Постанова

від 20.12.2021 по справі 910/3812/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2021 р. Справа№ 910/3812/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, повний текст складено 20.09.2021

у справі №910/3812/21 (суддя Чебикіна С.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"

про стягнення 519 313,83 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС"

про зобов`язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Господарського суду міста Києва в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (надалі - відповідач) 519 313,83 грн, з яких 381 820,01 грн основного боргу, 76 586,42 грн інфляційних втрат та 60 907,40 грн 3% річних.

Позов мотивовано тим, що за договором поставки №11092017 від 11.09.2017 позивач поставляв товар. Однак, всупереч умовам договору відповідач оплату вартості здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим виникла заборгованість у заявленій сумі.

12.05.2021 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" про зобов`язання виконати умови договору, а саме зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" виконати зобов`язання за додатковою угодою від 20.08.2021 до договору постачання №11092017 від 11.09.2017, зокрема поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" 20 тон термоусадочної плівки за ціною 10,07 грн/кг.

08.06.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній посилався на те, що після подачі позову відповідач частково оплатив борг у сумі 170 000,00 грн, тому позовні вимоги в частині сплати основного боргу просить зменшити і стягнути з відповідача 211 820,01 грн, 76 586,42 грн інфляційних втрат та 60 907,40 грн 3% річних.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду, подальший розгляд справи здійснював з її врахуванням.

09.09.2021 представник позивача за первісним позовом подав суду пояснення, в яких зазначив, що спір з урахуванням часткової оплати після відкриття провадження у справі виник на підставі видаткових накладних №№ 938 від 28.10.2020 року, 939 від 02.11.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/3812/21 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтекс" 211 820 грн 01 коп. основного боргу та 3 177 грн 30 коп. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтекс" виконати зобов`язання за додатковою угодою від 20.08.2021 року до договору постачання №11092017 від 11.09.2017 року, а саме: поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" 20 тон термоусадочної плівки за ціною - 10,07 грн./кг. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" 2270 грн 00 коп. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/3812/21 скасувати частково в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення 3% річних та інфляційної складної; ухвалити нове рішення в цій частині стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтекс" інфляційну складову в сумі 76586,42 грн та 3% річних в сумі 60 907,40 грн, у зустрічному позові відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник наголосив на тому, що директор відповідача за зустрічним позовом додаткову угоду від 20.08.2019 не підписував, а отже у відповідача за зустрічним позовом не виникли зобов`язання за вказаною додатковою угодою.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки заві свідка, висновку експерта Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-21/29216-ДД від 07.07.2021, наказу №1б від 17.09.2019, акту службового розслідування від 30.07.2021.

В частині відмови у задоволенні позову про стягнення 60 907,40 грн 3 % річних та 76586,42 грн інфляційних втрат скаржник вказав на помилковість вказаного висновку суду, оскільки ним до позову долучено розрахунок таких вимог із зазначенням дати здійснення оплати та суми оплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/3812/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 29.11.2021 о 14:00. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.11.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв,клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 24.11.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3812/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/3812/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 повідомлено учасників справи про призначення справи №910/3812/21 до розгляду на 20.12.2021 о 10:40.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 20.12.2021 з`явилися усі учасники справи.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 11092017 від 11.09.2017, за умовами п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити плівку поліетиленову, мішки поліетиленові, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, найменування (асортимент, номенклатура), розміри та технічні характеристики визначаються додатком до договору (специфікацією), який є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3. договору на кожну поставку товару складається окремий додаток до договору (специфікація).

Відповідно до п. 1.4 договору загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодження на нього ціни відповідно до додатків до договору (специфікацій) та/або видаткових накладних.

Згідно п. 1.8. договору покупець здійснює 100% оплати вартості товар, протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку наданого постачальником.

Згідно п.п. 1.34., 1.35. договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не буде заявлено однією із сторін про відмові від договору або його перегляд.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не подано.

Додатковою угодою № 3 від 07.03.2019 сторони виклали п. 1.8. договору в новій редакції, а саме, покупець здійснює 100% оплату вартості товару протягом 40 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця банківським переказом на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної на відповідну партію товару, наданих постачальником.

Звернувшись із даним позовом до суду позивач стверджує, що позивач постачав відповідачу товар. Однак, всупереч вказаному договору відповідач оплату вартості здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим виникла заборгованість у сумі 381 820,01 грн.

В ході розгляду справи, позивач подав заяву у якій зазначив, що після подачі позову відповідач частково оплатив борг у сумі 170 000,00 грн, тому позовні вимоги зменшив, просив стягнути 211 820,01 грн, а також 76 586,42 грн інфляційних втрат та 60 907,40 грн 3% річних.

Зустрічний позов мотивовано наявністю правових підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" 20 тон термоусадочної плівки за ціною 10,07 грн/кг, у зв`язку із укладенням додаткової угоди від 20.08.2021 до договору постачання №11092017 від 11.09.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Щодо первісного позову.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 265 ГК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за первісним позовом було передано відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 17 382 738,95 грн у період з 16.02.2018 по 02.11.2020. Зазначене підтверджується наявним у справі розгорнутим розрахунком (а.с 17-30), наявними у справі видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату. (т. 1 а.с. 11-256)

Відповідач оплату вартості здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі. Зокрема, на момент звернення із позовом до суду, останнім було сплачено 17 000 918,94 грн, у зв`язку із чим виникла заборгованість у сумі 381 820,01 грн.

В подальшому, після початку розгляду справи - 08.06.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній посилався на те, що після подачі позову відповідач частково оплатив борг у сумі 170 000,00 грн, тому позовні вимоги в частині сплати основного боргу просив зменшити і стягнути з відповідача 211 820,01 грн. (а.с. 122 т. 2)

У відповідності до пояснень позивача за первісним позовом від 09.09.2021 на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу за первісним позовом товар вартістю 344 439,04 грн на підставі видаткових накладних № 938 від 28.10.2020 на суму 172 869,04 грн, №939 від 02.11.2020 на суму 171 570,00 грн.

Згідно пояснень позивача, які не спростовані відповідачем за одержаний товар відповідач провів оплату у розмірі 132 619,03 грн, тобто сумою яка є предметом цього позову є 211 820,01 грн.

Відповідач за первісним позовом зазначені розрахунки не спростував, аргументів протилежного не навів.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки відповідачеві товару, а відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого товару у строк визначений договором на даний час має заборгованість у розмірі 211 820,01 грн з урахуванням часткової оплати.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що права позивача за первісним позовом, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем за первісним позовом, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 211 820,01 грн основного боргу обґрунтовані, доведені, тому правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо вимог про стягнення 76586,42 грн інфляційних втрат та 60907,40 грн 3% річних, які нараховано позивачем за первісним позовом у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд першої інстанції, за результатом вирішення позову в цій частині, зазначив, що заявлені вимоги про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів оплати тих накладних, за якими він нараховував річні та інфляційні втрати (банківських виписок, платіжних доручень тощо), тому неможливо встановити чи ці накладні були оплачені з пропуском строку оплат чи ні, а якщо з пропуском строку, то неможливо встановити періоди нарахування цих річних та інфляційних втрат( якщо були часткові проплати) і розмір боргу після оплат, на який нараховувались ці суми.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, за висновком суду першої інстанції, позивачем за первісним позовом не доведено обставин щодо оплат відповідачем за первісним позовом з простроченням строку накладних, за якими він здійснив розрахунок річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку у позові в частині стягнення 60 907,40 грн 3 % річних та 76586,42 грн інфляційних втрат відмовити, як недоведені.

У доводах апеляційного оскарження позивач за первісним позовом оскаржив судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 60 907,40 грн 3 % річних та 76586,42 грн інфляційних втрат. Позивач вказує на помилковість вказаного висновку суду, оскільки ним до позову долучено розрахунок таких вимог із зазначенням дати здійснення оплати та суми оплати.

Зазначені аргументи скаржника не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову в цій частині. Посилаючись на необґрунтованість рішення суду в цій частині, скаржник не надав будь-яких належних та допустимих доказів із зазначенням оплати заборгованості, термінів погашення боргу (платіжних доручень, банківських виписок тощо). Відтак, здійснити перевірку здійсненого позивачем розрахунку не вбачається за можливе.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення в цій частині скаржником не наведено.

Щодо зустрічного позову.

Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічним позовом зобов`язати відповідача за зустрічним позовом виконати умови спірного договору, а саме зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТЕКС" виконати зобов`язання за додатковою угодою від 20.08.2021 року до договору постачання № 11092017 від 11.09.2017 року, тобто поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" 20 тон термоусадочної плівки за ціною 10,07 грн/кг.

Відповідно до умов п. 1 додаткової угоди від 20.08.2019 відповідач за зустрічним позовом поставив позивачу за зустрічним товар вартістю 303 739,74 грн (згідно доданої до первісного позову видаткової накладної № 385 від 23.04.2019).

Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи вищевказаною видатковою накладною, поясненнями сторін.

Згідно умов п. 1.16. договору якість товару повинна відповідати вимогам, які вказані у додатку № 1 та має бути засвідчена документами, що її підтверджують (сертифікат якості, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи чи радіаційний паспорт).

Відповідно до п. 1.26. договору у випадку виявлення невідповідності товару по кількості, асортименту або якості, покупець надсилає постачальнику повідомлення, в якому зазначає найменування товару, номер видаткової (транспортної) накладної або рахунку фактури на товар, характер виявлених недоліків. Постачальник зобов`язаний направити свого представника для проведення приймання-передачі товару та складання відповідного акту протягом 5 робочих днів з дати отримання повідомлення від покупця.

Згідно п. 1.27. договору постачальник зобов`язується усунути (на вибір покупця: замінити товар або повернути сплачену за такий товар грошову суму) всі наявні недоліки протягом 10 робочих днів з моменту отримання претензії по якості (кількості) на умовах і в порядку, погодженому сторонами.

Після поставки товару за видатковою накладною № 385 від 23.04.2019 було встановлено, що поставлений товар не відповідає вимогам договору щодо якості, а саме поставлена плівка була зруйнована під впливом прямих ультрафіолетових променів.

Вказаний факт поставки товару неналежної якості було зафіксовано актом виявлення невідповідної якості продукції від 05.07.2019, який було складено за участі представника позивача А.В. Дробича. (а.с. 88 т.2)

За наслідками складеного акту між сторонами у справі було укладено додаткову угоду від 20.08.2019, в якій сторони визначили суму збитків, які заподіяні відповідачу у розмірі 268 338,47 грн, а також порядок їх відшкодування, шляхом постачання позивачем відповідачу 20 т товару (плівки) зі спеціальною ціною 10.07 грн./кг. (а.с. 91 т. 2)

Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що ним відповідно до усних домовленостей було відшкодовано збитки шляхом поставки товару зі знижкою у вересні 2019 року суд першої інстанції правомірно відхилив, з посиланням на їх необґрунтованість та недоведеність відповідними доказами.

Щодо доводів відповідача за зустрічним позовом з приводу того, що додаткова угода є не укладеною, оскільки така не підписана директором відповідача за зустрічним позовом, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що додаткова угода від 20.08.2019 окрім підпису директора позивача містить відбиток печатки підприємства. Без застосування будь-яких спеціальних знань та навичок можливо встановити відповідність відтиску печатки на додатковій угоді та інших документах, які подані позивачем до матеріалів справи, зокрема договір постачання, товарно-транспортні накладні. Також очевидним механічним дефектом штампу печатки є характерне "змазування" літер "і" та "д" в слові "ідентифікаційний код", яке присутнє на кожному відтиску печатки підприємства, включаючи спірну додаткову угоду від 20.08.2019.

У розгляді цього спору судом також враховано правову позицію суду касаційної інстанції. Так, зокрема, у постанові від 24.02.2021 року у справі № 926/2308/19 Верховний Суд розглянув спір, в якому скаржник посилався на проведене експертне дослідження, яким встановлено, що підпис на правочині виконано не директором, а іншою особою, та стверджував, що такий договір є недійсним. У вказаній постанові суд зазначив, що наявність на оспорюваному договорі печатки, яка використовувалась при подані скаржником інших документів до матеріалів справи, датованих як до, так і після дати спірного правочину виключає можливість посилань на відсутність волевиявлення скаржника на укладення такого договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки на документах, суд має дійти висновку, що сторона має нести відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів втрати чи заволодінні іншою особою його печаткою, то посилання на не укладення додаткової угоди від 20.08.2019 є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди від 20.08.2019 у відповідача за зустрічним позовом виник обов`язок з постачання відповідачу 20 т товару (плівки) зі спеціальною ціною 10.07 грн./кг.

Доказів виконання відповідачем за зустрічним позовом умов додаткової угоди суду не надано.Також не подано доказів того, що вказана додаткова угода визнана недійсною в судовому порядку.

Ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог п. 5 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся до суду із зустрічним позовом порушено відповідачем за зустрічним позовом, а тому зустрічні позовні вимоги про обов`язок з постачання відповідачу 20 т товару (плівки) зі спеціальною ціною 10.07 грн/кг обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки заві свідка, висновку експерта Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-21/29216-ДД від 07.07.2021, наказу №1б від 17.09.2019, акту службового розслідування від 30.07.2021.

Щодо зазначених доводів колегія суддів зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, між сторонами здійснювались переговори щодо відшкодування збитків завданих постачанням товару неналежної якості. Зазначене вбачається із відзиву на зустрічну позовну заяву (а.с. 106-109 т. 2), та нотаріально завіреної заяви свідка - директора ТОВ ГРІНТЕКС ОСОБА_1 . Предметом цих переговорів було зменшення ціни при постачанні наступних партій плівки в кількості 20 т за ціною 10.07 грн/кг. Також зазначені докази свідчать про те, що на адресу ТОВ ГРІНТЕКС надійшли два примірника проекту додаткової угоди від 20.08.2019. В подальшому ТОВ Атем Груп було повернуто примірник зазначеної додаткової угоди на якому містився підпис директора та печатка ТОВ ГРІНТЕКС . (а.с. 91 т. 2)

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-21/29216-ДД від 07.07.2021 зазначено:

- відбиток печатки ГРІНТЕКС розташований в Додатковій угоді від 20 серпня 2019 року до Договору постачання №11092017 від 11.09.2017 нанесений рельєфним кліше печатки за допомогою відшарування барвника від робочої поверхні кліше.

- відбиток печатки ГРІНТЕКС у Додатковій угоді від 20 серпня 2019 року до Договору постачання №11092017 від 11.09.2017 та відбитки печатки ГРІНТЕКС у Договорі постачання № 11092017 від 11.09.2017 нанесені одним кліше печатки ГРІНТЕКС .

- відбиток печатки ГРІНТЕКС у Додатковій угоді від 20 серпня 2019 року до Договору постачання №11092017 від 11.09.2017 р. та відбиток печатки ГРІНТЕКС у видатковій накладній №939 від 02.11.2020 року нанесені одним кліше печатки ГРІНТЕКС .

- підпис директора ТОВ Грінтекс ОСОБА_1 в Додатковій угоді від 20 серпня 2019 року до Договору постачання №11092017 від 11.09.2017 не є підписом, а являється його зображенням, нанесеним рельєфним кліше факсиміле шляхом відшаровування барвника від робочої поверхні кліше.

- зображення підписів директора ТОВ Грінтекс ОСОБА_1 в Додатковій угоді від 20 серпня 2019 року до Договору постачання №11092017 від 11.09.2017, у видатковій накладній №939 від 02 листопада 2020 року і товарно-транспортній накладній №Р939 від 02.11.2020 нанесені одним кліше факсиміле із зображенням підпису директора ТОВ Грінтекс ОСОБА_1.

Таким чином, із зазначеного висновку вбачається, що на додатковій угоді є відтиск факсиміле та печатка, яку використовує ТОВ ГРІНТЕКС в своїй господарській діяльності. Факт наявності на підприємстві факсиміле та використання його в певних випадках не заперечується відповідачем за зустрічним позовом. Ці обставини підтверджуються актом службового розслідування від 30.07.2021.

Дослідивши всі зазначені обставини в сукупності, колегія суддів враховує, що печатка відноситься до даних, які ідентифікують особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правових відносин. Факт направлення позивачу за зустрічним позовом додаткової угоди з відтиском печатки ТОВ ГРІНТЕКС та наявності зображення підпису директора свідчить про те, що ця особа вступила у господарські правовідносини визначені цією додатковою угодою. В даному випадку відповідач за зустрічним позовом не надав доказів того, що додаткова угода визнана судом недійсною та доказів того, що позивач за зустрічним позовом в даних обставинах діяв недобросовісно.

Отримавши від ТОВ ГРІНТЕКС додаткову угоду з наявним на ній підписом директора та скріпленою печаткою товариства, ТОВ Атем Груп добросовісно розраховувало на те, що за результатами перемовин щодо відшкодування збитків за поставку неякісного товару ТОВ ГРІНТЕКС погодив додатковою угодою належний спосіб відшкодування цих збитків.

Порушення внутрішніх правил використання факсиміле з відтворенням підпису директора та печатки товариства є його відповідальністю, тому всі зазначені обставини слід розцінювати на користь позивача за зустрічним позовом. Надаючи такий висновок колегія суддів враховує положення п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Також у питанні наявності доказів волевиявлення на укладання додаткової угоди колегія суддів застосовує положення статті 79 ГПК України (вірогідність доказів) та враховує практику Верховного Суду (щодо правових наслідків застосування відтиску печатки підприємства), зокрема правову позицію викладену у постанові від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19.

Досліджуючи подані сторонами докази, колегія суддів звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Додатково колегія суддів зазначає, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на доводи позивача за зустрічним позовом та заперечення відповідача за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на порушення вимог ч. 3 ст. 207 ЦК України.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 зі справи № 902/452/19 та від 13.10.2020 зі справи № 910/4050/17, відхиляються судом, оскільки названі судові рішення не є релевантними для справи, що розглядається, зважаючи на відмінний зміст спірних правовідносин та фактично встановлені обставини у цих справах.

Також у доводах апеляційної скарги позивач за первісним позовом наголошує про безпідставність прийняття судом зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, посилаючись на те, що зустрічний позов подано з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України.

Зазначені доводи скаржника суд апеляційної інстанції приймає до уваги, однак наведені порушення норм процесуального права в силу положень ч.3 ст. 277 ГПК України не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів позивача за первісним позовом суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/3812/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 23.12.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков