Ухвала
від 21.12.2021 по справі 2-3484/09
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3484/09

Провадження № 6/161/773/21

У Х В А Л А

21 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Демчук Т.В.,

з участю представника стягувача - ОСОБА_1 ,

представника стягувача - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - Татарин В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку подання Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визначення частки майна боржника у майні, що належить на праві спільної сумісної власності,-

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернулась до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні, що належить на праві спільної сумісної власності.

Своє подання мотивує тим, що на примусовому виконанні у Луцькому відділі державної виконавчої служби у Луцькому районі перебуває виконавче провадження № 66369339, відкрите на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №02-3484/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське обласне управління заборгованості за кредитним договором в розмірі 83001,62 грн.

Зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Разом з тим, ОСОБА_3 одружений з ОСОБА_4 і останній на праві власності належать: земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лище Луцького району; Житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1258 га, кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району.

Вказує, що зазначене майно набуте дружиною боржника під час шлюбу, а тому у відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя і їх частки є рівними.

У зв`язку з чим, просить визначити право власності боржника ОСОБА_3 на Ѕ частину зазначеного майна.

В судовому засіданні представник заявника подання підтримала та просила його задовольнити з підстав. викладених у ньому.

Представник стягувача також підтримала подання державного виконавця.

Представник заінтересованої особи просила відмовити у задоволенні подання з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок та підстави звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, передбачені ст. 366 ЦК України. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі ст. 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється ст. 371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України Про виконавче провадження в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 23.02.2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області , актовий запис 212 (а.с. 4-5).

Згідно Інформаційної довідки №283399347з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_4 на праві власності належать:

- земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лище Луцького району. Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2017 року;

- житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу від 10.07.2017 року;

- земельна ділянка площею 0,1258 га, кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району. Підстава для реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.12.2013 року (а.с. 8-9).

Отже, вказане вище майно дійсно набуте у власність боржником під час його перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 .

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Разом з тим, в межах розгляду даного подання вказана презумпція спростована не була та не оспорювалась. Суду не подавалось ні рішення суду в іншій справі, ні будь-які докази, які б доводили, що майно в якому визначається частка боржника, є особистим майном іншого з подружжя.

При цьому, представлений суду шлюбний договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не приймає до уваги, оскільки згідно ст. 93 СК України за шлюбним договором не може передаватись у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а тому відповідні пункти шлюбного договору в частині належності одному з подружжя такого майна, суд вважає нікчемними, оскільки суперечить вимогам закону.

За таких обставин суд виходить із того, що частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними, а тому вважає за можливе визначити частку ОСОБА_3 в розмірі Ѕ частки в спільному майні.

Керуючись ст. 370 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 260, 268, 443 ЦПК України, суд, -

У ХВ АЛ И В:

Подання задовольнити.

Визначити боржнику ОСОБА_3 належність на Ѕ частки:

- земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лище Луцького району Волинської області;

- житлового будинку загальною площею 74,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .;

- земельної ділянки площею 0,1258 га, кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк

Дата ухвалення рішення21.12.2021
Оприлюднено28.12.2021

Судовий реєстр по справі —2-3484/09

Постанова від 07.02.2022

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Здрилюк О. І.

Постанова від 07.02.2022

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Здрилюк О. І.

Ухвала від 27.01.2022

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Здрилюк О. І.

Ухвала від 13.01.2022

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Здрилюк О. І.

Ухвала від 21.12.2021

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кихтюк Р. М.

Ухвала від 21.12.2021

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кихтюк Р. М.

Ухвала від 15.11.2021

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кихтюк Р. М.

Ухвала від 27.10.2021

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Філюк Т. М.

Ухвала від 16.11.2018

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Присяжнюк Л. М.

Ухвала від 19.11.2018

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Присяжнюк Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні