Постанова

від 15.12.2021 по справі 209/1289/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 209/1289/20

провадження № 61-13381св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська в складі судді Решетник Т. О. від 24 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О. від 15 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Кам`янська міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому, ураховуючи останні уточнення, просила визнати недійсними договори дарування нерухомого майна від 08 жовтня 2016 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме дарування часток комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірні договори дарування було укладено під час розгляду спору між заявником та ОСОБА_2 щодо стягнення з останнього збитків за користування земельною ділянкою. Остаточним судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кам`янської міської ради Дніпропетровської області 176 477,76 грн орендної плати за користування земельними ділянками. Наразі відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, під час якого заявник дізнався про існування договорів дарування нерухомого майна. Вважає, що укладення зазначених договорів дарування між відповідачами є способом уникнення від виконання рішення суду, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. На сьогодні виконати виконавчі дії є неможливим, оскільки нерухомість, яка була у власності ОСОБА_2 , та на яку могло бути накладено стягнення в рамках виконавчого провадження була відчужена іншій особі. Таким чином, ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, що є прямою підставою вважати порушеними права та інтереси позивача за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення спірних договорів дарування між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було дотримано вимог чинного законодавства, при цьому, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами умислу учасників оспорюваних правочинів наміру створити юридичні наслідки направлені на ухилення від виконання боргових зобов`язань на виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив, що місцевий суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ( статей 12, 81 ЦПК України), дійшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

06 серпня 2021 року Кам`янська міська рада Дніпропетровської області звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 27 березня 2019 року в справі № 903/439/18, від 28 лютого 2018 року в справі № 909/330/16, від 15 травня 2021 року в справі № 904/3938/18, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 07 грудня 2018 року в справі № 910/7547/17, від 28 лютого 2019 року в справі № 646/3972/16-ц, від 18 березня 2021 року в справі № 185/11584/19, від 14 липня 2020 року в справі № 754/2450/18, від 17 липня 2019 року в справі № 299/396/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

13 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року ним виконується, щомісяця утримуються кошти з його доходів, а отже оспорювані правочини жодним чином не порушують права позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 209/1289/20 з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

08 жовтня 2016 року відповідач ОСОБА_2 уклав договори дарування нерухомого майна, відповідно до яких подарував комплекс виробничо-побутових приміщень, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1517,3 кв.м. своєму сину - відповідачу ОСОБА_1 . Відповідно до договору дарування реєстр. № 990 від 08 жовтня 2016 року здійснено дарування Ѕ частки комплексу, договору дарування реєстр. № 998 від 08 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подарована Ѕ частка комплексу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року позов прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської (Кам`янської) міської ради до ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 19 383,92 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року скасовано, позов прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року скасовано, позов прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кам`янської міської ради Дніпропетровської області неодержаний дохід в розмірі 176 477,76 грн.

22 січня 2020 року постановою Верховного Суду рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виключено з її резолютивної частини слова: неодержаний дохід (недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою) . В іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року залишено без змін.

На виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року, Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська 17 березня 2017 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 неодержаний дохід (недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою) у розмірі 176 477,76 грн та судовий збір в розмірі 882,39 грн, що підтверджується копією виконавчого листа.

На підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І. В. від 28 лютого 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 59461614, виконавчий лист № 209/5477/13-ц, виданий 17 березня 2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кам`янської міської ради заборгованості в сумі 173 407,89 грн виконується ОСОБА_2 у спосіб, передбачений статтею 68-70 Закону України Про виконавче провадження , шляхом звернення стягнення на доходи - пенсію ОСОБА_2 , яку він отримує в Кам`янському об`єднаному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Станом на 27 листопада 2020 року залишок заборгованості за виконавчим документом складає 139 732,47 грн.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах. Зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України Про виконавче провадження ).

Окрім цього Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц).

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його діти (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК).

У справі, яка переглядається, встановлено, що укладаючи 08 жовтня 2016 року оспорювані договори дарування, дарувальник ОСОБА_2 та обдарований ОСОБА_1 були обізнані про наявність спору щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів, отже, могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову, та набрання цим рішенням законної сили.

Тому помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 правомірно набув у власність спірне нежитлове приміщення та про те, що будь-які права та інтереси кредитора дарувальника оспорюваним правочином не порушені.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 209/5477/13-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості в сумі 173 407,89 грн, залишок заборгованості за виконавчим документом складає 139 732,47 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що укладення оспорюваних договорів дарування між відповідачами є способом уникнення від виконання рішення суду, оскільки нерухомість, яка була у власності ОСОБА_2 , та на яку могло бути накладено стягнення в рамках виконавчого провадження була відчужена іншій особі. Тобто дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та вважає на необхідне оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасувати.

Позов Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними, скасування запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості і припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, Ѕ частки комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1053263912104) від 08 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісеєнко Д. О. та договір дарування нерухомого майна, Ѕ частки комплексу комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1053263912104) від 08 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на об`єкт нерухомості - комплекс виробничо-побутових приміщень загальної площі 1517,3 кв.м. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і припинити речове право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1053263912104, номер запису про право власності: 16871401.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов