Рішення

від 10.03.2021 по справі 420/10805/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10805/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача - Марченка В.В., відповідач та третя особа - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство", про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-1171/15-20-СГ від 02.09.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, за межами населеного пункту;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за межами населеного пункту;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви від 29 липня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства, позивач раніше звертався до суду з позовною заявою. Даний позов було розглянуто в рамках справи №420/1072/20 із залученням в якості третьої особи Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство". По даній справі було прийнято рішення, яким було визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути це клопотання.

Позивач вказав, що на виконання згаданого судового рішення 02.09.2020 року відповідачем було ухвалено наказ № 9-1171/15-20-СГ, яким позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Позивач вважав, що зазначеним порушено його земельне право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність на підставі ст.118 ЗК України. Оспорюваний наказ є перепоною для реалізації наступних етапів щодо безоплатного отримання у власність спірної земельної ділянки.

Позивач вказав, що відповідач вже вдруге розглядає ту саму заяву позивача про надання дозволу, проте підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як у перший, так і у другий раз (на підставі рішення суду) будується на тому, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Також позивач зазначив, що у справі №420/1072/20 ані відповідач, ані третя особа будь-яких доказів на підтвердження лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки не надали. Також не були подані докази, що саме спірна земельна ділянка входить до складу земель (а не знаходиться десь поруч), які надані підприємству, визначеного переліком ст.57 ЗК України, та використовуються цим підприємством для потреб лісового господарства.

Ухвалою від 26.10.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Вказано, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 17.11.2020 року витребувано від Державного агентства лісових ресурсів України належним чином завірену копію наказу Державного комітету лісового господарства України №87 від 03.04.2006 року.

Ухвалою від 24.12.2020 року витребувано від Державного агентства лісових ресурсів України належним чином завірені докази того, що Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" є правонаступником Ворохтянського лісогосподарського підприємства.

Ухвалою від 24.12.2020 року суд ухвалив про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18 січня 2021 року о 12:00 год.

Ухвалою від 18.01.2021 року суд витребував від Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство" докази.

У підготовчому засіданні 18.01.2021 року оголошено перерву до 15.02.2021 року до 14:30 год. у зв`язку з витребуванням доказів.

Протокольною ухвалою від 15.02.2021 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 15.02.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 10 березня 2021 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 10 березня 2021 року на 10:00 годину, з`явився представник позивача.

Відповідач та третя особа у судове засідання, призначене на 10 березня 2021 року на 10:00 годину, не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, третя особа про причини неявки суд не сповістила, причина неявки відповідача (відпустка одного з п`яти працівників, що мають право представляти юридичну особу) визнана судом неповажною.

У судовому засіданні 10.03.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

02.12.2020 року електронною поштою представник відповідача надав до суду письмовий відзив, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає позов необґрунтованим. Відповідач зазначив, що оскільки запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Яблуниця Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, а Державний кадастровий реєстратор відділу у м. Яремчому має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру на його території, то відповідно Головним управлінням було спрямовано запит від 22.08.2019 №656/3-19-0.331 щодо надання інформації з Державного земельного кадастру щодо запитуваної земельної ділянки.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, які надані відділом у м. Яремчому, цільове призначення запитуваної земельної ділянки - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код КВЦПЗ 09.01 згідно Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548), що належить до категорії земель лісогосподарського призначення.

Відповідач вказав, що Держгеокадастр є розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення державної власності. Оскільки запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, Головне управління не мало правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки.

Відтак, з урахування вищенаведеного, Головним управлінням на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, ЗК України, надано вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.09.2019р. №788/0-1014/0/20-19.

Не погоджуючись з наданою відмовою, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду щодо визнання протиправною діяльність Головного управління та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, біля с. Яблуниця Яремчанської сільської ради, поза межами населеного пункту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: бездіяльність Головного управління, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії наказу, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2019 року визнано протиправною; зобов`язано Головне управління повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу.

Відповідач зазначив, що Головним управлінням відповідно до вимог статей 15-1, 79-1, 116, 118, 121, 122 ЗК України, Закону України Про землеустрій , враховуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 р., повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та видано наказ від 02.09.2020 р. №9-1171/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статі 122 ЗК України, а саме: вказаний у клопотанні об`єкт відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Відповідач вказав, що згідно листа ДП Ворохтянського лісового господарства (вих. №2/27г від 30.11.2020 р.), спірна земельна ділянка відноситься до кварталу №1 виділ №8 та виділ №11 Кремінцівського лісництва ДП Ворохтянське ЛГ .

Оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, наказ Головного управління щодо відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статі 122 ЗК України - є повністю вмотивованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, дана відмова не позбавляє позивача можливості набуття права на іншу вільну земельну ділянку державної власності у порядку, визначеному ст.116, 118 ЗК України.

Третя особа пояснень щодо позову чи відзиву на позов не подала.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 12.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадкастру в Івано-Франківській області із заявою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки до 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. До заяви було додано копію паспорта громадянина України на ім`я заявника, копію довідки про присвоєння індивідуального податкового номера, графічний матеріал, на якому зображене місце розташування бажаної земельної ділянки (а.с.11-18 т.1).

Листом №788/1-1014/0/20-19 від 17.09.2019 року "Про розгляд клопотання", Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що за інформацією відділу у м.Яремчому міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м.Яремчому Головного управління Держгеокадастру в області, згадана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області немає правових підстав у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради (а.с.129 т.2).

Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі №420/1072/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство , задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу. У решті задоволення позовних вимог відмовлено (а.с. 19-25 т.1).

Враховуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 р. по справі №420/1072/20, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року та видало наказ від 02.09.2020 р. №9-1171/15-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статті 122 ЗК України, а саме: вказаний у клопотанні об`єкт відноситься до земель лісогосподарського призначення (а.с. 26).

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2, 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч.1 ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Пунктом "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "б" ч.1 ст.121 передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 545/808/17), від 24 квітня 2018 року (справа № 814/1961/17).

Однак, як вбачається з оскаржуваного позивачем наказу відповідача № 9-1171/15-20-СГ від 02.09.2020 року, в ньому не зазначено жодної з наведених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому відповідач послався на невідповідність ч.4 ст.122 ЗК України, а саме: на те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Однак така підстава для відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Разом з тим, належних доказів того, що бажана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, відповідач суду не надав.

Додані до відзиву на позов викопіювання з кадастрової карти (плану) від 22.08.2019 року № 207/415-19-0.202 та інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 2611093000:06:001 від 22.08.2019 року не є інформативними та не містять позначення бажаної земельної ділянки на вказаному викопіюванні, а також інформації про те, що бажана земельна ділянка розташована саме в межах 2611093000:06:001 (а.с.131-135 т.1).

Стосовно листа ДП "Ворохтянське лісове господарство" від 30.11.2020 року № 2127г з викопіюванням з планшету № 1 Кремінцівського лісництва ДП "Ворохтянське лісове господарство", які були отримані відповідачем на запит від 27.11.2020 року, суд зауважує, що вказаний доказ не був покладений відповідачем в основу оскаржуваного наказу, прийнятого 02.09.2020 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тому посилання відповідача на вказані документи є безпідставним.

Крім того, отримавши вказані документи, з яких неможливо встановити місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, суд ухвалою від 18.01.2021 року витребував від ДП "Ворохтянське лісове господарство" документ, що підтверджує геопросторові координати меж кварталу 1 виділ 8, виділ 11, виділ 9 та виділ 10 Кремінцівського лісництва ДП "Ворохтянське лісове господарство", а також засвідчену належним чином копію Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ номер 002702 від 11.05.2001 року з усіма додатками.

Проте, витребувані судом документи третьою особою не надані, відповідно і належність спірної ділянки до виділів 8 та 11 кварталу № 1 Кремінцівського лісництва суду не підтверджені.

Натомість позивач надав до суду разом з відповіддю на відзив інформацію з Державного земельного кадастру на земельні ділянки, що є суміжними з бажаною ним земельною ділянкою, серед яких ділянка з кадастровим номером 2611093000:06:001:0006 має цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки з номерами 2611093001:16:004:0104, 2611093001:16:001:0043, 2611093001:16:001:0045 мають цільове призначення 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.170-173 т.1).

Також з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2611093000:06:001:0008, 2611093000:06:001:0012, що є суміжними з бажаною позивачем ділянкою, мають цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства (посилання https://map.land.gov.ua/?cc=2720957.5597530263,6159773.470646285&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=2720957.5597530263,6159773.470646285 та https://map.land.gov.ua/?cc=2721079.381266855,6159747.195417812&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=2721079.381266855,6159747.195417812).

Щодо бажаної позивачем земельної ділянки слід зазначити, що публічна кадастрова карта України не містить відомостей про те, що вказана ділянка площею 2 га є землями лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні Кремінцівського лісництва ДП "Ворохтянське лісове господарство" (посилання https://map.land.gov.ua/?cc=2720847.681524866,6159622.985246848&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=2720847.681524866,6159622.985246848).

За викладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність наказу відповідача № 9-1171/15-20-СГ від 02.09.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для його прийняття не було, а тому цей наказ підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Суд зазначає, що у даній справі повноваження стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ч.6 ст.118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Тобто, у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 825/2228/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за межами населеного пункту, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

При цьому суд також бере до уваги, що відповідач повторно відмовляє позивачу у наданні відповідного дозволу з тих самих підстав.

Тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл, про який йдеться у клопотанні від 12.08.2019 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також у прохальній частині позову позивач просить суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що позивач не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв`язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (адреса: вул. Академіка Сахарова, буд.34-А, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 39767437), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" (адреса: вул. Данила Галицького, буд.118, смт. Ворохта, Івано-Франківська область, 78595, код ЄДРПОУ 20562421 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1171/15-20-СГ від 02.09.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 22 березня 2021 року.

Суддя В.В. Андрухів