Ухвала

від 21.12.2021 по справі 2-3484/09

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3484/09

Провадження № 6/161/773/21

У Х В А Л А

21 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Демчук Т.В.,

з участю представника стягувача - ОСОБА_1 ,

представника стягувача - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - Татарин В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку подання Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визначення частки майна боржника у майні, що належить на праві спільної сумісної власності,-

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернулась до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні, що належить на праві спільної сумісної власності.

Своє подання мотивує тим, що на примусовому виконанні у Луцькому відділі державної виконавчої служби у Луцькому районі перебуває виконавче провадження № 66369339, відкрите на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №02-3484/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське обласне управління заборгованості за кредитним договором в розмірі 83001,62 грн.

Зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Разом з тим, ОСОБА_3 одружений з ОСОБА_4 і останній на праві власності належать: земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лище Луцького району; Житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1258 га, кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району.

Вказує, що зазначене майно набуте дружиною боржника під час шлюбу, а тому у відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя і їх частки є рівними.

У зв`язку з чим, просить визначити право власності боржника ОСОБА_3 на Ѕ частину зазначеного майна.

В судовому засіданні представник заявника подання підтримала та просила його задовольнити з підстав. викладених у ньому.

Представник стягувача також підтримала подання державного виконавця.

Представник заінтересованої особи просила відмовити у задоволенні подання з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок та підстави звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, передбачені ст. 366 ЦК України. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі ст. 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється ст. 371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України Про виконавче провадження в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 23.02.2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області , актовий запис 212 (а.с. 4-5).

Згідно Інформаційної довідки №283399347з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_4 на праві власності належать:

- земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лище Луцького району. Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2017 року;

- житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу від 10.07.2017 року;

- земельна ділянка площею 0,1258 га, кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району. Підстава для реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.12.2013 року (а.с. 8-9).

Отже, вказане вище майно дійсно набуте у власність боржником під час його перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 .

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Разом з тим, в межах розгляду даного подання вказана презумпція спростована не була та не оспорювалась. Суду не подавалось ні рішення суду в іншій справі, ні будь-які докази, які б доводили, що майно в якому визначається частка боржника, є особистим майном іншого з подружжя.

При цьому, представлений суду шлюбний договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не приймає до уваги, оскільки згідно ст. 93 СК України за шлюбним договором не може передаватись у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а тому відповідні пункти шлюбного договору в частині належності одному з подружжя такого майна, суд вважає нікчемними, оскільки суперечить вимогам закону.

За таких обставин суд виходить із того, що частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними, а тому вважає за можливе визначити частку ОСОБА_3 в розмірі Ѕ частки в спільному майні.

Керуючись ст. 370 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 260, 268, 443 ЦПК України, суд, -

У ХВ АЛ И В:

Подання задовольнити.

Визначити боржнику ОСОБА_3 належність на Ѕ частки:

- земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лище Луцького району Волинської області;

- житлового будинку загальною площею 74,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .;

- земельної ділянки площею 0,1258 га, кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк