Рішення

від 24.12.2021 по справі 420/12993/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12993/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» (вул. Бугаївська, 21/49, каб. 34, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41008577) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459), Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просив:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UА5000020/2021/00318 від 15.05.2021 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА500020/2021/000092/2 від 15.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 14.05.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю РЕБУССТРОЙ з метою митного оформлення товарів разом із митною декларацією подано до Одеської митниці Держмитслужби відповідно до ст. 49, ч.ч.1,2 ст. 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, зокрема: контракт №4 від 09.12.2020 року; інвойс №4/12 від 09.12.2020 року; пакувальний лист №4/12 від 09.12.2020 року; коносамент ZIMUXNG3712620 вiд 14.03.2021 року; генеральний контракт № NENA200305 від 05.03.2021 року; iнвойс № NENA200305/1 вiд 05.03.2021 poкy; Swift платіж вiд 15.12.2020 року; Swift платіж вiд 26.04.2021 року; митна декларація країни відправлення № 040520210051503145 від 08.03.2021 року.

Незважаючи на те, що позивачем були подані усі документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 14.05.2021 р. Товариство отримало від відповідача повідомлення в електронному вигляді про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, посилаючись на розбіжності у наданих документах до митного оформлення.

Позивач зазначає, що відповідач не обґрунтував належним чином свої доводи щодо недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару.

15.05.2021 р. позивач отримав від відповідача в електронному вигляді картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA5000020/2021/00318 вiд 15.05.2021 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000092/2 від 15.05.2021 року.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 26.08.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 25.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці про залучення третьої особи, залучено у якості другого відповідача Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631) та роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 6 ст. 46 КАС України після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

06.10.2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Одеської митниці Держмитслужби без доданих документів, про що працівниками відділу судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи складено Акт від 06.10.2021 р. №1084. Згідно зазначеного відзиву відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2021/016720 від 14.05.2021 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000092/2 вiд 15.05.2021, а саме:

1) відповідно до наданих товаросупровідних документів поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки FOB, а для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевiзнi) документи, також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторiн, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення наведені документи не надано;

2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріал, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартостi до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначений документ, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту ZIMUXNG3712620, наданого до митного оформлення - 14.03.2021, а дата експортної декларації - 08.03.2021. Крім того у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення деякі графи заповнені англійською мовою , що є нехарактерним для експортних декларацій КНР та викликає сумніви щодо автентичності даного документу;

4) документи мають різну щільність і шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

Визначені розбіжності не були усунуті, а декларантом не надано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, що виключило можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запитувати додаткові документи/відомості.

З метою забезпечення повного оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим та становить: 2,52 дол. США за кг нетто (МД UA100060/2020/279677) ніж заявлено декларантом 1,2815 дол. США за кг нетто.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000092/2 від 15.05.2021.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації які використовувались для визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Одеською митницею Держмитслужби були видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00318 від 15.05.2021 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів та прийняття рішення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

04.10.2021 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржуване рішення та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих документів.

17.11.2021 року до суду надійшов відзив від другого відповідача - Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, який за своїм змістом є ідентичним відзиву Одеської митниці Держмитслужби.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

09 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» (покупець) та PEGASUS INTERNETIONAL IMPORT AND EXPORT CO.,LTD. (продавець) укладено контракт № 4, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив будівельні матеріали, лопати та інші товари народного споживання, у подальшому - товар. Країна виробника товару зазначається в інвойсі.

Згідно п. 1.2, 1.3. 1.4 вказаного контракту сторони узгоджують інвойс по асортименту, кількості та ціні. Доставка товару до контракту буде здійснена окремими партіями. Перелік товарів, їх кількість на кожну партію визначається в інвойсі. Продавець доставляє покупцю товар на умовах EXW-factory, CIP, FOB (на підставі Інкотермс-2010), відповідно до умов прописаних в рахунку-фактурі та інвойсі.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 3.1 контракту ціна на товар, що поставляється, визначається у доларах США або у валюті китайський юань. Загальна сума контракту складає 50000,00 доларів США. Оплата товару здійснюється в валюті, зазначеній у інвойсі чи рахунку-фактурі, як в доларах США так і в китайських юанях.

Згідно п. 4.1 та п.6 контракту кожна доставка оговорюється в конкретному інвойсі, який підписаний обома сторонами. Верхня упаковка - у відповідності до способу транспортування, спеціальні умови складування будуть означені.

14 травня 2021 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № UA500020/2021/016720 щодо митного оформлення товару - інструменти ручні, що використовуються в садівництві та сільському господарстві: полотно для лопати штикової Аrles, арт. S061S - 11760 шт.; полотно для лопати совкової Аrles, арт. S042S - 12960 шт.; торгівельна марки Аrles, виробник YINGJIE IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED.

Також, до Одеської митниці Держмитслужби разом із митною декларацією № UA500020/2021/016720 було надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №4 від 09.12.2020 року; рахунок - фактура (інвойс) №4/12 від 09.12.2020 року; пакувальний лист №4/12 від 09.12.2020 року; коносамент ZIMUXNG3712620 вiд 14.03.2021 року; договір (контракт) про перевезення № NENA200305 від 05.03.2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № NENA200305/1 вiд 05.03.2021 poкy; Swift платіж вiд 15.12.2020 року; Swift платіж вiд 26.04.2021 року; копія митної декларації країни відправлення № 040520210051503145 від 08.03.2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» відповідно до зазначеної митної декларації митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме: 32 036,80 доларів США.

Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по митній декларації № UA500020/2021/016720 від 14.05.2021 встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) відповідно до наданих товаросупровідних документів поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки FOB, а для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевiзнi) документи, також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторiн, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення наведені документи не надано;

2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріал, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартостi до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначений документ, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту ZIMUXNG3712620, наданого до митного оформлення - 14.03.2021, а дата експортної декларації - 08.03.2021. Крім того у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення деякі графи заповнені англійською мовою , що є нехарактерним для експортних декларацій КНР та викликає сумніви щодо автентичності даного документу;

4) документи мають різну щільність і шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

На підставі зазначеного було зобов`язано декларанта протягом 10 днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України прошу надати переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення). Також, декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

15.05.2021 декларантом ТОВ "ВІЗДОМ-СЕРВІС" надіслано видаткову накладну та надіслано лист від 15.05.2021, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надати немає можливості.

Митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби. За допомогою отриманої інформації, з урахуванням опису та фізичних характеристик товару, встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить: 2,52 дол. США за кг нетто (МД UA100060/2020/279677) ніж заявлено декларантом 1,2815 дол. США за кг нетто.

На підставі зазначеного, Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2021/000092/2 від 15.05.2021.

Також, Одеська митниця Держмитслужби склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00318 від 15.05.2021 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вважаючи протиправними вищезазначені Рішення про коригування митної вартості та Картку відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Щодо зауваження відповідача про ненадання транспортних документів для підтвердження витрат на транспортування, зазначених у наказі МФУ від 24.05.2012 року №599, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митний кодекс України не містить переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати з конкретним вантажем.

Відповідно до п. 1.4 Контракту №4 від 09.12.2020 року продавець доставляє покупцю товар на умовах EXW-factory, CIP, FOB (на підставі Інкотермс-2010), відповідно до умов прописаних в рахунку-фактурі та інвойсі.

Відповідно до Інвойсу №4/12 від 09.12.2020 року доставка даної партії товару відбувалась на умовах FOB. FOB (англ. Free On Board) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та YIWU ASIA LINE SHIPPING CO. LTD укладено Генеральний контракт № NENA200305 від 05.03.2021 року про надання транспортно- експедиторських послуг в сфері міжнародних комбінованих перевезень. Відповідно до п. 3 зазначеного контракту оплата транспортно-експедиторських послуг, що надаються Агент-експедитором, повинна здійснюватися за безготівковим розрахунком з рахунку Клієнта на рахунок Агент-експедитора. Усі витрати банку та комісійні, включаючи збір банка-кореспондента, мають бути оплачені Клієнтом, але пред`явлені стягнення оплачує винна Сторона. Усі платежі за цим Контрактом повинні проводитися лише у доларах США.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, позивачем митному органу надані такі документи:

1) генеральний контракт № NENA200305 від 05.03.2021 року про надання транспортно експедиторських послуг в сфері міжнародних комбінованих перевезень, укладений між ТОВ РЕБУССТРОЙ та YIWU ASIA LINE SHIPPING CO. LTD.;

2) рахунок № NENA200305/1 вiд 05.03.2021 року на суму 8800 доларів США за надання послуг морського перевезення у контейнерi ZCSU8535924;

3) банківський платіжний документ SWIFT вiд 28.04.2021 року про оплату морського фрахту у розмiрi 8800 доларів США;

4) виписка з банку за 28.04.2021 piк.

Тобто, ТОВ РЕБУССТРОЙ сплатило грошові кошти за морське перевезення на користь YIWU ASIA LINE SHIPPING CO. LTD. з інвойсом вiд 05.03.2021 року у розмірі 8800 доларів США. Вказана сума, на виконання ст.49 Митного кодексу України, включена до митної вартості товарів, що підтверджується митною декларацією UA 500020/2021/016720 вiд 14.05.2021 року. А тому доводи відповідача щодо ненадання достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування є безпідставними.

Крім іншого, відповідно до п. 4.1, 6 зовнішньоекономічного договору №4 від 09.12.2020 року кожна поставка оговорюється в конкретному інвойсі, який підписаний обома сторонами. Верхня упаковка - у відповідності до способу транспортування, спеціальні умови складування будуть означені.

Згідно інвойсу від 09.12.2020 року № 4/12 визначено товар, його кількість (упаковок), вагу, об`єм, ціну за одиницю та загальну ціну. При цьому, згідно вказаного інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB.

Відповідно до правил Інкотермс 2010 за умов FOB (Free on Board) «Вільно на борту» продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

З аналізу змісту наданих до митного оформлення контракту від 09.12.2020 року № 4 та інвойсу від 09.12.2020 року № 4/12, поставка товару здійснюється на умовах FOB, тобто ціна, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, є такою, що відповідає цим значенням вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс (на базі FOB).

Згідно з п. в п. 1 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. З наведеної норми вбачається, що зазначені складові митної вартості товарів додаються до неї тільки в тому разі, якщо вони не включаються до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості № UА500020/2021/000092/2 від 15.05.2021 на те, що у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначений документ, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту ZIMUXNG3712620, наданого до митного оформлення - 14.03.2021, а дата експортної декларації - 08.03.2021, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у митній декларації країни відправлення не міститься посилання на коносамент ZIMUXNG3712620 від 14.03.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в митній декларації країни відправлення вказано - ZIMUXNG3712620, що відповідає номеру замовлення (бронюванню) на судні - ZIMUXNG3712620, про що в тому числі зазначено в самому коносаменті ZIMUXNG3712620 від 14.03.2021 року, де зображено дві графи з однаковим номером.

При цьому, збіг в назві (номері) коносаменту ZIMUXNG3712620 від 14.03.2021 року з номером букингу ZIMUXNG3712620 не свідчить про наявність в наданих документах розбіжностей, в тому числі в митній декларації країни відправлення. Зазначене безпідставно не взято до уваги митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, суд вважає неспроможними посилання відповідача на те, що у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення деякі графи заповнені англійською мовою, та документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином та те, що документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, вплинуло на достовірність визначення ТОВ «РЕБУССТРОЙ» задекларованої митної вартості.

В той же час, Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ « РЕБУССТРОЙ » митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно були прийняті картки-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА5000020/2021/00318 від 15.05.2021 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2021/000092/2 від 15.05.2021 року, у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 6 378,90 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 6 378,90 грн.

Також, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з Одеської митниці Держмитслужби витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 800,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 2 800,00 грн. до суду надано копію рахунку №107, платіжного доручення №3844 від 15.07.2021 року, акту приймання-передачі №107 від 15.07.2021 року.

За таких підстав, з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» слід стягнути судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 800,00 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання правової допомоги №47 від 02.12.2020 року, укладеного між ТОВ «РЕБУССТРОЙ» та адвокатським об`єднанням ЕДВАЙЗЕРС , додаткової угоди до договору №2 від 16.06.2021 року, виписка з рахунку за 24.06.2021 року, рахунку-фактура №53 від 16.06.2021 року, платіжного доручення №3765 від 24.06.2021 року.

Також, адвокат АО ЕДВАЙЗЕРС Бєлогуб М.В. подавала заяви по суті справи.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» (вул. Бугаївська, 21/49, каб. 34, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41008577) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459), Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UА5000020/2021/00318 від 15.05.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА500020/2021/000092/2 від 15.05.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУССТРОЙ» (вул. Бугаївська, 21/49, каб. 34, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41008577) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 378,90 грн. (шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 90 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) та витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук