Ухвала

від 24.12.2021 по справі 761/17142/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17142/15-ц

Провадження № 2-з/761/2911/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

за участі:

представників позивача - Бєлінгіо В.О.,

Борщевського Ю.В.,

Харіна О.М.

відповідача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_4 - адвокатки Бєлінгіо В.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про відшкодування витрат на поліпшення квартири,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року позивач за первісним позовом ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у первісному і зустрічному позовах.

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

05 березня 2020 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року справу було прийнято у провадження судді Фролової І.В.

24 грудня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_4 - адвокатки Бєлінгіо В.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про відшкодування витрат на поліпшення квартири.

У своїй заяві представник просила суд забезпечити позов, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 16.12.2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2014 року, реєстровий номер 3277, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Суперфіном Борисом Михайловичем;

- заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити державному реєстратору вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які зміни до квартири АДРЕСА_2 .

Заява вмотивована тим, що при новому розгляд справи та урахуванням доводів КЦС ВС позивачем було подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду і уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просила суд: 1) витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та передати її ОСОБА_4 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ); 2) визнати недійсним договір іпотеки від 17.03.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем, що зареєстровано в реєстрі під № 289; 3) скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки номер 9070274 від 17.03.2015 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем; 4) скасувати запис про державну реєстрацію обтяження номер 9069958 від 17.03.2015 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем; 5) усунути ОСОБА_4 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 .

По суті справи представником було зазначено наступне.

20 червня 2005 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу набула у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

12 липня 2005 року право власності на Квартиру було зареєстровано КП Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (т.1 а.с. 9-10; 71-72; т. 3 а.с. 53-54; т. 3 а.с. 226-227; т. 8 а.с.. 32-33).

У червні 2014 року ОСОБА_4 стало відомо, що 19 грудня 2012 право власності на її квартиру зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за невідомою їй особою ОСОБА_9 на підставі ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2007 року, у цивільній справі № 2-797/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики, якою нібито було затверджено мирову угоду між сторонами та визнано за ОСОБА_9 право власності на Квартиру (рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2014, т. 1 а.с. 13, інформаційна довідка т. 1 а.с. 43-44).

За заявою ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42014100100000244 від 19.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке в подальшому вказане об`єднано з двома іншими провадженнями за схожими фактами, новий номер 12012110100000269 від 28.11.2012, ОСОБА_4 визнана потерпілою (т. 1 а.с. 30, т. 6 а.с.5, т. 8 а.с. 34).

В червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_9 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/17021/14-ц від 24.07.2014 року було вжито заходів забезпечення позову і заборонено ОСОБА_9 та будь-яким іншим особам вчиняти дії спрямовані на відчуження Квартири (т. 1 а.с. 19). Відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постановою від 01.08.2014 року накладено арешт на Квартиру та заборону її відчуження (т.1 а.с. 20).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2014 року у справі №761/17021/14-ц (т. 1 а.с. 13) квартиру було витребувано з незаконного володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 .

Зазначеним рішенням встановлено, що квартира є власністю ОСОБА_4 і вибула з її володіння поза її волею та на підставі підробленої ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області, і що право власності до ОСОБА_9 ніколи не переходило. Рішення набрало законної сили 02.09.2014 року.

В квітні 2015 р. з відповіді Реєстраційної служби ОСОБА_4 стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на її Квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 і передана в іпотеку у ПАТ Банк Національні Інвестиції (т.1 а.с. 45).

Представник зазначає, що ОСОБА_4 квартири ОСОБА_1 не відчужувала, у зв`язку з чим звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з цим позовом до ОСОБА_1 та ПАТ Банк Національні Інвестиції про витребування Квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки.

В процесі розгляду справи стало відомо, що після вступу рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року (витребування квартири у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 ) у законну силу, квартира була продана невстановленими на цей час особами від імені ОСОБА_9 , яка ніколи не була її власником, і 16 грудня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу право власності на неї було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_4 та накладено арешт на квартиру. Відповідна інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Задля припинення постійної зміни іпотекодержателів ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 01 серпня 2016 року (т. 4 а.с. 38-39) вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які зміни до обтяження Квартири.

Одночасно з цим, 23 грудня 2021 року заявнику випадково стало відомо з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 09 грудня 2021 року ОСОБА_14 , яка працює в Дніпровський районній державній нотаріальній конторі, Дніпровський районний нотаріальний округ, Дніпропетровська область було припинено обтяження Квартири, внесене на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року у даній справі.

Також 09 грудня 2021 було припинено обтяження, внесене на підставі ухвали слідчого судді від 05 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 42014100100000244 від 19 червня 2014 року.

Та в подальшому, а саме 15 грудня 2021 року було проведено зміну іпотекодержателя з ОСОБА_6 на нового іпотекодержателя ОСОБА_15 на підставі договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 16.03.2015.

З урахуванням викладених обставин, заявник вважає, що наразі існують всі підстави для термінового вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири, заборони її відчуження, а також заборони державному реєстратору вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які зміни до записів про обтяження квартири, в тому числі, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про зміну іпотекодержателя. Невжиття таких заходів матиме своїм наслідком неможливість захисту прав Позивача в судовому порядку.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Проте, відповідно до положень ч. 3 ст. 153 ЦПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Таким чином розгляд заяви представника ОСОБА_4 - адвокатки Бєлінгіо В.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про відшкодування витрат на поліпшення квартири було вирішено проводити з викликом сторін.

Представники заявника ОСОБА_4 - адвокати Бєлінгіо В.О., Борщевський Ю.В., Харін О.М. у судовому засіданні заяву підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві про забезпечення позову.

Заінтересована особа - ОСОБА_1 зі своїми представниками - адвокатами Горошинським О.О. та Мосюк М.М. щодо задоволення заяви заперечували у повному обсязі, просили відмовити.

Інші особи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до висновку, що подана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо витребування квартири АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння та передачі її ОСОБА_4 , визнання недійсним договору іпотеки від 17.03.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем, що зареєстровано в реєстрі під № 289; скасування запису про державну реєстрацію іпотеки номер 9070274 від 17.03.2015 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем; скасування запису про державну реєстрацію обтяження номер 9069958 від 17.03.2015 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем; та усунення ОСОБА_4 перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 .

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що у разі відчуження належного відповідачеві майна, існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Судом враховано відповідність виду забезпечення позову, за яким звернувся позивач до суду, а саме накладення арешту на майно, та заявленими позовними вимогами.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя доходить висновку про задоволення заяви

Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_4 - адвокатки Бєлінгіо В.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про відшкодування витрат на поліпшення квартири - задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 16.12.2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2014 року, реєстровий номер 3277, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Суперфіном Борисом Михайловичем.

Заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонити державному реєстратору вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які зміни до квартири АДРЕСА_2 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити учасників:

ОСОБА_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_5 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Публічне акціонерне товариство Банк Національні інвестиції , адреса місця знаходження - 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 54, код ЄДРПОУ 20017340,

ОСОБА_6 , адреса місця проживання - АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

ОСОБА_7 , адреса місця проживання - АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

ОСОБА_8 , адреса місця проживання - АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6

ОСОБА_9 , адреса місця проживання - АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, адреса місця знаходження - 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24, прим. 4,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, адреса місця знаходження - 02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 84.

Суддя: