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що така реєстрація є незаконною та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування цього висновку суду.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне втручання держави у право власності та право мирного володіння майном

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі відповідно Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 і речове право ТОВ «Лани Віньковеччини» критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_2 незаконно приватизувала земельну ділянку та відчужила її за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , а той, у свою чергу, включив цю ділянку до новоствореної (об`єднаної) земельної ділянки та передав її в оренду ТОВ «Лани Віньковеччини».

За такихобставин «суспільним»,«публічним» інтересомзвернення Прокурорадо судуз вимогоюпро поверненняспірної земельноїділянки удержавну власність є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка цієї особи.

Встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи обставини й факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах Прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

За таких обставин результат розгляду судом першої інстанції позову Прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Щодо вирішеннясудом першоїінстанції питанняпро розподілсудових витратміж сторонами

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (т. 1 а.с. 220).

Неврахувавши, що відповідно до Закону №3674-VI ОСОБА_1 користується пільгами щодо сплати судового збору, суд першої інстанції безпідставно присудив з нього на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3153грн. Ці судові витрати мають бути відшкодовані позивачеві за рахунок держави.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову Прокурора ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Разом із тим, суд не дотримався вимог закону при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а тому в цій частині ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Віньковеччини» (місцезнаходження 32500, Хмельницька область, Хмельницький район, селище міського типу Віньківці, вулиця Петршотравнева, 12А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40474583) на користь Хмельницької обласної прокуратури (місцезнаходження 29000, місто Хмельницький, провулок Військоматський, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02911102) 3153 гривні судового збору за подання позову.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Хмельницької обласної прокуратури (місцезнаходження 29000, місто Хмельницький, провулок Військоматський, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02911102) 3153 гривні судового збору за подання позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2021 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Волкова О.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47