Постанова

від 07.02.2022 по справі 2-3484/09

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-3484/09 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/269/22 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання - Вакіна Д.О.,

з участю державного виконавця - Якимчука Я.Б.,

представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визначення частки майна боржника у майні, що належить на праві спільної сумісної власності, у цивільній справі №2-3484/09 за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

10 листопада 2021 року державний виконавець Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 , яке мотивує тим, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №66369339, відкрите 03.08.2021 щодо примусового виконання виданого 09.07.2009 Луцьким міськрайонним судом Волинської області виконавчого листа №2-3484/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ Державний ощадний банк України , від імені якого діє філія - Волинське обласне управління Ощадбанку, заборгованості за кредитним договором у розмірі 83001,62 грн.. Станом на 09.11.2021 рішення суду не виконано, кошти не сплачено.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Разом із тим, ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , на яку згідно даних реєстру зареєстровано наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,15 га кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Лище Луцького району Волинської області; житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1258 га кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Підгайці Луцького району Волинської області.

Оскільки зазначене майно набуте під час шлюбу, то відповідно до ст.ст. 60, 63 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя і їх частки є рівними.

Ураховуючи наведене, просив визначити право власності боржника ОСОБА_3 на 1/2 частки:

- земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Лище Луцького району Волинської області;

- житлового будинку загальною площею 74,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,1258 га кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Підгайці Луцького району Волинської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року подання задоволено.

Визначено боржнику ОСОБА_3 належність на 1/2 частки:

- земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Лище Луцького району Волинської області;

- житлового будинку загальною площею 74,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,1258 га кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Підгайці Луцького району Волинської області.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені заінтересованої особи ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення - про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

У відзиві на апеляційну скаргу Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Державний виконавець Якимчук Я.Б. апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з таких підстав.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 356, 357, 368, 371, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 70 СК України зазначене у поданні нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки кожного у якому є рівними. А наданий суду укладений між подружжям шлюбний договір згідно зі статтею 93 СК України суд вважав нікчемним.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Підставою для звернення із поданням державний виконавець зазначив про наявність відкритого виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_3 , про що боржник обізнаний, але станом на дату звернення до суду рішення суду не виконано.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 48 цього Закону визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Із дубліката виконавчого листа, виданого 15.12.2017 Луцьким міськрайонним судом у справі №2-3484/09 вбачається, що ОСОБА_3 являється боржником перед стягувачем - ВАТ Державний ощадний банк України , від імені якого діє філія - Волинське обласне управління Ощадбанку, на користь якого стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 83001,62 грн. (а.с.3).

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_3 з 23.02.2007 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (а.с.4-5).

Згідно Інформаційної довідки №283399347 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: 1) земельна ділянка площею 0,15 га кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Лище Луцького району Волинської області. Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2017; 2) житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу від 10.07.2017; 3) земельна ділянка площею 0,1258 га кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Підгайці Луцького району Волинської області. Підстава для реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.12.2013 (а.с. 8-9).

Із копії нотаріально посвідченого шлюбного договору вбачається, що його укладено 10 липня 2017 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . Цим договором чоловік і дружина врегульовують майнові відносини між ними, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов`язків кожного з подружжя, тощо /п.1/ (а.с.21-22).

Згідно з п.п. 3, 4 шлюбного договору визначено, що все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення даного договору буде особистим майном і належатиме на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно буде придбане або набуте.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 СК України подружжям може бути укладено шлюбний договір.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 93 СК).

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 94 СК).

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ч. 2 ст. 95 СК).

Відповідно до вимог статті 103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом першої інстанції зроблено висновок, що з урахуванням вимог ст. 93 СК України відповідні пункти шлюбного договору в частині належності одному з подружжя нерухомого майна є нікчемними.

Проте, такий висновок зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 215 ЦК України та ст. 103 СК України, якими визначено, що такий шлюбний договір може бути визнаний недійсним на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені.

На дату розгляду судом цієї справи шлюбний договір є чинним і ніким не оспорений.

З урахуванням умов цього шлюбного договору апеляційний суд дійшов висновку, що придбані на підставі договорів купівлі-продажу від 10.07.2017 та зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,15 га кадастровий номер 0722883600:01:001:6074 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Лище Луцького району Волинської області та житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю дружини.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З урахування наведеного, зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.12.2013 земельна ділянка площею 0,1258 га кадастровий номер 0722884800:01:001:7904 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Підгайці Луцького району Волинської області набута нею у власність у порядку безоплатної приватизації, а тому є її особистою приватною власністю.

Ураховуючи надані сторонами докази, апеляційний суд доходить висновку, що зазначене у поданні майно з урахуванням наведених вище підстав не відноситься до майна спільної сумісної власності подружжя, у якому може бути визначено частку боржника ОСОБА_3 , у зв`язку із чим у задоволенні подання необхідно відмовити.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування ухвали суду і прийняття нового судового рішення - про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визначення частки боржника ОСОБА_3 у нерухомому майні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді