Постанова

від 15.12.2021 по справі 420/10805/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10805/20 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Марченка Валентина Валентиновича та

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство Ворохтянське лісове господарство , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі ГУДГК), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУДГК №9-1171/15-20-СГ від 02.09.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, за межами населеного пункту; зобов`язати ГУДГК надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за межами населеного пункту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУДГК із заявою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки до 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. До заяви було додано копію паспорта громадянина України на ім`я заявника, копію довідки про присвоєння індивідуального податкового номера, графічний матеріал, на якому зображене місце розташування бажаної земельної ділянки (а.с.11-18 т.1).

Листом №788/1-1014/0/20-19 від 17.09.2019 року ГУДГК повідомило ОСОБА_1 , що за інформацією відділу у м.Яремчому міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м.Яремчому Головного управління Держгеокадастру в області, згадана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Враховуючи вищенаведене, ГУДГК немає правових підстав у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради (а.с.129 т.2).

Вважаючи відмову ГУДГК протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі №420/1072/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУДГК, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство , задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУДГК, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради. Зобов`язано ГУДГК повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу. У решті задоволення позовних вимог відмовлено (а.с. 19-25 т.1).

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 р. по справі №420/1072/20, ГУДГК повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року та видало наказ від 02.09.2020 р. №9-1171/15-20-СГ про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статті 122 ЗК України, а саме: вказаний у клопотанні об`єкт відноситься до земель лісогосподарського призначення (а.с. 26).

Вказана відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою і стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач послався на невідповідність ч.4 ст.122 ЗК України, а саме: на те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, однак така підстава для відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Також суд зазначив, що належних доказів того, що бажана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, відповідач не надав. Додані до відзиву на позов викопіювання з кадастрової карти (плану) від 22.08.2019 року № 207/415-19-0.202 та інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 2611093000:06:001 від 22.08.2019 року, не є інформативними та не містять позначення бажаної земельної ділянки на вказаному викопіюванні, а також інформації про те, що бажана земельна ділянка розташована саме в межах 2611093000:06:001 (а.с.131-135 т.1).

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Зі змісту ч.6 та 7 ст.118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З аналізу наведеного вбачається, що діючим законодавством передбачені загальні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, приймаючи спірне рішення та відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, відповідач посилався на невідповідність вказаної заяви частині 4 статті 122 ЗК України, а саме: вказаний у клопотанні об`єкт (мається на увазі бажана земельна ділянка) відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідача та зазначає, що відповідно до інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 2611093000:06:001, що надається державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня (т.1 а.с.134), яке надано Державним кадастровим реєстратором Н.В. Михайлецьким, вбачається, що:

- в графі чи не перебуває земельна ділянка в користуванні (власності) третіх осіб зазначено - так ;

- в графі цільове призначення земельної ділянки зазначено - 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг ;

- в графі чи відноситься земельна ділянка до земель лісогосподарського призначення зазначено - так ;

- в графі чи відноситься земельна ділянка до земель сільськогосподарського призначення зазначено - ні ;

- в графі наявність на земельній ділянці деревної та чагарникової рослинності зазначено - так .

При цьому, у відповідності до частини 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Крім того, матеріали справи містять державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ІФ №002702 про надання в користування ДП Ворохтянське лісове господарство Яблуницькою с/р 318 га земель для ведення лісового господарства.

Також, згідно листа ДП Ворохтянського лісового господарства (вих.№2/27г від 30 листопада 2020року), спірна земельна ділянка відноситься до кварталу №1 виділ №8 та виділ №11 Кремінцівського лісництва ДП Ворохтянське ЛГ , тобто вказана ділянка надана саме лісництву та для ведення лісового господарства.

При цьому, як було зазначено вище, 12.08.2019 року ОСОБА_1 звертався із заявою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки до 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, враховуючи, що спірна запитувана позивачем для передачі безоплатно у власність земельна ділянка знаходиться в користуванні ДП Ворохтянського лісового господарства , тобто не є вільною в контексті положень статей 116 та 118 ЗК України, та має цільове призначення для ведення лісового господарства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дійсно публічна кадастрова карта України не містить відомостей про те, що вказана ділянка площею 2 га є землями лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні Кремінцівського лісництва ДП «Ворохтянське лісове господарство» (посиланняhttps://map.land.gov.ua/?cc=2720847.681524866,6159622.985246848&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=2720847.681524866,6159622.985246848).

Разом з тим, публічна кадастрова карта України містить інформацію щодо цільового призначення земельної ділянки, яка вже сформована, як така, та отримала кадастровий номер, водночас, запитувана позивачем земельна ділянка є складовою частиною земельного масиву, якому ще не присвоєно кадастрового номера, однак таке не присвоєння не може свідчити про те, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства і що ця ділянка є вільною.

Також, дійсно з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2611093000:06:001:0008, 2611093000:06:001:0012, що є суміжними з бажаною позивачем ділянкою, мають цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства (посилання https://map.land.gov.ua/?cc=2720957.5597530263,6159773.470646285&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=2720957.5597530263,6159773.470646285 та ІНФОРМАЦІЯ_1

Водночас, вказані обставини не можуть достеменно свідчити про те, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, при тому, що суміжні земельні ділянки також мають інше цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство Ворохтянське лісове господарство , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.